Вшануй: сирітська могила загиблого Героя
На Пантеоні Героїв у Тернополі волонтери взяли під опіку поховання загиблих військовослужбовців, які ніхто не відвідує. До цієї справи долучилися рідні полеглих Героїв, а також небайдужі містяни. Вони відвідують місця поховання, запалюють лампадки, прибирають, садять квіти, щоб віддати шану бійцям, які загинули, захищаючи Україну.
ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З ІСТОРІЇ КАЗИМИРА
Ідея ініціативи «Вшануй» належить активному тернополянину, волонтеру місії «На щиті» Юрію Кулику.
«Коли я перевожу полеглих Героїв до місця поховання, часто зі мною у салоні їдуть рідні бійця. Ми спілкуємося і я дізнаюся його історію. Одного разу я віз тіло загиблого на Донеччині Казимира Сичевського. Мені розповіли, що в нього немає батьків, він неодружений, сестра за кордоном. Тоді я задумався, хто буде приходити до хлопця на могилу, щоб помолитися, запалити свічку чи покласти квіти. І стало дуже прикро. Я написав у соцмережах про історію Казимира і в коментарях одразу ж відгукнулося кілька людей. Так розпочалася ініціатива «Вшануй», – розповів Юрій.
Сьогодні в групі близько 20 учасників, які почергово приїздять на кладовище і відвідують місця спочинку захисників.
«Вони не виконують роль комунальної служби, яка дбає про благоустрій Пантеону Героїв. Насамперед, їхня мета – це пам'ять, молитва і вшанування захисників. Але поряд із цим вони турбуються про вигляд могил, садять квіти чи прополюють бур'ян, як це роблять рідні захисників», – додає Юрій.
Під час одного із таких візитів вирушаю разом із волонтерками на Пантеон Героїв. Дівчата принесли із собою свічки, а також сапи та пакети для сміття. На початку алеї Христина Довгалюк показує мені могилу Андрія Загрейчука із позивним «Щука», який загинув 10 серпня 2022 року на Донеччині.
«Це перша могила, якою я почала опікуватися. Побачила, що вона у занедбаному стані, впорядкувала її. А тоді почала шукати інформацію про Андрія і з'ясувала, що він сирота із Чернівецької області – не мав рідних. Тому я вирішила допомагати. Також звернулася до Тернопільського технічного коледжу ТНПУ ім. Івана Пулюя, де навчався захисник, закликала їх спільно турбуватися про місце поховання Андрія. Було дуже приємно, коли через кілька днів я побачила викладача зі студентами. Сьогодні тут уже встановлений пам'ятник, тож роботи не багато. Але я все одно завжди приходжу помолитися і поставити свічечку», – розповідає пані Христина.
Жінка приходить на Пантеон Героїв дуже часто, адже тут похований її син Роман, який загинув 12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Він став на захист України ще під час АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення разом із побратимами воював на Київщині, в Чорнобилі, на Житомирщині, Оріхівському напрямку, в районі Куп’янська та Бахмута.
Після смерті сина пані Христина практично щодня проводжає в останню путь загиблих бійців разом із колоною «На щиті», допомагає військовим. А ще не лише фізично дбає про могили полеглих військових, а й молитовно їх ушановує. У кожному храмі, який відвідує, подає імена Героїв на довічне поминання за упокій під час Літургії.
«Зовсім недалеко від мого сина похований наш сусід Сашко Шишкін. Його батьки загинули, а сестра не має можливості часто відвідувати могилу, то ми нею опікуємося. Сашко воював з 2023 року, загинув у грудні 2024 року на Покровському напрямі», – розповідає пані Христина.
Вона додає, перед тим, як узяти під опіку місце поховання захисника, завжди намагаються з'ясувати, чи є у полеглого хтось із рідних і узгодити з ними, чи вони не проти допомоги.
«У МОГО ЧОЛОВІКА НЕМАЄ МОГИЛИ, ТОМУ Я ДОГЛЯДАЮ ЗА ТИМИ, ЯКІ НІХТО НЕ ВІДВІДУЄ»
Марія Стусяк кілька разів на місяць приїздить на Пантеон Героїв на Микулинецькому кладовищі, щоб доглядати могили українських захисників. Її чоловік Роман із позивним «Дата» загинув під Бахмутом 22 жовтня 2022 року.
«Я побачила інтерв'ю в соцмережах, що створили таку ініціативну групу і, ні секунди не вагаючись, вирішила долучитися. Тіло мого чоловіка, на жаль, не вдалось евакуювати; у нього немає могили. Тому я вирішила, що буду доглядати за похованнями наших захисників, які не мають рідних або ж вони не можуть до них прийти», – розповіла Марія.
Роман служив у батальйоні «Айдар», брав участь у запеклих боях за Бахмут.
«Разом із побратимами вони потрапили в оточення. Чотири дні тримали оборону. Чоловік загинув від ворожої кулі. Ситуація була дуже важка, тому тіла загиблих не могли евакуювати. Зараз ця територія окупована», – розповідає жінка.
Марія зізнається, що приходячи на Пантеон Героїв, вона відчуває полегшення, адже може долучитися до доброї справи і віддати шану захисникам.
«Можливо, тіло мого чоловіка і його побратимів теж поховали і хтось за тією могилою доглядає. Це дуже важко – не мати можливості поховати найдорожчу людину, не мати місця, куди можна прийти. На Алеї Героїв у центрі Тернополя є фотографія Романа. Також ми задонатили для ЗСУ і висадили дерево в пам'ять про нього біля Катедрального собору. Приходимо туди з сином, приносимо свічки, квіти, розмовляємо з чоловіком», – розповідає жінка.
«НЕМАЄ СВОЇХ І ЧУЖИХ, КОЖЕН ІЗ НИХ ВАЖЛИВИЙ»
Фармацевтка Зоряна Томунь дізналася про ініціативу «Вшануй» із соцмереж й одразу ж погодилася допомагати.
«Взимку роботи було менше. Ми викидали посохлі квіти, розгортали сніг та запалювали свічки. А навесні підсипали землю на могили, носили щебінь, садили квіти», – розповідає тернополянка.
За її словами, сьогодні дуже важливо належно доглядати могили полеглих Героїв та шанувати пам'ять про них.
«Усі вони загинули за Україну, за майбутнє кожного з нас, тому кожен із них важливий. Немає своїх і чужих. І, якщо у когось із них немає рідних, які могли б прийти на кладовище, то наш обов'язок – зробити це для них», – каже Зоряна.
Також волонтери допомагають рідним полеглих Героїв.
«Коли ми приходимо на Пантеон Героїв і хтось щось робить, питаємо, чи потрібна допомога. Буває таке, що дружині або ж батькам літнього віку важко привезти тачкою землю, щоби підсипати могилу, чи щебінь. Їм дуже потрібна підтримка. Або ж квіти на нових могилах після поховання засохли, погнили і немає кому їх вивезти. То ми теж за таке беремося», – додає інженерка міжнародної компанії Оксана Уніят, яка від самого початку долучилася до ініціативи.
Тернополянка переконана, що приклад Тернополя важливо масштабувати на всю Україну.
«Коли ти приходиш на кладовище і бачиш занедбані могили захисників, це дуже боляче. Дуже важливо робити все, щоби зберегти пам'ять про наших воїнів, які віддали своє життя за нашу свободу, мир і спокій, і, відповідно, щоб їх могили теж були доглянуті належним чином. Я переконана, до таких ініціатив потрібно долучатися і масштабувати їх на всю Україну», – додала Оксана Уніят.
Юля Томчишин, Тернопіль
Фото авторки
