Мова меншин і державний інтерес. Як переконати незгодних?

Мова меншин і державний інтерес. Як переконати незгодних?

2534
Ukrinform
Надії Москви на єдиний західний фронт проти українського закону «Про освіту» не виправдалися

Гостру реакцію кількох країн на ухвалення Україною нового Закону «Про освіту», зокрема на ст. 7, яка регламентує питання мови в освіті, було обговорено на круглому столі, що відбувся в Укрінформі. На ньому йшлося про причини цього явища та необхідність для України відстоювати свої державні і національні інтереси на міжнародній арені, зокрема і в мовному питанні.

«Реакція ряду країн на новий Закон «Про освіту» викликана, певною мірою, невинними і справедливими вимогам України. Власне перша і найважливіша - громадяни України повинні знати українську мову. Що тут такого, що могло б викликати ряд заперечень, аж до погроз блокувати подальший європейський поступ України, до яких вдаються МЗС деяких країн?» - порушив питання, відкриваючи дискусію за круглим столом, директор Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський.

Василий Яблонский
Василь Яблонський

Експерт зазначив, що за роки незалежності у національних і мовних питаннях Україна вела себе дуже розумно, і українське суспільство та український парламент завжди стояли на тих принципах, що права національних меншин не повинні обмежуватися жодним чином. Водночас така внутрішня позиція нашої держави, на його думку, була розцінена нашими сусідами як слабкість, і саме таке сприйняття викликало негативну реакцію ряду країн на новий закон «Про освіту», в якому мовою освіти визначено українську державну мову.

Як зазначив на круглому столі старший науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Андрій Іщенко, практика викладання мови нацменшин в українських школах залишилася ще з радянських часів. Запропоновані законом зміни жодним чином не скасовують навчання рідною мовою, а просто змінюють підхід до навчання, що відповідає тим практикам, які є і в інших країнах ЄС.

«Мова про те, що жодним чином не скасовується вивчення мов національних меншин у школі, але змінюється підхід. Лунають закиди щодо того, що це не відповідає європейським цінностям, не тільки документам. Але Європейська хартія регіональних мов і мов національних меншин дає можливість національній державі на її розсуд визначати, яким чином буде здійснюватися вивчення мови тієї чи іншої національної меншини. Там йдеться про три різні способи, і відповідно, національна держава має можливість вирішувати це сама», - зазначив експерт.

Андрей Ищенко
Андрій Іщенко

До того ж необхідність таких змін давно назріла через справді низькі результати на випускних іспитах випускниками шкіл деяких нацменшин, зокрема, угорської і румунської. Так, за наведеними Іщенком даними, в 2016 році 60% школярів, які належать до угорської та румунської нацменшин і відповідно складали ЗНО з математики та історії України однією з цих мов, взагалі не подолали поріг – «склав/не склав тестування» з української мови. Що стосується угорської меншини: по Закарпатській області оцінки від 1 до 3 балів за шкалою 12 балів отримали понад 36% випускників, а в основном районі компактного проживання угорської меншини - Берегівському - цей показник незадовільних оцінок становить 75%.

За словами експерта, саме через незнання державної мови молоді люди не мають доступу до подальшого навчання, і, відповідно, обмежуються у цивільних і політичних правах, не мають можливості повноцінно брати участь у житті країни.

Ось саме це, вважає експерт, і є справжнім порушенням прав представників національних меншин, обмеженням їх можливостей.

«Реальний привід для скандалу, скандальну ситуацію слід було вбачати в тому, як відбувалося навчання мовами національних меншин до прийняття нового закону про освіту, - ось це і є порушення прав, незахищеність прав і дискримінація за мовною ознакою. Тут питання в тому, що необхідно надавати однакові права і можливості громадянам усіх національностей, що власне і робить даний новий закон», - зазначив Іщенко.

Водночас він зазначив, що існують інші проблемні моменти, зокрема, те, що новий закон «Про освіту» суперечить іншим законодавчими актами України, та імплементація закону «Про освіту» потребує подальших законодавчих змінах.

«Йдеться про сумнозвісний закон «Ківалова-Колесніченка», з цим потрібно щось робити. Як і вносити поправки в інші групи законодавчих актів, які стосуються національних меншин», - сказав Іщенко.

На думку експертів, якщо проаналізувати хронологію і реакцію учасників на мовну статтю закону про освіту, можна простежити певну тенденцію до створення своєрідного єдиного фронту критиків українського закону. Так перші заяви прозвучали 7 вересня, 9 вересня міністри закордонних справ ряду країн звернулися до МЗС України з спільним листом, Російська Федерація висловила свою позицію чи не останньою, і формально.

«Взагалі виглядало так, що умисно чи мимоволі створюється південно-західний дипломатичний фронт проти цього закону. Непрямо може про це свідчити недавня зустріч міністра закордонних справ Угорщини з керівником відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополитом Волоколамським, де вони досягли абсолютно повної узгодженості щодо цього закону. Але пізніше реакція Болгарії, Польщі дали зрозуміти, що якогось спільного фронту не буде. І дали можливість виокремити найбільш послідовних гострих критиків цього закону, - окрім Російської Федерації, яка не дуже часто останнім часом згадує цей закон. Найбільш гостра реакція була з боку Угорщини та Румунії», - сказав головний консультант відділу гуманітарної безпеки НІСД Олександр Литвиненко.

Александр Литвиненко
Олександр Литвиненко

За словами Литвиненка, саме позиція Угорщини та Румунії має під собою історичну підґрунтя. Зокрема, Угорщина свого часу втратила частину земель в результаті Тріанонського договору 1920 року. Після Другої світової війни Румунія також зазнала територіальних втрат. Обидві країни проводять певну політику на підтримку своїх діаспор.

«У конституції Угорщини 2011 року йдеться про інтелектуальну і духовну єдність нації, її розірваних частин з минулого століття, а також зазначається, що Угорщина з урахуванням єдності всієї нації несе відповідальність за долю всіх угорців, які живуть за її межами, сприяючи розвитку їх спільнот, здійснення прав, створення громадських органів самоврядування... Румунський народ також вважає себе розділеним народом, і спогад про Велику Румунію та єдиний румунський народ дуже є актуальним у суспільній свідомості в Румунії. Зокрема, існує "міністерство у справах румунів звідусіль". У міністерстві освіти Румунії є окремі програми для підтримки цих меншин», - розповів Олександр Литвиненко.

Водночас, зазначають експерти, докори головних опонентів України в дискусії про мовну статтю, про те, що наша держава порушує міжнародні зобов'язання і документи, ратифіковані Україною, безпідставні.

«Аналіз показує, що Україна не порушила літеру жодного з цих документів, а формулювання, які в них закладені, дають простір для творчості у цій сфері для національної держави. Думаю якби вони були складені категорично імперативно, то, можливо, були б проблеми з їх підписанням», - сказав Литвиненко, нагадавши, що Франція так і не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов і мов меншин, стоячи на тих позиціях, що у Франції немає національних меншин, а є французи різного походження.

Зараз Україні потрібно звернути увагу на власні потреби і визначитися з тим, що дійсно становить державний інтерес, зазначив в. о. директора другого європейського департаменту МЗС Василь Боднар.

Василий Боднар
Василь Боднар

«Ми часто говоримо про речі, які турбують наших сусідів. А що турбує нас? У нас є національний інтерес - зміцнення державної мови, і цей інтерес реалізується шляхом ухвалення такого закону. Інша справа, які внутрішні зміни ми повинні проводити і як ми повинні проводити роз'яснювальну роботу. З самого початку ухвалення закону МЗС виступив конструктивно, до міжнародних партнерів ми підійшли досить відкрито, запропонували їм діалог і фактично утрималися від різких заяв, які могли б погіршити ситуацію», - зауважив Боднар.

Він повідомив, що на даний момент в дискусії з міжнародними партнерами ситуацію вдалося стабілізувати. Зокрема, роз'яснення, що новий закон про освіту і новий підхід до викладання національними мовами не зашкодить представникам нацменшин, були надані Болгарії, Греції. Зустріч міністра закордонних справ Павла Клімкіна з колегами в Будапешті та Бухаресті, а також роз'яснення, які надало Міністерство освіти і науки міністру людських ресурсів Угорщини минулого тижня, дозволили знайти конструктивну формулу діалогу, зазначив Боднар.

«По-перше, це стосується підтвердження того, що Україна не порушує двосторонні угоди. Цей факт закріплений у відповідних документах, протокол про проведення переговорів з угорською стороною передано на розгляд угорській стороні. По-друге, це питання порушувалося на переговорах з польською стороною минулого тижня на рівні міністрів освіти. І певна стурбованість польської сторони також знайшла відображення в спільній декларації. Ми демонструємо, що ні двосторонні угоди, ні міжнародні зобов'язання не порушуємо. Другий момент пов'язаний з тим, що кожна із сторін на західному кордоні визнає право і обов'язок кожного громадянина України вивчати державну мову. Третій момент, ми проводимо консультації з усіма зацікавленими сторонами, в першу чергу з нацменшинами, які проживають на території України, та з тими країнами, які зацікавлені в цьому діалозі», - сказав Боднар.

Важливим інструментом, за його словами, є рішення Венеціанської комісії. Звернення України до цього органу і надання для експертизи мовної статті закону «Про освіту» продемонстрували відкритість України та готовність до врахування думки міжнародного експертного співтовариства.

Водночас важливими є роз'яснення щодо того, що школи з викладанням мовами нацменшин не будуть закриватися, вчителів не звільнятимуть, а Міністерство освіти і науки готове в діалозі з місцевими громадами розробляти навчальні плани і, відповідно, поетапно впроваджувати норми закону в дію.

«Ні від румунської, угорської громад немає дуже різких заяв. Так, вони висловлюють стурбованість, але, мабуть, через незнання того, як буде імплементований даний закон», - сказав Боднар, зауваживши, що гострота дискусія навколо цього здебільшого зумовлена політичними підходами, а не суто інтересами нацменшин.

Надалі для імплементації закону «Про освіту» Україні необхідно прийняти ряд законодавчих змін, зокрема - закон про середню освіту, повинні бути прописані навчальні програми, з урахуванням прав національних меншин. Водночас обсяг викладання української мови та українською мовою повинен бути таким, щоб представники національних меншин вільно володіли нею, і, відповідно, могли інтегруватися в українське суспільство.

Велике значення має також інформаційна кампанія. Як приклад Боднар навів зміну вимог до кількості україномовного контенту в ефірі національних теле- і радіоканалів, коли була проведена широка інформаційна кампанія.

«Так само потрібно в даний момент доносити і сигнали про правильність (змін. — Ред.) в інформаційній кампанії нацменшин, іншим країнам. При цьому не виправдовуючись, а доводячи свою правоту. Потрібно переходити до розуміння, що ми не повинні ні перед ким виправдовуватися. Це наша внутрішня політика. Ми повинні її реалізовувати, але не обмежуючи права і не порушуючи ключові домовленості. Це ключовий момент, який ми прагнемо донести нашим партнерам. Частина партнерів це зрозуміла, і ми не маємо з їхнього боку ніяких до нас зауважень. Навпаки, ведеться предметний діалог, як імплементувати цей закон. Хто хоче грати в політику - це трохи інша сфера», - зауважив Боднар.

Наталія Молчанова, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>