Довге відлуння візиту Зеленського в Балтію – аж до Давоса та Вашингтона
Швидкий і напружений балтійський візит президента України стався тиждень тому. Здавалося б, на цей час огляд відгуків місцевих медіа на нього міг би застаріти. Але ж ні. Були, звісно, оперативні публікації, були й такі, що підбивали підсумки, ділилися враженнями, які вже систематизувалися – за день-два-три.
Проте й на тижні, що триває, з понеділка по середу, з’являлися публікації, в яких продовжується обговорення того візиту, іноді вже в оновленому контексті Давоського форуму. Чи навіть із більш далеким прицілом – до саміту НАТО у Вашингтоні, який відбудеться в липні. Почнемо саме з цих, найсвіжіших публікацій.
ЛИТОВСЬКІ «ГАЇ» ЯК ВИРОБНИКИ ЗБРОЇ ТА БОЄПРИПАСІВ
І тут треба відзначити дуже продуктивну та глибоку роботу литовських ЗМІ. Що має своє пояснення. Адже Зеленський перебував у Литві цілий день (а не по пів дня, як у Таллінні та Ризі), отже мав більш насичену, об’ємну програму. І відповідно – залишив більше вражень, тем для обговорень. Крім того, не треба забувати, що Вільнюс, як приймаюча сторона натовського Саміту-2023, був – і поки що залишається, так би мовити, столицею євроатлантичної інтеграції. Це міцно триматиметься в пам’яті та в контекстах аж до того часу, коли пройде ювілейний Саміт-2024 у Вашингтоні.
У понеділок у Delfi вийшла стаття Пятраса Ауштрявічюса (литовською мовою) – «Нам не потрібні нові декларації для посилення обороноздатності України». Без перебільшень, це вражаючий матеріал, і не за стилістикою, а за свої духом, настроєм! Аби краще відчувати вагомість слів автора, треба знати, хто він. Ауштрявічюс – член Європарламенту вже двох скликань, наразі – дійсний член Комітету закордонних справ, підкомітету з питань безпеки й оборони.
Автор відштовхується від домовленостей, підписаних у Вільнюсі під час перебування української делегації на чолі з Зеленським. Далі ж він займається не обговоренням того, як це правильно та обнадійливо, а намагається перевести розмову в максимально конструктивну, технологічну площину. Зокрема, веде розмову про розбудову в Литві та Балтійському регіоні загалом кластеру підприємств ВПК, здатних виробляти та постачати озброєння в Україну в необхідному обсязі. За словами Ауштрявічюса, він знаходиться в контакті з українськими військовими спеціалістами (і «не одним»), які просять, аби Литва (та ЄС загалом) якомога швидше відкрили шлях компаніям, здатним виробляти необхідні боєприпаси. Разом з ними автор висловлює сподівання, що «незабаром будуть оформлені необхідні земельні ділянки та дозволи».
Європарламентарій нагадує, що за оцінкою експертів, треба розширювати литовський збройний завод Giraitė, який виробляє боєприпаси. Причому є умови для збільшення як виробництва, так і асортименту – з урахуванням нагальних потреб не тільки України, а й Литви. (Giraitė – литовською мовою «гай». А якщо з великої літери – то це передмістя Каунаса, поруч з яким знаходиться історичний IX форт Ковенської фортеці. За радянської окупації тут була тортурна в’язниця НКВС, а за нацистської – місце масових вбивств, переважно євреїв. Грізне нагадування для підприємства поблизу, що треба мати вдосталь зброї та набоїв, аби боронитися від окупантів і загрози геноциду).
Ауштрявічюс також підкреслює, що треба переводити в практичну площину плани відкриття нового заводу по виготовленню артснарядів. І потрібно покращувати логістику для ремонту українських танків. В Литві це можна робити швидше, якщо доповнити ланцюжок постачання важливими шасі та іншими запчастинами (у співпраці з партнерами по НАТО). Також треба розгортати виробництво дронів, у Литві вистачить місця не для кількох, а для дюжини компаній!
Останнє, що хотілося б навести з цього матеріалу. Автор пропонує Уряду призначити спеціального координатора щодо співпраці в оборонній сфері між Литвою та Україною. Той би відповідав і прискорював узгодження позицій (безпекових, екологічних тощо) між окремими установами та компаніями.
ПОМІЧНИК ГЕНСЕКА НАТО РІШУЧЕ ЗА ПОСИЛЕННЯ ППО УКРАЇНИ
Тепер про американських експертів. В литовських медіа щойно опубліковані аж три матеріали з цікавими спікерами зі США, в яких важливе місце займали відсилання до балтійського візиту Зеленського та зроблених ним заяв.
Пізно ввечері 16 січня литовського мовою та зранку 17 січня українською на сайті національного мовника LRT вийшло розлоге інтерв’ю з помічником генерального секретаря НАТО з політичних питань і політики безпеки Борисом Руге.
Відповідаючи на запитання, як він оцінює заклик Президента України до євроатлантичної спільноти про надання додаткових засобів ППО, Руге рішуче сказав: «Президент Зеленський абсолютно правий щодо протиповітряної оборони. Вкрай важливо, щоб Захід продовжував надавати підтримку, необхідну Україні для захисту свого народу перед обличчям найгірших російських атак з 2022 року».
Що стосується іншого заклику – до Вашингтонського саміту Альянсу, про «один конкретний крок (України, - ред.) до членства в НАТО», то тут, на думку Руге, ситуація дещо інша: «Минулого року у Вільнюсі НАТО досягла історичної угоди про те, що Україна стане членом Альянсу. На цьому шляху Україна має ще багато чого зробити: реформи в секторі безпеки, в політиці. Побачимо, про що зможуть домовитися 32 союзники (включаючи Швецію) у Вашингтоні, але те, що Україна рухається до членства, не викликає сумнівів. Але чи будуть якісь подальші кроки, як каже Зеленський, – поки що говорити зарано».
Помічник генсека НАТО констатує, що, на жаль, у багатьох країнах-членах Альянсу тривають дискусії щодо «конкретного кроку», запрошення України в НАТО. Крім того, уповільнити цей процес можуть вибори, які відбудуться протягом цього року. Але Руге підкреслив, що в будь-якому випадку будуть знайдені «способи підкреслити той факт, що Україна наближається до НАТО».
ЩЕ ПРО ВСТУП УКРАЇНИ ДО НАТО ТА ВІДСІЧ ІМПЕРСТВУ РОСІЇ
Дещо більш надихаючою по формі, проте по суті такою ж є позиція з цього питання Ріка Хольцаппла, заступника голови місії США при НАТО (інтерв’ю з ним підготовлено 14 січня інформагентством ELTA, тоді ж опубліковане газетою Lietuvos rytas): «Ми відповіли на це питання (наскільки реальним є членство України в НАТО, - ред.) в комюніке саміту НАТО, який проходив у Вільнюсі в липні минулого року – Україна стане членом НАТО. Майбутнє України – НАТО. Особливості та час того, як це станеться, все ще є певною мірою невизначеними і залежатимуть від перебігу війни та конфлікту, але відповідь на це запитання не має викликати сумнівів».
При цьому Хольцаппл однозначно підтримав позицію, висловлену Зеленським в Балтії, що якщо не зупинити Росію в Україні, то вона піде далі: «Реальність показує, що путінська Росія – це держава реваншу». Саме тому так важливо, щоб путінська агресивна політика проти України стала «провальною».
Тотожну думку з того ж приводу має колишній посол США в Росії Майкл Макфол (інтерв’ю Литовському TV 15 січня). У жодному разі не можна допустити перемоги Путіна в Україні, «хоч як би ми (Захід, - ред.) цю перемогу визначали», оскільки це закріпить путінські переконання, його імперський світогляд. «Країни (євроатлантичної спільноти, - ред.) почнуть вагатися, і він (Путін, - ред.), безперечно, випробовуватиме НАТО на міцність. Він не розпочне пряму війну, але перевірить нашу рішучість. Саме тому ми маємо перемогти його в Україні», – зазначив Макфол.
Хотілося б більш докладно поговорити і про інші матеріали. Наприклад, про зворушливий спільний репортаж інформагентства BNS і литовського мовника LRT з площі Дакуантаса навпроти палацу Президента Литви «"Він – символ": мешканці Литви натхненні промовою Зеленського у Вільнюсі». Або цікаве телеінтерв’ю литовського експерта Альвідаса Медалінскаса, який вписав цю ж подію в більш широкий контекст – наведення паралелей в історії боротьби Литви та України з імперським центром.
Корисним був оперативний, спокійний, неемоційний аналіз візиту до Литви від керівника ELTA, доброго друга не тільки України, а й Укрінформу, Вітаутаса Бруверіса: «Візит Зеленського до Вільнюса – це ознака того, що Київ прагне повернутися до вірних прихильників»…
Проте час переходити до огляду відгуків у двох інших балтійських країнах.
ПРО ЧИННИКИ ВІЗИТУ ТА НАДПАРТІЙНУ ПІДТРИМКУ ЕСТОНІЇ
Як уже зазначалося, візит до Таллінна був надзвичайно швидкоплинним. Можливо, ще й через те в місцевій пресі було багато матеріалів не стільки аналітичних, як таких, що мають привернути увагу читача до події. Наприклад, обговорювалися надзвичайні заходи безпеки (аж до назви операції по її забезпеченню). І навіть містилися твердження, що якби до естонської столиці прибув Джо Байден, то вони були б меншими (дуже може бути, адже глава воюючої країни – окрема стаття).
Також багато було матеріалів щодо подарунку, який зробила гостю прем’єрка Естонії Кая Каллас, – світшот з написом Kaitsetahe, що приблизно перекладається як «Воля захищатися». Це стало тим більш гучною історією, оскільки Зеленський прийшов у цій одежі до естонського парламенту Рійгікогу, де виступив на пленарному засіданні.
Ще слід нагадати, що останні півроку в Естонії йде вкрай гостра внутрішньополітична боротьба між правлячою коаліцією та опозиційними партіями. Тому були й намагання використати візит 11 січня як привід для чергових політичних атак у бік опонентів. Нам, звісно, корисно знати про це та тримати в пам’яті позицію авторів, але ані популяризувати такі матеріали, ані реагувати на них не варто. Адже Україна співпрацюватиме з будь-якої політичною силою, яка прийде до влади в Естонії.
З оперативних коментарів, як на мене, слід згадати сутнісну реакцію депутатів Рійгікогу на той самий виступ у парламенті. Причому, що важливо, це той випадок, коли представники протилежних політичних сил єдині в своїй оцінці. І тут ми маємо продовження теми, розпочатої Бруверісом: глибинні чинники візиту Президента саме тепер саме до Балтії.
«Увага до війни в Україні на міжнародному рівні може бути не такою, яка потрібна Україні зараз. І ті виступи та пресконференції, які він дав у Таллінні, призначені не лише для нашої публіки. Це світова подія. Тому, гадаю, те, що він саме зараз відвідує наші країни, дає дуже важливий сигнал усім, хто підтримує Україну та хоче, щоб війна закінчилася перемогою України» – сказав Марко Міхкельсон (Партія реформ, яка очолює правлячу коаліцію).
«Я розумію логіку самого візиту і всієї промови – оновити підтримку всього Заходу <…> Потрібно зазначити, що ми не повинні говорити про цю війну як про війну України з Росією. Як російські, так і західні країни сприймають цю війну як протистояння Заходу та Сходу». А це вже слова депутата Рійгікогу від опозиційної EKRE Мартіна Хельме. Ну й навздогін – реакція ще одного представника опозиції, Андрія Коробейника з Центристської партії: «Це (єдність між європейськими країнами, - ред.) дійсно дуже важливо для закінчення цієї війни, і Естонія зробила дуже багато для того, щоб об'єднати країни Європи. Із самого початку ми докладали для цього дуже серйозних дипломатичних зусиль».
Підсумовуючи як візит Зеленського, так і викликану ним хвилю, яка докотилася щонайменше до Давоського форуму, заступниця голови Міжнародного центру оборонних досліджень Крісті Райк підкреслила, що європейські країни просто зараз починають докладати більше зусиль, аби дати Україні позитивні сигнали щодо отримання допомоги. І це особливо важливо у той час, коли досі не вирішене питання щодо продовження підтримки з боку США.
ЛАТВІЙСЬКІ ЗМІ: (САМО)КРИТИКА ТА ВІЙСЬКОВІ ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Латвійська столиця стала останнім пунктом дводенного візиту. Тут же проходила велика підсумкова пресконференція, яка транслювалася на TV. Тому оперативні відгуки в першу чергу були присвячені цій події. Що стосується більш віддаленої за часом реакції, то варто звернути увагу на два коментарі – від депутата та журналіста.
Працівник відділу національних новин латиськомовної редакції латвійського Delfi Райвіс Спалвенс дав гірку назву своєму матеріалові: «Обіцяючи підтримку Зеленському в Ризі, ми продовжуємо служити Росії» (14 січня). Так жорстко він висловлюється з того приводу, що російське зерно, відповідно до чинних міжнародних норм, продовжує експортуватися в напрямку Європи, в першу чергу через латвійську територію. (Принагідно варто зазначити, що в середу на зустрічі керівників профільних міністерств Литви, Латвії та Естонії було прийнято рішення ініціювати включення експорту зерна з Росії до нового пакету санкцій ЄС). Такий критичний посил став для Спалвенса найближчим і найбільш наочним прикладом, аби розкритикувати недостатньо рішучу сукупну позицію Заходу щодо підтримки України.
Торкається цієї теми і депутат латвійського Сейму, популярний військовий експерт Ігор Раєв (15 січня, виступ на Латвійському TV). На його думку, нещодавній візит став дуже корисним для самих латвійців, бо вони теж «втомилися від війни». І потрібний був додатковий чинник, який би струснув латвійське суспільство для відновлення підтримки України в попередньому режимі.
Раєв також розписав небезпеки та ризики поточної ситуації на фронті й зазначив: для української сторони найкраще, що можна зробити зараз, – не допустити просування Росії. Паралельно з цим Україні необхідно підготувати резерви. Своєю чергою «Захід має безкорисливо надати суттєву військову підтримку Україні». А щоб вона була такою, сталою та стабільною, демократичним країнам потрібно значно збільшити інвестиції у свою оборону. Адже військові бюджети багатьох країн усе ще не досягають цільового показника НАТО у 2% від ВВП. Водночас, на думку Раєва, ця частка має становити 3% чи навіть 4%.
Отже, коло замкнулося. Ми починали зі статті литовського євродепутата про необхідність термінового нарощування оборонного потенціалу, важливого як для допомоги Україні, так і для власної безпеки. І дійшли до того ж в аналізі депутата латвійського Сейму. Це справді нагальна потреба часу. І описуваний візит Зеленського нагадав про нього не тільки країнам Балтії, а й усьому демократичному світові.
Олег Кудрін, Рига
