«Трубна» паніка: що насправді відбувається на Купʼянському напрямку?
В українському медіапросторі, як і в соціальних мережах, час від часу виникають хвилі паніки щодо ситуації на окремих ділянках фронту. Маємо новий яскравий приклад – Куп’янськ (Харківська область): «Окупантам вдалося прорватися в місто – вони вже в центральній частині», «Купʼянськ в оточенні, його втрата лише питання часу» тощо.
Відтак, надважливо відсіяти зерна фактів від полови чуток, відповівши на питання: що насправді відбувається на цьому напрямку? Відповідь – в аналізі військових та експертів.
«Ворога блокують і знищують»: що кажуть безпосередньо військові?
Офіційна позиція українського командування залишається стриманою та впевненою. За інформацією Генерального штабу ЗСУ, ситуація в Куп'янську та на його околицях є складною, але повністю контрольованою Силами оборони України. Військові на місцях підтверджують інтенсивність боїв, але водночас спростовують найстрашніші чутки, що розповсюджуються в мережі.
Деталі поточної тактичної обстановки розкриває спікер ОСУВ «Дніпро», підполковник Олексій Бєльський: «Інформація про бойові дії в центрі міста не відповідає дійсності. Окупанти діють на півночі Куп'янська, куди їм вдалося інфільтруватися з районів населених пунктів Радьківка та Голубівка. Окупантів знищують, частина потрапляє в полон. Полонені росіяни розповідають, що проникли в місто групами від 2 до 9 солдатів. Частина у військовій формі, а частина – в цивільному. Перед кожною з таких груп поставили певне завдання. Наприклад, одна група мала захопити п'ятиповерхівку за певною адресою, інша – 9-поверхівку. Також окупанти отримали завдання вбивати всіх цивільних чоловіків віком від 18 до 60 років. А жінок і дітей за необхідності використовувати як живий щит. Наразі триває операція з блокування та знищення окупантів, які інфільтрувалися до Куп'янська».
Про інший аспект ворожих операцій, який наробив чимало галасу, розповідає командир 429-го окремого полку безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко: «Окупанти намагалися використати газогін, який проходить від тимчасово окупованих територій до Росії, для перекидання особового складу. Українські військові, зрозумівши цю тактику, провели операцію, внаслідок якої пошкодили трубу в районі річки, і вона наповнилася водою та мулом. Наразі ворог не може її використовувати для пересування. Тобто питання з газовою трубою вирішене – її підірвали».
Федоренко також пояснює подвійну мету ворожих ДРГ, які продовжують спроби проникнути в місто вже іншими шляхами: «Зараз ворог намагається прорватися до Куп’янська через річку Оскіл, використовуючи човни та плоти. Сили оборони інтенсивно працюють над утриманням міста. Хоча регулярних російських військ у Купʼянську немає, там діє багато ворожих диверсійно-розвідувальних груп. ДРГ окупантів мають два основні завдання, але передусім політичне. Росіяни переодягаються в цивільне, щоб дістатися до впізнаваного місця в Куп'янську, розгорнути російський прапор, а потім відзняти це дроном. Ця картинка використовується для пропаганди, створюючи ілюзію «захоплення міста». А друга мета ворога – розвідувальна. ДРГ проникають до будинків на висотах, щоб вести спостереження за українською логістикою. Вони збирають інформацію про маршрути та інтенсивність перевезень, а потім передають її для коригування атак безпілотників у моменти, коли логістичні маршрути найбільш завантажені».
«Ситуація складна, але не катастрофічна»: оцінки аналітиків
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук з легкою іронією прокоментував історію з газовою трубою: «Ця самовбивча «акція» закінчилася для росіян передбачувано – пролізти чотири кілометри без вентиляції… Залізе тридцять – вийде шість. Втім, що шилом, що милом: зараз «форсувати річку надводним способом» з використанням підручних засобів в районі Радьківки їм вдається з тим же успіхом – на наш берег дістаються плюс-мінус двоє з десяти. Та сама «жуковська тактика» м’ясних атак. З тією лише відмінністю, що кацапських «воїнів-трубопроводників» наші хлопці з «Ахіллеса» перетворили вже на «героїв-підводників» – пробили в трубі дірку. На цьому операція «труба 3.0» безславно завершилася».
А тепер конкретніше.
За словами експерта, котрий місяць, ще задовго до «літньої кампанії», росіяни розпочали операцію з метою захопити Куп’янськ (погляньте тільки на оперативні зведення за січень – лютий 2025 року): «Задум був зрозумілий вже тоді – силами 1-ої танкової і 6-ої загальновійськової армій оволодіти плацдармом на Осколі в районі Дворічної на північ від Куп’янська і переправитися через Оскіл на південь від міста в районі Сенькового, а далі стрімкими східними ударами з півночі й півдня оволодіти містом і важливим залізничним вузлом».
Дев’ять місяців впертих боїв минуло і що мають? На півдні застряли на переправах в Сеньковому. На півночі мають певні результати – за півроку їм все ж вдалося створити плацдарм на правому березі Осколу, розширити його і просунутися на південь до Куп’янська.
«Визначальні бої ідуть в районі Кіндрашівки, Радьківки, Голубівки – це північні передмістя Куп’янська. Більше того, десь до 10 вересня передовим групам орків вдалося проникнути на північні околиці міста в районі кладовища (щоб вони там усі й залишилися) і, в наступні дні частина з них змогла приховано проникнути до північної частини населеного пункту – їхні групи намагаються закріпитися в багатоповерхівках. Сили оборони України «проводять операцію з блокування і знищення окупантів, які інфільтрувалися до Куп’янська»… Наголошую, бої ідуть у північній частині міста Куп’янськ, тобто в 7-8 кілометрах на північ від Куп’янська-Вузлового. Це дійсно небезпечно, особливо якщо ворог зможе закріпитися в житловій забудові – вибити його звідти буде складно. Про оточення Куп’янська і всього угруповання наших сил на лівому березі Осколу на північ від міста не йдеться, передумов для цього немає», – акцентує Лакійчук.
Подібну оцінку дає і військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко: «Ситуація дійсно складна: російським окупантам вдалося закріпитися на околицях Куп’янська. Водночас вона не є катастрофічною. Говорити про оточення міста наразі не доводиться. У ЗСУ є можливості для протидії цим загрозам».
Коваленко вказує на ключове тактичне завдання для українських сил, вирішення якого може кардинально змінити ситуацію: «Якщо нам вдасться зачистити трикутник Кіндрашівка – Радьківка – Голубівка на правому березі р. Оскіл, то плацдарм, що дозволяє ворогу проводити штурмові викиди й закидати диверсійні групи безпосередньо в місто, буде заблоковано й нейтралізовано. Відповідно, противник втратить можливість наступальних дій зокрема щодо північно-західної частини Куп’янська. Наше завдання – діяти так, як ми діяли біля Добропілля: точково, з урахуванням сил і засобів. Росіяни тепер опираються переважно на піхоту, тож нам потрібно збільшити ресурси для локалізації загрози».
Аналітик також зазначає, що на тлі тривожних новин про просування ворога часто губляться тактичні успіхи ЗСУ: «Є й успішні епізоди: нещодавні контратаки в районі Мирного відкинули росіян на лівий бік траси Р-79 (Сахновщина – Куп’янськ – Піски), що свідчить про наявність у нас тактичних досягнень. Проблема в тому, що ці успіхи часто залишаються поза загальною увагою, тоді як будь-які окремі вкидання про «зайшли» викликають непропорційну паніку».
Коваленко також звертає увагу на інформаційну складову російської операції, яка є не менш важливою за військову. Заяви російського командування про нібито контроль над містом є частиною гібридної війни. За його словами, «начальник Генерального штабу ЗС РФ генерал Герасимов заявив, що більша частина міста нібито перебуває під контролем російських військ, але ця інформація не відповідає дійсності. Такі заяви є частиною російської пропаганди, яка часто використовує тактику «захоплення в кредит» – оголошення про контроль над населеними пунктами, які насправді не захоплені. Подібні маніпуляції спрямовані на створення ілюзії успіху та підтримку бойового духу російських військ».
Стратегічна шахівниця: чому Куп'янськ такий важливий?
Наполегливість, з якою російські війська місяць за місяцем намагаються прогризти українську оборону біля Куп'янська, пояснюється не лише тактичними, а й винятково важливими оперативно-стратегічними цілями. Контроль над цим містом, а точніше – над його логістичною інфраструктурою, є ключем до реалізації значно ширших планів Кремля на сході України.
Павло Лакійчук пояснює: «Куп’янськ, а точніше Куп’янський залізничий вузол, зв’язує чотири важливих логістичні напрямки: Куп’янськ – Основа (в бік Чугуєва та Харкова), Куп’янськ – Тропа (на південь в бік Лиману та Слов’янська), Куп’янськ – Сватове, і Куп’янськ – Тополі («ворота» з боку Бєлгородської та Воронезької областей Росії)».
Саме тому Куп’янськ так важливий для нас, це стійкість оборони на Лиманському напрямку.
«А ще більше – росіянам, оволодіння ним, крім всього іншого, забезпечило б рокадну логістику північ-південь, сполучаючи тилові райони сил, розгорнуті на Воронежчині й Білгородщині, зі стратегічним Лиманським напрямком, де інтенсивність бойових дій зростатиме по мірі реалізації задач «літнього», чи якого вже там у них, стратегічного наступу. Отже ключ і мета – станція Куп’янськ-Вузловий і однойменне селище на лівому березі Осколу, які примикають до Куп’янська з півдня. До цих населених пунктів ворог рвався у 2022-му, до них намагається прорватися і зараз», – каже Лакійчук.
Цю думку розвиває голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан, який вписує битву за Куп'янськ у загальний план ворога щодо оточення українських сил на Донбасі: «Взявши під контроль Куп'янськ і, головне, Куп'янськ-Вузловий, росіяни могли б потенційно відновити залізничне сполучення вздовж лінії фронту з півночі на південь. Угрупованню ворога це дуже б допомогло… Південніше розташований район Серебрянського лісництва і далі по напрямку – Святогірськ. Тобто це є північ Слов'янська і північ Донецької області – оце є задум росіян. Прорватися тут, забезпечити себе, зокрема, залізницею і вже далі з півночі нависати над основною нашою міською агломерацією на півночі Донеччини – Слов'янськ, Краматорськ і далі Дружківка, Костянтинівка».
Тобто мета ворога – взяття Покровська з півдня, взяття Куп'янська і Куп'янська-Вузлового, а далі – Лиману та всього Серебрянського лісництва.
«Оце б дозволило росіянам здійснити те саме охоплення, про яке вони так мріють, і яке їм досі не вдалося зробити. Вони тепер намагаються закріпитися десь на околицях. Однак це не означає, що вони мають контроль над містом, над міською забудовою. Там точаться жорстокі бої. Наразі завдання противника не вирішені», – зазначив експерт.
Олександр Коваленко додає до аналізу часовий вимір: «Наразі їхня тактика виглядає так: зачепитися за Куп’янськ і провести осінньо-зимовий період у форматі міських боїв, аби вже навесні 2026 року розпочати нову хвилю наступальних дій за межами тих населених пунктів, які вони планують захопити за холодний сезон. У їхніх планах – цілу низку міст: Покровськ, Костянтинівка, Сіверськ, Борова, Лиман і Куп’янськ».
Окупанти прагнуть вести бойові дії в міських умовах, що ускладнює оборону, але наразі їхнє просування обмежується лише кількома напрямками, зокрема в Куп'янську та Покровську. За словами Коваленка, у найближчій перспективі ворог, ймовірно, намагатиметься насичувати правий берег Осколу піхотними підрозділами, діючи в режимі диверсійно-розвідувальних груп або навіть повноцінних штурмів.
«Повторюся: для ЗСУ ключовим завданням найближчим часом є зачистка ділянки між Кіндрашівкою, Радьківкою та Голубівкою. Ця зона має стратегічне значення, оскільки її контроль дозволить убезпечити Куп'янськ від подальших ворожих штурмів. Наскільки мені відомо, українські війська активно працюють над нейтралізацією російського плацдарму в цьому районі», – підкреслив військовий оглядач.
Висновок: об’єктивний погляд на ситуацію
Аналіз ситуації на Куп’янському напрямку дозволяє зробити висновок, що поширювані в інтернеті панічні повідомлення є дуже значним перебільшенням. Ситуація складна, бої дійсно йдуть на північних околицях міста, але ні про яке оточення чи прорив у центр мова не йде. Ворогу вдалося інфільтрувати невеликі диверсійно-розвідувальні групи, які наші сили успішно блокують і знищують.
Отже, тезово:
1. Не прорив, а інфільтрація. Ворог не штурмує місто в лоб, а намагається просочуватися малими групами на північні околиці, щоб створити плацдарм, вести розвідку та сіяти паніку.
2. Ситуація складна, але контрольована. Сили оборони бачать маневри противника і ведуть системну роботу зі знищення диверсійних груп. Про втрату міста чи його оточення не йдеться.
3. Тактика відчаю. Використання ДРГ, перевдягання у цивільне та екзотичні способи переправи на кшталт газової труби свідчать про те, що ворог не може досягти успіху класичними військовими методами.
4. Надзвичайно високі ставки. Росіяни так наполегливо рвуться до Куп'янська, бо контроль над його залізничним вузлом є ключем до логістики всього східного угруповання та потенційною загрозою для української оборони на Донбасі.
Мирослав Ліскович. Київ
