29 травня. Пам’ятні дати

29 травня. Пам’ятні дати

2074
Ukrinform
Сьогодні Міжнародний день миротворців Організації Об’єднаних Націй.

День проголошений рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 2002 року. Саме цього дня в 1948 році Рада Безпеки ООН заснувала першу місію з підтримки миру. З того часу і до сьогоднішнього дня була проведена 71 миротворча операція. За ці 70 років під прапором ООН пройшли службу понад 1 миротворців, 3326 з них загинули при виконанні службових обов'язків.

Нині в 14 миротворчих операціях на чотирьох континентах проходять службу понад 100 тисяч військовослужбовців, поліцейських і цивільних співробітників з 125 країн. Мета кожної місії полягає в порятунку людських життів, запобіганні масових злодіянь і створенні основи для побудови миру.

В Україні цей день був впроваджений Указом Президента «Про Міжнародний день миротворців» від 30 квітня 2003 року. Українські миротворці входять до міжнародних місій з 1992 року. За цей час в них взяло участь понад 44 тис. українських військовослужбовців, з яких 54 загинуло. Наразі ЗС України беруть участь в 8 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у 6 країнах світу та районі Аб’єй.

Варто нагадати, що крім цього Дня, 15 липня в Україні відзначається «День українських миротворців».

Події дня:

65 років тому (1953) новозеландець Едмунд Хілларі і непалець Тенциг Норгей стали першими у світі альпіністами, які піднялись на найвищу точку планети - гору Еверест (Джомолунгма) висотою 8848 метри. Як відомо, тривалий час Тібет і Непал були закриті для іноземців, тому назва Джомолунгма була невідома європейцям, і вони назвали цю гору на честь британського географа Джорджа Евереста. Перша спроба піднятися на Еверест була здійснена у 1921 році британцями Джорджем Меллорі і Гаєм Баллоком, які досягли висоти 7005 метрів. Наступного року британець Джордж Фінч, використовуючи балонний кисень, піднявся на висоту 8320 метрів, ставши, таким чином, першою людиною, що подолала рубіж висоти у 8 тисяч метрів. Протягом наступних тридцяти років були здійснені інші численні спроби підкорити Еверест, однак дійти до її вершини нікому не вдавалось. У 1953 році для підйому на «вершину світу» було сформовано дві пари альпіністів, до однієї з яких увійшли Тенциг Норгей і Едмунд Хілларі. Першими на підкорення Джомолунгми, 26 травня, вирушили Том Бурдільйон і Чарльз Еванс, але вони були змушені повернутись після того, як у Еванса відмовило кисневе обладнання. 28 травня вирушили Хілларі і Норгей за підтримки ще трьох альпіністів. Того ж дня вони досягли висоти 8500 метрів, після чого група підтримки повернулась у базовий табір. Переночувавши, Хілларі і Норгей продовжили підйом і 29 травня 1953 року об 11-30 піднялись на найвищу точку планети. Вони пробули на ній близько 15 хвилин, зробили знімки на підтвердження свого досягнення, потім Хілларі вбив хрест, а Норгей залишив у снігу цукерки. Після повернення, 37 учасників експедиції отримали з рук королеви Британії Єлизавети ІІ спеціальну медаль на честь сходження на Еверест, Хілларі був посвячений у лицарі, Норгей був нагороджений Георгіївською медаллю Великобританії і орденом Зірки Непалу.

Ювілеї дня:

101 рік від дня народження Джона Фіцджералда Кеннеді (1917-1963), американського державного діяча, 35-го президента США (1961–1963). Джон Кеннеді виріс у ірландської сім'ї, його батько був впливовим бізнесменом, дипломатом і політиком. Під час Другої світової війни служив у військово-морському флоті на Тихому океані. Торпедний катер, яким командував Кеннеді, був протаранений японським есмінцем 2 серпня 1943 року. Джон Кеннеді взяв активну участь у порятунку членів екіпажу, за що був нагороджений медаллю «Пурпурне серце», медаллю ВМФ і Морської піхоти. Після закінчення війни, Кеннеді недовго пропрацював журналістом, але, піддавшись настановам батька, вирішив йти у велику політику. Його політична кар'єра почалася в 1946 році, коли він був обраний в члени палати представників конгресу США від Демократичної партії. Потім обирався на три терміни в період з 1947 року по 1953 рік. У 1952 році Кеннеді став сенатором. Він був членом сенатського комітету з питань праці і суспільного добробуту, а з 1957 року - впливового комітету у закордонних справах. 13 липня 1960 року Демократична партія офіційно висунула Кеннеді в якості свого кандидата на пост президента США. 8 листопада 1960 року Джон Кеннеді випередив кандидата від республіканців Річарда Ніксона і став наймолодшим президентом в історії США, а також першим президентом католиком. План дій нового президента був названий програмою «Нових рубежів». При ньому конгрес схвалив створення Корпусу миру, підняв мінімальну заробітну плату, лібералізував соціальне страхування і прийняв закони про житлове будівництво, допомоги бідним районам країни, про перепідготовку робочої сили і виплаті допомоги тимчасово безробітним. У період президентства Кеннеді був зроблений величезний крок в освоєнні космічного простору - запущена програма «Аполлон». Джон Кеннеді загинув 22 листопада 1963 року в Далласі. Через дві години за звинуваченням у вбивстві президента поліція заарештувала Лі Харві Освальда. Двома днями потому Освальд був застрелений в поліцейській дільниці Далласа Джеком Рубі в той момент, коли його вивели для відправки до федеральної в'язниці. Через тиждень після вбивства Кеннеді для розслідування обставин злочину була створена комісія з 7 чоловік під керівництвом голови Верховного суду Ерла Воррена. Її робота тривала 10 місяців і згідно з висновками комісії, єдиним виконавцем вбивства був Лі Харві Освальд, який діяв самостійно. Розслідування, які проводились спеціально створеними комісіями після комісії Воррена, підтверджували її основні висновки, хоча ряд обставин злочину і те як вони були відображені в доповіді Воррена дали привід для критики роботи комісії і лягли в основу багатьох альтернативних версій вбивства Кеннеді, серед яких участь ЦРУ, КДБ, віце-президента Джонсона, кубинського уряду, антикастрівських емігрантських формувань, організованих злочинних груп. З 1992 року спеціальним рішенням Конгресу США почалась відкрита публікація всіх матеріалів, пов'язаних з розслідуванням убивства президента Кеннеді. 98% матеріалів комісії Воррена були розсекречені; решта 3000 сторінок були опубліковані 27 жовтня 2017 року. Розкриті матеріали містять записи безпосередньо про підготовку та здійснення вбивства. Однак, і цього разу не всі документи були розсекречені - під грифом «таємно» залишаються ще близько 300 файлів з міркувань нацбезпеки.

Роковини смерті:

Цього дня 2014 року, в зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов’янськ Донецької області, загинув генерал-майор Національної гвардії України Сергій Кульчицький (1963-2014). 29 травня 2014 року, вертоліт Мі-8, на якому знаходився Кульчицький, був збитий проросійськими терористами неподалік гори Карачун. Це був його четвертий виліт на Карачун і останній день перед відпусткою… Тоді загинуло 12 чоловік – шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи екіпаж гелікоптеру, та шість – представників спецпідрозділу МВС України. Серед загиблих нацгвардійців, крім генерала Кульчицького, були командир екіпажу вертольоту полковник Сергій Бульдович, начальник групи бойової та спеціальної підготовки в/ч 3024, майор Віталій Курилович, старший бортовий технік – інструктор вертолітної ескадрильї в/ч 2269 капітан Сергій Кравченко, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки в/ч 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання, прапорщик Віктор Ліпський та інструктор (старший кулеметник) взводу вогневої підтримки 2-ї роти спеціального призначення в/ч 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання, прапорщик Валентин Білошкурський. 20 червня 2014 року Сергію Петровичу Кульчицькому було посмертно присвоєно звання Героя України – за виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, інших загиблих було відзначено орденом «За мужність» І ступеня (посмертно). Пам’ять військового гідно вшанована – зокрема, Батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який генерал Кульчицький почав формувати із бійців Самооборони Майдану, присвоєно почесне найменування – «батальйон ім. Героя України генерала Кульчицького». Його ім’ям називають вулиці в українських містах, йому встановлюють погруддя, а на могилі на Личаківському цвинтарі Львова завжди море квітів. Але найпочеснішим і для загиблого, і для його рідних є світла пам’ять, яку по собі залишив Небесний генерал у серцях сотень людей, яких на життєвому шляху зводила з ним доля. Яким він був? Дуже щирим, товариським. Любив дружину, сім’ю, музику (ходив в оперу), природу. Мав «золоті руки» – міг власноруч до гвинтика перебрати двигун бетеера, полагодити дах у занедбаній будівлі, а налаштовані ним автомати для необстріляних новачків і по сьогодні справно стріляють. Багатьом колишнім майданівцям, що рвалися в бій, але далеким від військової справи, він врятував життя. Його називали другим батьком і ангелом-охоронцем. Він сам обходив блокпости, літав на вертольоті. Цілеспрямований, зібраний, підтянутий – ідеальний  військовий. Для багатьох генерал Кульчицький був символом нової української армії – сильної, надійної, боєздатної.

Перше фото: mil.gov.ua

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-