21 січня. Пам’ятні дати

21 січня. Пам’ятні дати

2026
Ukrinform
Цього дня два роки тому було прийнято рішення про відведення українських військових з території Донецького аеропорту. 

Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі. Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу. У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та  93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно. 18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-«кіборгів», які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони. За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт загинули понад 200 військових. 16 січня з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів. Можливо, колись ця дата стане офіційною. «В пеклі не можна бути героєм, і від тебе цього не вимагають, але інколи так виходить…», – казав один із американських спецназівців у культовому фільмі Рідлі Скотта «Чорний яструб». Наші «кіборги» знають цю істину не з кіно.

Події дня:

Цього дня 1978 року український дисидент, політв’язень Олекса Гірник вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Таким чином він протестував проти тотальної русифікації, а також нагадував про 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (ІV Універсал 22 січня 1918 року). За роки радянської влади інформація про самоспалення дисидента замовчувалася і тільки після здобуття Україною незалежності правда про вчинок Олекси Гірника була оприлюднена. Перед тим як зважитись на крайній крок, Гірник писав у листі до дружини: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець». У 2007 році Олексі Гірнику присвоїли звання Герой України.

Ювілеї дня:

138 років від дня народження Володимира Олександровича Сінклера (1879-1946), українського військового діяча, генерал-майора, начальника Генштабу Армії УНР. За походженням швед. Високоосвічений офіцер (закінчив академію генерального штабу царської Росії) він за всіх режимів – Центральної Ради, Гетьманату і Директорії – залишався на високих посадах у генеральних штабах, займався організацією української армії, плануванням великих військових операцій, навчанням кадрів. 1919-го очолював штаб Наддніпрянської армії, а у 1920-му – українську військову делегацію на переговорах з Польщею, в результаті яких було підписано українсько-польську військову конвенцію. Після того, як УНР потерпіла поразку, разом із загонами Симона Петлюри відійшов на територію Польщі; був начальником штабу і членом Вищої Військової Ради УНР. Йому пропонували високі посади у Війську Польськім, але він відмовився. З 1924 року (після того як українські військові табори в Польщі були розпущені) і до кінця життя був службовцем на залізниці – звичайним кондуктором. Після приходу радянських військ був арештований СМЕРШем (разом з відомим українським громадським діячем, вченим Іваном Фещенком-Чопівським) та інтернований до Києва. Загинув у Лук’янівській тюрмі в 1946 році. В анкетах у графі «національність» Володимир Сінклер завжди називав себе українцем.

135 років від дня народження Павла Олександровича Флоренського (1882-1937), російського релігійного мислителя, вченого-енциклопедиста, музиканта. Автор відомих творів «Столп и утверждение истины», «Философия культуры», «Иконостас», «У водоразделов мысли» та ін. Був розстріляний більшовиками на Соловках. Вперше Павла Флоренського арештували у 1928, але завдяки заступництву і клопотанням Катерини Пєшкової – дружини письменника Максима Горького, йому тоді вдалось вирватися з лабет сталінських катів. «Всі ми – в гріхах. Але ми схожі на ті глиняні дзбани, що повні чистого золота. Зверху – чорне й брудне, а всередині – сліпучо-променисте, осяйне…», - казав о. Павло. Чекісти, що розстрілювали Флоренського, про це не здогадувалися.

Фото: twitter

112 років від дня народження Крістіана Діора (1905-1957), французького модельєра. Створений Діором стиль проіснував лише 10 років, але внесок модельєра у розвиток світової (й, передусім, французької) моди – величезний. Саме Діор відновив статус Парижа як столиці світової моди. Він створив новий образ жінки, «виховав» П’єра Кардена і Сен-Лорана й заклав підвалини розвитку прет-а-порте, повідкривавши будинки моди у США і Південній Америці. Крім того, створив власну лінію взуття і фірму з виробництва парфумів Christian Dior Parfums. Запроваджена ним бізнес-стратегія за 10 років зробила його постаттю світового масштабу і брендом розкошів. Модельєром Крістіан Діор став майже випадково. Мріяв про кар’єру дипломата, але натомість відкрив у 1928 році художню галерею. Спілкувався й співпрацював з Кокто, Жоржем Браком, Далі, де Кіріко, Пікассо. Втім, криза 30-х років, яка поставила родину Діора на межу банкрутства, змусила його закрити галерею й заробляти на життя розробкою моделей капелюшків і суконь для модних журналів і будинків моди. З 1941 року він працював (разом із П’єром Бальменом) для відомого модельного будинку Lucien Lelong, а після війни, в 1946 році відкрив власний будинок моди. Вже в першій колекції показав новий силует одягу – New Look: сукні у формі пісочного годинника з тонкою талією, оголеними плечима і довгою пишною спідницею-дзвоном. Після воєнного лихоліття з його строгістю (часом відвертою потворністю), невиразністю й важкістю в усьому, діорівські жінки були схожі на тендітні ніжні квіти. «Я створив квіткових жінок», - не без гордощів констатував модельєр. Квіти були його слабкістю. Він був пристрасним квітникарем, а його родове гніздо в Гранвілі на березі Ла-Маншу потопало в квітах (пересвідчитись у цьому можна й нині: в будинку де народився й виріс всесвітньо відомий модельєр відкрито музей; літо – найкраща пора для відвідин). Діорівські парфуми теж мали яскраво виражений квітковий аромат. «Достатньо відкрити флакон, аби виникли всі мої сукні, а кожна жінка, яку я одягаю, залишила по собі цілий шлейф бажань. Парфум – необхідне доповнення жіночої особистості, завершальний акорд для сукні», - любив повторювати Діор.

Фото: twitter

76 років від дня народження Пласідо Домінго (1941), видатного іспанського співака (тенор), оперного диригента. Пласідо Домінго називають «королем опери», «людиною епохи Відродження в музиці» і «найбільшим оперним артистом сучасності». За свою більш ніж півстолітню кар’єру він вийшов на сцену близько 4 тисяч разів в 145 партіях – жодний оперний співак в історії не виконував такої кількості партій. Пласідо Домінго народився в Мадриді в сім’ї зірок сарсуели (іспанського музично-драматичного жанру, близького до оперети), у віці восьми років разом з батьками переїхав до Мексики. Освіту здобув у Національній мексиканській музичній консерваторії, де навчався диригуванню і фортепіано, але коли виявився його вокальний талант, він також почав відвідувати і уроки вокалу. У вісімнадцять років співак дебютував на сцені в ролі Борса в опері «Ріголетто» в Мексиканському національному оперному театрі, а його перший виступ у якості ведучого тенора - в опері «Травіата» - відбувся два роки потому в місті Монтеррей. Світова слава прийшла до нього у другій половині 1960-х років.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-