У Страсбурзі 4–6 листопада відбулися треті Європейські асизи журналістики. У програмі міжнародного форуму, що відкрився в Європарламенті, було понад 40 подій, а до дискусій, презентацій і майстер-класів запросили майже 90 спікерів і модераторів із понад 25 країн. Серед них були представники ARTE, Deutsche Welle, національних інформагентств та європейських інституцій. Журналісти, редактори, дослідники та представники влади обговорювали незалежність медіа, довіру аудиторії та зміни, які приносять цифрові платформи й штучний інтелект.

Окрему панель присвятили роботі європейських редакцій в умовах інформаційної війни. На ній власна кореспондентка Укрінформу у Франції Лідія Таран розповіла про досвід агенції в протидії російській інформаційній агресії, зокрема про її фактчекінговий проєкт.

СВОБОДА ПРЕСИ ПІД ТИСКОМ НОВИХ ІМПЕРІЙ

У Європі працює майже 400 тисяч журналістів та інших фахівців, які створюють новини для 450 мільйонів громадян ЄС. Такі приблизні підрахунки навів Жером Був’є, засновник і президент асоціації «Journalisme & Citoyenneté» («Журналістика й громадянська участь»). Саме вона багато років організовує такі зустрічі. Асизи почали проводити з 2007 року. Цього року темою обрали журналістику як демократичний щит для Європи.

«Нові й старі імперії об’єднуються, щоб наново поділити світ на інших засадах, ніж ті, які були встановлені після Другої світової війни», – каже Був’є, запитуючи, чи здатні європейські медіа спільно відповісти на зовнішнє інформаційне втручання, політику США, Китаю та Росії й вплив «нових технологічних імперій». За його словами, платформи отримали доступ до аудиторії через смартфони й забирають економічну цінність роботи редакцій.

Віцепрезидентка Європарламенту Піна Пічерно у своєму відеозверненні пов’язала здатність журналістики захищати демократію з тим, наскільки захищені самі журналісти.

«Тема, яку ви обрали для цієї зустрічі, звісно, дуже важлива. Але ми знаємо, що в ній є суперечність. Ми просимо журналістику захищати демократію, а саму журналістику надто часто залишаємо без захисту. Вона стикається з насильством, безпідставними позовами, покликаними виснажити журналістів, незаконним стеженням, падінням доходів і дезінформацією, яку поширюють ворожі режими», – сказала Пічерно.

Вона нагадала, що середній показник Індексу свободи преси від «Репортерів без кордонів» упав до найнижчого рівня за останні 25 років.

Пічерно згадала правові заходи, запроваджені в ЄС, зокрема Європейський акт про свободу медіа, який застосовується зі серпня 2025 року й передбачає захист журналістських джерел, незалежність суспільних медіа та прозорість медіавласності. Вона також згадала директиву проти позовів для залякування, відому як «закон Дафне», що дає суддям змогу одразу відхиляти явно необґрунтовані позови.

Пічерно наголосила, що редакціям потрібне стабільне фінансування. За її словами, програма зміцнення стійкості медіа, передбачена «Європейським щитом демократії», має перерости в систему сталої підтримки журналістики в наступному багаторічному бюджеті ЄС.

ЧОМУ ЄВРОПІ ЗНАДОБИВСЯ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЩИТ

«Кампанії з маніпулювання інформацією та іноземного втручання зачіпають усі європейські країни, зокрема Францію. Ми тут дуже стурбовані цим фактом», – розповів Укрінформу посол і постійний представник Франції при Раді Європи Пап Ндіає. Він також згадав про політичний, економічний і правовий тиск та зміни, які принесли цифрові платформи й штучний інтелект.

«Європа стала полем інформаційного протистояння, яке загострила війна Росії проти України. Усе це разом призводить до фрагментації інформаційного простору та посилює поляризацію в демократичному суспільстві», – констатує він.

Колишній міністр освіти Франції водночас вірить, що проти цього допоможе зброя у вигляді авторитетних медіа з давньою історією. Як приклад він навів «Інформаційний щит» – спільний проєкт France Médias Monde, Deutsche Welle та польського міжнародного телеканалу TVP World. Ініціативу вже підтримала Єврокомісія, а перший її етап зосереджений на Східній Європі, де мовники прагнуть розширити доступ до достовірної інформації.

Про те, як вони втілюватимуть цю ініціативу та на кого вона пошириться, розповіли директор RFI Жан-Марк Фур і директор Deutsche Welle з європейських справ Патрік Лойш.

ВІД ОБМІНУ МАТЕРІАЛАМИ ДО СПІЛЬНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ

Французька група France Médias Monde, до якої входить RFI, та німецька Deutsche Welle разом звернулися до ЄС по фінансування. За даними вимірювання аудиторії, ці два мовники охоплюють приблизно 600 млн людей щотижня у 150 країнах. За підтримки ЄС вони хочуть розширити доступ до незалежних новин у Східній Європі та сусідніх країнах. До «Інформаційного щита» долучився польський міжнародний телеканал. RFI вже розвиває проєкти для Молдови й Вірменії, а Deutsche Welle випускає матеріали грузинською.

«Тепер ми працюємо над створенням команди для розслідувань дезінформації у Східній Європі. Цю роботу ми вестимемо спільно», – розповів директор RFI. За словами Жана-Марка Фура, французька й німецька групи вже мають інфраструктуру й досвід, потрібні для роботи кількома мовами. Його німецький колега Патрік Лойш, пояснюючи склад партнерства, з гіркотою згадав про BBC: мовляв, раніше такий проєкт був би неможливим без британського медіалідера. Однак після Brexit схожа співпраця стала неможливою. Зате до проєкту долучилося польське медіа.

«Що ми також уже робимо разом, то це обмінюємося матеріалами між вірменською командою в Парижі та грузинською в Берліні через спільну платформу. Це цілком нова співпраця, спільне планування програм», – сказав Лойш.

Такий обмін допомагає редакціям розповідати про події в сусідніх країнах. Не менш важливий для їхніх аудиторій доступ до новин з європейських столиць. «Людям у всіх цих країнах дуже цікаво, як у європейських столицях обговорюють війну Росії проти України», – пояснив Лойш. Місцевим редакціям, за його словами, часто бракує коштів на власну мережу кореспондентів за кордоном. А запит на незалежну журналістику в цих країнах дуже високий, особливо там, де згорнули свою присутність USAID і «Голос Америки», – у Молдові, Вірменії та країнах англомовної Африки.

«Авторитарні режими набирають сили в усьому світі, зокрема біля наших кордонів. Ми знаємо, що вони не друзі преси й незалежної журналістики. Це, якщо хочете, молот. А ковадлом я називаю соціальні мережі та штучний інтелект. Це механізми, які дають змогу поширювати неправду в промислових масштабах», – сказав Фур.

Лойш зауважив, що, попри різні медіасистеми у Франції та Німеччині, редакції стикаються зі схожими проблемами.

«З бюджетами, які маємо, ми зовсім не можемо зрівнятися з тим, що Росія чи Китай вкладають у дезінформацію. Наш кошторис та бюджет тієї ж Russia Today не порівнювані. Там у десять разів більше ресурсів», – поскаржився німецький директор.

ЯК ФЕЙК СТАЄ НОВИНОЮ

Наприкінці жовтня польська поліція перекрила протестувальникам вхід до Конституційного трибуналу у Варшаві. У соцмережах запустили чутку, ніби будівлю насправді охороняють німецькі поліцейські, переодягнені в польську форму. Польська поліція спростувала цю інформацію, однак у мережі вже публікували фото, які нібито підтверджували цю історію.

Про цей випадок на круглому столі «Європейські редакції в умовах інформаційної війни» розповів заступник головного редактора видання Gazeta Wyborcza Бартош Велінський. За його словами, ті, хто поширював чутку, пішли далі. «Попросили своїх прихильників надсилати фотографії німецького військового транспорту в Польщі. І такі фотографії знайшлися. Багато поляків повірили в цю нісенітницю», – каже він. Через Польщу справді їде німецька військова техніка до Литви. А військові, яких зняли у Варшаві, приїхали на виставку, пояснювало потім німецьке посольство.

Кіан Бадрнежад із німецького інформагентства DPA згадав іншу історію. У червні 2025 року в X з’явився допис про нібито смерть нобелівської лауреатки з літератури Ельфріде Єлінек. Акаунт видавав себе за її видавництво, і кілька великих німецьких медіа підхопили повідомлення.

«Штучний інтелект дає змогу масово створювати правдоподібні тексти, фото й відео. Для інформагентств ціна помилки висока, бо їхні повідомлення підхоплюють десятки, а часом і сотні медіа. У DPA ми створили окрему команду фактчекерів, які тепер навчають перевіряти інформацію й інших журналістів агенції. Так вони можуть самі давати раду простим випадкам, а зі складнішими звертатися до фахівців», – розповів він.

Лідія Таран розповіла про досвід Укрінформу в боротьбі з російськими фейками. У межах нашого проєкту фактчекінгу вже було опубліковано понад тисячу спростувань двома мовами – українською та англійською.

«Але фейки – це вже як симптоми хвороби. Треба дивитися на тих, хто їх поширює, хто стоїть за цими інформаційними атаками», – зазначила головна редакторка австрійського інформагентства APA Катаріна Шелл.

ЯКОЮ Є ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА В РІЗНИХ КРАЇНАХ

Учасників дискусії вразила розповідь про інформаційну кібератаку, якої зазнали українці кілька днів тому, коли отримали на свої телефони сповіщення про ядерну та хімічну загрозу в офіційному додатку «Повітряна тривога».

«Росіяни зробили це, щоб посіяти паніку й деморалізувати суспільство. Однак спецоперація спричинила протилежний ефект – українці всю ніч створювали меми і вранці йшли на роботу, жартуючи, що пережили за одну ніч і ядерну, і хімічну загрозу, і навіть вуличні бої. Якби тут, у Франції, через офіційні джерела французи отримали такі сповіщення, думаю, їм було б зовсім не смішно», – розповіла Лідія Таран.

У Молдові журналісти простежили, як гроші з Росії доходили до учасників виборчих кампаній. Репортери видання Ziarul de Gardă під прикриттям увійшли до мережі Ілана Шора й задокументували схему підкупу виборців. В окремому розслідуванні вони показали, як платили людям, що поширювали пропаганду, зокрема в криптовалюті. «Я живу й працюю в Молдові від самого початку її незалежності. І за весь цей час не було жодного дня, коли б я жила без російського впливу», – поділилася директорка видання Аліна Раду.

Юдіт Баєр, голова Незалежної ради суспільних медіа Угорщини, згадала, як за Орбана російські повідомлення одразу потрапляли до провідних угорських медіа. «Угорські суспільні медіа фактично працювали як канал поширення російської дезінформації. Звісно, була й власна дезінформація Орбана, окрема від російської», – сказала вона. Тепер угорські колеги шукають способи відновити незалежність редакцій.

Каролін Оллів’є, головна редакторка вечірнього блоку ARTE, говорила про менш помітний вплив у Франції та Німеччині. У її редакції активно обговорюють суперечки довкола демонстрацій, які підігріваються соцмережами. «Ті, хто прагне дестабілізувати суспільство, використовують уже наявні соціальні конфлікти. Вони помічають, коли суспільство поляризується, і ще більше посилюють цей розкол», – сказала Оллів’є.

СУСПІЛЬНІ МОВНИКИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ ПІД ТИСКОМ

ARTE – франко-німецький суспільний культурний телеканал зі штаб-квартирою у Страсбурзі. Майже 95% його фінансування надходить із публічних коштів Франції та Німеччини. Але, звісно, суспільним мовникам також складно вижити в такому буремному інформаційному полі. «Звісно, ми прагнемо об’єднуватися, ми вже давно обмінюємося відео через Європейську мовну спілку (EBU). Тепер вона дедалі активніше представляє наші спільні інтереси в Брюсселі», – розповіла Оллів’є.

Голова правління словенського RTV Наталія Горшчак додала, що мовники допомагають одне одному перевіряти сумнівні повідомлення й підтримують колег, коли на них тисне влада. Вона згадала Чеське телебачення й Чеське радіо. У Чехії саме розглядають законопроєкт, який переводить обох мовників на пряме фінансування з держбюджету й скорочує їхні кошти. «Підтримка потрібна якісній журналістиці і в комерційних, і в суспільних медіа», – наголосила вона.

Учасники також згадали про окремий знак якості – Journalism Trust Initiative. Це добровільний знак сертифікації, який започаткували «Репортери без кордонів» за участю EBU та інших партнерів. Його можуть отримати різні медіа після незалежної перевірки того, наскільки прозоро вони працюють і яких редакційних правил дотримуються. На думку учасників дискусії, такі ініціативи допомагають медіа вимагати від платформ кращої видимості для якісних новин і вести переговори з власниками соцмереж щодо їхніх алгоритмів.

ПЛАТФОРМИ, ШІ ТА АВТОРСЬКІ ПРАВА ЖУРНАЛІСТІВ

Згадуючи польські фейки, Бартош Велінський зауважив, що алгоритми охоче підхоплюють, зокрема, теорії змови. Тим часом учасниця зі Словенії порушила також питання авторських прав: платформи часто використовують журналістські матеріали. Зокрема, нові умови Meta для бізнес-акаунтів дають компанії змогу автоматично збирати матеріали зі сайтів, пов’язаних із цими акаунтами.

«Компанія забирає наші матеріали й створює на їхній основі власний контент. Норвежці вже пішли з цим до суду. Суд в Осло тимчасово зупинив запровадження нових умов на вимогу групи норвезьких медіа, серед яких суспільний мовник NRK. Тепер інші мовники готують спільні судові дії», – каже Горшчак.

Директор з питань медіа Європарламенту Хесус Кармона визнав, що ЄС досі доводиться наздоганяти великі платформи. Він назвав три завдання. Люди мають знати, коли матеріал створили за допомогою ШІ, а застосування цієї технології має поважати права людини. Авторські права журналістів потрібно захищати, коли їхні матеріали використовують інші. А протидія дезінформації, за його словами, охоплює і навчання аудиторії, і відстеження зовнішніх кампаній.

На початку листопада Єврокомісія оприлюднила програму роботи на 2027 рік. Підтримку незалежних медіа в ній передбачили в межах того ж таки «Європейського щита демократії».

На другий квартал Комісія запланувала ухвалити законодавчий пакет, який охоплює цифрову трансформацію й авторське право.

Під час обідньої перерви у Страсбурзі угорка Юдіт Баєр звернулася до колег по пораду, як створити незалежне інформагентство. «Готового рецепта ми все ще не маємо, але збираємо поради з усієї Європи», – відповіли їй учасники дискусії.

А француженка Каролін Оллів’є поділилася розмовою з українськими колегами, яких запитала, чи вже час західноєвропейським редакціям готуватися до фізичних загроз та постійних кібератак: «Вони порадили нам почати негайно. Бо самі розпочали надто пізно. Але нам тут усі ці загрози все ще здаються чимось дуже далеким».

Лідія Таран, Франція

Фото: автора, Alban Hefti