Чергова катастрофа радянського судна

Чергова катастрофа радянського судна

Укрінформ
П’ятьох з десяти моряків урятовано, вони повернулися з Туреччини в Україну

Сьогодні зранку п’ятеро громадян України – моряків суховантажу Arvin, урятованих турецькою береговою охороною після затоплення судна 17 січня біля берегів провінції Бартин, прилетіли до Одеси. Тіла двох загиблих українців залишаються в моргу державної лікарні Бартина. Ще трьох моряків вважають зниклими безвісти, їх продовжують шукати.

КОРАБЕЛЬ РОЗЛАМАВСЯ Й ЗАТОНУВ ЗА КІЛЬКА ХВИЛИН

Причиною затоплення суховантажу Arvin, як надалі й перешкодою для проведення пошуково-рятувальної операції, стали погодні умови. Суховантаж Arvin, що належав українській компанії Artvin Shipping LTD, вийшов у свій останній рейс 1 січня. Судно прямувало з грузинського порту Поті до болгарського Бургаса із вантажем селітри, але було вимушене зупинитися біля берегів турецького Бартина через потужні пориви вітру та шторм. Про небезпеку тут повідомляли вже кілька днів поспіль, й інші кораблі ставали на якір, аби дочекатися, коли море заспокоїться.

Фото: Anadolu
Фото: Anadolu

Моряки кажуть, що в день аварії очікували на хвилі заввишки 3,5-4 метри, але не 6. 17 січня вітер почав набирати сили після 11-ї ранку. Після того як близько опівдня на кораблі почули тріск, було оголошено сигнал тривоги. Суховантаж від удару хвилі розламався та зник під водою дуже швидко – приблизно за 5 хвилин. Аби приготуватися до аварійної евакуації, моряки мали приблизно 3 хвилини. Але кажуть, що завдяки тренінгам, які систематично проводилися на кораблі, вони добре знали, як діяти в такій ситуації, тому встигли надіти гідрокостюми й вистрибнути з корабля, який стрімко тонув. Про аварію по рації було повідомлено о 12:20, сигнал тривоги також передали аварійно-сигнальні буї, які спрацювали автоматично.

З того моменту почалася пошуково-рятувальна операція. Керувати нею взявся губернатор провінції Бартин Сінан Гюнер, який прибув на місце аварії. Координацією опікувався віцегубернатор провінції Бартин Абдулла Акдаш. До місця аварії було направлено фрегат ВМС Туреччини та два гелікоптери – один зі складу берегової охорони, один – ВМС Туреччини. Їх залучали до пошуково-рятувальної операції, коли дозволяли погодні умови.

 Фото: Anadolu
Фото: Anadolu

Українські дипломати супроводжували моряків до відбуття в Україну: у Бартині постійно перебував консул України в Анкарі Андрій Білик, моряків також відвідав посол України в Туреччині Андрій Сибіга.

ЛЮДИ, ЩО ПІДКОРИЛИ ХВИЛІ

17 січня діяла заборона на вихід кораблів у море через погодні умови. Тому великі буксири, завдовжки 40-50 метрів, прийти на порятунок суховантажу не змогли. На це зважився екіпаж 22-метрового корабля берегової охорони Туреччини, дозвіл отримали від губернатора.

«Вам дуже пощастило, що наш човен берегової охорони перебував поруч. Ми базуємося в Амасрі, але того дня з метою захисту човна від негоди нас направили до Бартина. Тому ми змогли до вас оперативно дістатися», – розповів під час зустрічі з урятованими моряками Онур Астсубай, командир корабля берегової охорони, який прийшов на допомогу нашим землякам.

Онур Астсубай
Онур Астсубай

Рятувальники розповіли, що через високі хвилі кораблю доводилося повсякчас маневрувати. Людей витягували поодинці й кожного разу це вдавалося не одразу, а після 3-4 маневрів. Обережність була викликана побоюваннями, аби моряки не потрапили під гвинти корабля.

Допомагали людям вибратися з води, кидаючи рятувальний круг: моряки хапалися за нього, їх підтягували до корабля та за руки піднімали на борт. І все це на високих хвилях, які раз за разом накочувалися на маленьке рятувальне суденце, ніс якого подеколи повністю зникав під водою. Часом самі рятувальники опинялися за бортом. Тоді інші витягували їх знову на палубу й продовжували рятувальну операцію.

Українці визнають, що їхній порятунок – результат героїчних зусиль турецьких моряків.

Онур Астсубай цей вчинок героїчним не називає, каже, що це їхня робота. «Обов’язок кожного моряка – зробити все, аби врятувати людину в морі. Переконаний, що якби ця біда сталася з турецькими моряками, українці так само прийшли б на допомогу», – каже він.

До того, як бути врятованими, моряки провели у воді, з температурою +10 °C, близько 2-2,5 години. Пощастило, що їх відносило не в бік берега, де скелі, а у відкрите море. Двом із врятованих триматися на воді допомогла колода.

«Коли прибув катер берегової охорони, ніби відкрилося друге дихання, з’явилися нові сили триматися», – зізнається один з урятованих.

Поруч з Arvin перебувало ще два судна, вони отримали сигнал тривоги, але прийти на допомогу не могли – заважали високі хвилі.

ТРАГІЧНЕ ДЕЖАВЮ… ЯК ПІДСТАВА ДО РОЗСЛІДУВАННЯ

Рівно два роки тому під час шторму за 80 км від берегової лінії турецької провінції Самсун затонуло вантажне судно «Волго-Балт 214». Воно йшло під панамським прапором з вантажем вугілля з російського порту Азов до турецького порту Самсун. З 13 членів екіпажу громадян України було 11. Тоді внаслідок катастрофи врятували сімох українських моряків, четверо загинули. Загалом потонуло 6 із 13 членів екіпажу. Пошуково-рятувальна операція також відбувалася в складних погодних умовах, з використанням літака, двох гелікоптерів та двох човнів берегової охорони.

Суховантаж Arvin, що затонув 17 січня, раніше називався «Волго-Балт 189». Це судно радянського проєкту 2-95A/R стало сьомим загиблим на Чорному морі за останні 20 років з цього проєкту. Усього з 1973 по 1985 рік у СРСР було збудовано 78 суден, 57 з яких досі експлуатуються. Вони призначені для перевезення різних вантажів на річках та на морі вздовж берега, але їхня конструкція розрахована на експлуатацію під час літньої навігації й не передбачає виходу в умовах зимових штормів.

Більшість із цих семи суден затонули біля берегів Туреччини. У грудні 2012 року, під час рятувальної операції екіпажу з судна «Волго-Балт 199» загинули троє турецьких рятувальників та один місцевий рибалка, що допомагав у пошуку. З 12 членів екіпажу, 11 з яких були громадянами України, вдалося врятувати чотирьох. На момент аварії судно належало українській компанії.

Більшість із семи катастроф суден проєкту 2-95A/R призвела до людських жертв, усі – до екологічних наслідків. Очевидно, що чергова трагедія 17 січня – вагома підстава, аби зробити висновки про використання цих суховантажів та проведення розслідування щодо дотримання правил безпеки судноплавства, зокрема з боку компаній, які їх використовують.

Ольга Будник, Бартин–Анкара

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-