Штучні авторитети та

Штучні авторитети та "корисні ідіоти": науковці розповіли про засоби маніпуляції

Укрінформ
Науковці склали рейтинг основних кластерів маніпулятивного впливу на громадян, які активно використовуються у політичному просторі в світі та в Україні.

Про це йдеться у статті директора Інституту державної служби і місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, в.о завідувача кафедри публічної політики і політичної аналітики, професора Сергія Телешуна «Управління людьми у нестабільному світі. Світовий досвід та українські реалії», опублікованій на сайті Укрінформу.

Як зазначає Телешун, «особливого загострення боротьба за вплив і маніпуляції суспільною думкою набуває під час виборчих кампаній, переформовування політичної системи, інституційних криз, війн, громадянського протистояння тощо».

За його словами, «сама по собі технологія маніпулювання не є «гарною» чи «поганою». Визначальним є прихований смисл, який закладається у повідомлення та провокує до реальних дій». Найвищий ефект роботи пропагандистських повідомлень, як і для будь-якого іншого виду маніпулювання, відбувається в умовах «чистого навіювання». «Технології будуються таким чином, щоби в момент передачі інформації відвернути увагу адресата від справжнього змісту, підмінити його на такий, до якого неможливо підібрати контраргументи. Контраргументи - це основа опору навіюванню і самостійного мислення в умовах системного суспільно-політичного тиску», - підкреслює науковець.

Саме тому на основі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду науковці вирішили запропонувати власний рейтинг основних кластерів маніпулятивного впливу, які найбільш активно використовуються у політичному просторі ключовими політичними акторами протягом 25 років.

Серед наведених у статті кластерів: «принципи по виклику» або догматичне навіювання (спекуляція цивілізаційними, національно-культурними, соціальними та іншими цінностями у суспільстві та глобальному інформаційному просторі в залежності від кінцевої мети їх носіїв та місця в ієрархії політичної системи); глобальні або «хмарні» фейки (технологія «постправди», де головну роль грають не об'єктивні, правдиві факти і події, а емоційні наслідки від «потрібної правди»); синдром соціальної глухоти (ігнорування політичним класом проблем, які хвилюють переважну більшість суспільства); інформаційний калейдоскоп (тенденційне телевізійне мовлення побудоване таким чином: короткі сюжети змінюють один іншим, перемежовуються анонсами, рекламою, ток-шоу тощо. При цьому важлива інформація розбавляється чутками та скандалами, що призводить до деконцентрації уваги споживача); мозаїчність (якщо інформацію треба впровадити в свідомість, не викликавши опору, її подрібнюють на частини через свідомо або несвідомо «контрольованих» чи вмотивованих політиків, експертів, журналістів, активістів - тоді осмислити загальну картину подій інтереси сторін, наслідки буде непросто); фокус на другорядному (мета - відвернути увагу громадян від актуальних соціальних проблем сьогодення, що є визначальним у процесі вироблення механізмів ефективної публічної політики, на проблеми менш важливі, але більш медійно емоційні і політично результативні) та інші. 

Читайте також: Супрун нагадала про інформаційну гігієну в умовах гібридної війни

Ще один кластер - використання для маніпулювання свідомістю так званих «штучних авторитетів» або «корисних ідіотів». «Останні підбираються з числа формалізованих і достатньо відомих фізичних чи навіть юридичних осіб, спроможних під конкретну ситуацію свідомо чи несвідомо виконати функцію «пропелера», який розганяє інформаційну хвилю у вигляді конкретних трендів. Подібна інформація розповсюджується як прихована пропаганда чи реклама, але джерело походження залишається невідомим, факти не перевіряються, оскільки розповсюджуються в Інтернеті чи ТБ як достовірні», - зазначає Телешун. 

Крім того, йдеться в статті, «популярні люди часто стають агентами впливу третіх сторін чи навіть держав - вони переконують прихильників або шанувальників у тому, в чому самі не є достатньо компетентними чи обізнаними. Вони часто бувають відірваними від реального, політичного та соціально-економічного життя держави, у якій перебувають або проживають. Дуже часто по відношенню до цих суб'єктів суспільного життя використовуються окремі інструменти мотивації, зокрема фінансові, медійні тощо».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-