З архіву: «Слава Україні!» від Клінтона  та реваншистський «чорний вівторок» (1995)

З архіву: «Слава Україні!» від Клінтона та реваншистський «чорний вівторок» (1995)

Укрінформу 100
1414
Ukrinform
Проект Укрінформу з нагоди сторічного ювілею агентства: «100 років – 100 новин»

З приходом до влади в Україні «червоного директорату» на чолі з Кучмою росіянам здалося, що все повертається на круги своя. Новий президент був представником оборонного комплексу, російськомовним і в оточенні мав чимало українофобів. В країні поменшало націоналістичної риторики, характерної для перших років незалежності, інформаційне поле стало консервативнішим. І Єльцин, і севастопольський адміралітет спокійно погодилися на поділ Чорноморського флоту, сподіваючись назабаром заковтнути його цілком. Сутичка поховальної процесії з тілом патріарха Володимира і міліцейського спецназу багатьма сприймалася як витівки недолугих маргіналів. Зручний час для швидкої побудови незалежної національної держави було втрачено.

ВІЗИТ КЛІНТОНА

13 травня 1995 року. КИЇВ. УКРІНФОМ. «11 травня в Києві відбулася урочиста церемонія зустрічі Президента США біля Маріїнського палацу, який прибув в Україну з дводенним візитом. Білла Клінтона і Хілларі Клінтон вітали Президент України Леонід Кучма і Людмила Кучма».

Довідково: Під час візиту президента США до Києва було підписано низку документів. Це, зокрема, Заява про наміри щодо заснування міжнародного дослідницького центру ядерної безпеки та охорони навколишнього середовища, протокол про виконання Наукового протоколу щодо вивчення проблем, пов'язаних із раком та іншими хворобами, що стали наслідком аварії на ЧАЕС, та протокол про співробітництво в галузі цивільної авіації.

Державний візит Президента США Білла Клінтона в Україну. У Маріїнському палаці (зліва направо): Президент України Леонід Кучма, дружина Президента Людмила Кучма, дружина Президента США Хілларі Клінтон і Президент США Білл Клінтон. Київ. Травень. 1995 рік. Фото Анатолія Бовта. Із фондів Укрінформу.
Державний візит Президента США Білла Клінтона в Україну. У Маріїнському палаці (зліва направо): Президент України Леонід Кучма, дружина Президента Людмила Кучма, дружина Президента США Хілларі Клінтон і Президент США Білл Клінтон. Київ. Травень. 1995 рік. Фото Анатолія Бовта. Із фондів Укрінформу.

Білл Клінтон відвідав меморіал жертвам фашизму в Бабиному Яру, поклав квіти до могили Невідомого солдата. Перша леді – Гілларі Клінтон відвідала Центр охорони здоров'я матері й дитини.

Також Президент США виступив перед студентами біля Червоного корпусу Київського Національного університету, де йому було вручено диплом почесного доктора Київського Національного університету. Під час промови він сказав, що для нього велика честь бути першим американським Президентом, який виступає перед народом України. Свій виступ президент США завершив словами «Слава Україні!».

АРХАНГЕЛ ПОВЕРНУВСЯ НА ГЕРБ КИЄВА

26 травня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «Голова Ради Леонід Косаківський на брифінгу представив присутнім новий герб і прапор столиці, точніше відновлені історичні – прапор і герб».

Довідково: На гербі, на синьому тлі, зображено золотавого архангела Михаїла – захисника й оборонця нашого древнього Києва. 27 травня в День Києва відбувся урочистий підйом прапора міста на щоглі перед фасадом будинку Київської міської ради.

Прапор столиці України – міста Києва. Фото: twiter
Прапор столиці України – міста Києва. Фото: twiter

Рішення про повернення Архангела Михаїла на герб Києва було ухвалено на сесії Київської міської ради 18 квітня 1995 року, а 25 травня того ж року було прийнято доручення сесії Київської міської Ради народних депутатів щодо затвердження Положення про використання герба міста Києва.

Зображення архангела на гербі Київського воєводства датуються ще XVII ст. У 1919 році радянська влада взагалі скасувала право міст мати власну геральдику. Лише у 1969 році столиця отримала новий герб – з гілкою каштана.

Нинішній герб Києва з архангелом Михаїлом існує у двох версіях, і обидві вважаються офіційними – вони розрізняються шатами архангела і формою меча, що його він тримає в руках. Дискусія про те, який герб вважати дійсним, свого часу стала частиною інформаційної війни між обраним громадою  київським міським головою Леонідом Косаківським і очільником КМДА Олександром Омельченком.

УГОДА ПРО БАЗУВАННЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ

10 червня. УКРІНФОРМ. «Президенти Росії та України Борис Єльцин і Леонід Кучма підписали угоду щодо Чорноморського флоту»

Довідково: 9 червня 1995 року в Сочі відбулася зустріч президентів України – Л.Кучми та РФ – Б.Єльцина. Після розмови віч-на віч було підписано два документи: вже традиційне для таких зустрічей Комюніке за підсумками переговорів на найвищому рівні та Угода між Україною та РФ щодо Чорноморського флоту.

Президент Російської Федерації Борис Єльцин (праворуч) та Президент України Леонід Кучма під час зустрічі. Із фондів Укрінформу.
Президент Російської Федерації Борис Єльцин (праворуч) та Президент України Леонід Кучма під час зустрічі. Із фондів Укрінформу.

Згідно з угодою, на основі Чорноморського флоту створено флот Російської Федерації та Військово-Морські сили України. Флот поділено 50% на 50%, як і передбачалося, проте 32% нашої частини буде продано РФ, як розрахунки за енергоносії. Також основна база ЧФ РФ з розміщенням у ній штабу ЧФ РФ знаходиметься у м. Севастополі. Проте конкретного поділу інфраструктури угода не передбачала.

Після розпаду СРСР у 1992 році радянський Чорноморський флот за українським законодавством перейшов під юрисдикцію України на основі територіальної належності. Проте, частина офіцерів флоту не хотіли приймати присягу на вірність Україні.

За підсумками зустрічі 3 серпня 1992 року українського і російського президентів флот був поділений 50/50. Однак, це не задовільнило частину проросійськи налаштованих офіцерів флоту. Вони сподівалися, що сепаратистські настрої в Криму переможуть – і Севастополь перейде під контроль Росії.

Зрештою, 28 травня 1997 року головами урядів України та РФ був підписаний пакет документів, яким флот був остаточно поділений: 18,3% кораблів відійшло до ВМС України і 81,7% – до ВМС РФ. Військово-морські бази в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві й ще 10 баз морської авіації перейшли під контроль ВМС України.

ПОХОРОН ПАТРІАРХА ВОЛОДИМИРА (РОМАНЮКА)

19 липня. КИЇВ. УКРІНФОРМ. «18 липня у Києві сталося зіткнення підрозділів охорони правопорядку з процесією віруючих, яка супроводжувала труну з тілом померлого у п'ятницю Патріарха Київського і всія Русі-України, Глави Української Православної Церкви (Київського патріархату) Володимира (Романюка).

На фото: під час поховання Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Зйомка 18 липня 1995 року. Із фондів Укрінформу
На фото: під час поховання Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Зйомка 18 липня 1995 року. Із фондів Укрінформу

Довідково: Причиною інциденту став намір віруючих поховати Патріарха на території державного архітектурно-історичного Софійського заповідника без дозволу влади. Але дозвіл влада надала лише на територію Володимирського собору або на Байковий цвинтар.

УПЦ (КП), підтримана патріотично налаштованими громадянами, вирішила не відступати від наміченого плану. 18 липня після відспівування Патріарха у Володимирському соборі довга жалобна процесія з труною Володимира рушила від Володимирського собору в бік Софії.

На площі перед собором натовп побачив замкнені ворота Софії. За воротами стояли бійці «Беркута». Зрештою, Патріарха вирішили ховати прямо перед стінами собору.

Близько 19-ї години, коли тіло Патріарха вже було в землі, бійці загонів спецпризначення вийшли з воріт храму та почали зачищати площу від людей. Між ними та радикалами почалася кривава бійка.

Деякий час члени УНА-УНСО разом із вірянами стримували натиск міліції, однак вже згодом площа була заповнена силовиками, які, за свідченнями очевидців, били лежачих людей та шматували українські прапори. Близько 22-ї години кордон працівників міліції навколо могили був знятий, і учасники процесії змогли засипати її землею.

Згодом ці події перед стінами Софії в народі назвуть «Чорним вівторком». А питання про перепоховання Патріарха з тих пір піднімалося кілька разів, проте й досі могила Володимира знаходиться на площі перед Київською Софією.

УКРАЇНА – ЧЛЕН РАДИ ЄВРОПИ

10 листопада. УКРІНФОРМ. «Голова офіційної делегації України, Прем'єр-міністр Євген Марчук, виступаючи на урочистій церемонії, наголосив, що вступ України до Ради Європи розцінюється як визнання прогресивних змін в українському суспільстві, як підтримка з боку європейського співтовариства тих демократичних процесів, які відбуваються в Україні».

На фото: делегація України біля Палацу Ради Європи у Страсбурзі. Зйомка 1995 року. З фондів Укрінформу
На фото: делегація України біля Палацу Ради Європи у Страсбурзі. Зйомка 1995 року. З фондів Укрінформу

Довідково: 9 листопада 1995 року Україна стала 37-ю країною-членом Ради Європи. Цього дня відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, а Генеральний секретар РЄ Даніель Таршис та член Європейської Комісії Ганс ван дер Брук підписали Спільну програму Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування й удосконалення системи правозастосування в Україні.

У Страсбурзі на площі перед Палацом було піднято Державний прапор України. Ще 26 вересня Парламентська асамблея РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки нашої країни на вступ до РЄ. А 19 жовтня Комітет міністрів РЄ ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом цієї Організації.

Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ, зокрема, – прийняти відповідні закони та приєднатися до ряду конвенцій. При цьому РЄ висловила готовність надавати Україні всебічну експертну допомогу.

(далі буде)

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949,  1950,  1951,  1953,  1954,  1955-1956,  1957,  1958-1959,  1960 1961,  1962-1963,  1964,  1965,  1966,  1967-1968,  1970,  1971,  1972,  1973-1975,  1976-1977,  1978,  1979-1980,  1981,  1982 1983,  1984,  1985,  1986,  1987-1988,  1989,  1990,  1991,  1992,  1993,  1994

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-