“Укроборонпром” корпоратизують, щоб зробити успішним – технологічно і фінансово

“Укроборонпром” корпоратизують, щоб зробити успішним – технологічно і фінансово

Аналітика
Укрінформ
Замість неефективного держконцерну створять 6 корпорацій, які мають конкурувати із приватним сектором та з іноземними виробниками

Державний концерн “Укроборонпром” планують розділити на шість самостійних кластерів – вертикальноінтегрованих корпорацій, які розвиватимуть окремі напрямки досліджень, розробки, виробництва і збуту продукції оборонного призначення. Таку ідею, зокрема, підтримують заступники гендиректора концерну Роман Бондар і Мустафа Найєм.

МЕТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ – ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КЕРОВАНОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ОПК. Зрозуміло, що в ідеалі має йтися не просто про фізичний розподіл колективів, майна, виробництв, технологій, коопераційних і дистрибуційних “напрацювань”, а про більш глибинне реформування ключової – особливо, для країни, що протистоїть агресії, – галузі. При цьому вітчизняний ОПК має зберегти свій експортний потенціал, а головне – надалі максимально забезпечувати потреби українських Збройних сил усіма видами продукції військового і подвійного призначення. У цьому зв’язку в соцмережах сперечаються, чи повністю задовольняє відповідні потреби запропонована структура із поділом на 5-6 галузевих корпорацій. Чи не залишаться при цьому поза увагою держави (і поза оборонним замовленням) такі, приміром, напрямки як артилерійські системи, високоточна зброя, боєприпаси, стрілецька зброя, розвідувальна техніка, ІТ-системи і кіберзахист? Шукаємо відповіді у коментарях керівництва “Укроборонпрому” та галузевих експертів.

Як зміниться “сума” від ділення, множення на нуль і перестановки “доданків”?

1. Що маємо?

Заступник гендиректора з трансформації держконцерну Роман Бондар б’є на сполох: за десять років існування "Укроборонпром" занедбали і дезорганізували. Деякі підприємства "дихають на ладан". Через “надмірність активів, великі борги, технологічну відсталість, низьку якість продукції та високий рівень зношеності устаткування". Зате різноманітні “схеми” та їх учасники, за даними галузевих експертів, процвітають. При цьому ділкам вдається висмоктувати соки як із майже “лежачих”, так і з більш успішних підприємств. Та ще й часто – коштом державного оборонного замовлення. "Поточна модель управління концерном не виправдовує себе. НЕМОЖЛИВО РІВНОМІРНО СТВОРЮВАТИ ЦІННІСТЬ І ЕФЕКТИВНО УПРАВЛЯТИ 116-МА ПІДПРИЄМСТВАМИ. Особливо з огляду на відмінності в бізнес-моделях, структурі продуктів, стан активів і ринкові особливості”, – констатує Роман Бондар.

До речі, суттєві відмінності у роботі (державних) підприємств галузі яскраво підтвердив проведений фахівцями комплексний аналіз. Як з’ясувалося, НА 27 НАЙБІЛЬШ УСПІШНИХ КОМПАНІЙ ПРИПАДАЄ 90% ЧИСТОГО ПРИБУТКУ “УКРОБОРОНПРОМУ”. ЧАСТКА РЕШТИ 91 ПІДПРИЄМСТВА – СКРОМНІ 10%! При цьому 28 заводів – узагалі “чистий баласт” – підприємства, що не працюють, банкрути, а також ті, які, щоб хоч якось утримувати колективи, перейшли на виробництво товарів ширвжитку.

2. Чого хочемо?

Мустафа Найєм
Мустафа Найєм

За словами заступника гендиректора “Укроборонпрому” Мустафи Найєма, кінцева МЕТА РЕФОРМИ – ПОВНА ЛІКВІДАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО КОНЦЕРНУ "УКРОБОРОНПРОМ" І СТВОРЕННЯ ЗАМІСТЬ НЬОГО ШЕСТИ КОРПОРАЦІЙ, які спеціалізуватимуться на:

  • ракетобудуванні;
  • авіабудуванні;
  • бронетехніці;
  • радарних,
  • морських системах;
  • авіаремонті.

При цьому планують максимально зменшити зарегульованість цієї сфери, надавши новоствореним холдингам більше автономії як у виробничій, так і у експортній діяльності. Галузь позбавлять неповороткої бюрократичної надбудови.

Хоча, судячи з інтерв’ю Романа Бондаря, остаточно із цим ще не визначилися. Зокрема, після передбаченої планом реформи дворічної “керівної” участі у перетворенні концерну на окремі корпорації, сам по собі “УКРОБОРОНПРОМ” (ЯК БЮРОКРАТИЧНИЙ І РЕГУЛЯТОРНИЙ ОРГАН) МОЖЕ Й НЕ ЗНИКНУТИ. За словами Бондаря, по завершенні першого етапу реформи лише планують визначитися із “потрібністю” цієї структури. “Якщо потрібно, то керуючій компанії можуть делегувати функції корпоративного центру, з фокусом на залучення фінансування, розвиток нових видів бізнесу, контроль над реалізацією стратегії, зв'язків із державними органами тощо. Якщо не потрібно, то ЧАСТИНУ ЦИХ ФУНКЦІЙ МОЖУТЬ ПЕРЕДАТИ ОРГАНАМ ВЛАДИ АБО НОВОМУ ЦОВВ – ЦЕНТРАЛЬНОМУ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ПЛАНИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ЯКОГО МАЄ ДЕРЖАВА”, – наголосив посадовець.

3. Що треба зробити?

Практичним крокам із реорганізації держконцерну має передувати формування необхідних для цього законодавчого поля і нормативного підґрунтя. Йдеться, насамперед, про ухвалення законопроєкту “Про корпоратизацію підприємств ОПК" і внесення змін до Закону “Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі”. Від Уряду чекають затвердження "Індивідуального плану дій із розвитку корпоративного управління", який визначить терміни реалізації реформи "Укроборонпрому". Паралельно ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ ФОРМУВАННЯ НОВИХ КЛАСТЕРІВ – З УРАХУВАННЯМ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ, ЇХ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ ТА КООПЕРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ.

4. Що вже зроблено?

Першим кроком при підготовці стратегії оновлення державного сегмента оборонно-промислової галузі став уже згаданий тріаж-аналіз: коли кожне зі 116 суб’єктів, які входять до складу концерну, проаналізували за 9 критеріями, щоб визначити життєздатні підприємства, що стануть ядром розвитку державної частини ОПК. Поміж основних критеріїв оцінювання були: участь у державному оборонному замовленні, експортний потенціал, рівень технологій, стан виробничої бази.

Також фахівці "Укроборонпрому" й експерти спільно із Міністерством економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства розробили “Політику власності” у сфері ОПК. Щоправда, НАРАЗІ ЦЕЙ ДОКУМЕНТ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА НИНІШНЬОМУ СТАТУС-КВО: ключову роль “у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, через формування довгострокового державного оборонного замовлення, повноваження з управління корпоративними правами держави" відводять концерну, а не корпораціям, які мають замінити його після реорганізації.

5. Коли стартує практичний етап реформи?

На першому етапі, який, як очікується, почнеться одразу ж після ухвалення необхідного законодавства і триватиме два роки, "Укроборонпром" управлятиме трансформаційними процесами для створення галузевих холдингів. Йдеться про корпоратизацію підприємств, оздоровлення проблемних активів, концентрацію виробництв, продаж надлишкового майна.

Роман Бондар
Роман Бондар

Зараз ПІДПРИЄМСТВА “УКРОБОРОНПРОМУ” ПРАЦЮЮТЬ ЗА 14 БІЗНЕС-НАПРЯМКАМИ У 5 ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ: виробництві готової продукції, виготовленні компонентів, сфері спецекспорту, дослідженнях і розробці, ремонті та обслуговуванні. Кожен із цих напрямків має свої особливості, історичну інерцію, логіку розвитку, потенціал і коопераційні зв'язки. “Щоб мати максимальний ефект, ми взяли за основу наявні продуктові платформи і об'єднали підприємства за принципом синергії галузевих компетенцій. АБИ НА ВИХОДІ ОТРИМАТИ КОНГЛОМЕРАТ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИМУТЬ ПОВНИЙ ВИРОБНИЧИЙ ЦИКЛ”, – ділиться планами Роман Бондар.

При цьому “КІСТЯК” МАЙБУТНІХ КЛАСТЕРІВ ФОРМУВАТИМУТЬ 38 НАЙУСПІШНІШИХ ПІДПРИЄМСТВ, ДО ЯКИХ ЗА НАЙОПТИМАЛЬНІШИМИ МОДЕЛЯМИ ПРИЄДНАЮТЬ 50 “СЕРЕДНЯЧКІВ”. ДОЛЮ ЩЕ 28 ПІДПРИЄМСТВ ОСТАТОЧНО НЕ ВИЗНАЧИЛИ. Принаймні, частину із них виставлять на приватизацію

Щонайменше 5, які вже тривалий час не працюють, повністю ліквідують.

Для підтримки решти ПЛАНУЮТЬ СТВОРИТИ ФОНД ОБОРОННОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ, ЯКИЙ УПОВНОВАЖАТЬ УПРАВЛЯТИ АКТИВАМИ. ЙОГО ЗАВДАННЯ – РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ, ВИРОБНИЧА ОПТИМІЗАЦІЯ, ФІНАНСОВЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ПЕРЕНЕСЕННЯ ВИРОБНИЦТВ І ПРОДАЖ НАДЛИШКОВОГО МАЙНА. Гроші, які надходитимуть від реалізації нерухомості, використають для модернізації виробництва і капітальних інвестицій у галузевих холдингах.

Звісно ж, наразі йдеться про “магістральні” напрямки реформування. Подробиці напрацьовуватимуть “у процесі”. Про особливості процесу реформування “Укроборонпрому”, ризики й помилки, яких варто уникати, Укрінформ розпитав у галузевих експертів.

Експертні оцінки: напрямок – правильний, “нюанси” треба допрацювати

1. ЩОДО МОЖЛИВИХ ПОМИЛОК І “ПЕРЕГИНІВ”

“ПОБОЮВАННЯ СТОСОВНО ТОГО, ЩО ПІСЛЯ КОРПОРАТИЗАЦІЇ “УКРОБОРОНПРОМУ” КРАЇНА І НАШЕ ВІЙСЬКО ЗАЛИШАТЬСЯ БЕЗ ЯКИХОСЬ ВИДІВ ОЗБРОЄННЯ, БЕЗПІДСТАВНІ, – переконаний заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь, – Абсолютно усі потреби задовольнятимуть через державне оборонне замовлення (інша справа – обмеженість фінансового ресурсу з огляду на економічні спроможності держави). Насправді ми перебуваємо на порозі історичних зсувів і радикальної зміни розуміння, що таке вітчизняна оборонна промисловість. Тобто, починається не просто процес модернізації і оздоровлення “Укроборонпрому”, а переформатування оборонної промисловості країни у цілому. ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ – СТВОРИТИ ЕФЕКТИВНИЙ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС, ЯКИЙ СКЛАДАТИМЕТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ З ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, А Й ІЗ АКЦІОНЕРНИХ ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ І ПРИВАТНОГО КАПІТАЛУ, І ПОВНІСТЮ ПРИВАТНИХ, І З ЧАСТКОЮ ЗАРУБІЖНОГО КАПІТАЛУ, Й ІНОЗЕМНИХ. Держава має дистанціюватися від втручання у їх виробничу діяльність, натомість її функції – координація і створення оптимальних умов для всіх без виключення гравців ринку. Для того, щоб забезпечувати українську армію найкращими зброєю, озброєнням та військовою технікою. А з іншого боку – надавати можливості для розвитку оборонних технологій та оборонного виробництва, у тому числі – і із залученням іноземного досвіду”.

Михайло Самусь
Михайло Самусь

Таким чином, за словами Самуся, корпоратизація й оптимізація державного сегмента оборонної галузі не означатимуть, що закупівлі для української армії обмежаться лише “формальною” номенклатурою продукції майбутніх корпорацій, що виникнуть на базі “Укроборонпрому”. Силові органи країни, відповідно до нового закону про оборонні закупівлі, матимуть право обирати найкраще озброєння та військову техніку у світі. І оптимальний варіант, коли найкращу за співвідношенням “якість-ефективність-ціна” продукцію випускатимуть саме українські підприємства. А досвід діяльності “оборонпромівського монстра” свідчить, що робити це за збереження нинішніх підходів буде все важче.

До того ж, експерти просять “за совковською звичкою” не міряти можливості вітчизняного оборонно-промислового комплексу лише його державним сегментом. Приватний бізнес у цій сфері розвивається семимильними кроками. Фахівці при цьому наводять приклад роботи державного Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені Морозова, яке ніяк не може виконати підписаний ще 2016 року контракт на постачання 40 БТР-4. Тим часом приватні підприємства, які працюють у цьому сегменті, лише торік виготовили кілька сотень бронеавтомобілів. І така “різниця” – один з аргументів на користь влиття “ринкових соків” у підточений уявними страхами “про держтаємницю” і реальними корупційними схемами “організм” “Укроборонпрому”...

Ще одна “заспокійлива пігулка” для тих, хто боїться, що у результаті реформи “з водою можуть виплеснули дитя”, – нагадування експертів про те, що БІЛЬШІСТЬ УСПІШНИХ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ, ЯКІ Й МАЮТЬ СТАТИ “КІСТЯКОМ” МАЙБУТНІХ ГАЛУЗЕВИХ КОРПОРАЦІЙ, – БАГОТОПРОФІЛЬНІ, НЕ “ЗАТОЧЕНІ” ПІД ВИРОБНИЦТВО ЛИШЕ ОДНОГО ЧИ КІЛЬКОХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ. Приміром, спеціалізація ДП “Державне київське конструкторське бюро “Луч”, відомості про яку знаходимо у відкритому доступі, займає ледь не сторінку формату А4. Це і “пошукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи зі створення: протитанкових керованих ракет; ракетних комплексів наземного, повітряного і морського базування; авіаційних керованих ракет; зенітних керованих ракет; мінно-торпедного озброєння; систем керування ракет та інших керованих засобів ураження; телеметричних систем протитанкових ракетних комплексів. І замкнутий цикл виробництва десятків видів та сотень найменувань оборонної продукції, і їх модернізація та ремонти, і підготовка технічної документації для суміжних підприємств, і багато іншого. Щоправда, є й “нюанси”, які, на думку деяких фахівців, потребуватимуть “доопрацювання” при втіленні реформи на практиці...

2. ЩОДО “ДОДАТКОВИХ” КЛАСТЕРІВ

Серед цих “нюансів” – ВІДСУТНІСТЬ КЛАСТЕРА, ПОВ’ЯЗАНОГО ІЗ РОЗВИТКОМ СИСТЕМ КІБЕРБЕЗПЕКИ ДЛЯ ОБОРОННОЇ СФЕРИ. “Це дивно. Україна входить до першої п’ятірки світової ІТ-індустрії. Наші фахівці були розробниками багатьох програм, які використовуються по всьому світу. До речі, програма розпізнавання облич вперше апробована київськими “айтішниками”. І вже потім з’явилися інші варіації – аж до сучасних програм штучного інтелекту. Сподіваюся, у процесі реформи кіберскладову буде враховано”, – каже військовий експерт Олег Жданов.

Олег Жданов
Олег Жданов

Водночас у тому, що в окрему промислову групу не виділяють виробництво артилерійських систем, на що звертають увагу деякі користувачі соцмереж, експерт не бачить нічого дивного. І пояснює: “В сучасній структурі Збройних сил завжди були “ракетні війська та артилерія”. Тож відповідне виробництво увійде до “ракетного” кластеру. Адже сучасна артилерія використовує снаряди, які можуть виробляти підприємства із будівництва ракет. І навпаки. Приміром, набій для ракетного комплексу “Вільха”, – снаряд, а не ракета”.

Щоправда, саме із виробництвом артилерійських систем Україна має доволі великі проблеми. Річ у тім, що У НАС НЕ ВИГОТОВЛЯЮТЬ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ СТВОЛІВ. Це – складне технологічне виробництво, для налагодження якого потрібно інвестувати мільярди доларів. “Тому, може, й немає сенсу це робити. ЯКЩО МИ ВЗЯЛИ КУРС НА ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ НАТО, ДЕШЕВШЕ Й ДОЦІЛЬНІШЕ ЗАКУПОВУВАТИ СТВОЛИ НАТОВСЬКИХ КАЛІБРІВ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ АРТСИСТЕМ”, – радить Жданов.

3. ЩОДО “ІДЕОЛОГІЇ” РЕФОРМИ

Олег Жданов розраховує на позитивний ефект реформування. При цьому ГОЛОВНОЮ СТРАТЕГІЧНОЮ ЦІЛЛЮ РЕФОРМИ ВІН ВВАЖАЄ НЕ ЛИШЕ СТРУКТУРНУ ПЕРЕБУДОВУ ПІДПРИЄМСТВ І МАЙНА, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПІДПОРЯДКУВАННІ “УКРОБОРОНПРОМУ”, А ЛІКВІДАЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ МОНОПОЛІЇ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ. “Річ у тім що держмонополія – головне гальмо для розвитку економіки, – каже експерт, – Якщо вона існує, на ефективну роботу годі і розраховувати. Натомість зберігатимуться значні ризики безкінечного продовження та множення корупційних схем. Тому що – умовно кажучи – фактично в одному кабінеті продовжуватимуть сидіти замовник і виробник, між якими “блукатимуть” державні гроші”.

Експерти нагадують, що ПРОВІДНІ КРАЇНИ СВІТУ, ЯКІ МАЮТЬ СИЛЬНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ, НЕ БАЧАТЬ ЖОДНИХ ПРОБЛЕМ У ТОМУ, ЩО СФЕРА ВИРОБНИЦТВА ТА ПРОДАЖУ ОЗБРОЄНЬ НАЛЕЖИТЬ ПРИВАТНОМУ КАПІТАЛУ. Більше того, такий підхід приносить користь і бізнесу, і державам. Тому українців просять не піддаватися панічним настроям щодо того, що “у держави хочуть забрати її багатства, “прихватизувавши” майно”. Приміром, у США частка держави у військово-промисловому комплексі -– 0%. Усі військові заводи, які залишилися після Другої світової війни та по завершенні “холодної” війни із соцтабором, американці віддали в оренду приватним корпораціям (за 1% прибутку). І якщо армія США переходить на нові зразки озброєння, держава сама модернізує заводи під нові покоління продукції і повертає виробництва в приватні руки. “Нульова” частка держави в ОПК Великобританії, Ізраїлю (який постійно воює), Франції. У Німеччині цей показник – 5%. Але й там держава має монополію лише на виробництво порохів і вибухових сумішей. Решту виробництв – від патрона до літака – контролює приватний сектор.

4. ЩОДО УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЗЮ

Тому Олег Жданов доволі критично ставиться до згаданих планів щодо можливого використання постреформованого “Укроборонпрому” як уже меншої, та все ж – впливової – бюрократичної надбудови після завершення формування нових корпорацій-учасниць ринку. “ЗБЕРЕЖЕННЯ “УКРОБОРОНПРОМУ” У БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ – ТО ЗБЕРЕЖЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ РИЗИКІВ – на догоду тим, хто, попри видимість реформ, хоче й надалі сидіти на державних фінансових потоках, – каже військовий експерт, – Відносини у цій сфері надалі повинні ґрунтуватися виключно на ринкових засадах. ОПК має задовольняти потреби внутрішнього і зовнішнього ринків. У нас є замовники – Міністерство оборони, МВС та інші силові відомства, які використовують зброю та військово-технічне майно чи продукцію подвійного призначення. Це – внутрішній ринок. І є зовнішній, на який можемо експортувати частину продукції. І жодних посередників при цьому бути не повинно”. Також і РЕГУЛЯТИВНУ ФУНКЦІЮ ДЕРЖАВА МАЄ ВИКОНУВАТИ САМА, НЕ ДЕЛЕГУЮЧИ ЇЇ ЖОДНИМ ПОСЕРЕДНИЦЬКИМ СТРУКТУРАМ. Стежити за тим, щоб розробки, які становлять державну таємницю чи можуть суттєво впливати на систему національної безпеки, не виходили за межі країни і зберігалися під грифом “таємно” та використовувалися лише вітчизняними спецслужбами й силовими відомствами – завдання та компетенція РНБО, а також вітчизняних спецслужб. “Більше ніякого контролю і жодних контролюючих структур не потрібно. ЧИМ ПРОЗОРІША СИСТЕМА, ТИМ БІЛЬШЕ ГАРАНТІЙ, ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ ВІДКРИТОЇ КОНКУРЕНЦІЇ МИ ОТРИМАЄМО ЯКІСНИЙ ПРОДУКТ, ЯКИЙ ПОСИЛЮВАТИМЕ ЗСУ, І НЕ МАТИМЕМО ПРОБЛЕМ ІЗ КОРУПЦІЄЮ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ”, – вважає Олег Жданов.

5. ЩОДО ЕКОНОМІЧНИХ СТИМУЛІВ

Натомість ЧИНИТИ ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ НА ВІТЧИЗНЯНИЙ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС ДЕРЖАВА МОЖЕ (І ПОВИННА) ЧЕРЕЗ СИСТЕМУ ОБОРОННОГО ЗАМОВЛЕННЯ.

Дмитро Снєгірьов
Дмитро Снєгірьов

Саме його недостатність вважає головною проблемою галузі голова ГО “Права справа” Дмитро Снєгірьов: “Наразі на переоснащення українського війська передбачено лише 10% від загального обсягу фінансування потреб ЗСУ. ЦЕ НЕ ВІДПОВІДАЄ НІ СТАНДАРТАМ НАТО, НІ РІВНЮ ЗАВДАНЬ, ЯКІ НАШІ ВІЙСЬКОВІ МАЮТЬ ВИКОНУВАТИ В УМОВАХ ПРОТИСТОЯННЯ РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ, – констатує експерт, – Тож і реформу, вважаю, треба починати зі збільшення оборонного замовлення і фінансування, яке держава надає на переоснащення українського війська. Неабияка проблема – це те, що більшість підприємств “Укроборонпрому” наразі працюють на модернізацію вже існуючих зразків озброєння, що дісталися нам у спадок від радянської армії. Це – хибний шлях, який не веде ні до розвитку самих підприємств, ні до зміцнення обороноздатності держави”. Другий крок, за словами Снєгірьова, – розширення оборонного замовлення для підприємств, орієнтованих на експорт. Адже наразі це – по-суті єдина можливість валютних надходжень, які можна спрямовувати на підтримку і розвиток “Укроборонпрому” (корпорацій, що виникнуть після його реорганізації). “ПОСТУПИВШИСЬ ПОЗИЦІЯМИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ОЗБРОЄНЬ, УКРАЇНА МОЖЕ РАЗ І НАЗАВЖДИ ЗАБУТИ ПРО ІСНУВАННЯ У СЕБЕ СУЧАСНОГО ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ. Бо повернутися до когорти лідерів буде неможливо – світ піде далеко вперед, залишивши нас “варитися у своєму соку”, – попереджає Дмитро Снєгірьов.

6. ЩОДО “БАТЬКІВ”-РЕФОРМАТОРІВ

Водночас підходити до самого реформування експерт радить дуже обережно. Та із залученням найкращих фахівців, а не лише “теоретиків”. “Потрібна зрозуміла й конкретна програма кризового менеджменту. А також чіткий перелік тих, хто її втілюватиме. По прізвищах та із визначенням функціональних обов’язків і відповідальності за результат”, – наголошує відомий громадський діяч. Далі потрібно чітко усвідомити, які підприємства увійдуть до того чи іншого кластера. Аби не було “перегинів”, коли за одним напрямком відбудеться концентрація успішних і самодостатніх виробництв, а за іншими сформується апріорі провальна та “дотаційна” конфігурація. “Адже нині лише третина підконтрольних “Укроборонпрому” підприємств працюють більш-менш успішно. Також треба чітко визначити підприємства, які будуть ліквідовані. Аби пізніше вони не виявилися тягарем для своїх кластерів, для галузі і для українського бюджету”, – радить Дмитро Снєгірьов.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-