Скандальне випробовування для німецької демократії

Скандал довкола затримання німецького політика від ультраправих сил Й.Дорнау не лише відкрив завісу над прихованими схемами уникнення санкцій, а й продемонстрував загальну тривожну тенденцію для німецької та європейської демократій.

Як відомо, днями прокуратура Лейпцига висунула підозру депутату парламенту федеральної землі Саксонія від партії Альтернатива для Німеччини (AfD) Йоргу Дорнау у свідомому порушенні санкційного режиму ЄС. Привід – незаконний експорт техніки до Білорусі, де було залучено схему обходу європейського ембарго. Повідомляється, що місцем призначення постачання техніки було вказано Казахстан, але фактично вона потрапила до Білорусі, йшлося про експорт телескопічного навантажувача. Оборудка була здійснена ще у 2022 році та є прямим порушенням Закону про зовнішню торгівлю та платежі Німеччини. Дорнау затримали після зняття депутатської недоторканості, але його однопартійці стверджують, що справа є «політично вмотивованою».

Тут варто згадати, що це далеко не перший епізод порушень зі сторони Дорнау і тоді однопартійці вважали за краще відхреститися від причетності, щоб уникнути заплямованості, такої недоречної напередодні виборів у Німеччині. Влітку 2024 року парламент Саксонії вже вдавався до штрафування Дорнау на суму понад 20 тисяч євро за приховування інформації та прибутків, пов’язаних із бізнес-діяльністю у Білорусі. Тоді федеральне керівництво AfD заявляло про те, що подібний інцидент шкодить репутації партії.

Безперечно, продовження скандальної історії з викриттям Йорга Дорнау продовжує і процес перманентної дискредитації партії AfD, бо до традиційних переконань та «цінностей» цієї німецької політсили можна вже додати не лише відстоювання скасування санкцій проти РФ та РБ, а, як бачимо, і безпосередню причетність її окремих членів до схем з ухиляння та обходу цих санкцій. Тож звинувачення депутата від Саксонії у незаконних експортних операціях лише додає пазл у картинку злочинності та посилює сприйняття AfD як політичної сили, що просуває інтереси країни-співучасниці агресії проти України.

Ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) – основна проросійська сила в Німеччині, що активно виступає проти надання зброї Україні та підтримує скасування санкцій проти Росії, її позиція базується на антиімміграційній та консервативній риториці, євроскептицизмі. Певні частини AfD мають навіть відверто расистські, антисемітські та ксенофобські тенденції, повʼязані з ультраправими рухами, такими як неонацизм.

Навесні минулого року Німецький Федеральний офіс захисту конституції   класифікував усю партію «Альтернатива для Німеччини» як правоекстремістську. Втім, таке рішення не передбачає її заборону, а лише надає спецслужбам більші повноваження для нагляду.

А вже у вересні соціологічні німецькі дослідження зафіксували зростання популярності цієї проросійської ультраправої політсили, що обігнала навіть партію канцлера Німеччини (дані INSA). Погодьтесь – доволі тривожна тенденція як для країни, що відстоює принципи європейської єдності та демократичного розвитку.

Повертаючись до інциденту, що стався з затриманням Йорга Дорнау, варто згадати ще й епізод, де фігурують його тісні бізнес-зв’язки з режимом білоруського самопроголошеного президента Олександра Лукашенка. Відомо, що німецький політик володіє сільськогосподарським підприємством «Цибулька-Бел» у одному з районів Білорусі. Очевидно, що скандальне продовження історії та причетність представника ультраправої німецької партії до нових епізодів злочинних схем і дій навряд чи сприятиме покращенню ситуації та репутації AfD. Особливо з урахуванням того факту, що на цибулевих плантаціях німецького політика працювали білоруські політв’язні режиму Лукашенка, про що також стало відомо з матеріалів розслідування. Тож причетність представників партії AfD лише посилює сприйняття того факту, що ця політсила сприяє легітимізації авторитарного режиму білоруського диктатора і навіть вдається до неофіційної підтримки через бізнес-схеми. Це абсолютно неприйнятно та йде врозріз із загальною політикою ЄС.

Безпрецедентна кількість санкцій, запроваджених проти РФ демократичним світом, безумовно, має незаперечний вплив на послаблення економіки країни-агресорки і на сам перебіг війни. Водночас цілком очевидно і зрозуміло, що Кремль шукає на цьому шляху усі можливі лазівки та схеми для обходу санкцій російськими компаніями, щоб мати змогу зробити заборонене та послабити зашморг від санкцій. Але на цьому шляху, очевидно, не обійтися без сприяння та допомоги «партнерів», що заради вигоди готові йти на порушення і злочин. І тоді з’являються схеми торгівлі через посередників (реекспорт товарів), прихований російський танкерний флот чи паралельний імпорт, коли товари надходять без дозволу правовласника, закупівля окремих комплектуючих електроніки для подальшої крупновузлової збірки заборонених товарів тощо.

Таких схем за роки війни в Москві створили чимало. Буквально днями раніше федеральна прокуратура Німеччини вже повідомляла про викриття злочинної організації, яка звинувачується у співпраці з російськими підсанкційними організаціями та компаніями. Так, ідеться про значні об’єми незаконних оборудок, здійснених за час повномасштабного вторгнення РФ до України, вони сягають щонайменше 36 млн доларів. Поміж іншого відомо, що товари постачалися до 24 оборонних компаній РФ із використанням для цього підставних фірм. І це також тривожна тенденція.

Після вторгнення Росії на територію України в лютому 2022 року Німеччина значно зменшила свою залежність від російських енергоносіїв, продемонструвавши відданість принципам демократії та вільного європейського простору. Водночас, як бачимо, продовжують з’являтися докази непрямого експорту товарів подвійного призначення до Росії, Білорусі. Це підриває ефект санкцій ЄС, а також єдність західного демократичного альянсу. До того ж обхід санкцій РФ та РБ, як бачимо, все частіше відбувається за допомогою та сприяння окремих європейських діячів, які сповідують право-радикальну ідеологію, як це підтверджує інцидент з Дорнау. Така тенденція вимагає посилення персональної відповідальності для політиків і представників бізнесу.

Німецькі політики-демократи вже закликають уряд до посилення моніторингу фінансових і ділових зв’язків своїх колег – представників праворадикальних, проросійських партій, з Москвою та Мінськом. Це, своєю чергою, передбачатиме жорсткіші механізми звітування та перевірки власності, що підлягає декларуванню. Відповідальність же за факти порушення санкційних обмежень має також бути жорсткою і незаперечною, ставши ще й превентивним засобом для подальших порушень. Якщо німецька демократія нарешті не займе тверду позицію проти порушень і порушників, то об’єднана Європа може зіткнутися з загрозою, коли проросійські мережі знову можуть взяти гору. І наслідки цього можуть піти далеко за межі самої Німеччини та мати руйнівний ефект.

Тарас Попович, журналіст, правозахисник

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства