З архіву: обід для канцлера в палаці та газовий мітинг на кордоні (1983)

«Західні німці» (ті, що з ФРН) на початку 80-х були для радянської людини такими ж ворогами, як і американці. А християнські демократи – ворогами в квадраті, бо, на відміну від соціал-демократів, не загравали з Брежнєвим. Однак, як це сталося і під час візиту Ніксона, тільки-но стало відомо про приїзд до СРСР головного німецького «реваншиста» Гельмута Коля, як у всіх без винятку ЗМІ він із ворога миттєво перетворився на кращого друга. Найцікавіше, що ні в кого з журналістів, не кажучи вже про пересічних українців, це не викликало когнітивного дисонансу. «Треба – значить треба», – героїчно стинали плечима люди, і ця формула тоді була ледь не найпоширенішою мотивацією.

ВІЗИТ ДО КИЄВА ГЕЛЬМУТА КОЛЯ

7 липня 1983 року. КИЇВ. РАТАУ. «6 липня у Київ прибув Федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччина Гельмут Коль. Він перебуває в нашій країні на запрошення радянського керівництва».

Під час свого дводенного візиту до України Гельмут Коль провів зустрічі з Володимиром Щербицьким, який посідав пост першого секретаря республіканскої компартії, відвідав парк Вічної слави, де поклав вінок до могили Невідомого солдата. Канцлер побував в Інституті електрозварювання імені АН УРСР,  зробив поїздку по місту, оглянув його архітектурні та історичні пам'ятки. На його честь у Маріїнському палаці було дано обід, який, як писало РАТАУ, «пройшов у дружній обстановці».

Перебуваючи в Києві, Гельмут Коль підписав спільну Декларацію про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, а також Договір про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки.

Коль приїздив до Києва неодноразово. У 1975 році – як прем'єр-міністр землі Рейнланд-Пфальц. Проте більш важливими в історії українсько-німецьких відносин є наступні два візити Федерального канцлера Гельмута Коля – у червні 1993 та вересні 1996 року – вже у незалежну Україну.

У вересні 1996 року, під час другого візиту канцлера до нашої держави, між Україною і Федеративною Республікою Німеччина було підписано Угоду про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні, та низку інших двосторонніх документів щодо проектів співпраці в економічній галузі.

Гельмут Коль запам'ятався як наймолодший канцлер за всю історію ФРН. Йому було 52 роки. Він правив Федеративною Республікою протягом 16 років – найдовше від часів «залізного канцлера» Отто фон Бісмарка, з яким Коля часто порівнювали. Піком його політичної кар'єри стало падіння Берлінської стіни (1989) і возз'єднання Німеччини (10.1990).

Після поразки на виборах в 1998 році Коль йде з поста голови Християнсько-демократичного союзу (ХДС), який очолював 25 років. Через рік екс-канцлера звинуватили в тому, що його партію ХДС незаконно фінансували різні особи та організації. Пізніше Коль зізнався, що особисто отримував пожертви на користь партії в розмірі від 1,5 до 2 мільйонів німецьких марок, але категорично відмовився назвати імена спонсорів. З поваги до заслуг колишнього лідера країни справу припинили, але екс-канцлеру довелося сплатити великий штраф. Цей корупційний скандал поставив хрест на політичній кар'єрі Коля.

Цікаво, що Гельмут Коль був наставником  нинішнього канцлера Ангели Меркель. Завдяки його підтримці в 1990-і роки політик зі Східної Німеччини спочатку очолила міністерство у справах сім'ї, а потім стала міністром навколишнього середовища.

ТРУБОПРОВІД УРЕНГОЙ-УЖГОРОД

27 серпня. Ужгород. РАТАУ. «Державними прапорами СРСР, ПНР і НДР, лозунгами і транспарантами прикрашено площу біля прикордонної газокомпресорної станції. Сьогодні сюди майже на п'ять місяців раніше строку надійшов газ Уренгоя. З цієї нагоди відбувся інтернаціональний мітинг, в якому взяли участь представники трьох братніх країн, що працювали в Карпатах».

Довідково: В 1982 році розпочалося будівництво трансконтинентального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород», який з'єднав газові родовища півночі Західного Сибіру із Західною Україною. Загальна довжина газопроводу – 4 451 км, а протяжність по території України – 1 160 км. Газопровід проходить по території десяти областей України: Сумської, Полтавської, Черкаської, Київської, Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської.

Спорудження газопроводу просувалося рекордними темпами. 1 вересня 1983-го він уже був введений у дію, а 13 січня 1984 року газ потрапив до Європи.

Газова промисловість України була заснована в 1924 році, коли був побудований перший газопровід від міста Дашава до міста Стрий, а газотранспортна система нашої держави бере свій початок з 1948 року з побудовою газопроводу «Дашава-Київ». В 1951 році «Дашава-Київ» був продовжений до Москви (Дашава-Москва).

Наприкінці 70-х років, після того як було введено в експлуатацію магістральний газопровід Долина-Ужгород-Західний кордон, почалася подача українського і російського газу в країни Центральної та Західної Європи, а Україна стала однією з найбільших транзитних країн.

В 1970 році загальна довжина газопроводів становила 11,5 тисячі кілометрів, в 1980 році – 18 тисяч кілометрів, а в 1990 році – вже майже 30 тисяч кілометрів. Природний газ потрапляє в Україну через 22 магістральних газопроводи, а виходить за межі України – по 15-ти.

Українська газотранспортна система тісно пов'язана із системами сусідніх європейських країн – Росії, Білорусі, Польщі, Румунії, Молдови, Угорщини, Словаччини і через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу.

(далі буде)

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923,  1924-1925,  1926-1927,  1928-1929,  1930-1932,  1933-1934,  1936-1937,  1937-1938,  1939,  1940,  1941-1943,  1944,  1945,  1946-1947,  1948,  1949,  1950,  1951,  1953,  1954,  1955-1956,  1957,  1958-1959,  1960,  1961,  1962-1963,  1964,  1965,  1966,  1967-1968,  1970,  1971,  1972,  1973-1975,  1976-1977,  1978,  1979-1980,  1981