9–20 листопада 2026 року в Анталії (Туреччина) відбудеться наймасштабніша в історії Конференція ООН зі зміни клімату (COP31). За даними організаторів, вона збере рекордну кількість – близько 150 тисяч учасників. За кілька тижнів до її початку представники влади, бізнесу, міжнародні партнери та громадянське суспільство під час Pre-COP31 обговорили ключові теми, які Україна відстоюватиме на міжнародній арені.

Війна – це кліматичний чинник. Хімічні викиди від ракет, пожежі в лісах і степах, удари по енергосистемі, яка змушена переходити на дизель-генератори, міни і затонулі боєприпаси у Чорному морі та тисячі тонн забруднення після підриву Каховської ГЕС. Усі ці фактори шкодять довкіллю не лише України, а й усієї Європи.

За оцінкою Світового банку, потреби відновлення України на найближче десятиліття становлять 588 мільярдів доларів США. Це одна з найбільших інвестиційних програм у Європі. А за оцінками Ініціативи з обліку викидів парникових газів під час війни, майже чверть кліматичного сліду війни вже сьогодні припадає на відбудову. І саме тому так важливо, якою буде ця відбудова.

ЗЕЛЕНА ВІДБУДОВА – ПИТАННЯ СТІЙКОСТІ Й БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Якщо ми відбудуємо так, як будували в минулому столітті, ця частка лише зростатиме, а високі викиди законсервуються на десятиліття. Якщо ж відбудуємо по-новому – з енергоефективністю, відновлюваною енергетикою, розподіленою генерацією, сучасною низьковуглецевою промисловістю – Україна стане частиною рішення. Адже саме зараз вирішується, з якою інфраструктурою ми житимемо наступні 30–50 років.

Для нас зелена відбудова – це питання національної стійкості. Розподілена генерація та системи накопичення енергії підвищують стійкість енергосистеми. На відміну від великих теплових електростанцій, такі об’єкти розташовані в різних місцях, тому їх складніше одночасно вивести з ладу ракетними ударами.

В енергоефективному будинку легше пережити блекаут. А відновлений ліс і здорові ґрунти – це водна і продовольча безпека наших громад. Тобто декарбонізація і безпека в Україні – це взаємопов’язані пріоритети.

Попри війну Україна має досягнення в кліматичній політиці:

• ухвалила Закон «Про основні засади державної кліматичної політики», який закріпив курс на кліматичну нейтральність до 2050 року;

• у жовтні 2025 року схвалила Другий національно визначений внесок – скорочення викидів більш ніж на 65% від рівня 1990 року до 2035 року;

• у червні цього року затвердила Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку до 2050 року та Оновлений Національний план з енергетики та клімату до 2030 року;

• запустила експериментальний проєкт за Статтею 6 Паризької угоди;

• формує національну систему торгівлі квотами на викиди;

• розробила проект Національної стратегії адаптації до зміни клімату, яку ми розраховуємо ухвалити найближчим часом;

• документує екологічну шкоду від агресії, щоб росія за неї заплатила, зокрема через Реєстр збитків.

З ЧИМ УКРАЇНА ЇДЕ НА СОР31?

За кілька тижнів в Анталії розпочнеться COP31 – конференція, яку називають «ерою імплементації». Важливою частиною донесення меседжів на COP31 для України є окремий павільйон. У ньому уже заплановано проведення понад 70 заходів за участі українських і міжнародних експертів. Це рекордна кількість за всю історію участі України на СОР.

Водночас для України принципово важливо, щоб міжнародна кліматична політика ґрунтувалася на повазі до міжнародного права. Ми й надалі рішуче заперечуватимемо будь-які спроби Росії включати тимчасово окуповані території України до своєї кліматичної звітності. Йдеться не лише про достовірність даних, а й про захист суверенітету України.

Також Україна документує викиди парникових газів, спричинені війною, навіть в умовах активних бойових дій. Цей досвід може стати основою для розвитку міжнародних підходів до оцінювання кліматичних наслідків збройних конфліктів. Ми переконані: принцип «забруднювач платить» має застосовуватися і до кліматичної шкоди, завданої агресією росії, а її наслідки мають бути належно оцінені та враховані в механізмах відшкодування.

Україна не чекає, поки закінчиться війна, а прагне стати активним партнером міжнародної спільноти у формуванні кліматично стійкого майбутнього вже сьогодні.

Олександр Краснолуцький, заступник міністра економіки

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства