Пам’яті молодшого лейтенанта Володимира Салюка (позивний «Яструб»)
Володимир народився 29 липня 1987 року у Львові. Старанно навчався у середній загальноосвітній школі №1. Вищу освіту здобув на філософському факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Працював керівником відділу охорони у приватній фірмі.
З 2014 року Володимир був учасником Антитерористичної операції у складі 80-ї окремої аеромобільної десантної бригади. Брав участь у боях за Донецький аеропорт. За мужність і стійкість тоді захисників назвали кіборгами.
Із початком повномасштабного вторгнення РФ знову став на захист України, розповідає дружина Ольга. Володимир боронив територіальну цілісність та суверенітет країни на Донецькому напрямку у складі 33‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Воював біля Курахового, Покровська, Добропілля. Мав позивний «Яструб».
За словами рідних та друзів, він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і сином, справжнім та надійним другом і побратимом. Мав неповторне почуття гумору, надихав інших своїм оптимізмом, стійкістю та вмінням бачити позитив навіть у найскладніших ситуаціях. Любив життя й цінував кожну мить, проведену з близькими.
Герой поліг 25 вересня 2025 року під час бойового завдання у віці 38 років. «Яструба» поховали 22 жовтня 2025 року на полі Почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.
«Ти був люблячим сином і вірним другом. Ти був чудовим батьком, таким, про якого можна було б тільки мріяти. Ти був для наших синів завжди прикладом справжнього чоловіка, був їхнім Героєм. Вони Тобою завжди гордились і безмежно любили. Для мене Ти був не тільки чоловіком. Ти був мені і другом, і порадником, і психологом. Ти завжди був для мене опорою в житті. Ти був для мене всім... Незважаючи на всі випробування, що випали нам у сімейному житті, це були найкращі 12 років», - написала дружина у Фейсбуці.
Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» та пам’ятною медаллю «122 окремий аеромобільний батальйон».
У Володимира Салюка залишилися двоє синів, дружина, батьки і брат.
У травні 2026 року на фасаді школи, де він навчався, відкрили пам’ятну дошку.
Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото надані дружиною
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
