20 лютого. Пам’ятні дати - 20.02.2018 08:00 — Новини Укрінформ
20 лютого. Пам’ятні дати

20 лютого. Пам’ятні дати

3004
Ukrinform
Сьогодні в Україні День Героїв Небесної Сотні.

День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні, чотири роки тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Початок окупації Криму / Фото: Укрінформ
Початок окупації Криму / Фото: Укрінформ

Разом з тим, сьогодні офіційна дата початку російської агресії, яка була визначена 21 квітня 2015 року постановою Верховної Ради «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»».

Саме 20-го лютого 2014 року, Росія здійснила міжнародний злочин, порушила базові принципи міжнародного права та європейського устрою, зруйнувала існуючий баланс сил в регіоні, спровокувала найбільшу з часів Другої світової війни безпекову кризу в Європі. Грубо порушуючи територіальну цілісність та суверенітет України, російські війська розпочали окупацію Криму. На півострові з’явилися вантажівки без номерів, так звані «зелені чоловічки» – озброєні військові без розпізнавальних знаків. Водночас відбулося створення й озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації.

Події відбувалися стрімко – у ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили російські спецпризначенці та встановили на них російські прапори. 16 березня було проведено так званий референдум, а вже через два дні – 18 березня, проголошено про «приєднання» Криму до РФ.

Росія спочатку відмовлялася визнавати факт власної військової агресії. Лише 17 квітня 2014 року президент Росії Володимир Путін вперше публічно визнав, що в подіях у Криму брали участь російські військові. Стало також відомо, що учасникам спецоперації давали медаль «За повернення Криму» (їх отримали як кадрові військові на чолі з Шойгу, так і кримінальні злочинці, які «відпрацьовували» скорочення тюремних термінів).

Деякий час в Україні не було законодавчо встановленої дати початку агресії РФ. Такою датою вважалося 27 березня 2014-го, коли Генасамблея ООН ухвалила Резолюцію в якій підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід’ємними частинами, іншою – 27 квітня 2014-го – день, коли набув чинності закон «Про забезпечення прав і свобод на тимчасово окупованій території».

Визначення фактичної дати початку тимчасової окупації Криму і Севастополя - 20 лютого 2014 року - було закріплено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VIII. Цей Закон сприяє захисту прав держави, громадян і юридичних осіб, а також посилює позиції України у судових спорах проти РФ.

Ювілеї дня:

131 рік від дня народження Олександра Івановича Удовиченка (1887–1975), українського військового діяча, генерал-полковника. Під час Першої світової війни був офіцером російської армії; в 1917 – начальник штабу Гайдамацького Коша Слобідської України, один із керівників оборони Києва у 1918 році. За Гетьманату служив у Генеральному штабі Збройних Сил Української Держави, командир 2-ї дивізії Окремого Корпусу Січових Стрільців. Влітку-восени 1920 року очолював Праву групу Армії УНР на більшовицькому фронті, генеральний інспектор Армії УНР; перебував з інтернованими частинами у таборі Каліш (Польща). З 1924 жив у Парижі, був активним учасником громадсько-політичного життя української військової еміграції. Був віце-президентом УНР в екзилі (1954–1960). Помер у 88-річному віці в Парижі.

130 років від дня народження Василя Олександровича Барвінського (1888–1963), українського композитора, піаніста, музикознавця, педагога. Василь Барвінський є автором кантат, творів для симфонічного оркестру, камерно-інструментальної музики, хорових творів а капела, солоспівів. У 1911–1914 рр. працював у Празі. Саме тут відбулися перший авторський концерт Василя Барвінського і концерт української народної пісні, який він організував. З 1914 року – у Львові де викладав музику у вищих музичних освітніх закладах міста. У 20-х рр. разом з Крушельницькою, Менцинським, Любич-Парахоняк, скрипалем Перфецьким концертував у містах Західної України, з Богданом Бережницьким (відомий український віолончеліст) 1928–1929 рр. виступав з власними концертами у Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі. У 1934 році Барвінський заснував і очолив спілку українських професійних музикантів, а 1937-го – журнал «Українська музика». 1939–1941 і 1944–1948 рр. – професор і директор Львівської консерваторії. Роки окупації та просвітницька робота мали для Василя Барвінського трагічні наслідки. За звинуваченням у тому, що композитор нібито був агентом німецької розвідки, він 10 років перебував у таборах Мордовії. Взимку 1948 року, коли композитора арештували, на подвір’ї Львівської консерваторії деякі «прогресивні» представники музичного світу Львівщини спалювали його партитури. Тому твори Барвінського збереглися тільки у приватних бібліотеках. Навіть після реабілітації композитора, цензура не дозволяла виконувати його твори. До реабілітації (1964) він не дожив усього рік – так і помер «політичним злочинцем».

Курт Кобейн / Фото: facebook
Курт Кобейн / Фото: facebook

51 рік від дня народження Курта Кобейна (1967-1994), легендарного американського музиканта і композитора, фронтмена гурту Nirvana, однієї з найяскравіших зірок 90-их. Курт Кобейн народився в місті Абердін, штат Вашингтон, неподалік від Сієтла. Його батько був автомеханіком, мати – домогосподаркою, хоча іноді підпрацьовувала то вихователькою в дитячому садочку, то офіціанткою в місцевому барі. Хлопчик ріс слабким і сом’язливим, рано виявив інтерес до мистецтва, зокрема до малювання. Виховувався на «Бітлз» і музиці кантрі. Читав Селінджера, Толстого, писав вірші. Коли йому виповнилося 9 років, батьки розлучилися і це стало величезним потрясінням для Курта. Хлопець став похмурим і замкненим. У 14 років підліток серйозно захопився грою на гітарі та панком. Стаття про гурт Sex Pistols, прочитана в одному з журналів, перевернула весь його внутрішній світ і він загорівся ідеєю створити панк-гурт. Цікаво, що справжнього панку він не чув, лише уявляв, як він може лунати. В 17 років він пішов з дому: новий чоловік матері виявився алкоголіком, бився, а мати прозоро натякала синові на те, що йому треба заробляти гроші. Курт ночував у друзів, годинами сидів у бібліотеці. Тоді ж «потоваришував» і з наркотиками: спочатку легкими, а потім і важкими. В 1985 році Курт організував гурт Fecal Matter, але через рік він розпався, так і не випустивши жодного диска. Одна з касет Fecal Matter потрапила до Кріста Новоселіча, товариша Курта. Музика йому сподобалася і незабаром була створена нова рок-група. Гурт змінив декілька назв, але зрештою зупинилися на «Nirvana». «Я шукав назву, яка б була красивю, але неоднозначною…», - пояснював Кобейн. У 1988 році вийшов перший сингл гурту – «Love Buzz/Big Cheese», а вже наступного року з’явився в продажу дебютний альбом Nirvana – Bleach. У 1991 році був виданий другий альбом Nirvana – Nevermind, який виявився справжнім проривом у мейнстрім. Сингл «Smells Like Teen Spirit» став хітом на MTV. На Кобейна звалилася справжня світова слава. ЗМІ називали Nirvana «флагманом покоління Х», а самого Кобейна – «голосом покоління». Подібне було не надто до душі Кобейну: він позиціонував себе і власну творчість передусім не з масовим мистецтвом, а з незалежним роком. Попри те, що Nirvana була «аполітичним» гуртом, Кобейн все ж доносив до публіки власні ідеї. Він був активним захисником прав жінок, секс-меншин, поборником расової рівності. У 1990 році музикант познайомився з Кортні Лав, у 1992 пара одружилася. У серпні 1992 року народилася єдина донька Курта і Кортні – Френсіс Бін Кобейн, яка на сьогодні є художницею. 5 квітня 1994 року у віці 27 років Курт Кобейн – Орфей гранджу, пристрасний і відсторонений водночас, наклав на себе руки в своєму будинку в Сієтлі.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>