Здоровий протекціонізм: і свій бізнес підтримати, і зі світом не  посваритися

Здоровий протекціонізм: і свій бізнес підтримати, і зі світом не посваритися

Аналітика
Укрінформ
Сприяючи вітчизняному виробнику, діймо “з розумом”, щоб не нашкодити українським споживачам і міжнародним партнерам 

Кабінет міністрів затвердив законопроєкт, покликаний вдосконалити механізми захисту національного виробника в умовах "поширення політики протекціонізму у світі". Детально ознайомитися з документом зможемо лише після його оприлюднення на сайті Верховної Ради. Про основні ж положення інформує прес-служба Мінекономрозвитку.

Принципово: у відомстві запевняють, що "пропоновані зміни не суперечать угодам у рамках Світової організації торгівлі та міжнародним договорам України в торговельно-економічній сфері". А саме за ймовірну невідповідність  міжнародним зобов’язання нашої країни бізнес та експертна спільнота найбільше критикували попередні спроби формування преференційних умов для вітчизняного виробника.

Спроба №... Як, оновлюючи законодавство, не наступити на старі граблі?

Мова і про знятий з розгляду через негативний висновок профільного комітету ВР (з питань економічної політики) законопроєкт №7206 “Купуй українське, плати українцям". І, передовсім, про ухвалений минулого липня у першому читанні законопроєкт №3739, що передбачає введення додаткового критерію в системі держзакупівель – “рівня локалізації виробництва”. Відповідно до якого, доступ до публічних торгів десятків різновидів продукції машинобудування – трансформаторів, конденсаторів, автобусів, тролейбусів, автоцистерн, самоскидів, техніки для залізниці, – у виробництві яких немає “української частки”, хочуть заборонити.

Тож, схоже, не випадково в день, коли уряд підтримав нову законодавчу ініціативу, Володимир Зеленський звернувся до прем’єр-міністра та голови Верховної Ради з вимогою забезпечити дотримання міжнародних зобов’язань України при внесенні змін до законодавства у сфері публічних закупівель. Чи ж маємо шанс “пробігти між крапельками” й реально підтримати свого виробника – особливо, у нинішніх кризових умовах, – і “не нарватися” на судові позови, штрафні санкції та розірвання багатосторонніх і двосторонніх договорів? І як при цьому Україні може прислужитися зарубіжний досвід? Бо ж не секрет, що практично усі розвинені економіки, які, здавалося б, є найбільшими прибічниками безбар’єрності в міжнародній торгівлі, примудряються створювати “тепличні умови” для “своїх” і обмежувати “чужинців”.

Ігор Петрашко
Ігор Петрашко

"Увесь світ застосовує принцип протекціонізму – захисту власних виробників. В цьому ракурсі ми також маємо захищати своїх виробників та експортерів на міжнародній торговій арені, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність національної економіки", – пояснює логіку урядових рішень міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко.

Для досягнення цієї мети, за його словами, і планують внести зміни до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

  1. Пропонується затвердити порядок захисту прав українських виробників під час проведення іноземними державами антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань щодо імпорту товарів українського походження.
  2. Затверджується порядок захисту прав та інтересів країни в рамках СОТ та міжнародних договорів України в торговельно-економічній сфері.
  3. Мінекономрозвитку надається право на представництво та самопредставництво інтересів Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі в судах.
  4. Розмежовуються механізм вжиття Україною заходів у відповідь на міжнародно-протиправні діяння та/або недружні дії іноземної держави стосовно нашої країни і процедура застосування Україною заходів у відповідь на дискримінаційні дії іноземної держави або іншого суб’єкта.

У Мінекономрозвитку запевняють: законопроєкт спрямований на досягнення цілей розділу "Підтримка експорту" Програми діяльності Кабінету міністрів і на виконання Державної програми стимулювання економіки.

Приблизно таку ж благородну мету – з обіцяним додатковим кількохвідсотковим щорічним зростанням ВВП – декларують і автори резонансного законопроєкту “про локалізацію”. Чому ж тоді ще на стадії підготовки до першого читання й одразу після ухвалення і взяття за основу для подальшого доопрацювання документ так неоднозначно сприйняли в Україні й розкритикували за її межами? І чи не спіткатиме така ж доля й нові урядові ініціативи?

Головний ризик законопроєкту №3738, про який нагадав у листі до керівників уряду і парламенту президент, – виведення процедур придбання частини товарів та послуг з-під дії Закону "Про публічні закупівлі". “Це суперечить основній меті і принципам закону, а також може створити підґрунтя для проявів корупції, що матиме негативний вплив на стан міжнародних відносин України, у тому числі – з фінансовими організаціями", – застерігає глава держави. 

Експерти ж нагадують, що Україна зобов’язалася надавати рівний доступ до ринку держзакупівель на засадах недискримінації і національного режиму відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС та Угоди СОТ про держзакупівлі. Натомість наші виробники отримали вільний доступ до ринків майже пів сотні держав, поміж яких США, Великобританія, країни ЄС, Канада, Японія... Й намагання на власний розсуд покопирсатися в погоджених механізмах взаємного доступу до національних ринків може суттєво нашкодити українським експортерам. При цьому ще не відомо, чи компенсує можливий плюс для внутрішнього виробника, який отримає переваги на вітчизняному  ринку, майже гарантовану втрату експортної виручки через дії наших міжнародних партнерів у відповідь. Не кажучи вже про імідж країни.

А ще штрафи та судові витрати. Адже США, ЄС та інші учасники згаданої сотівської Угоди – і до ворожки не ходи – позиватимуться проти нас в рамках механізму вирішення суперечок СОТ. І що з того, що розгляд таких справ, зазвичай, триває роками?.. Це будуть роки політичного й економічного похолодання у відносинах України із зарубіжними партнерами. Принаймні, з частиною найвпливовіших поміж них. До того ж, Євросоюз може паралельно скористатися швидшою процедурою врегулювання суперечок у рамках Угоди про Асоціацію. 

Втім, нагоду детальніше поговорити про можливі наслідки – негативні і позитивні – ухвалення проєкту “про локалізацію” матимемо, аналізуючи доопрацьовану редакцію, коли парламент визначиться із датою розгляду документа у другому читанні.

Світ міряється преференціями. Як Україні скористатися шансом і “дров не наламати”?

Нові урядові ініціативи – принаймні, судячи з презентації Мінекономрозвитку, – подібних ризиків не містять. Адже навряд чи хтось вважатиме порушенням правил міжнародної торгівлі затвердження механізмів реагування на порушення з боку інших учасників, а також санкцій, про ймовірність запровадження яких заздалегідь знатимуть і партнери, і представники управлінських структур  міжнародних торговельних та фінансових організацій. Те ж стосується і права будь-якої країни “мати в загашнику” чіткий алгоритм відстоювання інтересів і захисту прав національних виробників на міжнародних ринках.  

1. Україна – послідовна і передбачувана

Тарас Козак
Тарас Козак

“Наміри держави взяти не себе більше зобов’язань із захисту національного виробника можна тільки вітати. Чи то про економічну, організаційну, юридичну, чи промоційну підтримку йдеться, – наголошує в коментарі Укрінформу президент Інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак. –  Але. Важливо дотримуватися загальновизнаних “правил гри”. Й, передовсім, не виходити за межі зобов’язань, взятих і перед партнерами по СОТ, і за двосторонніми угодами, і перед міжнародними фінансовими інституціями. Якщо ж ми хочемо щось змінити, треба попередньо комунікувати з партнерами, а не ставити їх перед фактом: ось ми, мовляв, ухвалили такий закон і тепер не можемо діяти інакше. На жаль, так трапляється доволі часто”.

Тож, на думку експерта, аби уникати негативної реакції на кшталт тієї, яку ми мали після оприлюднення першої редакції законопроєкту щодо локалізації, про будь-які нові ініціативи маємо заздалегідь інформувати основних партнерів. Це означатиме, що країна є послідовною і передбачуваною.

2. Україна – гнучкий та сильний гравець

Водночас “парад протекціонізму”, який відбувається на світовій арені останніми роками, – це шанс щось реально змінити не в односторонньому порядку, а за погодженням із партнерами. Таким чином, Україна зможе ліквідувати окремі дисбаланси, на які погодилася при підписанні торговельних угод. У тому числі, і з Євросоюзом, який часто вдається до “законного” квотування української продукції. Колись такі, дискримінаційні за оцінками деяких експертів, умови були результатом компромісів. Зараз домовленості цілком реально змінити. Що може бути частиною вже нових, більш вигідних для нас, компромісів. Адже у зміні правил гри зацікавлені й інші гравці.

“Річ у тім, що у світовій торгівлі протекціонізм стосовно внутрішніх ринків стає дедалі помітнішим, на відміну від “курсу на глобалізацію”, що панував ще років із десять тому, – каже пан Козак, – Зараз вектор змінився. Що буде далі – сказати складно. Адже найбільший міжнародний гравець – Сполучені Штати – можливо, змінять політику у зв’язку зі зміною президента. Передовсім, важливо, якими будуть економічні відносини між США і Китаєм. Що впливатиме, у тому числі, й на Україну. Якщо будуть масові перегляди правил – зокрема, і з боку СОТ – тоді, звісно ж, і для України відкриється вікно нових можливостей. Хоча виникатиме й більше загроз”, – прогнозує економіст. Щоб оперативно на них реагувати, треба бути гнучким та водночас – сильним гравцем, який уміє захищати власний інтерес. І на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. 

3. Україна, насамперед, має навести лад “у власному домі”

Водночас, на думку експертів, реально допомогти вітчизняному бізнесу можна не через обмеження діяльності іноземців в Україні, а завершивши формування цивілізованих внутрішніх “правил гри”, про що мріємо і говоримо не одне десятиліття. “Йдеться про наведення ладу із правозастосуванням, верховенством права, захистом інвесторів, – пояснює Тарас Козак. – Бо поки що бізнес куди більше потерпає від відсутності в країні порядку, ніж від якихось тарифних обмежень чи інших труднощів і перипетій міжнародної торгівлі. Жодні протекціоністські заходи не працюватимуть, доки якийсь (умовний) майор може прийти і зупинити роботу всієї компанії, заблокувавши її рахунки й відкривши кримінальне провадження. Яке, цілком вірогідно, так і не буде завершене. Та при цьому роками заважатиме бізнесу працювати на міжнародній арені. Адже, оцінюючи потенційних партнерів, передовсім, перевіряють, чи не є вони фігурантами кримінальних справ і скандалів”. Якщо хочемо, щоб наша економіка була конкурентноздатною, маємо врегулювати всі ці питання. За словами пана Козака, подолання корупції і формування (хоча б відносно) чесної судової системи  – стануть найбільшою допомогою від держави і національному бізнесу, і зарубіжним інвесторам.

4. Україна має вчитися – на своїх і на чужих помилках

Доки сильні (і не дуже) економіки світу, прикриваючись коронавірусними викликами, обмежують доступ на свої ринки іноземних гравців, аналітики Світового банку і МВФ б’ють на сполох. Вони вважають політику протекціонізму головною призвідницею “торговельних воєн” та ймовірною причиною ще глибшої рецесії глобальної економіки. Як зазначається у спільному звіті BCG і HSBC, підготовленому для лідерів “Великої двадцятки”, якщо уряди не відмовляться від протекціоністських заходів у торгівлі, включаючи запровадження нових мит, світова економіка до 2025 року втратить 10 трильйонів доларів!

“Запровадження тарифних і нетарифних бар’єрів перешкоджає розвиткові промислової кооперації та обміну технологіями. А закритий ринок не стимулює конкуренцію, наслідком чого є зниження якості та уповільнення впровадження інновацій. Окремі дослідження демонструють, що у середньостроковій перспективі протекціонізм призводить до зниження внутрішнього виробництва, продуктивності та інвестицій”, – йдеться у звіті Global Dynamics. Також це негативно впливає на рівень конкуренції на внутрішніх ринках. Звідси – додаткові проблеми для споживачів, адже вартість товарів і послуг у неконкурентному середовищі рано чи пізно зростає.

Хоча у випадку із країнами, що розвиваються, у короткостроковій перспективі позитивний ефект протекціоністських заходів також можливий. Адже це справді стимулює розвиток національного виробника і активізує внутрішній попит. Але для цього треба підтримувати не старі й немодернізовані галузі, чию продукцію на міжнародних ринках і показати соромно. І не сировинні, чий експорт начебто і цікавить іноземців, але фактично не приносить країні жодної доданої вартості. Треба створювати преференції для інновацій. І у цьому зв’язку, за прикладом успішних країн східної Азії, експерти говорять про такі заходи: 

  1. тимчасовий захист нових галузей промисловості і нових продуктів для світового ринку;
  2. збереження конкуренції на внутрішньому ринку;
  3. значні інвестиції в освіту (продумана промислова політика створює попит на кваліфікованих працівників);
  4. активна співпраця між виробниками і локальними постачальниками;
  5. поширення технологій задля максимізації переданих знань.

Підсумовуючи: завдання України – визначитися з пріоритетами. Чи ми хочемо домогтися більшої присутності наших експортерів на міжнародних ринках. Чи пожертвувати їхніми інтересами заради преференцій “для своїх” на внутрішньому. А краще, мабуть, знайти “золоту середину”.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-