"Гарячий" жовтень в "Укроборонпромі": що стоїть за зміною керівництва

Аналітика
Укрінформ
Про важливі кадрові рішення в одному із ключових секторів економіки і про те, як вони можуть вплинути на реформу вітчизняного ОПК

Цього тижня сталися важливі кадрові зміни в одному із ключових – особливо, для держави, яка воює, – секторів економіки – оборонно-промисловому комплексі. Президент Володимир Зеленський звільнив Айвараса Абромавичуса з посади гендиректора “Укроборонпрому” та призначив нового керівника – члена команди реформаторів Ігора Фоменка. І хоча працюватиме він лише у статусі в.о., в експертному середовищі зітхнули з полегшенням: започатковане рік тому оновлення галузі, схоже, триватиме. Хоча задача й ускладнюється "багатьма невідомими".

Поміж них – невизначеність: чи Фоменко зможе втриматися на посаді, чи спроби призначити на це місце далеких від проблем галузі апаратників триватимуть. А також відсутність чіткої позиції новоствореного міністерства – з питань стратегічних галузей промисловості – і законодавців щодо підготовленої концепції реформування галузі.

Проєкт закону №3822, який має стати законодавчим базисом для реформ іще навіть не розглядали у профільному комітеті. Хоча кожен місяць зволікання робить місію все більш нездійсненною: частина підприємств галузі уже не працює, частина, як-то кажуть, "на ладан дихає". "Сильні" ж заводи мають проблеми зі збутом продукції. Корупційні схеми і розкрадання в ОПК, як свідчить кримінальна хроніка, не зупинили... Тож перманентне відтермінування реформ може остаточно добити "Укроборонпром" – "ведмедя" зі щорічним бюджетом у понад 40 мільярдів гривень і з потенціалом до багаторазового збільшення цієї суми – за умови його успішного реформування.

Кадрове питання вирішили. Поки що

Розмови про те, що над призначеним восени минулого року керівництвом державного концерну "Укроборонпром" "збираються хмари", активізувалися в серпні – після того, як про необхідність кадрових змін заявив новопризначений на той час віцепрем'єр-міністр Олег Уруський. За деякими даними, гендиректор холдингу Айварас Абромавичус вже тоді написав заяву про відставку. Утім, майже два місяці документ тримали "під сукном". Доки наприкінці вересня Абромавичус не повідомив про остаточні плани залишити "Укроборонпром". За тиждень глава держави видав укази про його звільнення і про призначення виконувачем обов’язків гендиректора “Укроборонпрому” Ігоря Фоменка.

Ігор Фоменко
Ігор Фоменко

Таке рішення позитивно сприйняли усі, хто причетний до підготовки концепції реформування галузі. Фоменко, котрий до цього був заступником гендиректора “Укроборонпрому” з бронетанкової, радіолокаційної та спеціальної техніки, – член команди Абромавичуса. Тож оновлення, вочевидь, триватиме... Тим паче, що й до цього щойно призначений керівник відомства багато років працював в ОПК, автомобіле- й машинобудуванні: на Луганському патронному заводі, в холдинговій компанії АвтоКрАЗ, Corum Group, ICDI Group. На відміну від іншого претендента на посаду – Сергія Тихонова, завідувача відділу безпеки та оборонно-промислового комплексу Офісу Президента, нардепа 3-го скликання від партії Наталії Вітренко, кандидатуру якого у вересні подавав на розгляд глави держави прем’єр Денис Шмигаль.

"Фоменко є "людиною Абромавичуса". І, принаймні зараз, заявляє, що й надалі втілюватиме таку ж політику. Крім того, на посадах залишилися майже всі заступники ексгендиректора. І коли з'явилася інформація про можливе призначення людини з Офісу Президента, котра не має жодного стосунку до команди "Укроборонпрому" і не брала жодної участі в підготовці реформи відомства, вони чітко окреслили "червоні лінії", за які не дадуть переступити новому керівникові", – каже в коментарі Укрінформу голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський.

До того ж, за ситуацією пильно стежать зарубіжні партнери України. Нагадаємо, перед відставкою Абромавичуса посли країн "Великої сімки" оприлюднили у Твіттері спільне звернення, в якому нагадали про необхідність, обираючи керівників "Укроборонпрому", дотримуватися принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). "Реформа Укроборонпрому, яку підтримують країни G7, є фундаментальною для економічного майбутнього України. Саме тому країна взяла зобов’язання реформувати концерн відповідно до засад ОЕСР. Тільки керівництво, прихильне до прозорості і незалежного управління, може забезпечити успіх "Укроборонпрому", – зазначалося у відозві. Поки що Київ дотримується загальновизнаних принципів. Своїм кадровим указом Володимир Зеленський це підтвердив. Та чи здадуться без бою противники такого бачення реформування галузі? Знаючи про наші політичні реалії – і до ворожки не ходи – не заспокояться. Якими ж будуть їхні дії і як захищатимуться прибічники реформ, з'ясовуємо далі.

1. Статус "в. о." реформі не завадить

"Цей статус для Ігора Фоменка я називаю "ексклюзивним", – пояснює Гліб Канєвський, – бо в історії України ще не було, щоб в.о. призначали президентським указом. Зазвичай, глава держави або призначає повноцінного гендиректора, або звільняє людину з цієї посади. Тепер же, після тривалого обговорення юристами Офісу Президента, вдалися до штучної юридичної конструкції, яка в разі чого допоможе уникнути негативних наслідків подань до Конституційного суду стосовно відсутності у Президента права призначати керівників інших органів влади – чи в цьому випадку – господарських утворень. Адже на кону – обороноздатність країни. Якщо б, скажімо, КСУ виніс рішення, що призначення нелегітимне, це б негативно вплинуло на усі завізовані Фоменком контракти – у тому числі, і таємні із закупівлі та виробництва озброєнь. Тепер же таких ризиків вдасться уникнути".

При цьому на можливостях Ігора Фоменка нинішній статус, за словами Канєвського, не позначиться. Бо ні законодавчими, ні нормативними актами повноваження керівника "Укроборонпрому" не обмежені. Тобто, де-юре Фоменко працюватиме "в.о.", де-факто ж – буде повноцінним директором, виконуючи усі функції й маючи всі повноваження, передбачені статутом концерну.

2. Реформи Абромавичуса: довкола чого точаться суперечки

Гліб Канєвський
Гліб Канєвський

За словами Гліба Канєвського, після призначення Ігоря Фоменка невдоволені майбутнім реформуванням "Укроборонпрому" не заспокояться. Вони програли бій, та розраховують виграти битву. Завдяки чому?

"Діяти "в лоб", намагаючись протягнути свої кадри, уже не будуть. Натомість планують піти іншим шляхом. Маю ексклюзив для читачів Укрінформу: Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості підготувало і внесло на розгляд Кабміну проєкт постанови про вилучення низки підприємств зі сфери управління "Укроборонпрому" й передання їх під оруду самого відомства. Поміж цих суб'єктів господарювання – ДП "Антонов" і Завод 410 цивільної авіації, що ремонтує військові літаки. Вважаю: якщо почати забирати підприємства у підпорядкування іншим суб'єктам, логіки в існуванні концерну уже не буде”, – каже голова експертної організації StateWatch.

Експерт нагадує також, як нещодавно в одному з інтерв'ю віцепрем'єр Олег Уруський розповів про плани перепідпорядкувати напряму Мінстратегпрому укроборонпромівський дивізіон "Спецекспортери". Ідеться про контроль над продажем зброї та спеціальних послуг за кордон, що приносить держконцерну 70% доходів! "Зароблені завдяки експорту кошти роками були "компенсаторною подушкою", за рахунок якої вдавалось гасити заборгованість занедбаних підприємств (у підпорядкуванні концерну таких – приблизно 40%). Це й земельний податок, і комунальні послуги, і оплата праці... Якщо забрати це джерело надходжень, "Укроборонпром" збанкрутує", – застерігає Гліб Канєвський.  

Країна ж від цього лише програє. Адже ручне управління держпідприємствами себе вичерпало. Ця переповнена корупційними ризиками пострадянська практика призводить лише до неефективної роботи й банкрутства підприємств. У цьому зв'язку Канєвський нагадує про безславну історію Міністерства промисловості, яке існувало в країні до 2014 року й управляло багатьма підприємствами, поміж яких і частина тих, що тепер входять до концерну "Укроборонпром". "Коли аудитори Рахункової палати оцінили ефективність управління ними, переконалися: понад 100 підприємств із приблизно 200, що підпорядковувались Мінпрому, "пішли в мінус". Тобто, їхні доходи перетворилися на суцільні збитки. Все тому, що міністр і його заступники просто не можуть в ручному режимі управляти понад сотнею – та й навіть десятком – суб'єктів господарювання. Адже треба забезпечити їхні фінансові, виробничі показники, безпеку, антикорупційну політику тощо... Саме тому наші сусіди – Польща, Словаччина, Чехія, на успішний досвід яких ми постійно посилаємося, – давно відмовилися від прямого "міністерського" управління підприємствами. Бо функції міністерств – розробляти державну політику і законодавчу базу, а не управляти бізнесами", – каже Гліб Канєвський.

3. Законотворча пауза, яка може "закопати" реформу

Приблизно таким же малоефективним господарем експерти називають і сам "Укроборонпром" у його нинішньому, наразі нереформованому, вигляді. За десять років діяльності концерн занедбали і дезорганізували. Через надмірність активів, великі борги, технологічну відсталість, низьку якість продукції та високий рівень зношеності устаткування багато підприємств "дихають на ладан". Зате різноманітні “схеми” та їх учасники процвітають. При цьому ділкам вдається висмоктувати соки як із майже “лежачих”, так і з більш успішних підприємств. Та ще й часто – коштом державного оборонного замовлення. "Поточна модель управління концерном не виправдовує себе. Неможливо рівномірно створювати цінність і ефективно управляти 116-ма підприємствами. Надто з огляду на відмінності в бізнес-моделях, структурі продуктів, стан активів і ринкові особливості”, – констатує заступник гендиректора концерну Роман Бондар.

Роман Бондар
Роман Бондар

І суттєві відмінності у роботі державних підприємств галузі яскраво підтвердив здійснений фахівцями комплексний аналіз. Як з’ясувалося, на 27 найбільш успішних компаній припадає 90% чистого прибутку “Укроборонпрому”. Частка решти 91 суб’єктів господарювання – скромні 10%! При цьому 28 заводів – узагалі “чистий баласт” – підприємства, що не працюють, банкрути, а також ті, які, щоб хоч якось утримувати колективи, перейшли на виробництво товарів ширвжитку.

Саме тому команда Айвараса Абромавичуса рік тому отримала завдання – підготувати комплексу програму реформування держконцерну. Підсумком цієї роботи стала підготовка концепції реформи, яку вже презентували більшості зацікавлених держструктур і навіть нашим міжнародним партнерам. А також згаданий вже проєкт Закону “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності” (№3822). Автори розраховують: якщо документ підтримають, вже до 2023 року замість “Укроборонпрому” в країні працюватиме кілька прозорих державних компаній, для яких на законодавчому рівні передбачать низку антикорупційних запобіжників. При цьому структури “Укроборонпрому” зможуть вільно кооперуватися зі збройовим бізнесом країн НАТО та справно платити дивіденди до Держбюджету.

Але. Законотворчий процес – частково із об’єктивних, частково – із суб’єктивних причин – нині пригальмував. “Першочергова домовленість між "Укроборонпромом", Міністерством економіки і комітетом ВР з питань нацбезпеки та оборони передбачала, що документ винесуть на розгляд сесійної зали у вересні. Зараз жовтень, коли народні обранці працюватимуть в обмеженому "карантинному " режимі. Отже, шансів на швидке ухвалення необхідних для галузі рішень майже немає. Крім того, за ініціативи Мінстратегпрому створили робочу групу з перегляду низки положень законпроєкту. Таким чином, майбутнє документа "підвисло", – розповідає Гліб Канєвський.

При цьому й досі широкому загалу не відомо про позицію Мінстратегпрому щодо подальшої долі реформи. Щоправда, це можна виправдати тим, що міністерство створили лише влітку. І його штат не сформовано. Поки що у складі відомства працюють лише міністр і його заступники. "Не зрозуміло, як за таких умов планують виконати непрості бюрократичні процедури передання в управління низки підприємств, проєкт постанови про яке вже скерували до Кабміну. Бачення ж міністерством реформи "Укроборонпрому" і далі залишається загадкою", – констатує пан Канєвський.

"Укроборонпром" майбутнього: очима команди Абромавичуса

Про завдання і основні напрямки реформи державного оборонного концерну Укрінформ писав  у квітні. Відтоді концепцію доопрацювали, врахувавши пропозиції й зауваження фахівців та експертів, а також результати комплексної оцінки діяльності підприємств. Про остаточний варіант, з яким цими днями ознайомили віцепрем’єра Олега Уруського, розповів заступник гендиректора “Укроборонпрому” Роман Бондар. Мова про таке:

  1. В кінці перетворення “Укроборонпром” припинить існування.
  2. Замість нього створять два холдинги: оборонних технологій і аерокосмічний. Вони виконуватимуть роль корпоративних центрів і втілюватимуть політику власності для галузевих науково-виробничих об’єднань, створених після корпоратизації. 
  3. Підприємства-учасники Концерну, які виготовляють озброєння і військову техніку для сил безпеки та оборони, увійдуть до оборонного холдингу, низка авіабудівних підприємств – до аерокосмічного. 
  4. У складі оборонного холдингу створять шість галузевих субхолдингів. Вирішили створити окрему галузеву одиницю “боєприпаси та спеціальна хімія”, зважаючи на важливість забезпечення ЗСУ боєприпасами у війні з РФ.

А ось довкола згаданої вже проблеми підпорядкування спецекспортерів, за словами Бондара, тривають дискусії. “З боку міністерства є запитання до ролі спецекспортерів і того, чи мають вони увійти в оборонний холдинг? Ми вважаємо, що так. Адже в чинній бізнесмоделі спецекспортери невід’ємно пов’язані з підприємствами. Часто діють як “казначейські центри”. Тому на перехідний період мають залишитися, виконуючи ці функції до створення торгових домів при галузевих холдингах”, – пише заступник керівника держконцерну. І запевняє: стратегія трансформації повністю орієнтована на потреби Міноборони та Збройних сил України з урахуванням викликів війни й потенційних загроз національній безпеці. А також спрямована на посилення кооперації з приватним сектором і залучення в галузь інвестицій.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-