Новий Статут поліції прийнято. А нам щось з того буде?

Новий Статут поліції прийнято. А нам щось з того буде?

Аналітика
1734
Ukrinform
Незаконне затримання чи підкладання наркотиків Статут не регулює, але хоча б дає надію, що захистить права чесних полісменів

Минулого тижня малопомітно пройшла інформація про те, що Верховна Рада затвердила новий Дисциплінарний статут для Нацполіції. Тобто з моменту її реформування, літа 2015 року, поліція користувалася застарілим Дисциплінарним статутом для правоохоронних органів - від 2006 року, який, за словами експертів, є лише видозміною Статуту 90-х років. Але ж не може бути сучасного європейського правоохоронного органу, який опирається на радянську традицію в його внутрішньому розпорядку. Тепер же, коли новий Статут для поліції прийнято, Укрінформ дізнавався, яким чином це відобразиться на житті громадян і суспільства, а не лише на внутрішньому рівні правоохоронних органів.

Маєте скарги на дії поліцейських? Тепер їх обіцяють частіше задовольняти

Робота над новим Статутом для правоохоронців тривала понад два роки. Станом на березень 2017-го, після його прийняття в першому читанні, експертне середовище вказувало на ряд недоліків - відсутність вичерпного переліку проступків, за вчинення яких працівників поліції можуть притягнути до відповідальності, відмова у правничій допомозі полісменам та у залученні громадськості до дисциплінарного контролю. Про це на той час писав Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ. У останній (але, можливо, не остаточній) версії документу від 7 березня 2018 року ці зауваження досить частково врахували — закріпили право на правничу допомогу, дозволили (але не зобов'язали) залучати представників громадськості до складу дисциплінарних комісій, але перелік проступків так там і не наведено. Що ж дає цей документ, затверджений після понад дворічних доопрацювань?

Євген Крапивін
Євген Крапивін

Євген Крапивін, експерт групи з реформування органів правопорядку Реанімаційного Пакету Реформ наголошує, що прийнятий статут стосується саме дисциплінарних проступків, а не злочинів. Тобто найбільші претензії до дій поліції, як от незаконне затримання чи катування тощо, дисциплінарного Статуту не стосуються. Це вже злочини, які регулюють кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси. А проступки, які регулюються цим документом, це такі внутрішньовідомчі речі, як втрата посвідчення, зброї чи спізнення на роботу, та зовнішні, що зачіпають права громадян, наприклад, нецензурна лайка з вуст поліціанта, безпідставна зупинка ним транспортного засобу, огляд речей з порушенням процедури або відмова прийняти заяву про злочин тощо.

“Статут від 2006 року діяв за принципом, коли начальник одноособово приймав рішення про притягнення до відповідальності свого підлеглого. Тому якщо надходили якісь дисциплінарні скарги на дії поліцейського, то керівник, як правило, “не знаходив” складу проступку, прикриваючи його.

Тепер Статут скасовує одноособову роль начальника у прийнятті рішень стосовно дій підлеглого і залучає дисциплінарну комісію. Ця комісія хоч і складатиметься з працівників поліції, але вони вже не будуть безпосередніми керівниками поліцейського, який вчинив проступок, що дає надію на більшу об'єктивність у призначенні стягнення. Тобто тепер у людей стане більше шансів, що хоча б їхні скарги на дії поліцейських будуть задоволені”, - говорить Крапивін.

Він також додає, що представники громадськості домагалися, щоби залучення їх до складу дисциплінарних комісій було обов'язковим, а не можливим. “Раніше залучати громадськість до розгляду дисциплінарної скарги теж дозволялося, але активістам, які для цього мали окремо подати прохання, зазвичай відмовляли. Це було декоративним правом, а от чи зміниться щось тепер, коли це прописано у Статуті, — побачимо”, - каже Євген Крапивін.

Тарас Гук
Тарас Гук

Тарас Гук експерт громадської організації з розвитку органів правопорядку LEAD-office вважає, що навіть якщо громадські активісти і будуть залучені до дисциплінарних комісій, то швидше за все не матимуть можливості брати участь на всіх етапах збору пояснень, додаткових доказів, а лише при розгляді і прийнятті рішень комісією. Він також наголошує, що окрім більш справедливого притягнення до відповідальності поліцейських під час проведення внутрішніх службових розслідувань документ має іще одне важливе завдання — надійніше захистити правові позиції поліцейських. Тобто йдеться про те, щоб поліцейських не піддавали покаранню за невиконання незаконного чи злочинного наказу. “Прийняття нового поліцейського статуту не відобразиться на житті українців кардинально. Але його логіка така — якщо є нормальна законодавча база для поліцейських, то вони мають виконувати свою роботу краще і розуміти, що їхні внутрішні права теж захищені”, - резюмує Тарас Гук.

Підлеглий не буде покараний за невиконання злочинного наказу, якщо, звісно, доведе свою правоту

У цілому ж експерти говорять, що прийняття цього статуту все ж таки дає більше переваг саме поліцейським, зокрема у тій же частині невиконання незаконних наказів. Тарас Гук: “Якщо раніше керівник давав вказівку, що суперечить закону, а підлеглий її не виконував, то він все одно стовідсотково був би підданий стягненню. Тому підлеглий завжди виконував всі накази, щоб його не карали по дисциплінарному провадженню. У старому Статуті теж прописувалося право невиконання злочинних наказів підлеглим, але сама процедура була такою, що він нічого не міг зробити, окрім як надати пояснення. За новим же Статутом, поліцейський може аналізувати наказ і має всі права довести свою правоту під час розгляду своєї справи перед дисциплінарною комісією”.

З цим погоджується і Євген Крапивін, але додає, що статут уточнює і саму процедуру невиконання злочинного наказу — якщо такий наказ був відданий, то поліцейський не просто не має його виконувати, а й повідомити про це вище керівництво.

Щоправда експерти не висловлюють особливого оптимізму щодо того, як працюватиме новий Статут на практиці у цій частині. Це і зрозуміло, адже хоча документ і може бути виписаний ідеально, та суперечки між начальником і підлеглим, які виникають через невиконання наказів, мають вирішуватися дійсно незалежним органом. Впевненості в тому, що дисциплінарна комісія зі складу поліції буде незалежною - немає. Наступний етап для цього — вирішувати таку суперечку в суді, але допоки суди не прийматимуть свої рішення незалежно від влади, яка їх і призначає, то не може й бути мови про цілковитий захист прав чесних поліцейських, якщо вони стануть на бік закону, а не керівника.

Юлія Горбань, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-