Що дала реформа: Зміни управління і зміни в мисленні 

Що дала реформа: Зміни управління і зміни в мисленні 

Укрінформ
Навіть найкращим громадам іноді доводиться відстоювати своє право на життя

Продовжуємо знайомити читачів із найкращими громадами, які з’явилися в ході реформи, що стартувала у 2014-му й отримала назву «Національний проєкт «Децентралізація». Наразі у країні створено 1469 спроможних територіальних громад. Першу публікацію на цю тему читайте тут.

У КАНІВСЬКІЙ ГРОМАДІ НАЙБІЛЬША В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ СЕРЕДНЯ ЗАРПЛАТА

64-річний міський голова Ігор Ренькас (він - колишній архітектор) очолює Канівську об’єднану територіальну громаду — найкращу на Черкащині за рейтингом інституційної спроможності та сталого розвитку серед малих та середніх громад України.

–  До Канівської ОТГ входить місто і 10 сіл. Населення – 24 тисячі в місті та ще 3 тис. – у селах. Канів позиціонує себе як великий туристичний центр, але має і промисловість. Якщо у кращі часи сюди приїжджали 400 тисяч туристів, то у 2019 році їх було тільки 100 тисяч. Минулого року мали власних надходжень 180 мільйонів, а цього матимемо 200. Загальний бюджет із субвенціями з держбюджету сягає 284 мільйонів, - розповідає міський голова.

3ц4
Ігор Ренькас

На території громади - кілька промислових підприємств – Канівська ГЕС, МХП, маслосирзавод «Клуб сиру», ТОВ «Ергопак», завод «Магніт», консервний завод «Верес», завод побутової техніки «Saturn», ТОВ “Український кондитер”, більш відомий під назвою «Конті».

- Є ще кілька десятків малих підприємств. Але нам хотілося більших надходжень. Місце, де ми зараз перебуваємо, – це не справжній Канів. Оцю рівнину намили, коли будували Канівську ГЕС. А справжній Канів - у горах, там яри, кручі, підйоми. Наш пріоритет – ремонт доріг. Бо в історичній частині є вулички зі складним рельєфом і завширшки не більше трьох метрів. І вони ніколи не були заасфальтовані. А зараз ми намагаємося дістатися найдальших. На це щорічно витрачаємо 10 мільйонів власних коштів.

За словами Ігора Олександровича, друга найбільша стаття видатків – освіта. У громаді є шість шкіл, які будувалися 50 років тому. Зараз майже у всіх цих будівлях поміняли вікна, утеплили. За співпраці з компанією NEFKO, яку заснували уряди п’яти скандинавських країн – Фінляндії, Швеції, Норвегії, Ісландії й Данії, у школі №6 та дитсадку «Теремок» зробили теплоізоляцію стін, замінили дах, встановили його гідроізоляцію з одночасним утепленням, замінили систему опалення, впровадили вентиляцію та регулювання температури в індивідуальних теплопунктах. Загальний бюджет – майже 30 мільйонів гривень. 200 тисяч євро було профінансовано з гранту від ініціативи енергоефективності Норвегія – Україна (NUEE).

- Окремо хочу сказати про модернізацію дахів шкіл. Нами було знято та вивезено на спеціальний полігон 5 тонн демонтованих матеріалів, що містять азбест та близько 1 тисячі ртутних ламп. Утилізував ліцензований підрядник за вимогами Європейського Союзу. Так зекономили за рік пів мільйона бюджетних коштів. В інших школах і дитсадках поміняли котли на твердопаливні й економні. Ще одна стаття витрат – каналізаційний колектор протяжністю 12 кілометрів аж до села Пекарі. Але, дякувати Богові, ми вже відремонтували більшу його частину.

Ренькас каже, що зараз у місті завершують будівництво Шевченківського культурного центру.

– Його почали зводити ще в 1985 році як будинок культури. У 90-х розтягли всі вікна й двері. Будинок стояв пусткою. Ми назвали його Шевченківський культурний центр. Бо під простий будинок культури ніхто грошей не дасть. Ще при Кучмі справа зрушила з мертвої точки – дали перші гроші на добудову.  Згодом, у 2005, за Ющенка додали ще 2,1 млн грн. Наступного року – ще 4,5. І ось тепер мають закінчити. За потреби в 200 мільйонів виділяють 100. Зроблять скромнішу сцену, глядацький зал. Але мають закінчити. Не знаємо, на чиєму балансі він буде. Приблизна вартість обслуговування – 600 тисяч щомісяця.

Мер розказує про ревізію земель у селах, що відійшли до Канівської громади.

– Роботи там ще дуже багато: освітлення, дороги, свердловини під водогін. А надходжень – не густо. 10 сіл заробили 2,5 млн за перший квартал цього року, а ми на них витратили 4,5 млн. Треба провести інвентаризацію земель. Бо буває, що землю хтось обробляє, а гроші в бюджет не надходять. Так не повинно бути.

Запитую про інвесторів.

– Чули як у Києві говорять про інвестиційних нянь? От для кожного з них я був інвестиційною нянею. На сайті постійно розміщуємо пропозиції для інвесторів, тісно працюємо на особистісному рівні. Зате тепер маємо середню зарплату в громаді 13 тисяч 100 гривень, а рівень безробіття – один із найнижчих в області.

Чи були потенційні інвестори, які так і не зайшли в місто?

– Досі шкодуємо про «Нібулон», – каже начальник управління економічного розвитку Олена Жорнова. – Колись на лівому березі ми мали підприємство – «Закордоненергокомплектбуд». Ще на початку 2000-х вони платили великі гроші до бюджету, а потім збанкрутували. На їхніх площах «Нібулон» хотів збудувати новий елеватор. Але піднялася величезна хвиля протесту. Мовляв, елеватор закриє шевченківські обрії – краєвид із Чернечої гори. Хоча будуватися мали аж біля Канівської ГЕС. Скликали сесію й депутати перевагою в один голос заборонили будівництво. В результаті «Нібулон» збудував підприємство поблизу Переяслава й усі податки сплачує туди.

ВОЛИНЬ. ЗИМНІВСЬКА ГРОМАДА: КУРС НА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЮ

Зимнівській територіальній громаді вдалося однією з перших застрибнути у швидкісний потяг під назвою «децентралізація»: 14 серпня 2015 року об’єдналися Бубнівська, Зимнівська, Льотничівська та Селецька сільські ради. 2017 року до громади долучилися Хмелівківська, а 2018-го – Хобултівська сільські ради. Сьогодні Зимнівська ТГ складається з 7 старостинських округів, що включають у себе 30 населених пунктів, де проживає трохи більше десяти тисяч мешканців.

Зимнівська громада не є найуспішнішою у фінансових надходженнях і надто інвестиційно привабливою частиною Волині, проте ця ОТГ відома всій Україні як приклад дієвого об’єднання сільських рад. Перш за все слід сказати про її активність у різноманітних соціальних, інфраструктурних, інноваційних, культурних проєктах… Лідером і прикладом для громади є голова об’єднання – В’ячеслав Католик. Він став наймолодшим сільським головою в Україні, вперше очолив Зимнівську сільську раду в 2006 році, коли мав лише 21 рік. А з початком децентралізації зрозумів, що краще бути серед перших, поки ще держава роздає «пряники», бо на всіх потім може й не вистачити.

В’ячеслав Католик
В’ячеслав Католик

- Я побачив на прикладі Польщі, як вони почали розвиватися, і зрозумів, що об’єднання - це правильний крок, який за хорошої стратегії дає позитивний результат. Переговорив із колегами, і ми відважилися. Тим більше, держава обіцяла підтримку, а для нас на той час це було дуже важливо.

Завдяки дотаціям протягом останніх п’яти років ми створили Центр надання адміністративних послуг, провели інвентаризацію ресурсів, розробили інвестиційний паспорт громади, запровадили робочу групу із втілення ключових проєктів. По максимуму намагаємося робити дороги, завдяки цьому в нас почали курсувати маршрутки навіть у найбільш віддалені села, де на це чекали 20 років. Зробили вуличне освітлення у всіх селах (доти було лише в трьох авт.), використовуючи сонячні батареї; перевели все опалення на альтернативне паливо; на нашому рахунку є три стадіони зі штучним покриттям і стільки ж амбулаторій… Але робота не закінчується: закриваємо одні потреби, з’являються інші. І це нормально, - розповів Католик.

Всі ініціативи, потреби, проблеми та перспективи керівництво виносить на громадські слухання. Саме для цього трохи більш як місяць тому в селі Бубнів Зимнівської громади на базі сільської бібліотеки відкрився Центр активності громадян за підтримки програми EGAP. Тут також відбувається навчання громадян, зокрема і спрямоване на підвищення рівня цифрової грамотності, адже курс на діджиталізацію - один із ключових у стратегії громади. І вже є позитивні результати. У 2020 році Зимнівська ТГ перемогла в конкурсі «Дієва громада», який проводило Міністерство цифрової трансформації України в номінації «Інновації у сфері освіти».

- Я великий прихильник інновацій і стимулюю до цього своїх працівників. Директор нашої Зимнівської опорної школи Юлія Степанюк, яка одночасно є учителем інформатики, в той час, як всі сиділи на карантині й експериментували, як учити дітей, активно організувала навчання на цифровій платформі Google Classroom із впровадженням електронних журналів і щоденників, - розповідає про здобутки Католик. І додає: - Зараз намагаємось документообіг громади максимально перевести в цифру і відмовитися від паперової бюрократії.

Ще одним ноу-хау для сіл Зимнівської ТГ стало «соціальне таксі». Як розповів голова, в громаді проживає близько 400 осіб з інвалідністю, понад 50 із них мають порушення опорно-рухового апарату. Завдяки спеціалізованому авто, яке отримали від Мінсоцполітики, люди з обмеженими можливостями можуть доїхати до медичних закладів, соціальних, банківських чи адміністративних установ для вирішення тих чи інших особистих питань.

Завдяки фонду «Відродження» в ОТГ з’явився Центр підтримки і реабілітації учасників АТО та їхніх родин, під цю потребу виділили повністю відремонтоване приміщення старої сільської ради. Тут надають допомогу та юридичні консультації ветеранам, а неподалік облаштували місце, де вони можуть поспілкуватися і відпочити.

- Зараз ми активно працюємо над створенням Служби підтримки жертв домашнього насильства. У нас виникла така потреба, бо була така одна жінка в громаді, яка не мала де жити, то мусили її возити до Луцька в притулок. Тепер, завдяки державній програмі виділили 4 млн грн. Ми вже оголосили тендер. Нині така установа - для шести людей, зокрема і з дітьми - буде в нас у приміщенні шкільної хати вчителя в селі Зимне, де вже 20 років ніхто не проживає. Бо то є життя. Різне в сім’ях буває… Хоча в нас за порядком активно стежить шериф громади. Для більшої безпеки мешканців по селах встановлюємо камери відеонагляду, зараз поки що лише 20, але бажання маємо поставити всюди, – поділився голова ТГ.

Зараз велика увага приділяється освоєнню землі, адже на території громади немає великих комбінатів, заводів і холдингів. Основні прибутки до бюджету надходять від фермерських господарств: СГ ТОВ «Луга» Федора Лясніка, ЗАТ «Агросвіт» Євгена Шелепіни, фермерського господарства Руслана Кротача, ТзОВ «П’ятидні» Валерія Діброви, агрофірми «Луга-нова». Єдиним великим підприємством є ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «Мікроклімат». Розташоване це підприємство на території села Володимирівка і ще донедавна входило до Льотничівської сільської ради. Напрямок його діяльності – «чисті» приміщення всіх класів чистоти, включаючи систему вентиляції та кондиціонування. Основними замовниками продукції є фармацевтичні фірми, медицина, особливо - перинатальні центри, радіоелектронні підприємства. Кілька років тому збудували новий цех для збирання та випробувань вітчизняних космічних апаратів на замовлення ДП КБ «Південне». “Мікроклімат” тісно співпрацює з громадою не лише як платник податків, а й підтримує різні ініціативи та проєкти.

За оцінкою керівника Волинського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» Анатолія Пархом'юка, Зимнівська громада - це сільська громада і її не можна порівнювати за фінансовими можливостями з громадами, які є біля Луцька, мають великі холдинги на території і завдяки податкам можуть спокійно стабільно розвиватися.

- Ця громада, не маючи таких великих платників податків, змушена використовувати інший інструментарій. Сьогодні вони є першими у всіх інноваціях в місцевому самоврядуванні на Волині, а подекуди і в Україні, - додав Пархом’юк.

ЛЬВІВЩИНА. ЗАБОЛОТЦІ ДОВЕЛИ, ЩО Й МАЛЕНЬКІ ГРОМАДИ СТАЮТЬ СПРОМОЖНИМИ

Заболотцівська ОТГ (Бродівський район) утворилася 7 серпня 2015 року, об’єднавши лише дві сільради - 10 сіл із загальним населенням трохи більше 2500 чоловік.

Найменша сільська громада Львівщини протягом кількох років залишається лідером у бюджетних надходженнях і реалізовує великі й малі проєкти у соціальній, інфраструктурній, освітній, культурно-туристичній сферах. Громада, яка у другій хвилі була під загрозою зникнення, таки вистояла і розширила свої території.

За словами Галини Хрущак, керівниці Львівського регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою», Заболотцівська громада була серед 15 найперших, які утворилися на Львівщині одразу після старту реформи. При цьому вона була найменшою і єдиною на півночі області.

- Біля неї не було сусідніх громад, які б могли підтримувати, і відповідно, їй насправді було дуже складно, перед нею постало багато викликів. Але наполегливість керівництва громади, зокрема, голови Марії Дискант, показали, що всі питання можна вирішувати, - додала Хрущак.

- Ми працювали над доходами, говорили з підприємцями, збирали зустрічі, запитували, які рішення потрібні від влади, щоби бізнес розвивався. За останні роки додатково було створено близько 200 робочих місць, всі працюють легально, а доходи перевищили 15 млн.

Громада працювала не тільки над вирівнюванням надходжень від підприємців, а й активно провадила роботу з місцевими людьми у тих напрямках, на які раніше практично не звертали уваги. Насамперед, ідеться про плату за землю і земельний податок. У перший же рік після об’єднання тут зібрали втричі більше надходжень, ніж до того.

У департаменті економічної політики Львівської ОДА кажуть, що Заболотцівська громада – це приклад для новоутворених сільських і навіть селищних ОТГ. Ще в 2016 році вони зрозуміли, що їм потрібна Стратегія розвитку, яку допомогли розробити польські фахівці, і тепер покроково дотримуються своїх планів. До слова, у Львівській області з 73 об’єднаних територіальних громад, лише 19 ухвалили стратегію.

- Це одна з небагатьох громад, яка розуміє, що кооператив, а не лише інвестор дозволить їм мати конкретну перевагу. Інвестор сьогодні прийшов, а завтра пішов, а розвиток внутрішньої економічної стабільності – це запорука впевненості, - каже заступник директора департаменту економічної політики ЛОДА Вадим Табакера.

Одним із несподіваних для Мінрегіону від Заболотцівської ТГ був проєкт на закупівлю молоковоза. Інші просять про ремонт доріг, шкіл, садків, а ця громада здивувала.

Сьогодні Заболотцівська ТГ відома своїм молочним кооперативом «Покрова». Ще у 2008 році Марія Дискант на семінарі для голів сільських рад на «Шуварі» довідалася про канадський проєкт розвитку молочного бізнесу в Україні і зважилася взяти у ньому участь.

- У нас на той час була катастрофічна ситуація із заготівлею молока. Це був шанс перестати бути залежними від молокозаводів, бо вони нас добре гнобили, забирали молоко за найнижчою ціною, щось самі чудили - то жирність знижували, то кислотність підвищували, - розповіла голова Заболотцівської ТГ.

Розпочали роботу над кооперативом з упорядкування пасовищ, у кожному селі зробили по дві великі загороджені території. З канадського фінансування отримали електропастухів і мінеральні добрива на всі площі. За деякий час купили перші холодильні установки, потім отримали косарку, грабарку, прес для тюкування сіна… А в 2011 році зареєстрували кооператив «Покрова». Зараз кооператив має влітку майже 8 тонн молока, налічує 28 сімейних господарств, які тримають не менше як 10 корів, а одне - аж півсотні.

Марія Дискант
Марія Дискант

Поступово виробництво молока стало основним місцевим бізнесом. Щоб перебрати досвід, до них приїжджають з усієї України. У Бродах громада відкрила власний фірмовий молочний магазин, а також стала співзасновником молочного заводу, який споруджується у Красному, Золочівського району. Вартість проєкту – близько 40 млн грн, половину суми надає уряд Канади, решту - кооперативи-співзасновники. До кінця цього року планують завершити роботи.

- Вони зрозуміли, що додана вартість – це не те, коли людина просто кудись відвезла і здала молоко. Додана вартість – коли кооператив виготовляє конкретний продукт. І власне завдяки цьому вони закупили молоковоз і будують молокопереробний завод. Це дуже великий і значний проєкт для громади, - зауважила Галина Хрущак.

Проте, найбільшим своїм досягненням серед усіх проєктів та ініціатив громада вважає будівництво дороги Мамчурі-Ясенів, яка забезпечує транспортне сполучення сіл Заболотцівської ОТГ із центром територіальної громади та з автомобільною дорогою державного значення Київ - Чоп. Ремонт громада розпочала власними силами, зробили за свої кошти проєктно-кошторисну документацію та проклали 700 м асфальту, а минулого року проєкт включили у президентську програму «Велике будівництво».

- Ми працювали на рівні з дорожниками, - розповідає Дискант, - вирубували посадки, чистили узбіччя, працівникам їсти носили, щоб вони не гаяли часу на обід. Закінчили роботи перед самим Великоднем. Всі тішилися, як малі діти, бо 20 років чекали на ту дорогу. Зараз її так люблять: кожен навпроти себе садить уздовж неї квіти, хто іриси, хто чорнобривці, хто декоративні соняхи, і вже в нас у громаді ціле змагання йде, хто краще зробить.

Попри успіхи Заболотцівської територіальної громади під час завершення реформи децентралізації постало питання про її існування.

- Коли вже в кінці 2019 року децентралізація закінчувалася і громади об’єднували ледве не силоміць, то в них була загроза, що їх приєднають до Бродівської. Але громадський актив відстояв права на те, щоби громаді бути незалежною - і Кабмін прислухався до цієї думки. Вони на цей день ще розширилися додавши до себе Ясенівську та Підгірцівську сільські ради, - зазначив Табакера.

За словами Марії Дискант, було не просто відстояти право на існування. Щоби долучити громади, керівництво прорахувало шлях реформи на кілька кроків уперед.

- Уже навіть було рішення обласної ради, що нас не буде. Але ми звернулися до Асоціації територіальних громад, показали наші обрахунки, доводили, що це дурниця - закривати нашу спроможну ТГ. На нашу підтримку виступили і Асоціація, і U-LEAD. Ну, й ми самі не мовчали. Мінрегіон зрештою казав, що він уже сам готовий за нас агітувати, - розповідає з усмішкою Дискант.

Зараз у ТГ налічується 19 сіл, і всі зацікавленні в розвитку та покращенні життя у громаді.

Щоб забезпечити гідні умови для мешканців, із самого початку взялися за енергозбереження: провели утеплення приміщень, поміняли котли, вікна, дахи поставили якісні твердопаливні котельні. Планували сонячну станцію біля Малих Перелісків, але змінилося законодавство й інвестор ще в роздумах, хоч ділянка в оренді під ці цілі.

Громада однією з перших на Львівщині зрозуміла, що ЦНАП – це не «обязаловка» перед владою, а зручність і якість потрібних людям послуг. Тому ще позаминулого року за власні кошти в Заболотцях відкрили центр адміністративних послуг.

У той час, коли інші закривають школи, садочки, лікарні, скорочують працівників, Заболотцівська ТГ активно працює над їх модернізацією та оптимізацією. Правда, голова зізнається, що одну школу таки довелося закрити, бо дітей у селі було зовсім мало. Але натомість у вивільненому приміщені облаштували Центр соціальних послуг. Працівники залишилися на роботі, а учнів «Школярик» довозить у Заболотцівський опорний навчальний заклад. Спочатку батьки були проти, але згодом побачили, що тут набагато ширші можливості, тепер усі задоволені. Та це й не дивно, бо крім хорошої освітньо-технічної бази, бібліотек (до речі, одних із найкращих на Львівщині) громада чимало сил вкладає у позашкільний розвиток. У Заболотцях вдалося відкрити школу мистецтв, де навчають гри на різних музичних інструментах, працюють гуртки з вокалу, хореографії, образотворчого мистецтва, на сільському стадіоні облаштували сучасне поле. Тепер понад 100 молодих людей громади займаються футболом, команди здобувають призові місця на обласних і районних змаганнях.

Вдалося керівництву громади вирішити й непросте питання з лікарнею, яка перейшла «у спадок» із району.

- Це було відділення терапії районної лікарні №2, воно мало аж 15 ліжкомісць і 56 працівників. У той період мені треба було повідомити людям про скорочення... Ми домовилися, що вони йдуть у Центр зайнятості, терплять незручності, а ми тим часом працюємо над створенням лікарні, але це вже буде відділення реабілітації. Бо ми б не могли залишатися терапією і змагатися з Бродівською райлікарнею, де є сучасне обладнання і фахові лікарі, - розповіла голова.

Громада спробувала подати на НЗСУ, але там сказали, що проєкт лише частково відповідає вимогам, і угоду не підписали.

- Це «частково» нам додало такого здорового азарту, що ми взялися власними силами за всі ремонти. І ось буквально днями відкрилися. Уже є пацієнти, а наші працівники повернулися на роботу. Ми обговорили співпрацю з сусідніми лікарнями в районах, бо в них нема відділення реабілітації, то будуть сюди скеровувати хворих. І з НЗСУ, думаю, теж найближчим часом вирішиться, - упевнено каже Дискант.

ЖИТОМИРЩИНА. РАДОМИШЛЬСЬКА ГРОМАДА: АКЦЕНТ НА ГРАНТИ Й ІНВЕСТИЦІЇ

Радомишльська громада утворилася у 2017 році й об’єднує 48 населених пунктів.

«Після того, як вона утворилася, нам стало легше, бо надійшли додаткові кошти. Якщо раніше ми отримували 35% ПДФО (податок на доходи фізичних осіб – ред.), то зараз – 65%, а це значні гроші. Крім того, ми отримали підтримку від ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку – ред.), завдяки чому відремонтували й утеплили гімназію, реконструювали спорткомплекс «Динамо». Без такого фінансування нам це було б не під силу. Цього року здаємо в експлуатацію амбулаторію в селі Борщів. А якби не було громади, ми цього всього б не мали. Найважливіше те, що ми самі приймаємо рішення і беремо на себе відповідальність за них. Зараз у громаді реалізуємо 8 проєктів», - розповідає перший заступник голови Радомишльської міської територіальної громади Олег Соболевський.

Серед найважливіших проєктів, які зараз реалізує тергромада, – заміна освітлення на 30 вулицях Радомишля за грантові кошти. Громада отримала на це майже 12 млн грн від Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО). Завдяки такій ініціативі на вулицях міста стане комфортніше в темну пору доби, а місцевий бюджет зекономить на енергоресурсах.

«Цього року ми виграли грант посольства США в Україні на розробку інвестиційного паспорту громади. Такий документ важливий, оскільки ми прагнемо зробити крок назустріч інвестору, показавши можливості та привабливість громади», - додав Соболевський.

У Радомишльській громаді знають, як працювати з інвесторами. На її території працюють ТОВ «Нікардія», яка займається вирощуванням лохини, фермерське господарство «Агрофірма Фрутко», що вирощує фрукти і виготовляє соки, а також нещодавно тендер на оренду землі виграла індійська компанія ТОВ «Антарес-Агро», яка планує вирощувати зернові. Усі підприємства зареєстровані на території громади і сплачують податки до місцевого бюджету.

Зараз у Радомишльській громаді триває реалізація грантового проєкту Українського культурного фонду «Velo Regia: королівським шляхом на велосипеді», що орієнтований на розвиток місцевого туристичного потенціалу.

«Ми плануємо популяризувати Радомишль серед туристів. Більшість людей знають у місті лише замок-музей «Радомисль», але ми маємо багато інших цікавих місць. Сподіваємося, що проєкт «Velo Regia: королівським шляхом на велосипеді» на допоможе. Це 20-кілометровий туристичний маршрут, до якого увійшли 14 об’єктів нашої громади. Туризм – це також інвестиція, тому будемо його розвивати», - каже перший заступник голови громади.

До маршруту потрапила і 40-метрова водонапірна вежа, побудована 100 років тому на фундаменті собору XVIII ст., вона має оглядовий майданчик. Зараз громада шукає інвестора, аби належно облаштувати цю локацію.

Окрім того, в Радомишльській громаді приділяють увагу розвитку культури: у  всі сільські бібліотеки придбали комп’ютери та мультимедійні проєктори, аби вони могли проводити заходи спільно з будинками культури.

«У нас немає жодної бібліотеки та будинку культури без опалення. Воно на дровах, але раніше його там взагалі не було», - говорить Соболевський.

Започатковану в Радомишлі ініціативу щодо сортування побутових відходів тепер розширили інші населені пункти громади. Комунальне підприємство має договори на збут пластику і скла та два спецавтомобілі, що збирають відходи у межах громади.

«Серед пріоритетів розвитку Радомишльської громади – енергоефективність, залучення інвесторів, розвиток туризму і фізична культура та спорт. Ми перемогли в обласному конкурсі «Краща спортивна громада» і за призові 200 тис. грн, виділених з обласного бюджету, реконструювали міський стадіон «Спартак». Зараз активно реконструюємо спортивні майданчики, облаштовуємо сучасну зону відпочинку в парку та плануємо відкрити скейт-парк», - продовжує Олег Соболевський.

За його словами, ще одне з нагальних завдань – з’єднати населені пункти громади якісними дорогами. Уже вдалося капітально відремонтувати дорогу з Радомишля до сіл Борщів і Велика Рача. Зараз тривають ремонтні роботи на автошляху до села Раковичі.

БУКОВИНА. ГЛИБОЦЬКА ГРОМАДА СТАВИТЬ НА ГАСТРО-ТУРИ І РОЗВИТОК ІТ

Глибоцька селищна територіальна громада однією із перших на Буковині у 2015 році вирішила об’єднати зусилля для спільного розвитку спочатку трьох населених пунктів. Пізніше ТГ розширилася ще на три села, а на завершальному етапі об’єднання Глибоцька громада включає в себе вже 9 населених пунктів і майже 20 тисяч мешканців.

Григорій Ванзуряк
Григорій Ванзуряк

Якщо на початку децентралізаційних процесів бюджет населених пунктів громади складав близько 4 млн грн, то зараз він становить понад 160 млн.

Проте голова Глибоцької ТГ Григорій Ванзуряк для визначення успішності чи неуспішності існування тієї чи іншої громади радить звертати увагу не лише на кількісні показники бюджету. Адже зі зростанням фінансових ресурсів збільшуються і зобов’язання, які покладають на громаду. А про успішність розвитку громади повинна говорити якість життя людей, які там мешкають.

«Нещодавно ми проводили об’їзд шкіл перед початком навчального року, і хочу сказати, що ті школи, які останні 5 років були у підпорядкуванні громади, не порівняти з тими, які ще залишалися під районом. Ми побачили, що район не вкладав гроші у їх розвиток. Натомість, ми щороку намагалися проводити якісь ремонти – міняли вікна на енергоефективні, перекривали дах, оновлювали матеріально-технічну базу навчальних закладів, закуповували автобуси тощо. Результатом такої роботи можна вважати, наприклад, і те, що Глибоцький ліцей ще на початку створення громади у 2015 році налічував 680 учнів, а вже торік там навчалося 960 дітей. Це наслідок покращення якості надання освітніх послуг. Зараз сюди приводять дітей не лише з нашої, а й із сусідніх громад», - говорить Григорій Ванзуряк.

Показником покращення якості освіти у громаді голова вважає і результати минулорічного ЗНО. За ними Глибоцький ліцей посів 8 місце серед сільських навчальних закладів усієї області та 11 місце серед усіх шкіл області, включно з чернівецькими міськими. Зокрема, випускниця цього ліцею отримала 200 балів з англійської мови.

Голова Глибоцької тергромади розповідає, що якість життя людей також вимірюється і розвитком малого та середнього бізнесу. Ще коли створювалася громада, тут почали думати, як зробити так, щоби місцеві фермери не відвозити свою продукцію за 20 кілометрів до обласного центру. У селі Михайлівка місцеві мешканці із залученням коштів з Європи створили невеличкий кооператив «Добрі ґазди» і збудували сироварню. Цього року це невеличке сільське підприємство відкрило вже дві торгові точки з продажу своєї продукції в обласному центрі.

«Також у цьому ж селі пасічники створили апітерапевтичний комплекс «Мивіра». Там можна покуштувати медових смаколиків і відпочити на бджолиних вуликах. А в самому селищі Глибока проводять щорічний фестиваль «Глибоцький медівник», який стає все популярнішим серед туристів. Тобто, серед туристичних фірм наша громада фігурує як та, куди можна повезти клієнтів у гастро-тур», - продовжує голова громади.

Серед галузей, які можуть привабити у громаду молодь, можуть бути для неї певними магнітами, тут почали розвивати ІТ-підприємництво та звертати активнішу увагу на підтримку і розвиток різних видів спорту.

«У нашій громаді є 15 спеціалістів ІТ-галузі, які працюють приватними підприємцями і наповнюють бюджет. І ми останні роки спостерігаємо ріст саме цієї галузі. Цього року в межах програми DOBRE ми написали проєкт і будемо використовувати нашу сесійну залу не лише для голосування, а й у якості такого хабу, ІТ-школи для малих дітей, для старшокласників», - зазначає Григорій Ванзуряк.

Також у селищі Глибока цього року відкрила свій офіс відома в Європі польська логістична компанія HEGELMANN TRANSPORTE GROUP. Керують цією фірмою двоє братів із Глибоки. За словами голови громади, за цей рік уже близько 50 місцевих мешканців працевлаштувалися у цю компанію.

Не оминають увагою у Глибоцькій громаді і спорт. Зокрема, торік місцева футбольна команда стала володарем кубка області серед аматорських колективів.

«Також ми відкрили гарний боксерський центр. Тут працює з молоддю Ільдар Шарафутдінов – відомий український тренер, який виводив збірну України з боксу на олімпіаді у Сіднеї. Можливо, найближчим часом ми також матимемо олімпійців і пишатимемося спортсменами з нашої громади», - сказав Григорій Ванзуряк.

Він зазначає: головне, що дала реформа децентралізації – це кардинальна зміна системи управління. Вона дозволила проводити швидкі і якісні перетворення, які відчуває кожен мешканець територіальної громади.

Юрій Стригун, Людмила Гринюк, Ірина Чириця, Віталій Олійник

Фото: Канівська міська рада, Радомишльська громада, Зимнівська ТГ, Заболотцівська ТГ, Віталій Олійник

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-