Плани РФ на окупацію південного сходу України: хто і як розпалював "русскую весну"
7 років виповнилося подіям, які призвели до часткової окупації південного сходу України та бойових дій на території Донецької та Луганської областей. Жертвами збройного конфлікту стали вже тисячі невинних громадян України. Про те, хто став призвідником і провідником найтрагічнішої віхи в історії сучасної України, йшлося у програмі телеканалу "ДОМ" "Код безпеки" з ведучою Тетяною Поповою і гостями ефіру: Валерієм Соловеєм, політологом з Росії; Наталією Кордюковою, медіаексперткою; Марією Кучеренко, медіаексперткою; Антоном Геращенком, заступником глави МВС України; Борисом Філатовим, мером Дніпра.
ПОПОВА: - Російський історик і політолог Валерій Соловей, який раніше викладав у МДІМВ, а тепер опонує політиці Кремля, оприлюднив сенсаційні факти щодо подій 2014 року в Україні. Давайте спершу послухаємо, що розповів Соловей в інтерв'ю українському журналісту Дмитру Гордону.
СОЛОВЕЙ: - Можу сказати, що Україні дуже пощастило. Я розумію, що це прозвучить цинічно і двозначно, але дуже пощастило, що вона відбулася лише Донбасом. Оскільки плани були значно ширшими і не просто ширшими, вони почали здійснюватися. Ось, припустимо, у січні-лютому 2014 року низка керівників Харківської області, Харкова отримали 500 мільйонів доларів першого траншу за те, щоб здати Харківську область Російській Федерації. Йшлося про суму в два мільярди доларів, за це Харків повинен був першим відчинити свої ворота і зустріти хлібом-сіллю російські танки. Я анітрохи зараз не гіперболізую.
Так от ця територія, яка пізніше влітку 2014 року почала називатися у російському дискурсі «Новоросія», вона вся повинна була, підкреслюю, бути включена до складу Російської Федерації. Значить, це Запорізька область, Дніпропетровська область, ну – Донецьк, Луганськ, Херсон, Миколаїв, Одеса. Саме так. І ніхто в Кремлі, коли ці плани будувалися, не вважав, що справа обмежиться лише Кримом або лише Донбасом. Це вважалося неуспіхом і особистою невдачею Владислава Юрійовича Суркова, коли справа обмежилася тільки так.
ПОПОВА: - Аналітикиня Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко завітала до студії "Коду безпеки", щоб більш докладно прокоментувати діяльність замовників і організаторів т.зв. проєкту "Русская весна". Маріє, доброго дня. Що ви можете розповісти про зламані пошти російських технологів – Бориса Рапопорта передусім?
КУЧЕРЕНКО: – Пошта – це дуже такий масивний пласт, який нам дає дуже детальну інформацію про те, як, власне, організовувалася так звана «Русская весна», через кого це робилося і навіть банально - яким коштом. Тобто, там дуже багато відповідей на питання, які нас усіх хвилюють.
ПОПОВА: – Я бачила там листи зі списками – «оперативками» - те, що називається, коли вони детально описували бізнесменів, політиків усіх, їхні родичі, як на них можна впливати. Такі оперативки з фотографіями, коротка особиста справа. І ось я бачила таке на бізнесменів і політиків Харківської області. Там також були такі самі оперативки на Дніпровських, Херсонських, Запорізьких, Кримських (до цього ще у 2013 році) бізнесменів, політиків і навіть журналістів. З якою метою це робилося?
КУЧЕРЕНКО: - Так, там були списки Одеських фахівців також, які, у тому числі, фокусуються і на проблемі Придністров'я. Тобто, хотіли задіяти людей, які володіють більш широким контекстом. Усі ці списки були потрібні для того, щоб формувати, скажімо так, актив у регіонах…
ПОПОВА: - Який потім міг впливати на захоплення цієї області.
КУЧЕРЕНКО: - Так, або захоплення, або навіть, скоріше, дестабілізацію, а область Південного Сходу планувалося дестабілізувати для того, щоб вони оголошували про свою недовіру президенту України, процедурі виборів президента України і для того, щоб вони проголошували кожна свою якусь окрему псевдореспубліку.
ПОПОВА: – По Skype підключається Наталія Курдюкова, медіаекспертка. І сенсаційну інформацію про отримання великих хабарів керівництвом Харківської області за здачу регіону російським спецслужбам – ми хотіли б, щоб і ви, Наталіє, якщо можна, прокоментували.
КУРДЮКОВА: – Звичайно, не можу цього заперечувати - все, що відбувалося у Харкові на той момент. Є два паралельні процеси - те, що там побачили, те, у чому ми брали участь, те, що я можу коментувати як людина.
ПОПОВА: - Що ви бачили тоді на власні очі, якщо можна?
КУРДЮКОВА : - Ми бачимо 22 лютого – це ключовий момент, який, як на мене, переломив ситуацію у нашому місті, тому що тоді якраз, напевно, і прийшло розуміння, що «русская весна» у Харкові не відбудеться. Хоча було ще кілька спроб таких же сильних достатньо. Але 22 лютого тоді у Харкові вийшло близько, за різними підрахунками, скажімо так, близько тридцяти тисяч харків'ян. І тоді, 22 лютого, Харків загалом досить чітко дав показати, що навряд чи тут все так просто вдасться. Потім було перше березня всім відоме, де все-таки захопили будівлю обладміністрації.
ПОПОВА: - Де громадянин Росії поставив прапор Росії, якщо не помиляюся, тоді на будівлі?
КУРДЮКОВА: - І саме цей момент, і це теж було все досить страшно. Участь безпосередньо харків'ян - скільки було у цьому всьому процесі - сказати важко, тому що було дуже багато людей приїжджих. І ми спеціально фіксували автобуси з номерами російськими, які стояли на вулиці Пушкінській, просто стояла величезна така кількість, це відео є у нас. І ті документи, про які ви кажете, теж говорять про достатньо серйозну підготовку, яка велася перед цією ще історією з «русской весной».
ПОПОВА: - Скажіть, Наталіє, а що посприяло тому, щоб рухи припинилися?
КУРДЮКОВА: - Там була сукупність факторів. Перше, досить активно - рухи загалом харківської інтелігенції. Харків - досить освічене місто, багато людей, які чудово розуміли і бачили, що відбувається. А ось те, що відбувалося на Антимайдані, люди, які ось цими рухами керували у Харкові, – це було просто смішно спостерігати. Це люди, яких навіть якщо хтось і знав до цього, вони були явно такі не дуже сильно реалізовані раніше, і тут для них, ймовірно, була можливість якось самоствердитися. Тому, я би так припустила, що ті, хто організовував процес ось цей «русской весны» у Харкові, поставили не на тих людей – це один з факторів. І ось ці рухи набирали обертів проукраїнські. І так потихеньку, потихеньку таким просто системним рухом і вдень, і вночі. Так, ми розмальовували паркани, ми розмальовували мости в українські кольори, і як би це зараз смішно не звучало, але це була ідентифікація, що нас тут багато. Те, що було у лютому і березні, коли не можна було вийти з прапором українським, і можна було отримати по голові або там тобі б розбили скло в машині, якщо там був український прапорець. У квітні вже була інша ситуація. Було багато всього, що у підсумку зіграло ось цю ключову роль – чому Харків залишився українським.
ПОПОВА: - До нашої бесіди приєднується Антон Геращенко - заступник міністра внутрішніх справ України, який був радником міністра внутрішніх справ України у 2014 році. Антоне, а як і ким розпалювалася "русская весна" на південному сході України у 2014 році?
ГЕРАЩЕНКО: - Після 2004 року, коли плани Путіна провести лояльного до себе президента України Януковича обвалив Майдан, у Росії були створені спеціальні підрозділи, які займалися підготовкою диверсійної, інтелектуальної, інформаційної війни проти нашої країни.
Після того, як відбулася Революція Гідності, після того, що Україна спробувала скинути з себе пута Російської Федерації, був введений план з дестабілізації нашої країни. Він передбачав як захоплення Криму, так і потім спробу створення так званої «русской весны».
У результаті були так звані «спящие агенты», наприклад Безлер – це людина, яка в Горлівці працювала то директором кладовища, то якоюсь там заштатною людиною, він насправді був 20 років агентом Головного розвідувального управління Генштабу Російської Федерації.
Точно такі самі агенти «спящие» були запущені у всіх областях Південного Сходу, але конкретні результати вони змогли показати лише у Донецьку та Луганську.
Чому там вдалося? Значить, по-перше, хочу сказати, що всі соціологічні дослідження показували, що ніякого проросійського потенціалу особливо в областях Південного Сходу немає, максимум 7-8% жителів Донецької та Луганської областей вважали за необхідне відокремлювати ті області на користь Російської Федерації.
Це було вже, скажімо так, роздуто російською пропагандою і підтримано тисячами російських найманців, яких привозили до Донецька і Луганська. Не було потенціалу ніякого на відділення від України, це була абсолютно штучно створена ситуація. І ніякої громадянської війни у нас теж не було.
Але росіяни – для створення картинки - привозили тисячі людей через кордон автобусами для того, щоб створювати враження того, що українці проти Майдану.
Якщо ви пам'ятаєте, то 1 березня 2014 року біля Харківської ОДА був зафіксований на фотографії не хто інший, як відомий діяч на прізвисько «Моторола». Що людина з, по-моєму, Рязанської області, Російської Федерації, робила 1 березня у Харкові? Його привезли, як і тисячі інших негідників, за гроші в Україну для створення враження масовості проросійських акцій. Тоді країна була дуже слабкою. У прикордонників не було вказівок, не було повноважень забороняти в'їзд автобусам з громадянами Російської Федерації. Усе це створювало напруженість на території нашої країни.
Треба розуміти ще й те, що до 2014 року всі спецслужби України, поліція, Міністерство оборони – були пронизані агентами Російської Федерації.
Давайте згадаємо для тих, хто не пам'ятає, що два міністри оборони України часів Януковича – це Лебедєв і Соломатін - перебувають у Російській Федерації. Всі секрети, всі знання, які були, вони передають Росії. Та вони, загалом, і були російськими громадянами. Той же Соломатін, він був російським громадянином.
Хто був головою СБУ за часів Януковича, такий собі Якименко? Він до 1998 року був співробітником Федеральної Служби безпеки, контррозвідником на Чорноморському флоті Російської Федерації, це все відкриті дані.
Хто нині Петро Зима? Він був начальником СБУ Криму у 2014 році, це генерал ФСБ. І, природно, росіяни знали, що Україна дуже слабка, корумпована, пронизана агентурою.
ПОПОВА: - Маріє, а ви як прокоментуєте роботу Міністерства внутрішніх справ 2014 року?
КУЧЕРЕНКО: - Я дуже добре пам'ятаю, наскільки страшною була ситуація, наскільки були деморалізовані силовики, усі силовики, не лише представники МВС. Я особисто застала 2014 рік у місті Севастополі, тому я можу сказати, що мені як людині, яка дотримується інших поглядів на ситуацію, ніж та, що була у Севастополі, звичайно ж – мені було боляче бачити, як зривали український прапор, як топтали його, і як представники МВС у Севастополі нічого з цим не робили. Але знову ж таки, я розумію, що ця ситуація складалася не за один день. Ґрунт до цього готувався - і готувався дуже серйозно. Всіх силовиків, які перебували у Севастополі, ще задовго до самого фактичного процесу анексії почали агітувати з приводу того, що ти будеш жити як російський військовослужбовець, ти будеш отримувати зарплату російського військовослужбовця, навіщо тобі ця Україна. Тому я не хочу якось малювати все чорною фарбою або виправдовувати всіх. Ми не маємо права як громадяни України, як громадяни країни, які обрали для себе європейський шлях, стригти під одну гребінку і узагальнювати. Узагальнювати - це означає просто спотворити ситуацію.
ПОПОВА: - А тепер про ситуацію у 2014 році в Дніпрі розповість нам Борис Філатов, який нині є мером Дніпра, а тоді був заступником губернатора Дніпропетровської області. Привіт, Борисе! Пам'ятаю ваш пост у Фейсбуці навесні 2014 року, де ви розповіли про заїзд десятка російських політтехнологів і як вони швидко залишили місто після того, як ви їх знайшли і зателефонували їм.
ФІЛАТОВ: - Доброго дня. Коли до нас у Дніпро приїхала ціла делегація, або скажімо так, навіть не делегація, а десант російських пропагандистів, вони висадилися у місті і робили тут сюжети, які взагалі не мали ніякого відношення до реальності. Тобто, це була навіть не «гебельсовщина», це була якась віртуальна реальність. На цілий розворот була стаття, написана у Дніпропетровську тоді ще - «Наступил голод». Нормально? І коли я взагалі це прочитав, і навіть була ще фотографія, на якій якісь були неймовірні цінники, намальовані, нібито у нас ціни ростуть щодня в десятки разів. Тобто це була фантасмагорія, фата-моргана. Я тоді попросив з ними зв'язатися. І у нас була така розмова, досить, навіть, не складна, а відверта. Я їм кажу: «Хлопці, ви приїхали до нас в країну, в моє рідне місто, а навіщо ви таке пишете? Це ж брехня». Але вони похихикали. Але коли вони зрозуміли, що ми їх вирахували, то вони всі швиденько зібрали свої манатки і втекли до Москви. І наступного дня, рівно після їхнього відбуття, я став центральним героєм російських телеканалів, і про мене нон-стоп 24/7 постійно показували якісь страшні передачі.
ПОПОВА: - Як ви, власне, протистояли подальшим спробам розгойдати ситуацію і створити «русскую весну» в Дніпрі?
ФІЛАТОВ: - Перше, з колабораціоністами і з людьми, які порушують присягу, яку склали батьківщині, ми не вели жодних переговорів. Тому що ми розуміли, що у них була зовсім інша мета. Друге, у нас була дуже проста риторика. Ще з часів Стародавнього Риму використовувалася така приказка - «За що люди воюють? За вогнища і вівтарі!». Тому ми воювали за "вогнища і вівтарі". Це наша батьківщина, наша країна. Ми складали їй присягу і відповідно - ми не зрадники. Чому сюди повинні прийти росіяни або якісь колаборанти і нами командувати у нас вдома? Вони не хотіли ні політичного діалогу, вони не хотіли ніякого захисту прав, ні російськомовних, нічого. Це просто були люди, які хотіли нашу країну поховати, її підірвати зсередини. І на частині території їм, на жаль, це вдалося. Ми їм просто не дали цього зробити - і все.
ПОПОВА: - Доктор історичних наук, професор Валерій Соловей з Росії, медіаекспертки Марія Кучеренко і Наталія Курдюкова, а також заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко і мер Дніпра Борис Філатов стали учасниками випуску програми "Код безпеки", присвяченого подіям "русской весны" 2014 року в Україні. Дякую усім співрозмовникам за наведені факти і озвучені думки.
Телеканал "Дом"
Фото: EPA і з відкритих джерел
