Казус Окамури

Новини в Чехії у перші дні 2026 року великою мірою пов’язані з Україною. І це не тільки повідомлення з нашої держави, яка борониться від російської агресії, а й тема підтримки України самою Чехією.

Новинний порядок денний формували і зустріч Коаліції охочих 6 січня в Парижі, у якій уперше взяв участь прем’єр-міністр ЧР Андрей Бабіш, і його зустріч 7 січня з президентом республіки Петром Павелом, під час якої йшлося також про Україну, і перше засідання Ради нацбезпеки того ж дня, основна тема якого – ініціатива про боєприпаси для України. Вплинула на інфопростір і так звана чеська ініціатива, яку новий уряд, попри ранішні гучні погрози припинити її, вирішив усе-таки продовжити, щоправда, безплатно, тобто за гроші інших держав.

Але значний «імпульс» вищезгаданим темам і водночас справжній політично-емоційний вибух у широких верствах населення та політикуму спричинила новорічна промова Томіо Окамури – одного з найвищих керівників республіки: спікера Палати представників (нижньої палати парламенту) і лідера партії «Свобода та пряма демократія». Того самого Окамури, який перше що зробив після вступу на посаду, так це зняв український прапор з будівлі парламенту.

Не будемо описувати тут весь бруд, який вилив цей політик на нашу країну, її народ і керівництво, – це огидно й загалом не варте поширення.

Виступив політик-націоналіст не по телебаченню, а у власних соцмережах 1 січня, але промова відразу привернула до себе увагу. Реакції почали сипатися з усіх боків миттєво.

СУСПІЛЬНА РЕАКЦІЯ

Своє обурення висловили українські громадяни (слід зауважити, що українці тепер є найбільшою національною меншиною у ЧР) та чехи.

Миттєво з’явилося кілька відкритих листів. Зокрема, чотири десятки українських організацій і громадських платформ виступили зі спільною заявою, у якій дорікнули Окамурі за відкриту підтримку очевидного агресора та навмисне розділення суспільства.

Політик Іржі Лобкович адресував свої слова напряму Окамурі. «Ваша новорічна промова не була ні державницькою, ні об'єднувальною, ні відповідальною… Це була промова, яка руйнує основні цінності демократичної держави та зловживає вашим конституційним становищем для поширення страху, ненависті та цинізму… Ваша промова – неприйнятна. У ній ви навмисно дегуманізували жертву війни, релятивізували відповідальність агресора та цинічно зловживали стражданнями людей для власної політичної мобілізації… Особливо тривожить те, що ваша промова разюче нагадує риторику авторитарних режимів», – написав Лобкович у соцмережі Х.

Справжнім «голосом народу» став лист послу України в ЧР Василю Зваричу вчителя і старости села Семневіце з Пльзенського краю Антоніна Коларжа, який зібрав десятки тисяч підписів. У ньому Коларж зауважив, що слова Окамури суперечать фактам, історичному досвідові та основним принципам людяності, солідарності та відповідальності, а також закликав не забувати про 1938 рік, коли Чехословаччина стала жертвою недалекоглядності деяких держав.

Українофобство Окамури, утім, мало ефект, на який він явно не розраховував. «Чеський політик, що публічно виступав у новорічну ніч мовою, яка більше нагадувала висловлювання голови російської Державної думи, ніж голови чеської Палати депутатів, досяг чогось надзвичайного: він майже одразу перетворює кожне своє слово на українські гривні», – пише автор статті у впливовому журналі Respekt.

Як підтвердив авторці Мартін Ондрачек, лідер ініціативи Dárek pro Putina («Подарунок для Путіна»), яка від початку повномасштабної війни зібрала найбільше пожертв на зброю для України, обсяги донатів різко зросли вже 1 січня, коли Окамура опублікував свою промову: 780 тис. крон (майже 26,5 тис. євро) і 954 тис. крон (32,35 тис. євро) 2 січня.

А яким надзвичайно зворушливим є лист активістам 83-річної пенсіонерки пані Яни! Вона була так обурена промовою, що переказала 20 тис. крон на дрони з оптоволокном. «Я надто лінюся ходити в магазини, але якби відбулася демонстрація проти колабораціоністів та посіпак імперської Росії, то пішла б», – написала пані Яна.

Усі гроші небайдужих чехів підуть на закупівлю потрібного для ЗСУ…

ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПІНГ-ПОНГ

Різко прокоментував слова «колеги» голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

«Новорічне звернення Томіо Окамури є яскравим прикладом неосвіченості, маніпуляцій і цинізму. Учергове ображаючи Україну та українців, він насправді завдає шкоди й ганьби насамперед Чехії та чехам, які залишаються на боці гідності та справедливості, на боці України», – заявив спікер ВРУ. І додав: «А ще ми обов’язково дізнаємося, чи був він корисним ідіотом, чи агентом ФСБ».

Дуже пряма мова. Але ці слова в Чехії «проковтнули», на відміну від дипломатичного кроку посла України у Празі Василя Зварича. Він назвав у соцмережах слова Окамури «негідними й абсолютно неприйнятними» і додав, що «образливі та сповнені ненависті заяви» на адресу України українці сприймають як його особисту позицію, сформовану, очевидно, під впливом російської пропаганди.

Цей коментар зачепив міністра закордонних справ Чехії Петра Мацінку, який визнав недоречним, щоб посол іноземної держави публічно оцінював висловлювання одного з найвищих конституційних посадовців Чеської Республіки.

Вступитися за підлеглого довелось українському міністрові Андрію Сибізі, який зазначив, що всім послам доручено захищати гідність України, і саме так діяв посол Зварич.

Зрештою дійшло до взаємних запрошень керівників диппредставництв у Празі та Києві до відповідних МЗС. Усі бесіди, як нас запевняють, пройшли «позитивно». Ба більше, відбулася телефонна розмова Мацінки зі Сибігою, за якою слідував анонс про візит шефа чеської дипломатії в Україну в найближчому майбутньому.

У токшоу Мацінка заявив, що вважає Україну, безперечно, дружньою державою, з якою хоче мати добрі відносини.

Утім, критикувати слова товариша по коаліції дипломат не наважився, обмежившись коментарем, що сам таких слів не сказав би.

ПРОБЛЕМНА КОАЛІЦІЯ

Уникають коментарів скандальної промови Окамури й інші учасники правлячої коаліції. Узагалі схоже, що позиція «я б таких слів не казав / не казала» була узгоджена між міністрами.

Це й не дивно: три партії коаліції мають у нижній палаті парламенту 108 крісел із 200. Більшість, але не надто переконлива. Опозиція уже порушує питання внесення у порядок денний пункту про довіру до уряду, а також про звільнення Томіо Окамури з посади.

Те, що справи у трипартійній коаліції, яка утворилася після жовтневих (2025 року) парламентських виборів у Чехії, не будуть прості, усі розуміли від початку. Політична сила ANO («Дії незадоволених громадян», українською «ТАК») вибори у жовтні 2025 року виграла, але для формування уряду змушена була шукати партнерів серед партій, з якими за інших обставин навряд чи утворювала б коаліцію. Ультраправа партія Окамури була раніше для ANO надто одіозною попри власний популізм, а праворадикальні «Мотористи» (або «Автомобілісти») – «темною конячкою», адже у великій політиці до виборів 2025 року особливо нічим не відзначилися.

Отже, на уряд, який було утворено в листопаді минулого року, чекають, цілком можливо, досить буремні часи. Але йому не звикати. Зрештою, і попередній уряд на чолі з політичним рухом ANO та його лідером Андреєм Бабішем переживав протягом своєї роботи в 2017–2021 роках непрості часи, навіть деякий період був урядом меншості. Від відставки Бабіша рятував кілька разів тодішній президент республіки Мілош Земан.

Відносини з нинішнім главою держави Петром Павелом не є настільки, так би мовити, взаємно прихильними. На традиційному новорічному обіді Павела з Бабішем, який не виглядав дуже святково, президент порушив питання позиції уряду щодо російської агресії в Україні у зв'язку зі словами спікера Палати представників Томіо Окамури та наголосив на необхідності «узгодження публічних заяв так, щоб вони відповідали пріоритетам зовнішньої політики країни та зобов'язанням, які Чехія має перед своїми партнерами та союзниками». Нагадаємо, саме Павел оголосив про запуск ініціативи про боєприпаси для України в Мюнхені в лютому 2023 року.

Сам Бабіш також не хоче засуджувати слова коаліційного партнера, але поспішив заявити, що тільки він визначає зовнішньополітичний курс.

Спроби якось пом’якшити негативний ефект, який слова Томіо Окамури справили не тільки в Україні та Чехії, але й серед принаймні європейських партнерів Праги, зрештою, здається, принесли певну користь. Після спілкування з лідерами Коаліції охочих у Парижі Бабіш оголосив, що Чехія не відмовлятиметься від ініціативи свого імені (боєприпаси для України), хоча й не вкладатиме в неї гроші. Незважаючи на свою попередню позицію. Та й загалом, вставати в позу противника допомоги Україні – тільки шкодити своєму іміджеві всередині країни та назовні. Тож панові Бабішу доведеться шукати дуже складний баланс.

Ольга Танасійчук, Прага

Перше фото: KPS/ Lukáš Janičina