Сьогодні відзначають День прикордонника

Сьогодні відзначають День прикордонника

Укрінформ
В Україні 30 квітня відзначається День прикордонника.

Свято встановлено згідно з указом Президента від 27 квітня 2018 року «З метою вшанування мужності та героїзму захисників державного кордону України, враховуючи внесок прикордонників у боротьбу за незалежність України». Дата цього свята вибрана не випадково: саме цього дня, у 1918 році, під час російсько-української війни, армія УНР вийшла на кордон України та встановила на ньому державні символи.

Як відомо, 9 лютого 1918 року в Бресті був підписаний Брестський мирний договір, згідно з яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою. Однією з умов договору було надання Німеччиною і Австро-Угорщиною військової допомоги для визволення України від більшовиків. На початок весни 1918 року майже вся територія Лівобережної України знаходилась під їхньою окупацією й була розірвана на декілька «радянських» республік, зокрема Донецько-Криворізьку, Одеську, Кримську.

Масштабний український контрнаступ почався за підтримки союзницьких військ (передусім німецьких) на початку березня 1918 року. Визволення Донбасу від більшовиків було покладено на Запорозьку дивізію військ УНР (командувач Олександр Натієв), яку 9 квітня 1918 року переформували в корпус. Донецька група армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича рушила у напрямку Лозова-Слов’янськ.

4 квітня Донецька група військ у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків в авангарді німецьких військ, увійшла до Донбасу, зав’язавши бій за станцію Ланна з залишками Одеської армії Петра Лазарева. До 8 квітня група захоплює Констянтиноград (нині Красноград) і стратегічну станцію Лозову. 15 квітня українські війська здобувають станцію Барвінкове, 17 квітня - Слов’янськ, 18 – Бахмут. Цікаво, що у Слов’янську загони армії УНР і німецькі війська зустрічали з хлібом-сіллю, священики вийшли з хоругвами, на площі перед місцевим собором відбувся урочистий молебень і парад.

21 квітня від більшовиків було визволено Краматорськ. Тут теж на українців очікувала урочиста зустріч. Апогеєм стало виконання всім майданом пісні «Ще не вмерла Україна». Після того, як українські війська зайняли Горлівку, наступ українців вівся на Юзівку, Дебальцеве і Попасну. Згодом група полковника Володимира Сікевича разом із німецькими військами 25 квітня, після жорстокого цілоденного бою, зайняли станцію Микитівку.

30 квітня 1 піхотний полк дійшов до станції Колпакове, яка тоді знаходилась на кордоні УНР і Донської республіки. Станцію теж було взято, про що, як тільки-но було встановлено телеграфне сполучення, Сікевич сповістив Київ. У телеграмі йшлося, що віднині «український жовто-синій прапор майорітиме на кордоні цих земель, даючи знати всьому світові, що українська держава вільна і незалежна». У відповідь Симон Петлюра надіслав військовим вітальну телеграму. Таким чином завершилось визволення від більшовиків Донбасу.

Запровадження цієї дати святкування професійного свята українських прикордонників зроблено у контексті проведення декомунізації в нашій державі та низки ефективних і результативних кроків, здійснених в Україні за останні роки, які зміцнюють нашу національну ідентичність.

Читайте також: В Естонії стартують військові навчання НАТО за участю України

Крім того, сьогодні з ініціативи ЮНЕСКО відзначається Міжнародний день джазу.

День був заснований у 2011 році на 36-ій сесії ЮНЕСКО на знак визнання внеску джазу в світову культуру. Джаз – це загальна назва імпровізованої музики, яка виникла наприкінці ХІХ століття у негритянському середовищі на півдні США. Він походить із поєднання елементів європейської музики (популярні танці, пісні), африканських ритмів, негритянських спіричуелз, пісень праці, блюзу, регтайму тощо. Автентичний джаз має специфічну ритмічну пульсацію (свінг, синкопи), варіаційні опрацювання теми, характерну артикуляцію та інтонацію. Відомі різноманітні джазові стилі: свінг, бібоп, кул, ритм-енд-блюз, соул, біг-біт, та ін. Поступово джаз еволюціонував від музики суто легкої, розважальної до досить глибокої, яка вимагає від слухача наявності певних знань та інтелекту. Безумовно, ядро джазу дуже і дуже чорне, негритянське. З часом джаз значно посвітлішав – його активно почали грати білі. Сьогодні навіть важко сказати, де б не виконували цю музику. Золота доба джазу – 20-50 роки ХХ століття. Класика джазу, славнозвісні джазові стандарти – на платівках тих років. Джаз можна назвати своєрідною метафорою свободи та демократії. Недарма цю музику забороняли, а музикантів переслідували в нацистській Німеччині та Радянському Союзі. Щодо України, то джаз зароджувався й розвивався, передусім, у західних її областях – Луцьку, Львові, Тернополі. На сході, в центрі і на півдні (винятком може бути хіба що Одеса) все було інакше, і зрозуміло чому – політична атмосфера не сприяла запаморочливим імпровізаціям. У моді інша музика. Але з середини 90-х років джаз в Україні невпинно розвивається. З’являються знані у світі українські джазові музиканти, відбуваються джазові фестивалі. Щороку проводиться Alfa Jazz Fest у Львові, Jazz In Kiev, джазові фестивалі в Одесі, Харкові, Луцьку, Jazz Koktebel. Останній – один із найстаріших, найвідоміших і найбільших українських джазових фестивалів проводився донедавна у Коктебелі. Після російської окупації Криму проходить у Чорноморську під Одесою.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-