Амністія капіталів, або Почім життя з чистого аркуша

Амністія капіталів, або Почім життя з чистого аркуша

Укрінформ
За яких умов спрацює ініційована президентом Зеленським “податкова амністія”, проєкт якої ВР підтримала в першому читанні 

Цього тижня Верховна Рада ухвалила за основу три законопроєкти про запровадження добровільного декларування громадянами належних їм активів та сплату одноразового збору до бюджету. Передбачену реформу ще називають “податковою амністією” чи “нульовою декларацією”. Мета – бодай часткова детінізація економіки, обсяги якої, за різними оцінками, в Україні становлять від 30 до 50%.

Для держави це – можливість зростання реального ВВП, отримання додаткових податкових надходжень у майбутньому, а також “миттєвий” економічний ефект від сплати разового збору. Для громадянам, котрі з тих чи інших причин не сплатили податків, – останній шанс легалізувати статки, уникнувши покарання. Як-то кажуть, отримати можливість спати спокійно й почати життя та бізнес із чистого аркуша. Адже запропоновані законопроєктами ставки оподаткування (від 2,5 до 9%) набагато нижчі, ніж ті, які людина мала б сплатити за нормальних умов – 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору. При цьому учасники податкової амністії “автоматично” уникнуть покарання за ухилення від сплати податків, а їхні декларації ніхто й ніколи не зможе використати як докази у судах. Отже, розберімось детальніше.

Який варіант “податкової амністії” обирає Україна

Головний документ “амністійного пакета” – № 5153 - визначає умови і основні механізми проведення амністії капіталів. Деталі після остаточного ухвалення законодавства доопрацьовуватимуть Кабінет Міністрів, Нацбанк та інші причетні відомства.

1. Терміни і порядок амністії капіталів

Проєктом пропонується провести у період з 1 липня 2021-го до 1 липня 2022 року одноразове (спеціальне) добровільне декларування активів фізичних осіб. Для цього фізособи – резиденти України, у тому числі самозайняті громадяни, матимуть право подати відповідну декларацію, вказавши в ній активи, з яких не були сплачені податки. При цьому декларація має містити лише назви і вартість активів. Розкривати джерела їх походження не потрібно.

Аби легалізувати будь-яку готівку, а також банківські метали, їх доведеться покласти на спеціальний банківський рахунок. Що ж до інших активів – приміром, нерухомості чи ювелірних виробів, – необхідно буде надати документи, які підтверджують їх вартість, або ж визначити її в декларації самостійно.

По тому декларант матиме 10 днів аби з підрахованих в декларації статків сплатити належний податок.

2. Ставки оподаткування

Взятим за основу “амністійним” законопроєктом передбачено такі ставки збору з добровільного декларування:

  • 5% – для нерухомості, розташованої в Україні, і для валютних цінностей, розміщених на рахунках в українських банках;
  • 9% – для валютних цінностей та інших активів, розміщених за кордоном;
  • 2,5% – для державних облігацій України з терміном обігу понад рік, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021-го до 20 червня 2022 року.

За висновками експертів, третій варіант особливо цікавий для потенційних учасників податкової амністії. Адже він дозволяє не лише вигідно “узаконити” капітали, а ще й заробити на цьому. Судіть самі: задекларувавши у такий спосіб, приміром, мільйон неоподаткованих раніше гривень, людина одразу заплатить державі 25 тисяч гривень. А за рік (середня дохідність річних ОВДП – 11%) отримає чистий прибуток у майже 110 тисяч гривень! Адже дохід, отриманий від інвестицій в державні цінні папери, за законом, не оподатковується. Державі також вигідніше залучати такий внутрішній ресурс, аніж шукати можливості запозичень на зовнішніх ринках.

3. Особливості “(не) індульгенції” для чиновників

Також аналітики звертають увагу на те, що законопроєктом передбачені запобіжники від легалізації доходів, незаконно отриманих можновладцями. Адже, згідно із документом, подати одноразову (спеціальну) декларацію не зможуть люди, “які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до антикорупційних законів". Однак це не стосується тих, хто подавався, але не був призначений або обраний на посаду. Простіше кажучи, обмеження стосуються усіх, хто, починаючи з 2005 року бодай день працював на державній службі. Інша справа, що такі громадяни вже отримали “індульгенцію”, подавши “нульові декларації” при зарахуванні на державні посади... 

Поміж запропонованих документом новацій – можливість подання «амністійної» декларації знеособлено (без ідентифікації декларанта) через його спеціально уповноваженого представника  – нотаріуса. Але такою можливістю не зможуть скористатися близькі держчиновників.  

Головне: передбачена Кримінальним кодексом і антикорупційним законодавством відповідальність чиновників за фактами корупції, хабарництва, зловживання службовим становищем тощо, зберігатиметься.

4. Хто може не перейматися “нульовою декларацією"

Зауваження важливе для тих українців, котрі бояться, що колись їх можуть переслідувати за споруджене, придбане у “доцифрову епоху” чи отримане у спадок і неналежним чином оформлене майно (приміром, нерухомість, що не внесена до електронних реєстрів).

Автори законопроєкту передбачили, що після 1 липня 2022 року держава не перевірятиме несплату податків з доходів, за які було придбано такі активи:

1. Нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату декларування належало фізичній особі за правом власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності). Це:

  • об'єкти житлової нерухомості (квартира загальною площею, що не перевищує 120 кв.м, або документально підтверджені майнові права на таку недобудовану квартиру);
  • житловий будинок загальною площею, що  не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;
  • об'єкти нежитлової нерухомості загальною площею, яка не перевищує 60 кв.м;
  • земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України (від 1 сотки до 2 гектарів залежно від цільового призначення).

2. Один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім авто, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, авто з робочим об'ємом двигуна не менше як 3 000 куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня 2021 року – 2,25 млн грн, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера).

3. Інші активи (приміром валюта, дорогоцінні метали, антикваріат), сумарна вартість яких не перевищує 400 000 грн станом на кінець 2022 року.

5. Альтернативні пропозиції

Окрім поданого президентом, у парламенті зареєстровано й низку альтернативних депутатських законопроєктів. Але, оскільки голосування за проєкт №5153 було результативним, їх на пленарному засіданні ВР не розглядали. Хоча й не виключено, що пропозиції, які там містяться, можуть бути подані як правки і враховані при підготовці документа до другого читання. Тож не зайве нагадати про їхні особливості.

Проєкт №5153-1 пропонує нижчі ставки оподаткування задекларованих активів: 3% – для грошей і майна, що зберігаються в Україні, 5% – для зарубіжних активів і 2,5% – для коштів, вкладених в ОВДП.

Автори законопроєкту №5153-2 пропонують встановити єдину ставку для активів, що зберігаються  в українських та закордонних банках – 5%. І ті ж 2,5% – для грошей, на які декларант купить ОВДП. Ще одна особливість цього документа – пропозиція вважати кошти в національній та іноземній валюті, які на 1 січня 2021 року не перевищують один мільйон гривень (в еквіваленті), “такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства”.

Проєкт закону №5153-3 передбачає відтермінування старту податкової амністії на рік – до повноцінного запуску Бюро економічної безпеки, – а також можливість розстрочення платежу.

Остання пропозиція, видається, доволі слушна. Надто, коли йдеться про легалізацію активів не надто багатих українців. Приміром, у випадку легалізації нерухомості, яка будувалась десятиліттями. Власникам якої зараз складно знайти одразу 50 тисяч гривень для сплати податку, якщо їхній будинок, скажімо, оцінять у мільйон гривень. Те ж стосується і майна, отриманого у спадок. 

Що передбачають “супутні” законопроєкти

Разом із “рамковим” депутати також підтримали за основу два пов’язані законопроєкти.  Проєктом №5155 запропоновано внести зміни до статті 16 Закону України "Про валюту і валютні операції".

Згідно з ними, українців, котрі подадуть добровільну декларацію, звільнять від відповідальності за порушення  валютного законодавства.

Як зазначається у Пояснювальній записці до іншого законопроєкту – №5156, його мета – “створення передумов для подальшої імплементації в Україні Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування, який розроблено Організацією економічного співробітництва і розвитку”. Відповідно до запропонованих змін, подання одноразової добровільної декларації та сплата узгодженої суми збору вважатимуться підставою для звільнення декларанта від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків і зборів (стаття 212 Кримінального кодексу України) чи за ухилення від сплати ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (стаття 212-1 ККУ).

При цьому запроваджується кримінальна відповідальність за незаконне розголошення, передачу або надання доступу до інформації, що міститься в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації. Змінами до Кримінального процесуального кодексу України передбачені гарантії недопустимості використання документів, отриманих під час «нульового» декларування, як доказів винуватості підозрюваного у податкових зловживаннях.

Довкола чого “списи ламатимемо”: реакція на підтримку законодавчого пакета

Експерти й політики по-різному коментують кроки, зроблені Україною у напрямку амністії капіталів. Противники наводять як аргумент провал численних спроб впровадження “нульової декларації” в інших країнах. Приміром, в Росії, де у 2018-му вдалося вивести “на світло” в рази менше коштів, ніж щорічно виводиться ділками за межі країни. Прибічники ж реформи згадують, зокрема, про досвід Індонезії, де після ухвалення відповідного законодавства у 2016 році громадяни легалізували $366 млрд. Це, на хвилиночку, – 40% національного ВВП.

Данило Гетманцев
Данило Гетманцев

Очікування керівників нашої держави скромніші. Скажімо, за найоптимістичнішим сценарієм, оприлюдненим головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, можливо говорити про виведення з “тіні” $20 млрд, що принесе до бюджету $1 млрд. А ось прем’єр-міністр Денис Шмигаль каже: “Хотілося б, щоб це були хоча б мільярди в гривнях”...

Водночас не забуваймо, що положення про відмову України від проведення будь-яких податкових амністій є в Меморандумі про співпрацю Києва з МВФ. Там вважають, що таким чином легко легалізуються корупційні капітали. І якщо влада спробує ухвалити рішення в обхід Фонду, ризикуємо втратити підтримку цієї фінансової інституції – насамперед, кредитну. Якщо ж прагнемо продовження співробітництва з МВФ, маємо переконувати його фахівців у життєвій необхідності для України цього кроку і в тому, що він не створить додаткових проблем. А для цього потрібно, передусім, продумати ефективні запобіжники від легалізації коштів, отриманих у корупційний спосіб. Бо поки що відповідні ініціативи Києва в МВФ сприймають насторожено. Свідченням цьому – заяви глави представництва  Фонду в Україні Йости Люнгмана, зроблені в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" у переддень розгляду згаданих законопроєктів в парламенті.

Йоста Люнгман
Йоста Люнгман

"Хоча пільгові податкові ставки для певних груп платників податків, вочевидь, сприйматимуться з радістю тими, хто платитиме менше податків, це не обов'язково означає, що йдеться про належну політику. Ми скептично ставимося до податкових амністій загалом", – сказав Люнгман. За його словами, такі амністії “часто шкодять стягненню податків у довгостроковій перспективі, оскільки демотивують громадян платити податки і збори, формуючи надію на ще одну амністію в майбутньому".

Погоджуються із цим і українські експерти: дуже важливо, щоб запропонований державою крок був разовим та “унікальним”. Бо, як свідчить той же світовий досвід, в країнах, де про амністію капіталів оголошували не раз, цей крок фактично ніколи не був ефективним: люди чекають, що матимуть шанс легалізуватися на вигідніших умовах. Приміром, для Індії та Італії подібні рішення стали ледь не “буденністю”. Натомість наші співвітчизники, котрі мають “дрібні грішки”, повинні усвідомлювати: аби гарантувати їхній спокійний сон, держава надає унікальну можливість, якої в найближчому майбутньому вже не буде.

При цьому бізнес і громадяни повинні довіряти не лише владі, а й органам та посадовцям, котрі відповідатимуть за практичні кроки – зокрема, вивчення й узагальнення наданих при заповненні “нульових” декларацій відомостей. Бо, як свідчить світовий досвід, конфіденційність у цьому питанні дуже важлива. Свого часу спроба такої реформи в Росії провалилася саме через недовіру до тих, хто опрацьовував інформацію, та через ризики її витоку. Нам потрібні запобіжники від свавілля з боку податківців – зокрема, через гарантії об’єктивного судового розгляду. Необхідною умовою правильної амністії і започаткування загального декларування є впорядкування податкових правил гри: зниження ставок податків та спрощення їх адміністрування, більш стрімка дерегуляція і суттєве скорочення можливостей та “спокус” для органів контролю "кошмарити" бізнес і “пити кров” з пересічних громадян, кажуть експерти.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-