Резолюція РБ ООН про «пандемічне перемир’я»: в зоні ООС окупанти вогню не припинили

Резолюція РБ ООН про «пандемічне перемир’я»: в зоні ООС окупанти вогню не припинили

Аналітика
Укрінформ
Як позначилось прийняття резолюції на розмови про «осінній» наступ РФ на Україну? Цей «папірець» Росію не стримає. Транзит газу – може

1 липня Рада Безпеки ООН затвердила резолюцію, що передбачає негайне припинення вогню в усіх збройних конфліктах (у тому числі на Донбасі) та забезпечення гуманітарної й медичної допомоги в період пандемії COVID-19. Про це повідомив у Facebook речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко. «Через 100 днів після заклику Генсекретаря ООН до глобального припинення вогню на час пандемії COVID-19 Радбез сьогодні нарешті схвалив довгоочікувану резолюцію», – написав український дипломат.

У документі, зокрема, йдеться про «загальне та негайне припинення бойових дій» в усіх конфліктних ситуаціях та міститься заклик до всіх сторін збройних конфліктів «негайно розпочати тривалу гуманітарну паузу принаймні впродовж 90 днів (з 1 липня – це до кінця вересня. – Ред.)».

ЗБРОЙНІ КОНФЛІКТИ У СВІТІ: НАЙПОМІТНІШІ ГАРЯЧІ ТОЧКИ

Кого це стосується? На сьогодні у світі вирують сотні конфліктів. Найбільш кровопролитні – у Ємені, Україні та Лівії. Конфлікти тривають в Афганістані, Сирії, декількох країнах Африки тощо. Дати список усіх, звісно, не можливо. Але скористаємося інформацією річного безпекового звіту, який аналітичний центр «Міжнародна кризова група» (центр визначив топ-10 збройних конфліктів) опублікував напередодні цьогорічної Мюнхенської конференції з безпеки. От лише кілька позицій з цього сумного списку:

  • Конфлікт в Афганістані (військова операція НАТО проти ІДІЛ і «Талібану»). У звіті наголошується, що внаслідок бойових дій в Афганістані гине більше людей, ніж під час будь-якого іншого поточного конфлікту в світі. Протистояння в Афганістані триває понад 18 років (з жовтня 2001 року) і загинули вже понад 100 тисяч осіб (і це статистика тільки з 2009 року). При цьому за останні два роки рівень кровопролиття в Афганістані тільки зріс.
  • Повстання шиїтів-хуситів проти уряду Ємену. Конфлікт в Ємені триває менше, ніж на Донбасі, загиблих вже понад 100 тисяч. У 2018 році в ООН назвали те, що відбувається в Ємені, найгіршою гуманітарною кризою у світі – в країні почався голод.
  • Громадянська війна в Лівії, яка триває вже 9 років. Точне число загиблих наразі невідомо. Однак ще станом на 2011 рік їх було понад 50 тисяч. Експерти вважають, що війна в Лівії невдовзі може загостритися: «Лівія давно стала ареною для зовнішньополітичного змагання».
  • Російсько-українська війна на Донбасі, внаслідок якої вже загинуло 3094 українських військових, поранень зазнали майже 12 тис. бійців. Крім того, війна вже забрала життя 3353 цивільних осіб, ще понад 7 тисяч українських громадян було поранено і скалічено. Близько 1,8 млн українців були змушені залишити свої домівки.

До слова, аналітики з «Міжнародної кризової групи» помістили Україну аж на десяту сходинку. І цей факт, м’яко кажучи, викликає здивування. Тому що війна на Донбасі - це не десь на краю світу, а в самісінькому центрі Європи. Утім, мабуть, це показник того, наскільки ми схильні переоцінювати важливість подій в Україні для міжнародної спільноти.

РЕЗОЛЮЦІЯ РАДБЕЗУ: ЧИ ЗМЕНШУЄ УХВАЛЕННЯ ДОКУМЕНТУ ЙМОВІРНІСТЬ НОВОГО НАСТУПУ РФ НА УКРАЇНУ?

Наприкінці червня Укрінформ уже писав про критичну актуалізацію розмов відносно ймовірності нового наступу РФ в Україну. Низка військових експертів тоді наголосили, що вторгнення може відбутися уже цієї осені – з південного напрямку, аби, як мінімум, захопити дамбу в Херсонській області, яка перекриває доступ води з Дніпра в окупований Крим. Однак про швидке прийняття резолюції Радбезу тоді ще не знали.

Тож як схвалення документу вплине на це питання: ймовірність військового наступу Росії в Україну протягом найближчих 90 днів сильно зменшується? Чи для РФ, постійного члену Радбезу ООН, яка при цьому постійно порушує власні зобов’язання, це не стане перешкодою?

Олег Ніколенко
Олег Ніколенко

В коментарі Укрінформу речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко заявив, що усі резолюції Радбезу є обов'язковими до виконання. Водночас, як такого прямого механізму притягнення до відповідальності за порушення цієї резолюції немає. «Разом з тим, теоретично, документ може стати для Радбезу основою для подальших заходів проти порушників, зокрема в питанні накладення санкцій», – наголосив він.

Голосування, повідомив дипломат, було за участі членів Ради Безпеки, тобто 15 країн. Резолюцію схвалили одноголосно – усі голосували «за», зокрема й Росія. «На рахунок РФ ілюзій немає, враховуючи її хронічне невиконання рішень ООН. Реальним інтересом Росії в цій ситуації є використання пандемії для послаблення санкцій», – каже Ніколенко.

Юрист-міжнародник Борис Бабін також упевнений в тому, що держава-агресор буде використовувати резолюції Радбезу виключно тоді, коли це вигідно РФ. Експерт каже, що за процедурою та Статутом ООН не усі резолюції Радбезу є обов'язковими для виконання державами ООН. Часто вони мають рекомендаційний характер. «Варто відзначити, що російські навчання «Кавказ-2020», з якими багато експертів пов’язують ризики та загрози, заплановані на кінець вересня 2020-го, а отже – на той час тримісячне «перемир’я» має спливати.

Борис Бабін
Борис Бабін

Загалом же схвалення подібних резолюцій безумовно слід вітати, але казати про те, що вони щось гарантують в реальному житті, на жаль, не можна», – стверджує Бабін.

Висловив з цього приводу сумніви і директор військових програм «Центру Розумкова» Микола Сунгуровський, наголосивши, що власні інтереси для РФ – завжди на першому місці. «Документ не є обов’язковим до виконання. Це не більше, аніж побажання, рекомендація. А ми добре знаємо, як Росія ці рекомендації виконує, – коментує військовий експерт. – Ані резолюція, ані «стурбовані заклики» міжнародного співтовариства ніколи не позначалися на інтенсивності бойових дій. Лише два фактори впливають на цю інтенсивність. По-перше, це своєчасність поставки боєприпасів і спецтехніки з РФ у невизнані республіки, а, по-друге, це плани бойової підготовки. Гадаю, що не варто очікувати якогось послаблення». Це щодо ситуації на Донбасі.

А от щодо ймовірності нападу РФ на південному напрямку, то, вважає Сунгуровський, тут є дуже багато складових. І політичних, і економічних, і суто воєнних. З одного боку, доступ води в окупований Крим – це спонукальний фактор, який підштовхує РФ до розв’язання ще однієї війни. Тут же – і внутрішня ситуація в РФ. «У Путіна залишився надзвичайно малий набір інструментів для того, щоб підняти власну легітимність. Отже, потрібна війна», – стверджує експерт.

Микола Сунгуровський
Микола Сунгуровський

Але з іншого боку… Є чимало обмежувальних факторів. Перший – це реакція Заходу, другий – ресурси для ведення війни. «Зрозумійте, що війна фінансується не стільки з бюджету, скільки через різноманітні «приватні фонди». І одним з найбільших джерел наповнення цих «фондів» є Газпром. А в нього зараз проблеми – і через Північний потік-2, і через зупинку Турецького потоку, – каже Микола Сунгуровський. І додає: «За таких умов для РФ досить важливим магістральним шляхом доставки газу в Європу є українська ГТС. А це мегастримуючий фактор. І поки це питання не буде вирішене, то, гадаю, не варто чекати нового нападу».

Очевидно, не слід думати про, хоч і короткочасне, але перемир’я. Адже Росія не виконуватиме те, що написано в тексті резолюції, за яку ж сама проголосувала. Зрештою, зведення пресцентру штабу ООС за минулу добу, а також повідомлення, яке прилетіло надвечір четверга, 2 червня, пряме тому підтвердження: окупант продовжує обстрілювати наших військових на Донбасі.

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-