З ювілеєм, євро!

З ювілеєм, євро!

Аналітика
Укрінформ
Перша “готівкова”, друга “резервна” і єдина “збірна” валюта світу – така вона грошова одиниця Євросоюзу, що народилася лише 20 років тому

1 січня – день народження єдиної європейської валюти євро, цього року їй виповнилося двадцять років. У безготівкових розрахунках євро було запроваджено з 1 січня 1999 року, в готівкових – з 1 січня 2002 року. Сьогодні євро – це «рідна» валюта для більш ніж 340 мільйонів громадян в 19 країнах єврозони, що забезпечує суверенний економічний центр сили в Європі. В готівковому обігу наразі перебуває 951 млрд євро, що робить цю валюту найбільш “готівковою” у світі, випереджаючи за цим показником навіть долар США. Євро зберігає значення в світі як друга міжнародна резервна валюта після долара США - до євро прив'язані курси валют понад 20 держав світу, а його частка в міжнародних розрахунках становить близько 30%. Загалом євро – основна противага та конкурент світовому лідерству американського долара. І тому, оглядаючи шлях, який пройшла європейська грошова одиниця усього за 20 років, в її день народження хочеться побажати...

... великої і дружної сім’ї

На початку 1999 року євро був введений як одиниця для безготівкових розрахунків між 11 державами Євросоюзу: Австрією, Бельгією, Німеччиною, Нідерландами, Ірландією, Іспанією, Італією, Люксембургом, Португалією, Фінляндією та Францією. Саме вони сформували зону євро на заміну квазіобмінної грошової одиниці екю, яка до того моменту проіснувала в Європі близько 20 років. У готівковому обігу єврокупюри та евромонети замінили національні валюти держав єврозони лише три роки по тому – в 2002 році, коли стало зрозуміло, що економічні результати введення спільної валюти позитивні. Наразі в зоні євро 19 держав. До засновників додалися Греція, Республіка Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія, Словенія і Словаччина.

Для того щоб викарбувати евромонети в загальній кількості 5 млрд штук, знадобилося цілих 5 років. Кожній з країн, які запровадили євро, було надано право самій визначити малюнок однієї зі сторін монет – на інший було вирішено помістити зображення прапора ЄС. Самий елегантний малюнок, мабуть, у італійців: вони скористалися безсмертним творінням Леонардо да Вінчі. Ірландія помістила на монети зображення кельтської арфи, у австрійців – це портрет Моцарта. Найбільш передбачуваними виявилися бельгійці: їх фантазія не пішла далі зображення профілю свого короля.

Монета номіналом в 1 євро із зображенням Моцарта
Монета номіналом в 1 євро із зображенням Моцарта

На відміну від монет, всі банкноти євро мають спільний дизайн для кожного номіналу на обидвох сторонах. Його розробником став головний дизайнер Центрального банку Австрії Роберт Каліна, який розробив схематичні приклади відповідних архітектурних епох. Вікна і двері будівель, зображених на лицьовій стороні, символізують дух відкритості і кооперації усередині Європейського Співтовариства. А на зворотному боці кожної з банкнот разом з картою Європи зображений міст як метафора спілкування людей в ЄС і за його межами. Сьогодні випускаються банкноти вартістю в 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро (останні чомусь найбільше полюбляють злочинці, тому з цього року заплановано припинити випуск банкноти номіналом 500 євро). З 2015 року випускають навіть сувенірні купюри номіналом 0 євро – причому з усіма ступенями захисту справжніх паперових євро.

Єдиний колір, якого ви не знайдете в дизайні європейських банкнот, – коричневий. Чому європейці його остерігаються – здогадатися не важко.

... курсової і політичної стабільності

На сьогодні валютна пара “долар-євро” є одним зі “стовпів” світової фінансової системи, адже в цій парі зійшлися дві найбільші економіки світу. Тому за паритетом цих двох валют дуже уважно слідкують усі економісти планети, визначаючи за ним міру економічної потужності і стабільності двох світів – Старого і Нового. У січні 1999 року, коли євро почали використовувати для безготівкових розрахунків поряд з національними валютами країн єврозони, його курс становив 1,18 долара (іншими словами, економіка Європи виглядала більш здоровою і потужною, ніж американська). Проте згодом політикам та економістам обох півкуль довелося понервувати, коли курс євро почав стрімко падати. У жовтні 2000 року він досягнув рекордно низької позначки – за один євро давали лише 82 американських центи (означало, що США економічно “перемогли” Євросоюз). Максимальний курс 1,6 долара за 1 євро було зафіксовано у липні 2008 року, якраз напередодні світової фінансової кризи, що почалася з США. Сьогодні паритет євро-долар складає близько 1,3 (номінальний ВВП США – близько 17,4 трлн доларів, а Євросоюзу трохи більший – 18,5 трлн доларів).

За двадцять років євро пережив кілька випробувань, найважливіше – це криза суверенних боргів країн південної Європи, перш за все Греції. В 2015 році державний борг Греції сягнув 399 млрд євро, або 175% ВВП, країна допустила технічний дефолт. Рятуючи Грецію, Євросоюз, зокрема, влив в її економіку близько 110 млрд євро та примусив греків до строгої економічної “дієти”. Таким чином європейські резерви дещо виснажились, а монетарна політика стала більш жорсткою. Через це європейські радикали й досі протестують, просуваючи ідею відмови від євро та повернення країн Євросоюзу до власних валют.

... та безхмарного майбутнього

Головна проблема євро – це, звичайно, наявність національних урядів і, відповідно, безлічі економічних та політичних розбіжностей (особливо в умовах антиросійських санкцій. – Авт.). “Однак ЄЦБ намагається враховувати інтереси всіх учасників єврозони, і з високою ймовірністю у 2019 почне підвищення ставки. Головний фундаментальний ризик – це можливе банкрутство великого європейського фінансового інституту і повторення історії з Lehman Brothers (США), тобто масштабна банківська криза. Можливо, в майбутньому Європа прийде, окрім єдиної валюти, ще й до єдиних збройних сил”, – окреслив європейські ризики та виклики директор аналітичного департаменту компанії Альпарі Олександр Разуваєв.

Олександр Разуваєв // Фото: РБК
Олександр Разуваєв // Фото: РБК

Однак, якщо брати до уваги рівень інфляції в країнах ЄС та курс євро по відношенню до інших світових валют, то сьогодні можна з впевненістю говорити про те, що об’єднання європейських економік в один “кулак” і запровадження 20 років тому єдиної євровалюти себе виправдало. “Хрещений батько” євро, колишній міністр фінансів Німеччини Теодор Вайгель (в далекому 1992 році в нідерландському Маастріхті Тео Вайгель від імені уряду ФРН підписав договір про європейський валютний союз, а в 1995-му підтримав назву євро, яку запропонував бельгійський есперантист Жермен Пірло. – Авт.), свого часу стверджував: не було б євро, не було б кінця кризам у Європі. А так попри світову кризу 2008-2009 років та внутрішньоєвропейські економічні негаразди Європейському центробанку вдається зберігати цінову стабільність євро.

Що, звісно, на руку й Україні, яка в 2014 році взяла курс на інтеграцію в Євросоюз, ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. За три роки дії її економічної частини про зону вільної торгівлі, експорт до ЄС сягнув рекордних за всі роки існування України обсягів. У 2017-му він перевищив EUR5,5 млрд. І далі динамічно зростає: за вісім місяців 2018 року, за оперативними даними ДФС, він зріс на 18%. А його частка в загальному українському експорті становить вже 42%.

Тож, побажаємо європейській валюті, якої в нашому експорті стає дедалі більше, міцності, міцності, і ще раз міцності – нам усім її не завадить.

Марина Нечипоренко, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-