Україна перетнула 35-ту річницю Незалежності – у 1643-й день 23-ї війни Росії проти незламної нації. Питання не тільки у тому, що історично, в межах своїх національних загарбницьких традицій, Москва періодично атакує та намагається знищити Україну як самостійну державу. А й у тому, що це відбуватиметься і в подальшому, як у короткому осяжному майбутньому, так і у далекій історичній перспективі – Росія ворог екзистенційний.

Упродовж понад 12-річної війни та понад чотирьох з половиною років від широкомасштабного вторгнення Україна тримається за рахунок внутрішньої стійкості нації, її здатності до безперервних інновацій та всебічної міжнародної допомоги. Однак є й інший бік питання: путінський режим, попри ослаблення економіки, йде ва-банк, прагнучи повної капітуляції України, тоді як мінливість міжнародного політичного ландшафту не дозволяє сподіватися на безперервну допомогу партнерів упродовж ще багатьох років – тим більше, на тлі власних недоліків у організації оборони.

На подальшу стійкість української нації впливатимуть передусім два стратегічні аспекти: наявність вмотивованих навчених у захисті вітчизни людей та технологічні переваги вітчизняного війська. Люди і технології. Що, звісно, взаємопов’язано, бо саме люди приймають рішення, управляють, координують, воюють, створюють і використовують нові технології війни – без професійних, відданих кадрів важко уявити справжній шлях до перемоги.

ДЕРЖАВА ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Відверта розмова про людей у війні – це окремий, величезний пласт вузлів, який слід принаймні окреслити – із позначенням, що без вирішення питань «людського фактору» скористатися навіть наявною технологічною перевагою навряд чи вдасться. Однак кожен із означених нижче вузлів потребує деталізованих зусиль для їх розв’язання. Одразу варто наголосити, що в цілому розв’язати вузли «людського фактору» можливо лише за двох умов: забезпечення стійкості нації та оборони держави необхідно поставити у самий центр суспільства, забезпечивши відвертий та чесний діалог суспільства і влади. Перелічимо лише ключові «вузли», які фактично визначатимуть утворення нового суспільного договору в Українській державі.

Перший вузол – забезпечення справедливої мобілізації, у процесі якої усі члени суспільства мають рівний статус; це дозволить відмовитися від відкупу заможних від виконання священного обов’язку з захисту держави.

Другий – напряму пов’язаний із першим, він передбачає офіційне, на законодавчому рівні, визнання корупції одним із головних державних злочинів, який дорівнюється до державної зради. З відповідним покаранням та унеможливленням застав по відношенню до осіб, що отримали підозру за корупцію.

Вирішення третьої вузлової задачі – забезпечення прозорості усіх кадрових призначень на посади у секторі безпеки й оборони, із заохоченням здорової ініціативи та можливість планувати кар’єру за принципами, які десятиліттями застосовуються у західних демократіях.

Оформлення зрозумілих суспільству рішень щодо названих вузлових завдань дозволить швидко створювати необхідні суспільству системи.

Наприклад, у Силах оборони це остаточне формування корпусів із комплектами військ та зведенням до мінімуму використання приданих підрозділів. Та й створенням у корпусах повноцінних майстерень, де не тільки ремонт пошкодженої техніки, а й відпрацювання на полі бою інновацій (таке повноцінне утворення наразі є тільки в 3 АК).

У забезпеченні війська це, зокрема, закупівля на тендерах за характеристиками, а не за власними назвами продукції. На практиці це відбулося лише наприкінці серпня 2026 р., коли вперше Агенція оборонних закупівель оголосила закупівлі ударних FPV-дронів-камікадзе на оптоволоконному зв’язку та далекобійних ударних БПЛА саме за таким принципом.

Для забезпечення роботи ОПК це організація в Міноборони координації «оборонки» за французькою (чи американською, чи італійською) моделлю – вони принципово схожі. Йдеться про розповсюдження досвіду Brave1 як механізму підтримки, супроводження й фінансування інновацій, масштабування до крупних проєктів. Бо можна створити вітчизняний КАБ (модуль, який робить авіаційну бомбу керованою), надавши розробникам у вісім разів менше коштів, аніж знайшли вони самі, але такий підхід точно не діятиме по відношенню до ракет. Ракети, ЗРК і все з ними пов’язане – це великі, фінансово ємні проєкти, які кардинально відрізняються від дронів, НРК та РЕБ. Хоч і про КАБ приклад сумнівний, бо йдеться про принципову зміну – держава має фінансувати потрібні їй розробки зброї, навіть якщо доведеться будувати менше автодоріг.

У згаданій Франції координація ОПК побудована навколо Direction Générale de l’Armement (DGA) – Генеральної дирекції озброєнь, структурного підрозділу Міноборони. DGA займається всім спектром завдань – від формування технічних вимог спільно зі збройними силами до організації R&D, проведення конкурсів, укладання контрактів, контролю виробництва, тестування, сертифікації і аж до підтримки експорту. DGA є «системою повного циклу». Це підхід, де держава тримає руку на пульсі.

Наявність якісного менеджменту – це ще й створення моделі комплексного захисту ОПК та інфраструктури від ракетно-дронових ударів ОПК. В якій будуть мережі підземного укриття, забезпечення державою вдалих релокацій для оборонних компаній, системне маскування невеличких ділянок для виробництв в Україні та випуск для виробництв мобільних контейнерних ділянок, мережева система засобів РЕБ та імітаційних засобів. А ще, напевно, створення приватного ППО як цілісної системи – в межах профільних ПВК – приватних військових компаній, – в тому числі за кошти крупного бізнесу.

Згадані та окреслені лише магістральні моменти, насправді їх десятки. Але якісні люди зроблять якісну роботу.

ТЕХНОЛОГІЇ ВІЙНИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИРУ

Військові інновації війни розвиваються ще більш стрімко, але в цілому їх траєкторія окреслилася: світ рухатиметься у бік дешевих та масових озброєнь, які однак будуть нарощувати власну «технологічність». Це відбуватиметься на тлі розмивання військового й цивільного секторів – кожен мешканець країни-комбатанта стає учасником війни.

Другою глобальною тенденцією стане трансформація функціоналу традиційних озброєнь, частина яких уже почала втрачати актуальність.

Третій тренд матиме планетарний розмах: відстань до цілі або об’єкту ураження взагалі не матиме значення. Жодна точка планети не буде безпечною: системи розвідки у складі мереж досягають світового рівня; системи ураження досягають цілей за рахунок ШІ, як у операції «Павутина».

Четверте – війни набудуть характеру безперервних, вкрай виснажливих для економік мультидоменних операцій.

Нарешті, п’ятий символ війни – час передачі даних. Він розвиватиметься у такі феєричні форми, що усі бойові дії відбуватимуться онлайн. Штучний інтелект (ШІ) буде майже в усіх системах озброєнь, однак головні рішення поки прийматимуть люди.

Якою буде зброя нових війн?

Ракети залишаться зброєю «номер один» у світі. Передусім ідеться про ударні ракети із бойовою частиною (БЧ), яка дозволятиме уражати великі об’єкти. Водночас, світ рухається шляхом розмивання межі між ракетами та дронами, і конкуренція між ними різко зростатиме. Разом із ракетами розвиватиметься протиракетна оборона, водночас світ може знайти альтернативні, більш дешеві способи протидії ракетам.

Українська нація за умов політичної волі могла б давно володіти сучасною балістикою – це підтверджують досягнення Ірану, Туреччини, Південної Кореї, Індії упродовж останнього десятиліття.

Тепер, коли від кількості та якості ракет залежить виживання України, їх треба купувати, розробляти разом із партнерами та самостійно.

Наприклад, у серпні 2025 р. Держдеп США схвалив продаж Україні 3350 ракет ERAM на суму 825 млн доларів, за які країни ЄС і НАТО були готові сплатити. Їх дальність близько 480 км, БЧ 227 кг та можливість застосування в умовах активної РЕБ справді відкривають можливості для уражень. Поки що перешкодою виявився президент Трамп, але так буде не завжди.

Одного дня Україна отримає від США крилаті AGM-158, які у версії AGM-158В JASSM-ER з БЧ у 450 кг можуть уражати на відстані до 980 км – вони закуповувалися не тільки США, а й Польщею, Фінляндією, а також Австралією.

Не виключено, варто звернути увагу на новітню, високоманеврену (з перевантаженням до 5G) крилату ракету Barracuda-500M – від американської Anduril. Дальність польоту понад 926 км та БЧ приблизно у 45 кг дозволить результативно нищити балістичні можливості РФ.

США поки відмовляють у придбанні новітніх ракет Precision Strike Missile (PrSM) навіть Норвегії, але час змінює ставлення до України…

У Європі можна дещо придбати в компанії Destinus, яка вже має позитивну історію відносин з Україною. У січні ц.р. у Destinus продемонстрували крилату ракету Ruta Block 2 з потужною БЧ у 250 кг, дальністю 450 км та багаторежимним наведенням із ШІ.

Однак головним залишається створення українських балістичних ракет. Окрім компанії Fire Point, яка обіцяє застосування балістичної ракети вже восени, необхідне доведення ракети ОТРК «Сапсан». При цьому фахівці пропонують масштабування ракет за допомогою й інших приватних гравців, за прикладом виробництва перехоплювача Octopus, який у 2026 р. за ліцензіями Міноборони виробляють аж 29 українських компаній. Не говорячи вже про серійну українську крилату ракету «Нептун», яка упродовж весни-літа 2026 р. досить результативно використовувалася для ударів по ОПК РФ.

Для України цілком очевидним стає можливість максимального ракетного зближення з Британією, Францією та Німеччиною, не нехтуючи іншими партнерами. Протибалістичний ЗРК – з Францією та Італією, ударні крилаті ракети – з панєвропейським MBDA, балістику – разом з Європою та окремим акцентом на Британію. Ракети – саме та зброя, якою можна стримувати ворога роками й десятиліттями.

Безпілотні авіаційні, наземні, морські, підводні та космічні системи матимуть подальший потужний розвиток – у бік застосування роїв повністю автономних, начинених ШІ-управлінням платформ. Водночас межа між БАК, НРК, МРК, ПРК та КРК буде розмиватися – у бік мультидоменних безпілотних носіїв засобів ураження. Тобто, не тільки БАК нестимуть інші дрони, а, наприклад, підводні та наземні дрони будуть випускати в небо БАК і т.д. Українські розробники випереджають чи не увесь світ у створенні носіїв для інших дронів, а на старті вже рої безпілотників із елементами ШІ та автоматизованим донаведенням. Наприклад, 95% перехоплювачів реактивних дронів автоматизовані, при цьому їх вартість коливається в межах 1200-3000 доларів, що робить їх унікальною зброєю на тлі аналогів із вартістю від 12-15 тис. доларів за дрон. А влітку ц.р. компанія «Дикі Шершні» продемонструвала комплекс Hornet Vision Ctrl для дистанційного керування перехоплювачами Sting – йдеться вже про сотні кілометрів від поля бою.

Системи розвідки, ситуативної обізнаності та управління стануть автономними та будуть об’єднуватися у великі мережі із ШІ-управлінням. При цьому сенсори та датчики, що відповідатимуть за виявлення зброї та прийняття автоматичного рішення на протидію, набудуть глобального значення. Наприклад, програмне забезпечення вітчизняної Farsight Vision дозволяє скорочувати час на аналітику розвідувальних даних у десятки разів. При цьому компанія створює ортофотоплани із фото й відео, зібраних розвідувальними БПЛА і НРК в зонах інтересу навіть за відсутності GPS – і вони мають перевагу над супутниковими знімками.

Цілком може настати прорив у створенні зброї на інших фізичних принципах – уже нині активізувалися випробування лазерних комплексів, електромагнітної та мікрохвильової зброї. Значні результати можна очікувати через один-три роки. Хоча США та Британія вже інтегрують комплекси, їх переваги поки неочевидні.

Традиційні озброєння, – танки, бойові машини, кораблі, вертольоти, – «завзято боротимуться за своє існування». Вони не відійдуть швидко, принаймні внаслідок розгорнутих індустрій – для них шукатимуть комплексні системи захисту: від «прив’язаних» до них дронів захисту до повернення старих, але удосконалених ідей щодо комплексів активного захисту. Можливі комбіновані версії, з урахуванням інтеграції лазерних та електромагнітних систем захисту. І все ж «вижити на полі бою» їм буде важко, навіть за умов перетворення їх на безекіпажні платформи – через неспівставну вартість дронів і великих озброєнь.

Артилерія виживатиме за рахунок удосконалення боєприпасів – відстань до цілі у 150 км, і навіть 200 км буде подолана. Плюс – артилерія отримає функцію засобів ППО. Вже нині артпостріли для ЗСУ у 80% випадків виготовлені на вітчизняних потужностях, і більшість із цих снарядів – далекобійні 155-мм версії. Однак тут ідеться про дальність у кілька десятків кілометрів, тоді як Ramjet 155 від американської Boeing та норвезької Nammo вже нині здатний уражати цілі на дальності до 150 км. Близька до революційних результатів і Британія, Україні необхідно опановувати виробництво прямопотокових повітряно-реактивних двигунів.

Крім того, війни майбутнього вестимуть малі автономні групи людей і роботів, оснащені найпотужнішими засобами розвідки та ураження, здатні проводити мультидоменні операції. Лінії фронту у звичному розумінні практично не буде – її замінить «сіра зона» довжиною у кілька сотень кілометрів, де практично неможливо буде вижити людині.

Як не дивно, але страшна та виснажлива війна відкрила Україні нові можливості. Отримана суб’єктність уже забезпечить вагому участь у новітній системи міжнародної безпеки, тоді як тисячі потужних ракет та сотні тисяч різноманітних безпілотних систем, інтегрованих у безлюдні лінії оборони, мають дозволити стримати просування ворога нині та забезпечити довготривале стримування у майбутньому.

Якщо якісні люди будуть в основі системи безпеки і оборони.

Володимир Горбулін, віце-президент Національної академії наук України, академік

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Фото: Генштаб ЗСУ, ДПСУ, Gemini