Місцеві вибори: Україна прагне нового політичного “ландшафту”

Місцеві вибори: Україна прагне нового політичного “ландшафту”

Аналітика
Укрінформ
Аналізуємо причини “звитяг” і невдач політсил на виборах. Які уроки винесуть українці та яких висновків із минулого ми так і не зробили

Підрахунок голосів на виборчих дільницях і передачі до тервиборчкомів протоколів практично завершено. Міські, районні та обласні територіальні виборчі комісії опрацьовують документи із мокрими печатками. Скидається на те, що до відведеного законом терміну – 6 листопада – порахувати таки встигнуть. Незважаючи на організаційні та інші проблеми – як-от, величезні черги з представників дільничних комісій під тервиборчкомами, неодноразові повернення документів на доопрацювання, інциденти, пов’язані з нападами на ДВК, спробами знищити документи чи “дивні” результати – із майже 100-відсотковою явкою на окремих дільницях, тоді як у масштабах країни активність виборців не перевищувала 37%... Сподіватимемося, за тиждень з усіма цими проблемами розберуться. Хоча – це відверто довго, стільки часу витрачати на підрахунок голосів... Єдиний позитив – місцева влада в результаті реформи з децентралізації стала набагато “дорожчою”, за неї реально “б’ються”.

Поки що ймовірні переможці першого та гіпотетичні учасники другого турів голосування приймають вітання, представники різних політсил хваляться своїми результатами чи намагаються пояснити причини невдач. Порадіймо чи пообурюємося разом із ними і ми...

ОПЗЖ: не вражає, але – непокоїть

Київська міська територіальна виборча комісія почала приймати оригінали протоколів лише у ніч проти четверга, 29 жовтня. Прийняли наразі десь половину. Тож інтрига щодо того, бути чи не бути у столиці повторному голосуванню, зберігається. За даними двох екзитполів, Віталієві Кличку зовсім трохи – 2-5% – не вистачило, щоб тріумфувати вже в першому турі. Натомість дані паралельного підрахунку голосів віддають йому перемогу: трохи більше 50% підтримки. Дехто вже навіть привітав Віталія Володимировича із новим терміном. Як приміром, кандидат на посаду столичного міського голови від партії "Голос" Сергій Притула. Він визнав перемогу Кличка у першому турі, але здивувався другому результату представника ОПЗЖ Олександра Попова: "Вкрай сумно констатувати, що на сьомому році війни у столиці країни, яка воює, можливий такий високий результат представника відверто проросійської політсили. Це – холодний душ для суспільства. І причина замислитись над подальшими кроками щодо спільної боротьби за викорінення таких колаборантів із політичної карти України!”.

А ще “опезежисти” матимуть свою фракцію в Київраді. Здобувши, за даними екзитполів, від 6,7 до 7,8% голосів. Звісно ж, можливостей суттєво впливати на життя столиці у них буде небагато. Проте, Київрада, вочевидь, стане для ОПЗЖ пропагандистським майданчиком – адже її засідання транслюють на муніципальному телеканалі, діяльність депутатів висвітлюють у місцевій пресі... 

Більше (і прогнозовано) впливу партія Медведчука-Рабиновича матиме у південних і східних регіонах країни. За даними самої ОПЗЖ, вона – поміж лідерів на виборах обласних рад в одинадцяти регіонах. Причому, у шести з них – в Луганській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Одеській та Миколаївській – може мати найбільші за чисельністю фракції. Друге місце ОПЗЖ може посісти на Сумщині, Харківщині та Дніпропетровщині. Третє – на Кіровоградщині і Житомирщині. Тобто, проросійська пропаганда дієва не тільки на Сході та Півдні...

Плюс перспективи присутності у складі деяких рад Партії Шарія. Зокрема, у Харкові, Одесі, Маріуполі... Плюс перемога подекуди регіональних партій далеко не патріотично налаштованих чинних і потенційно нових мерів...

Хтось каже: одна з причин – вікові особливості виборців. За даними опитування соціологічної групи “Рейтинг”, більше половини активного електорату на цих виборах – люди, старші за 50. Точніше, таких було 56%, а на Сході і Півдні – аж 60%. Тоді як у загальній структурі виборців їхня частка – на 10-14% менша. Промовиста й така цифра: лише 11% із тих, хто прийшов на вибори, – люди віком 18-29 років...

Віталій Бала
Віталій Бала

“Думаю, вислів про те, що погану владу обирають люди, які не проходять на вибори, передовсім, стосується саме партій із так би мовити проросійською орієнтацією, які насправді я б називав “антиукраїнськими” й “антидержавними”, – каже у коментарі Укрінформу директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. – Те, що вони отримали на виборах непогані відсотки, не означає, що їх реальна підтримка на місцях зросла. В умовах низької явки, вважаю, треба рахувати не відсоток від числа тих, хто прийшов на виборчі дільниці, а кількість голосів, які виборці віддали за ці партії. Можу помилятися, але навряд чи число прибічників ОПЗЖ у Києві настільки зросло. Те ж стосується і низки інших регіонів. Передовсім, у Центрі й на Півночі країни”. 

І те, що на виборчі дільниці в неділю не прийшли понад 60% українців, пан Бала вважає сигналом: країна потребує нових лідерів, створення нових політсил, формування нових ідей і смислів. Бо нинішня низька явка, за висновками політолога, – попри всі поправки “на коронавірус і погоду”, – свідчить, передовсім, про розчарування суспільства як у чинній владі, так і в опозиції.

“ЄС” відновлює електорат. “Голос” із політичної мапи не зникає

Петро Порошенко
Петро Порошенко

За даними паралельного підрахунку голосів, “Європейська Солідарність" перемагає у 5 регіонах країни. Цим похвалився експрезидент, лідер партії Петро Порошенко. За його словами, "ЄС" посіла перше місце за присутністю в усіх радах. Причому, із 2019 року симпатиків партії побільшало вдвічі. “ЄС” – лідерка перегонів у Львівській, Рівненській, Тернопільській, Київській областях та у Києві. Зокрема, за даними паралельного підрахунку голосів, на виборах до Львівської облради партія набрала 30,52%, до Тернопільської – 22,68%, Рівненської – 18,58%, Київської – 19,61%. Приблизно таким же, як розраховують в “ЄС”, буде і її результат у столиці – близько 20%.

Петро Порошенко особливо наголосив, що “Європейська Солідарність” – єдина політсила, що буде представлена в усіх обласних центрах країни, у тому числі – і в Краматорську, який є адміністративним центром підконтрольних Україні районів Донеччини. Згідно з наведеними Порошенком даними, представники “ЄС” братимуть участь у другому турі виборів міських голів у Львові, Рівному і Сумах.

“Європейська Солідарність” обіцяє консультації щодо спільної підтримки у другому турі виборів міських голів проукраїнських кандидатів. Зокрема, вже відомо, що “ЄС” підтримає кандидата від партії "Голос" Віктора Євпака на повторному голосуванні за міського голову Черкас, де той змагатиметься із чинним мером, представником партії “За майбутнє” Анатолієм Бондаренком. Про підтримку кандидата від “Голосу” заявили і у “Слузі народу”.

До речі, результат “Голосу” став однією із несподіванок місцевих виборів. Адже ще донедавна дехто з експертів прогнозував: після того, як Святослав Вакарчук вкотре залишив велику політику, ця партія потихеньку втрачатиме навіть найвідданіший електорат, а її представники просто “добуватимуть” каденцію у Верховній Раді. Але те, що “Голос”, вочевидь, тепер матиме ще й фракції у низці міських рад та позмагається на фінішній прямій виборів міських голів, додає надії його симпатикам. Особливо, якщо йдеться про Київраду, де партія може мати четверту за розмірами фракцію (за даними екзитполу групи “Рейтинг”). А на виборах до львівської міськради “Голос” навіть може посісти третє місце. Загалом кандидати від “Голосу” потрапляють до 29 місцевих рад на Львівщині. Партія буде представлена щонайменше у 9 радах на Київщині. Матиме й представництво у інших областях. І – що особливо радує – у міських радах Добропілля, Дружківки і Новогродівки на Донеччині.

“Слуга народу”: проблеми є, але партійці вважають, що не критичні

Провладна партія, звісно ж, сподівалася на повторення результату минулих парламентських виборів. Хоча соціологи тотальної переваги уже не обіцяли. Як, власне, і сталося. За даними паралельного підрахунку голосів, “СН” навіть не матиме представництва у міськрадах 3 обласних центрів. У кількох великих містах партія матиме найбільші фракції, які однак не будуть настільки чисельними, щоб ухвалювати рішення без домовленостей з іншими депутатами. Те ж стосується й обласних рад, де “Слуги народу” не матимуть тотальної переваги. Хоча шанси очолити облради у них є. Скажімо, на виборах до Запорізької обласної ради “слуги”, за даними штабу політсили, набирають 26% голосів, Київської – 25%.

Олександр Корнієнко
Олександр Корнієнко

І таким результатом у політсилі – принаймні, на словах, – задоволені. Приміром, голова партії Олександр Корнієнко каже, що в обласні і районні ради “слуги” завели найбільше депутатів поміж усіх партій, які брали участь у виборах.

За даними штабу, на виборах депутатів обласних рад по всій країні "Слуга народу" отримала 327 мандатів із 1660 можливих (тобто 20%). Тоді як партія "Європейська солідарність" матиме 269 мандатів (або 16%), ОПЗЖ – 220 (13%), "Батьківщина" – 180 (10%), інші – помітно відстають. На виборах до райрад "Слуга народу" отримала по всій країні 908 мандатів з 5366 можливих (або 17%). На другому місці – ОПЗЖ, у якої 814 мандатів (15%), третя "Європейська солідарність" – 687 мандатів (13%). А із 1395 об'єднаних територіальних громад (ОТГ) кандидати від "Слуги народу", ймовірно, очолять 196 (тобто 15%).

Утім, кандидат політичних наук Ігор Рейтерович вважає таку аргументацію лише спробою заспокоїти себе і свій найактивніший електорат. “ Вони можуть говорити, що насправді виграли, оскільки до цього їхнє представництво на місцях було нульовим, а зараз же йдеться про начебто непогані відсотки, – пояснює експерт у коментарі Укрінформу, – Насправді ж розрахунок на те, що їхні фракції повсюди стануть ядром коаліцій, майже ніде не справдився. І це – тенденція, яку, відповідно до соціологічних опитувань, ми спостерігали упродовж кількох останніх місяців, – і яка на виборах підтвердилася”.

Партії -”невдахи”. Що на них чекає: ліквідація, переформатування, поглинання і об’єднання?

Певно, чи не найбільшого удару зазнала Радикальна партія Олега Ляшка. Ще б пак. На довиборах до ВР у 208 виборчому окрузі на Чернігівщині її лідер посів лише друге місце. Притому, що вже за кілька годин після голосування Ляшко поспішив привітати себе і своїх виборців із депутатством. Утім, як виявилося, таки “не кажи гоп, доки не перескочиш»... Звісно, Ляшко стверджує, що перемогу у нього "вкрала влада за допомогою підкупу та фальсифікацій". При цьому лідер "радикалів" посилається на дані вже нікому не потрібних соціологічних опитувань, які перед виборами свідчили про його перевагу і обіцяє “камбек”.

Утім, експерти не дуже вірять, що у найближчому майбутньому “радикальному теляті” вдасться передушити усіх українських “політичних вовків”. Надто вже розмитою є ідеологія партії. От скажімо, хто скаже, у чому полягає “радикальність” партії Ляшка? Немає відповіді? Отож…

За підсумками виборів, радикали матимуть по всій країні максимум кількасот мандатів. Тоді як наразі (до формування нових рад) РПЛ представляють майже 2800 місцевих депутатів і понад 30 міських, селищних та сільських голів.

Ігор Рейтерович
Ігор Рейтерович

“Приклад Радикальної партії – показовий у плані того, як колишня парламентська політсила втрачає вплив навіть на місцевому рівні. Кількість її представників у владі різко скорочується, і, як на мене, вона вже не може заявляти про себе як про загальнонаціональну партію, – вважає політолог Ігор Рейтерович. – З подібною проблемою стикнулася і “Батьківщина”. Але вона, принаймні, змогла одержати мінімум електоральної підтримки по всій країні. Тобто, поки що зберегла представництво у більшості рад. Але оскільки “Батьківщина” не змогла наростити свою присутність, думаю, це також ознака того, що партія поступово відходить у політичне небуття”.

Як пояснює експерт, раніше ця політсила завжди потрапляла до числа двох-трьох переможців місцевих виборчих перегонів. Тепер же “Батьківщина” до цього переліку не входить. Більше того, поміж парламентських сил саме вона, мабуть, найбільше втратила. І це – неприємний дзвіночок для Юлії Тимошенко та її команди.

Продовжує втрачати вплив по всій країні і Опозиційний блок. Він матиме невеликі фракції у кількох містах на Півдні та Сході. Також кількох міських голів і керівників ОТГ. Але це, здебільшого, заслуга впливових у своїх населених пунктах кандидатів, а не очільників партії, електорат якої поступово перетікає до ОПЗЖ, “шаріївців“ та інших подібних політсил.

ВО “Свобода”: Україні потрібні націоналісти у владі. Але якісь інші…

Руслан Марцінків
Руслан Марцінків

Неоднозначно оцінюють експерти результат Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Звісно ж, партія зберігає вплив на електорат на Заході країни. Вкотре вона матиме широке представництво у місцевих органах влади Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини і ще деяких областей. Особливо мають порадувати їх підсумки виборів в Івано-Франківську, Тернополі і Хмельницькому. Чинний івано-франківський міський голова “свободівець” Руслан Марцінків, за даними екзитполу Соціологічного центру Олега Головенського, набрав понад 86% голосів. Сама ж “Свобода” – 66,29%. Вона сформує міськраду разом із “Європейською солідарністю”, яка отримала 16,7%. Подібна ситуація у Тернополі. За даними екзитполів, вже в першому турі там перемагає “свободівець” Сергій Надал, який набирає понад 72% голосів. А “Свобода” – майже 44% на виборах до міської ради. У Хмельницькому, згідно з даними екзитполу, проведеного журналістами видання “Всім”, перемагає чинний мер від "Свободи" Олександр Семчишин. Понад 81% електоральної підтримки. Але до міськради під його прапорами проходить не “Свобода”, а “Команда Семчишина”...

Водночас. Уперше за багато років націоналісти не матимуть представництва у Київраді. У масштабах країни партія продовжує втрачати вплив. Якщо за підсумками місцевих виборів-2010 “Свобода” отримала понад 2200 депутатських мандатів, то у 2015-му – менш ніж 1500. Зараз же представників партії у владі буде лише кількасот. І всі, переважно, у західних областях. Причина очевидна – розпорошеність – надто багато пропозиції для не надто чисельного електорату. І ще – хронічна неспроможність вийти зі своєї електоральної “капсули”, тобто привернути на свій бік інших виборців.

Пальчевський: люди обирають гроші в своїй кишені, а не на чужих бордах

Такі ж помилки призвели й до “загибелі у зародку” частини нових проєктів, для яких, за задумом їхніх вигодоотримувачів і спонсорів, місцеві вибори мали стати трампліном для виходу на загальнонаціональну “орбіту”. “Маємо щонайменше чотири такі партії – “Перемога Пальчевського”, “За майбутнє”, “Пропозиція” і “Партія Шарія”. З усіх них лише одна – “Пропозиція” – змогла вийти на національний рівень. Оскільки має підтримку і на сході, і на заході, і на півдні й на півночі країни, – констатує Ігор Рейтерович. – Решта або залишилися регіональними проєктами, як “Партія Шарія”, що матиме представництва у трьох південних областях, чи “За майбутнє”, яке частково підтримали у Центральній і Західній Україні. Або – як “Перемога Пальчевського”, взагалі провалилися”. По суті, в столиці проводили експеримент: чи можуть дуже великі гроші забезпечити перемогу кандидатів, які дуже на це не заслуговують. Отримано відповідь: не можуть!

Успіх “місцевих” на місцевих – цілком закономірний

Подекуди найбільші фракції у радах матимуть не загальнонаціональні, а регіональні й місцеві політсили. Як правило, вони йшли на вибори під прапорами впливових регіональних лідерів – чинних міських голів чи їхніх основних конкурентів. Приміром, “Блок Кернеса – успішний Харків!”, “Блок Вадима Бойченка” – у Маріуполі, “Довіряй ділам” – в Одесі, "Єдина альтернатива" – у Чернівцях. Також у Харківській міськраді свою фракцію матиме "Блок Світличної – Разом!", у Дніпрі – “Громадська сила” та "Блок Вілкула "Українська перспектива", у Чернівцях – "Команда Михайлішина”, в Ужгороді – “Рідне Закарпаття” і КМКС – Партія угорців України, у Полтаві – “Рідне місто” і “Партія простих людей Капліна”. А у Вінниці більше половини голосів набрала “Українська стратегія Гройсмана”. Повертає собі статус регіональної й партія Садового “Самопоміч”. Вона матиме другу за розмірами фракцію у Львівській міськраді. І так далі...

На думку Віталія Бали, саме регіональні партії, частину з яких, до речі, сформували “під примусом”, через “партизацію” місцевих виборів, стали справжніми переможцями перегонів. “Заяви низки загальнонаціональних сил (“Слуги народу”, ОПЗЖ чи “ЄС”) про те, що саме вони святкуватимуть перемогу, вважаю недоречними. Бо партії, чиї представники про це кажуть, навряд чи хоча б десь зможуть сформувати власну більшість. Формально вони нібито й перемогли, але це не означає, що виграли на практиці. Натомість перевага регіональних проєктів подекуди більш ніж переконлива. Приміром, як у Вінниці, де “Українська стратегія Гройсмана”, схоже, формуватиме одноосібну більшість у міській, а може, і в обласній раді. Це те, чого на рівні областей та великих міст не можуть зробити загальноукраїнські партії (хоча Гройсман, ймовірно, і розраховує брати участь у наступних парламентських виборах)... Такі ж перспективи формування більшості мають і, приміром, політсила Вадима Бойченка у Маріуполі чи Геннадія Кернеса – у Харкові”.

Із цим погоджується й Ігор Рейтерович, який прогнозує: “За результатами місцевих виборів країна може отримати кілька нових політсил, які виходитимуть на загальнонаціональний рівень”.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-