З архіву: транспортний бум в Україні – Київське метро і «Запорожець» (1960)

З архіву: транспортний бум в Україні – Київське метро і «Запорожець» (1960)

Укрінформу 100
2510
Ukrinform
Проект Укрінформу з нагоди сторічного ювілею агентства: «100 років – 100 новин»

Хрущовська відлига трохи змінила життя. Народ, як і за сталінських часів, надривався на будовах століття, але вже стало трішечки вільніше дихати. Репресії проти інакомислячих тривали, скрутно було з харчами, але вже готове було зірвати оплески Палацу з`їздів гасло: «Нинішнє покоління житиме при комунізмі». Привид хрущовського комунізму вбачався й у повідомленнях РАТАУ про запуск чергового супутника Землі, й у новинах про справжній транспортний бум в Україні – тут тобі й теплоходи на підводних крилах «Ракета» і «Метеор», і проект першої монорейкової дороги з лінійним електродвигуном, і київська підземка, й автомобіль «Запорожець».

У КИЄВІ ВІДКРИЛИ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ МЕТРОПОЛІТЕН

7 листопада 1960 року. Київ. РАТАУ. «В славну біографію орденоносної столиці республіки вписано ще одну прекрасну сторінку – став до ладу метрополітен – від вокзалу через центр міста до Дніпра під київською землею пішли перші голубі експреси».

Довідково: 6 листопада 1960 року в Києві відкрили перший в Україні метрополітен. Його перша черга – Святошинсько-Броварська лінія (від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро») мала довжину лише 5,2 км.  Цікаво, що хоч це й стало радісною подією для киян, але ще не розв'язувало проблеми сполучення між центральною частиною та віддаленими промисловими і житловими районами Лівобережжя. Її принципове вирішення було пов'язане з будівництвом мосту метро, який став до ладу через п'ять років.

Як відомо з історичних джерел, уперше питання про будівництво метрополітену обговорювалось депутатами міської управи Києва ще в 1884 році, але намір сполучити підземною залізницею Поштову площу і Бессарабку, де мав бути зведений новий залізничний вокзал, не знайшов підтримки. Через два роки почалось будівництво міської залізниці, а у 1891 році в Києві була відкрита конка (кінні рейкові візки). Ще через рік у Києві запустили електричний трамвай – другий (після Львова) в Україні й десятий у Європі.

Щодо будівництва підземного електричного трамваю в Києві, то це обговорювалось і в 1916, і в 1918 роках, однак реальної технологічної можливості для реалізації подібного проекту не було.

У 1936 році президія Київради затвердила план будівництва підземного залізничного кільця довжиною близько 40 кілометрів. Згідно з планом, воно мало з'єднати Вигурівщину з Оболонню, звідти по поверхні йти до Вишневого, потім через Пирогове та Жуків острів виходити до залізничної колії в районі Дарницького вокзалу, а звідти – до Воскресенки. Наступного року навіть розпочалось будівництво двох тунельних переходів під Дніпром: Південного, який з'єднав би Жуків острів з Осокорками та Північного – для сполучення Петрівки з Вигурівщиною, але втіленню амбітних планів завадила війна.

Після визволення України від нацистів, у зв'язку з повоєнною відбудовою міста, його зростанням та збільшенням кількості містян, тема метро стала надзвичайно актуальною. Остаточне рішення про будівництво підземки в Києві було ухвалене наприкінці 1944 року, а саме будівництво розпочалося в 1949-у. Перша «збійка» в тунелі відбулася в 1951-у між станціями «Дніпро» і «Арсенальна», а от фінальна – в 1959-му між «Університетом» і «Вокзальною». Цікаво, що перший потяг київського метрополітену відправився від станції «Дніпро», там же було й перше депо.

Нині Київ не можливо уявити без метро – базового виду громадського транспорту столиці. На його долю припадає понад 50% загального обсягу міських пасажирських перевезень. На даний час метрополітен складається з трьох діючих ліній загальною довжиною майже 70 кілометрів та 52 станцій. Чотири з них – «Університет», «Вокзальна», «Хрещатик» і «Арсенальна» є пам'ятками архітектури місцевого значення. Найбільш завантаженими є станції «Вокзальна», «Лісова», «Петрівка», «Святошин», поблизу яких знаходяться великі залізничні станції та маршрути приміського транспорту. Пасажиропотік на кожній з них складає близько 60 тисяч пасажирів щодоби. Прикметно, що найглибшою станцією метрополітену в світі є «Арсенальна» – вона розташовується на глибині 105,5 метра.

«ЗАПОРОЖЕЦЬ»

21 листопада. Запоріжжя. РАТАУ. «Про легкові мікролітражні автомашини «Запорожець» багато вже писалося і говорилося. Їх бачили і на випробних пробігах. І ось «Запорожець» з'явився у продажу. Природно, що перші машини нової марки надійшли в автомагазин у місті, де вони створювалися».

Довідково: до СРСР «мода» на мікролітражки прийшла із Західної Європи – там на кінець 1950-х років у загальному виробництві автомобілів вони складали до 40%. Тож у 1958 році приймається постанова «Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів», з якої власне і розпочалась історія «Запорожця».

Місцем випуску цих автомобілів визначили запорізький завод «Комунар». Чому вибір припав саме на це підприємство, яке тривалий час займалося випуском різних комбайнів, у тому числі кукурудзозбиральних, достеменно не відомо. Але, як там було б – рішення прийнято, і процес пішов. Територія заводу перетворилася на велике будівництво.

Паралельно тривали роботи й над конструкцією першого автомобіля марки «Запорожець» – її розробили фахівці Московського заводу малолітражних автомобілів і Московського науково-дослідного автомобільного інституту, а прототипом став італійський «Fiat 600» 1956 року.

У червні 1959 року на Запорізькому автомобільному заводі зібрали передсерійний ЗАЗ-965 «Запорожець». Через рік новий автомобіль привезли для показу в Кремль. Хрущов машиною залишився задоволений, лише побажав, щоб ціна була доступною. На той час її встановили у 18 тис. рублів (після реформи 1961 року – 1800 руб.) – це приблизно відповідало річній зарплаті інженера або висококваліфікованого робітника.

Перший серійний «Запорожець» виїхав із воріт заводу в жовтні 1960 року, а перша партія була випущена у листопаді, вже до кінця року випустили близько півтори тисячі автомобілів. 21 листопада запорізький автомагазин розпочав продаж нових машин. До речі, відомо й ім'я першого покупця «Запорожця» – ним став наладчик арматурного цеху заводу «Комунар» Іван Сеньков.

(далі буде)

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949,  1950,  1951,  1953,  1954,  1955-1956,  1957,  1958-1959


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-