Бій у Стокгольмі виграно, але газова війна триває - 02.03.2018 20:27 — Новини Укрінформ
Бій у Стокгольмі виграно, але газова війна триває

Бій у Стокгольмі виграно, але газова війна триває

Аналітика
1467
Ukrinform
“Газпром” образився на програш в суді і пішов у «психічну» атаку. Ми її витримаємо, але чому ми були настільки не готовими до неї?

Давно вже в Україні не було надзвичайної ситуації з газом. І от – будь ласка: програвши в суді Нафтогазу, Газпром вирішив зіграти «в Чапаєва». Поставки газу в Україну припинено, передоплату повернуто. Зараз з усім цим знову розбиратиметься суд і європейські покупці російського газу. До речі, Москва їм переконливо продемонструвала рівень своєї партнерської надійності і незнищенну потребу використовувати «трубу» в якості політичної «дубини» для неслухняних. Як це позначиться на перспективах того ж «Північного потоку – 2» неважко спрогнозувати. Але ми не лише про те.

Кілька днів тому, ще до радісних новин зі Стокгольма, у нас пройшла інформація про те, що в зв’язку з початком холодів, Україна збільшила відбір запасів газу зі своїх підземних сховищ. Що ж виявилося сьогодні? Газу в наших сховищах виявилося так мало (чи нема змоги швидко його взяти звідти), що уряд вирішив закрити на тиждень школи і дитсадки і ввів інші обмеження на споживання газу. 

Усе це сталося на третій день після того, як міжнародний арбітраж Стокгольма поставив крапку у судовій тяганині найбільших енергетичних компаній України та Росії, яка тривала майже чотири роки. Рішення арбітражу вже називають, у тому числі - українські офіційні особи, мало не історичною перемогою України. Але чи справді вона аж така значима? Який конкретний позитив вона дасть Україні, зокрема — чи отримає “Нафтогаз” реальні гроші від “Газпрому” і навіть — чи змирилися росіяни з поразкою? Частково відповідь ми вже бачимо: “Газпром” з 1 березня не розпочав постачання газу в Україну, як того вимагало рішення Стокгольмського арбітражу, повернувши навіть передоплату, а сьогодні глава правління “Газпрому” Олексій Міллер заявив, що компанія негайно розпочинає процедуру розірвання контрактів з “Нафтогазом” на постачання і транзит газу, а крім того, росіяни різко знизили тиск подачі газу для Європи, мабуть - щоб та не могла поділитися ним з Україною. Тобто, “Газпром” не визнає програшу, і оголосив фактично нову “газову” війну.

І все-таки: що думають експерти з приводу нинішніх українсько-російських газових справ? Укрінформу відповідають:

Андрій Чубик, експерт Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”:

Андрій Чубик
Андрій Чубик

Керівництву нашої держави слід бути готовим до тиску щодо “необхідності компромісу з великою східноєвропейською державою”

“Рішення за обома позовами Стокгольмського арбітражу можна зарахувати до найбільших успіхів за всю історію наших стосунків з “Газпромом” і Росією в цілому. Принциповість позиції, фаховість, сміливість і наполегливість у поєднанні з розумним ризиком та співпрацею із визнаними знавцями судових розглядів у Стокгольмському арбітражі дозволили виправити помилки політичних “договорняків” 2009 року.

Росія докладатиме усіх зусиль для того, щоб не виконувати рішення арбітражу. Без сумніву, в “Газпромі” і не тільки гарячково шукають варіанти уникнення сплати 2,56 млрд. доларів, оскільки це не просто потужний фінансовий удар по російській компанії в період, коли ці гроші дуже потрібні для реалізації “Турецького потоку” і “Сили Сибіру”, не говорячи про поточні витрати на видобуток і транспортування. Це політичне приниження Кремля і сигнал усім, над ким ще продовжує тяжіти імперська рука, про можливість успіху з використанням міжнародних правових механізмів.

Серед найближчих можливих пропозицій від “Газпрому” - прив’язка оплати цієї суми до постачання російського газу в Україну у поточному і наступному роках без нарахування пені. Така економічна програма-максимум може допомогти їм “прилаштувати” 4-5 млрд. газу в рік та уникнути фінансових провалів через втрату обігових коштів на даному етапі.

Без сумніву, також розпочнеться тотальна кампанія інформаційної дискредитації “Нафтогазу”, керівників, критика реформи і розділення компанії. Для цього використовуватимуться як підконтрольні ЗМІ так і всі доступні політичні ресурси в законодавчій, виконавчій і навіть судовій владі.

Керівництво “Нафтогазу” на прес-конференції 1 березня правильно окреслило найближчу стратегію діяльності компанії для отримання виграних коштів, включаючи примусове стягнення в державах-членах ЄС. Найкраще розпочати цей процес з Німеччини, де є значні активи “Газпрому” і таким чином ще й перевірити відданість їхньої судової системи та політичних сил принципам визнання та виконання судових вироків - як мінімум міжнародних арбітражних судів.

Керівництву нашої держави слід бути готовим до тиску з боку як відвертих «друзів» Кремля, так і цілком респектабельних європейських топ-політиків, які говоритимуть про необхідність компромісу з «великою східноєвропейською державою».

Що стосується скасування “Газпромом” поставки вже оплаченого газу, то така позиція російської компанії лише підтверджує припущення щодо початку всебічного тиску на “Нафтогаз” зокрема та Україну в цілому. Відправивши назад гроші, і повідомивши про це ЗМІ, “Газпром” розпочав дискредитацію керівництва “Нафтогазу” як сторони, що “не підписавши” додаткової угоди, вже відправила гроші і чекає на початок постачання газу лише на основі рішення “якогось там Стокгольмського арбітражного суду”, а не російської сторони. Ще одним пунктом може бути намагання створити тиск на українську владу з метою ініціювання додаткових зустрічей та переведення питання у політичну площину, де “Газпрому” та Кремлю до сьогодні вдавалося добитися свого. Не варто забувати й про кума Путіна – Медведчука, який, мабуть, вже проводить консультації з українськими “прихильниками” щодо шляхів впливу на керівництво нашої держави”.

Олександр Волков, старший юрист міжнародної арбітражної та судової практики ЄПАП Україна:

Олександр Волков
Олександр Волков

Юридичні баталії триватимуть: “Газпром” клопотатиме перед шведськими судами”

“Рішення колегії арбітрів свідчить про можливість цивілізованого способу розв’язання складних, тривалих та політизованих юридичних суперечок. З таким результатом слід привітати юридичну команду “Нафтогазу”, а також керівництво української компанії, які доклали значні зусилля для досягнення саме такого результату.

Як випливає із оприлюднених даних, за взаємними вимогами, які задовольнив арбітраж, поміж іншого, “Газпром” повинен заплатити “Нафтогазу” 2,56 мільярда доларів. В очах арбітрів справедливим рішенням у цій суперечці став результат, коли за одним рішенням “Нафтогаз” зобов’язаний компенсувати “Газпрому” вартість поставленого природного газу, а за іншим – “Газпром” повинен заплатити суму штрафу за нездійснений транзит. Борг “Газпрому” випливає із різниці між цими двома рішеннями.

Судячи з висловлювань представників російської сторони, Газпром зараз розглядає юридичні можливості оскарження останнього рішення, яким встановлений обов’язок “Газпрому”. Прогнозованим варіантом буде клопотання перед шведськими судами щодо скасування та тимчасового призупинення виконання рішення арбітражу. Більше того, дії “Газпрому” про повернення передоплати та відмову від постачання природного газу лише підтверджує їхні наміри: продовжувати юридичні баталії. Крапку ставити рано”.

Андріан Прокіп, енергетичний експерт Українського інституту майбутнього:

Андріан Прокіп
Андріан Прокіп

Теоретично стягнення відсуджених грошей з "Газпрому" можливе у примусовому порядку, але практично...”

“Зважаючи на те, що рішення Стокгольмського суду ніхто не бачив, а також на те, що досі не зрозуміло, чи є взагалі якісь зобов’язання російського “Газпрому” по обсягах транзиту — доволі важко говорити про перемогу. Утім, те, що “Нафтогаз” замість банкрутства і розорення, яке йому неодноразово пророкували представники “Газпрому”, не повинен нічого сплачувати, тобто, не понесе прямих збитків, натомість, суд зробив боржником російського газового монополіста — це як мінімум успіх.

Що стосується питання виплати “Газпромом” компенсації, то наразі це велика інтрига. Бо якщо вони не сплатять гроші за рішенням Стокгольмського арбітражу, то теоретично “Нафтогаз” може застосувати механізм примусового стягнення цих грошей, тобто добитися арешту активів російської компанії закордоном. Чому ж теоретично? А тому що процедура примусового стягнення доволі тривала.

І, нарешті, щодо відмови “Газпрому” постачати газ. Думаю, що сторони просто не оговорили процедурні і юридичні нюанси про закупівлю цього газу. Саме тому в “Газпромі” заявили, що не збираються постачати Україні газ у березні навіть попри те, що отримали передоплату. Відтак у “Нафтогазі”, розуміючи, як на це відреагує у “Газпромі”, спробували продемонструвати поведінку останнього у вигідному для себе ключі, створивши йому негативну картинку в медіа: росіяни не виконують рішення трибуналу, вони ненадійні партнери, які ігнорують принципи коректного ведення бізнесу і дотримання норм контрактів”.

Микола Давидюк, політолог:

Микола Давидюк
Микола Давидюк

Керівництву нашої держави ні в якому разі не потрібно домовлятися з РФ — це пастка”

“Газпром” - це інструмент політичного тиску Кремля, і це потрібно розуміти постійно, щоб не потрапити в його пастки. А такі будуть, перша з яких: “Газпром” уже відмовляється від постачання газу Україні і повертає передоплату, а ми не готові до такого, бо про запас голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв не думав, сподіваючись чи то на порядність Кремля, чи то на всесильність рішення суду, або банально не подумали і не прорахували. Водночас ми зобов‘язуємося купувати російський газ після дворічної паузи, яка була насправді дуже успішним кейсом в історії наших двох країн, коли ми скинули політичне ярмо, плюс ще й зекономили грошей. Наразі “Нафтогаз” готується до повернення старих відносин. І якщо битву виграно, то війна насправді тільки попереду. І кожен крок “Газпрому” буде підступним, це варто розуміти, і не розслаблятись, не перебільшувати досягнень у Стокгольмі, а готуватись до жорсткого протистояння. Друге - це стратегія щодо Північному потоку. Тут “Нафтогазу” варто бути активнішим та пропонувати міжнародним партнерам надійну співпрацю з Україною та вітчизняну ГТС як альтернативу російській політичній спекуляції. Третє - з РФ ідуть сигнальні енергетичні інвестори, а в самому Кремлі зараз енергетична криза. Вихід одного з найбільших світових гігантів Exxon Mobil – надзвичайно серйозний месидж, адже ця компанія не відчувала політичного тиску з боку Кремля, її не змушували платити відкати і ходити “струнко”. Але якщо навіть такі йдуть, то що тоді говорити іншим? Думаю, що Україна має використати і цей месидж на власну користь. Послаблення ворога не потрібно ігнорувати, а навпаки, вдало використовувати на власну користь.

Зрозуміло, що в “Газпромі” оскаржуватимуть рішення Стокгольмського суду, але шанси його мінімальні. Попри те, їх не варто недооцінювати. Вони шукатимуть підступні шляхи через політичну корупцію окремих українських чиновників або політиків, намагатимуться їх підкупити. Керівництву нашої держави ні в якому разі не потрібно домовлятися з РФ. Ці домовленості наперед програшні. Натомість, вести публічний діалог виключно в сфері міжнародного юридичного права. Лише в такому випадку маємо шанси на перемогу. Утім, якщо “Газпром” все таки відмовиться платити борг, то його треба змусити - арештувати закордонні активи. Свого часу колишній глава російської компанії ЮКОС Михайло Ходорковський вже продемонстрував, наскільки це реально зробити”.

Опитав Мирослав Ліскович, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>