Іноземці-шукачі роботи в Україні: хто, звідки і скільки

Іноземці-шукачі роботи в Україні: хто, звідки і скільки

Аналітика
Укрінформ
Приплив іноземної робочої сили в Україну збільшується, але це ще не заміна армії наших трудових мігрантів

З кожним роком все більше іноземців приїздять працювати в Україну. Про це свідчать дані Державної служби зайнятості, яка згідно законодавства надає вітчизняним роботодавцям дозволи на використання праці іноземців чи осіб без громадянства. За останні три роки іноземних працівників у нас побільшало майже вдвічі — з 9 тисяч осіб у 2015-му до 16,2 тисяч у 2018-му. Саме стільки дозволів на працевлаштування іноземців видано в Україні офіційно. Звісно, ці цифри навіть близько не можна порівняти із кількістю українців, що працюють за кордоном (за словами міністра соцполітики Андрія Реви, йдеться про 3,2 мільйони українців). Однак динаміка приросту отриманих дозволів на роботу іноземців в нашій країні звертає на себе увагу. Укрінформ дізнавався, які тенденції за нею стоять.

Неофіційні цифри навряд чи дуже відрізнятимуться

Згідно з офіційними даними служби зайнятості, у 2018 році найбільше в Україні працювало громадян Туреччини. Далі у першій п’ятірці — Росія, Китай, Білорусь та Азербайджан. Найбільше іноземців працювали у нас у сфері торгівлі та ремонту, а також у промисловості, телекомунікаціях, науці та освіті, і на будівництві. (див. “Інфографіка”)

Дані Держслужби зайнятості
Дані Держслужби зайнятості

Фахівці визнають, що підрахувати число неофіційних трудових мігрантів в Україні так само неможливо, як і наших громадян за кордоном. Хоча заступниця бізнес-омбудсмена Тетяна Коротка стверджує, що оскільки Україна нині потерпає від військової агресії, то і Міграційна служба, і СБУ дуже пильно стежать за безпекою та вільним рухом робочої сили. “Тож думаю, що офіційна статистика звісно має похибку, але в цілому відображає загальну ситуацію з іноземними громадянами, які в нас працюють. Зараз складно уявити ситуацію, щоб іноземець, перетнувши кордон України і не повернувшись назад упродовж трьох місяців, як того вимагає закон, залишався без особливого нагляду державних органів”, - вважає експерт.

До того ж за словами голови Держприкордонслужби Петра Цигикала, «загальна тенденція залишається незмінною: Україна для незаконних мігрантів досі залишається транзитною країною». Але він зауважує, що зі зростанням добробуту в Україні ситуація буде змінюватися, і нелегальні мігранти все більше будуть залишатися в Україні.

Які інтереси у іноземців, що їхали до нас з багатших країн?

Якщо проаналізувати офіційну статистику, то можна помітити, що найбільше іноземних працівників до нас приїздило з країн з вищим рівнем добробуту, ніж у нас. За рівнем доходу на душу населення усі країни з ТОП-5 працевлаштованих іноземців (Туреччина, Росія, Китай, Білорусь, Азербайджан) значно випереджають наш ВВП на душу населення, який становить $2639. То чим вони спокусилися в Україні? Пояснення досить просте. За словами Тетяни Короткої, причина залучення іноземних громадян на роботу в нашій країні зумовлена передусім інвестиційними проектами, які реалізуються в Україні. Приміром, Туреччина не раз реалізовувала у нас великі інфраструктурні проекти. У 2017-му на Полтавщині турецькі компанії будували 20 км нових доріг — три об’їзні ділянки Харківською трасою за гроші Світового банку; у квітні 2018 турецька компанія Onur виграла тендер на ремонт проспекту Палладіна в Києві та траси М-05 тощо.

Тетяна Коротка
Тетяна Коротка

“Наші дороги – це масштабні і досить дорогі проекти, які часто будуються за залучені кредитні кошти міжнародних фінансових організацій. Відтак за прозорими правилами проводяться міжнародні конкурси, що дозволяє зацікавленим компаніям з різних країн брати у них участь. Компанії з Туреччини мають у цьому великий досвід і, укладаючи контракт, вони прописують певну квоту для своїх співробітників на виконання робіт”, – говорить Тетяна Коротка.

Така ж причина і появи працівників з Китаю, які так само приїздять в Україну будувати. Приміром, у березні 2018-го в.о. голови “Укравтодору” Славомір Новак у інтерв’ю розповідав, що одразу дві китайські компанії виграли тендери на реконструкцію наших доріг – Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd., і Sinohydro Corporation Limited. (Перша ремонтуватиме ділянку дороги М-12 в Хмельницькій області та деякі ділянки дороги М-03 в Полтавській області, друга реконструюватиме об'їзд навколо Житомира).

Щодо працівників з Росії – ситуація теж зрозуміла. У нас все ще залишається велика частка російського бізнесу, який часом навіть надто агресивно завойовував український економічний простір.

Подібна ситуація, за словами заступниці бізнес-омбудсмена, і з працівниками з Білорусі, які теж мають в Україні свій бізнес чи інвестиції, але в менших масштабах. Але схоже, що реальні причини можуть бути інші. Хоч за розміром ВВП на душу населення Білорусь випереджає нас майже вдвічі, та чомусь авторові цих рядків, яка сама родом з Чернігова, дуже часто доводиться бачити в рідному місті цікаву картину. На вихідних паркувальні майданчики поблизу чернігівських ринків заповнюються автомобілями з білоруськими номерами. Причому білоруси скуповують все – продукти, побутові товари, постільну білизну, одяг, запчастини для авто тощо. Мабуть, не від хорошого життя... Тож цілком можливо, що частина громадян Білорусі шукають у нас і кращі пропозиції роботи.

Азербайджан же, як і Туреччина чи Китай, так само зацікавлений у інвестиціях, а ще – у активному активному просуванні товарів власного виробництва (природній газ, нафтопродукти, товари машинобудування, озброєння). Український ринок, як і інші ринки пострадянських країн, добре вивчений азербайджанським бізнесом. Відтак у нас активно розвиваються підприємства, які належать громадянам Азербайджану, а ті віддають перевагу найму своїх співвітчизників.

А бізнес, між іншим, зацікавлений у іноземних працівниках

Іншими словами, притік іноземних працівників зі згаданих країн є ще одним свідченням того, що бізнес-клімат в Україні стає теплішим. Тим паче, що за інформацією Державної служби зайнятості, майже дві третини іноземних громадян, що приїхали до нас упродовж 2018 року, є керівниками та менеджерами середньої ланки. І лише одна третина – фахівці.

Насамкінець Тетяна Коротка додає, що оскільки нашу робочу силу зараз активно залучають інші країни, створюючи їй кращі умови, то і Україні треба готуватися до того, щоб у майбутньому мати змогу приймати на роботу іноземних громадян. Цей шлях уже пройшли країни Східної Європи на тлі кращих пропозицій роботи від Німеччини, США, Великобританії. За її словами, колишні перестороги про те, що до нас ринуть активно працівники з Азії, залишилися в минулому: «Україна для азійських працівників наразі не така вже й бажана країна, адже заробітна плата в деяких розвинутих регіонах Азії вже стала в рази вищою за українську. Однак в умовах глобальної конкуренції за робочі руки, наші роботодавці та держава мають подбати про кращі умови для збереження власного трудового ресурсу та залучення висококваліфікованого чужого персоналу. Для цього потрібно заохочувати іноземні інвестиції, які супроводжуються передачею ноу-хау в менеджменті, технологіях тощо. Також варто звернути увагу і на іноземних студентів, які добре себе зарекомендували і хочуть залишитися тут в Україні. Тобто, потрібно працювати над пошуком додаткових джерел трудових ресурсів, які підтримуватимуть економічне зростання», – підсумовує Тетяна Коротка.

Юлія Горбань. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-