Коли у людини немає дому: як переселенці шукають місце для життя
Російська агресія залишила мільйони українців без власних осель. Чимало українських міст і сіл російські окупанти перетворили на зловісну пустку – згадаймо хоча б Бахмут, в якому до початку повномасштабного вторгнення мешкало понад 70 тисяч людей. За словами міністра соціальної політики, сім’ї та єдності Дениса Улютіна, в Україні зареєстровано 4,4 млн людей внутрішньо переміщених осіб – це кожен десятий українець. Більшість із них досі мешкають у тимчасових прихистках чи орендованих квартирах, і часто – без упевненості у завтрашньому дні.
НЕ ПЕРЕСЕЛЕНКА, А БІЖЕНКА!
«Я не згодна, коли кажуть переселенець. Ні! Я біженка. Бігла під дронами з сумкою з рідного будинку від війни!» Так, майже з гнівом, заперечує офіційний статус ВПО, одна з учасниць відкритої фейсбук-групи «Житло переселенцям». У спільноті – майже 85 тисяч людей, які шукають дах над головою. І дійсно: ВПО, або ж внутрішньо переміщена особа, – лунає надто вже по-бездушному, але, що вдієш: ці бюрократичні кваліфікації вигадали не вчора.
Цей голос добре ілюструє головну проблему: за сухим терміном «ВПО» ховаються трагедії реальних людей, які втратили все – від майна до відчуття дому.
ТИМЧАСОВІ РІШЕННЯ: ВІД МОДУЛЬНИХ МІСТЕЧОК ДО ВОЛОНТЕРСЬКИХ ПРИХИСТКІВ
Від початку війни держава надала ВПО понад 75 тис. місць тимчасового проживання. Серед них – модульні містечка, які почали будувати ще в 2014 році, з початком російської анексії Криму. На сьогодні в Україні, переважно за допомогою західних партнерів – Польщі, Німеччини, Фінляндії, Італії та інших, встановлено понад 25 модульних містечок. Їх швидко будують, але вони часто стають ізольованими анклавами: з поганим транспортним сполученням та без відповідної соціальної інфраструктури – доступом до лікарень, шкіл, закладів культури тощо. У світі такі поселення нерідко перетворювались на гетто, і в Україні ризик подібного сценарію також є.
Альтернативою стали волонтерські сервіси. Найбільший з них – «Прихисток», який створено у перший день повномасштабного вторгнення і тісно співпрацює з державою. Це онлайн-дошка оголошень: одні пропонують безкоштовне житло, інші шукають його. Також на сайті розміщено покрокову інструкцію для отримання компенсації на сплату комунальних послуг, калькулятор розрахунку суми виплат за цією програмою. Станом на серпень актуальними є 180 пропозицій безкоштовного житла для ВПО в межах України.
Волонтери запустили й інші проєкти, зокрема сайт «Допомагай», який був розроблений групою програмістів-волонтерів. Такі ініціативи нерідко працюють ефективніше, ніж державна бюрократія
РИЗИКИ ПОШУКУ ЖИТЛА ОНЛАЙН, АБО «ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ ЗА П’ЯТЬ МЕТРІВ ВІД ДОМУ»
Інтернет і соцмережі – ще один канал пошуку житла. Варіантів не так щоб багато, але, все ж є. Тут можна знайти як безпечний хостел у Польщі, так і відверто цинічні оголошення: «надам житло жінці до 40 років». На OLX та у фейсбук-групах трапляються і шахраї, і відверті спекулянти. Наприклад, вам можуть пропонувати сільський будинок без зручностей у Кіровоградській області за 15 тисяч $. Або ж занедбаного вигляду сільську хату «за невеличку орендну плату з можливістю подальшого викупу». Це теж досить сумнівна оборудка, адже поселившись у такому житлі, квартирант неодмінно має зробити хоча б елементарний ремонт, а після того його – тобто квартиранта, можуть спокійнісінько виселити. Подібні випадки не поодинокі.
Соцмережі яскраво демонструють розпач і біль одних, підтримку других і цинізм третіх… Тож шукаючи житло через соцмережі, треба пам’ятати про ризики.
ДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ: НАДІЙНО, АЛЕ ДОВГО І НЕ ДЛЯ ВСІХ
Держава також шукає довгострокові рішення. Програма «єОселя» передбачає пільгову іпотеку для ВПО та мешканців прифронтових регіонів: держава покриває до 70% першого внеску та частину щомісячних платежів. Проте вимоги до житла доволі суворі, а ринок – обмежений.
Програма «єВідновлення» – ще один механізм допомоги українцям, чиє житло було пошкоджене чи знищене внаслідок війни. Найпопулярніший напрям програми – відновлення пошкодженого житла. На сьогодні допомогу вже отримали 97,6 тис. сімей на загальну суму майже 10 млрд гривень. Вперше у 2025 році програму поширили і на ВПО.
Менш успішною стала програма орендних субсидій: більшість українських квартир здається «в тіні», і орендодавці не хочуть підписувати офіційні договори. Ціни оренди на житло чималі й продовжують зростати. Наприклад, на сьогодні середня вартість оренди однокімнатної квартири в Києві становить 18 000 гривень. Для мами з двома дітьми, яка ще вчора була в шелтері в Павлограді, це непосильна сума.
ЦІНА ПИТАННЯ – 86 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ
До війни Україна щороку вводила до 10 млн кв. м нового житла. Нині ж українці подали через «Дію» понад 850 тисяч заявок на компенсацію, що відповідає більш як 60 млн кв. м зруйнованих площ. У лютому 2024 року Світовий банк оцінив відновлення житлового фонду України приблизно у 86 мільярдів доларів. Не факт, що ця сума не зростатиме, адже лінія фронту, попри мужній спротив ЗСУ, продовжує рухатись: руїна шириться, все більше людей потрапляють у категорію ВПО. У довгостроковій перспективі потреби на відбудову є найвищими саме у житловому секторі. За даними уряду України, лише торік на відновлення житлового фонду з державного бюджету та донорських коштів було виділено щонайменше 1,2 млрд доларів.
ДІМ, ЯК ВТРАЧЕНИЙ ЦЕНТР ЖИТТЯ
Тож дах над головою – тимчасовий прихисток все ж можна знайти – через волонтерську допомогу, друзів, знайомих; на орендованій квартирі, у модульному містечку. Але «дім» – це щось значно більше, ніж стіни. Це місце, де ти почуваєшся захищеним, де поруч близькі і де можна будувати майбутнє. Втратити дім – означає втратити точку опори у світі. Саме це й мали на меті путінські «визволителі» – позбавити нас дому, зробити вигнанцями з рідної землі. Сьогодні мільйони українців живуть у тимчасових оселях, але, попри все, мріють про повернення додому. І поки триває війна, ця мрія лишається найкоштовнішим і найдефіцитнішим ресурсом.
Світлана Шевцова, Київ
Перше фото:nu.nl
