З архіву: 500 карбованців за Пектораль та неперевершений бандерівець Ступка (1971)

З архіву: 500 карбованців за Пектораль та неперевершений бандерівець Ступка (1971)

Укрінформу 100
2435
Ukrinform
Проект Укрінформу з нагоди сторічного ювілею агентства: «100 років – 100 новин»

Сімдесяті роки минулого століття офіційно були проголошені епохою «розвинутого соціалізму». Пізніше їх назвуть «застоєм». Десятиліття після придушення Празької весни і аж до початку Афганської війни тягнулося в сонливій атмосфері. Суспільне життя, за винятком партійних з`їздів і пленумів, завмерло. Але культурне (якщо не виходило за межі, встановлені цензурою) продовжувалося. Про нього й повідомляло у своїх новинних стрічках РАТАУ.

СКАРБ ТОВСТОЇ МОГИЛИ

6 липня 1971 року. Орджонікідзе (нині Покров), Дніпропетровська область. РАТАУ. «З-поміж курганів, що з незапам'ятних часів бовваніють у степах Придніпров'я, ця могила була найбільшою. Молодий київський археолог Б. Мозолевський, який два роки очолює Орджонікідзенську експедицію Інституту археології АН УРСР, за першими ж ознаками встановив, що могила має два поховання: центральне, де поховано царя, і бокове, жіноче... Дивовижна картина відкрилася археологам, коли розчистили дно усипальні. Перед ними лежали останки скіфської цариці, яка жила 2400 років тому. Від голови до ніг вона була вкрита золотими прикрасами... Однак найцікавішою знахідкою була пектораль – місяцеподібна шийна гривна, вагою понад кілограм».

Довідково: курган Товста могила досліджувався ще на початку 1960-х років. Проте тоді розкопувати її не стали, помилково зробивши висновок, що поховання не скіфське, отже значної цінності не має. Тільки в 1971 році Борис Мозолевський, довівши, що курган все ж скіфський, почав розкопки. Саме відкриття було зроблено 21 червня. До нього археологічна експедиція довго готувалася. Курган мав висоту близько дев'яти метрів, а діаметр – 60. Поховання царя знаходилося на глибині близько восьми метрів під землею. Аби дістатися усипальниці, до розкопок залучили професійних шахтарів.

Курган був частково розграбований, але все ж він таїв у собі величезні скарби. У цій могилі поховали скіфського царя, царицю з дитиною, а при них – троє слуг. Знайшли скелети коней, вози, дорогий посуд, різноманітне господарське начиння.

Мить, коли була знайдена пектораль, Борис Мозолевський зафіксував так: «Я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів...» Вага знайденої прикраси – 1150 г, діаметр – 30,6 см, зроблена вона із золота 958 проби. На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н.е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Далі знахідку відвезли у Київ. Бориса Мозолевського викликали до тодішнього керівника України Петра Шелеста, на зустрічі також були присутні голова Інституту археології Федір Шевченко та президент АН УРСР Борис Патон. Було вирішено прикрасу залишити в Києві, а Мозолевського нагородити: взяти в штат науковим співробітником Інституту археології, дати премію у 500 карбованців і трикімнатну квартиру.

«БІЛИЙ ПТАХ З ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ»

4 серпня. РАТАУ. «Яскравим оглядом досягнень прогресивного кіномистецтва, творчої дружби майстрів екрана став VII міжнародний кінофестиваль, який щойно закінчив свою роботу в Москві. В ньому взяли участь видатні діячі кіно 70 країн Європи, Азії, Африки й Америки... Найвище визнання здобув фільм студії імені О.П. Довженка «Білий птах з чорною ознакою» (режисер Юрій Іллєнко)».

Фото: dovzhenkocentre.org
Фото: dovzhenkocentre.org

Довідково: уперше цей фільм продемонстрували на березневому з'їзді компартії України. Після показу здійнявся скандал. У кінострічки були всі шанси опинитися на полиці на довгі роки. Проте, тодішній очільник УРСР Петро Шелест скликав нараду, куди запросив найвищих офіційних діячів кіно з Москви і Києва. Зрештою було вирішено, «що для жителів інших республік фільм буде справжнім відкриттям». Картину не тільки відстояли, а й відправили на Московський кінофестиваль. Там «Білий птах...» зчинив серед кінематографістів фурор і став подією міжнародного масштабу.

Нині стрічка  вважається однією з перлин українського поетичного кіно. Чіткий наратив, бездоганна «картинка» (оператор Вілен Калюта) і сузір'я акторів – Кадочникова, Миколайчук, Ступка – роблять кіноісторію про трагічну долю сім'ї Дзвонарів витвором кіномистецтва. Час лише додає краси і неповторності цій кінострічці.

Ідея фільму належить Іванові Миколайчуку, сценарій писали разом: Миколайчук та Іллєнко. Події фільму відбуваються впродовж складного десятиліття 1937-1947 років на території Буковини. За радянських часів гостроти стрічці додавала й «бандерівська» тематика – один із братів Дзвонарів Орест (його неперевершено грає Богдан Ступка) стає вояком УПА.

«Білого птаха з чорною ознакою» купили чимало країн, він здобув різні міжнародні нагороди: премію «Срібні сирени» в Соренто (Італія), гран-прі «Золота пектораль шаха Ірану» МКФ в Тегерані, дипломи МКФ у Сан-Франциско, Бєлграді, Токіо, Сіднеї, Мельбурні.

(далі буде)

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949,  1950,  1951,  1953,  1954,  1955-1956,  1957,  1958-1959,  1960 1961,  1962-1963,  1964,  1965,  1966,  1967-1968,  1970

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>