10 вдалих рішень Верховної Ради, прийнятих протягом  минулої сесії

10 вдалих рішень Верховної Ради, прийнятих протягом минулої сесії

5336
Ukrinform
Нам не потрібні сотні законів, нам потрібні десятки, які можуть змінити життя

Вчора ввечері у підсумкових програмах дивилася сюжет на тему: чому "негідники" з Верховної Ради пішли на канікули, замість того, щоб важко працювати ще півтора місяці – аж до радикального зниження тарифів і неухильного зростання індексу людського життя. Слухала і диву давався: солідні люди в ефірі загальнонаціонального каналу серйозно стверджували, що для загального людського щастя та добробуту не вистачило рівно півтора місяця парламентської роботи.

Сьогодні вранці одне проросійське видання ретельно перераховувало, чого не зробив парламент і як погано він зробив судову реформу. Буду не в тренді і напишу речі, які мені здаються очевидними, але залишилися чомусь неозвученими. Це була дуже продуктивна сесія, з великою кількістю законодавчих рішень, які можуть стати революційними. Я виділила десять найбільш важливих, на мій погляд, із майже дев'яноста прийнятих парламентом законів.

Отже, перше. Парламент ухвалив закони, які дають старт судовій реформі. Ми з вами скільки завгодно можемо говорити, що «падлюк в мантіях» всіх до одного варто було звільнити, але... Давайте чесно зізнаємося, вони непогано підковані і гірші з них справді могли б відновитися в європейських судах. Феміда вона, коли по-чесному, сувора однаково і нашим, і вашим. Але рішенням парламенту було введено сито, з досить дрібними отворами, через яке не пролізуть найбільші шахраї в мантіях. Віриться, що переатестація та декларування доходів усіх членів суддівської сім'ї можуть стати серйозним імпульсом для очищення судової системи. Причому механізми очищення при правильному виконанні позбавляють суддів на лексусах можливості подавати позови до Європейського суду. Можна сказати, цим виконана вимога Майдану - нехай і не в тому вигляді, про який мріяли пасіонарії. Багато суддів навіть не будуть подаватися на повторний конкурс.

Друга. Декомунізація. Це був уже зовсім не радянський парламент, той, який проголосував закон про ліквідацію комуністичної символіки і пропаганди. Пам'ятки та топоніміка - це історія, яку розповідає вам держава. Радянські пам'ятники та топоніми - це не дрібниці, як ми думали останні двадцять років. Те, що розпочатий на Майдані ленінопад завершився культурним демонтажем ідолів радянської епохи, як і те, що з української карти стерто імена кривавих чекістів, комсомольців та комуністів - дуже важлива віха. Парламент не міг не розуміти, що реалізувати це буде непросто, що не всі громадяни звикнуть до нових назв своїх містечок, але він пішов на подібний дискомфорт. І це рішення варто привітати.

Третє. Квоти на українську музику. Несподівано закон, який, здавалося б, просто зобов'язані підтримати україноцентричні сили, став каменем спотикання і дуже довго дебатувався. Але документ, згідно з яким 35% від загального часу звучання пісень в українському радіоефірі повинні лунати українською мовою, таки був прийнятий. Закон набирає чинності через три місяці, при цьому частка українських пісень збільшується поступово - від 25 до 35%. Безперечно, це дасть шанс українським пісням. За цей закон - особливі парламентські зірочки (або що там зараз вішають на погони?) заслуговують спікер Андрій Парубій і комітет з питань культури і духовності.

Четверте. Історичним я вважаю і прийняття парламентом звернення до святійшого Варфоломія з проханням про надання автокефалії. Звернення було швидко підготовлено, складено грамотно і прийнято без зволікань, практично миттєво. Це був той випадок, коли парламент не зважував місяцями рішення, не дебатував, а відчув, що це дуже треба. Взяв і - проголосував.

Те, як миттєво відреагувала на нього патріархія Вселенського, показує, що на це звернення чекали.

П'яте. Важливим було і зняття депутатської недоторканності з Олександра Оніщенка. Колосальні спільні зусилля НАБУ, СБУ, Генпрокуратури увінчалися успіхом. І парламент, незважаючи на те, що в серед жертвоотримувачів Оніщенка були цілі фракції, дав зрозуміти, що йому ніхто нічого не винен. У цей момент ВР показала себе не як корпорація, яка не здає своїх, а як представницький орган, для якого свої - це не спонсори, а виборці.

Шосте. Закон про амністію для учасників АТО. Закон не дуже зрозумілий благополучним, далеким від фронту людям, але дуже важливий для тих, хто захищав країну зі зброєю в руках. У СІЗО перебувають підслідні, чиї злочини за законами військового часу - навіть не проступки. Наприклад? Побив сепаратиста, отримав умовний термін і знову загримів у СІЗО, оскільки, будучи на фронті, не ходив відмічатися в поліції. А там відмічатися не було де. Або друге, віз зброю з пункту А в пункт В, в зоні АТО влаштував сварку на блок-посту, або, наприклад, вистрілив у начальника, який влаштував дідівщину і відбирав у солдатів гроші. А є ще величезна кількість просто «підстав» з боку сепаратистів, які незмінно виникають на лінії розмежування. У ці справи вже вкладено сотні людино-годин адвокатів, волонтерських грошей. І головне: у СІЗО сидять люди, все ще готові вмерти за нашу країну. Їх місце в добробатах, а не в застінках.

Сьоме. Закон про електронні декларації. Він передбачає обов'язкове електронне декларування доходів і майна чиновників, а також кримінальну відповідальність за подання недостовірних даних.

Восьме. Одним з найважливіших я вважаю ухвалення колекторського закону. Того самого, який взяла в роботу новоутворена «демократична опозиція». Наша країна і суспільство проходить стрімку терапію дорослішання. Законодавче право приватним компаніям вилучати борги - частина цього процесу, частина виховання відповідальності та ліквідація паразитарних настроїв. Відповідальні пенсіонери завжди платять за комунальні послуги. Вибираючи між ліками і «комуналкою», вони виберуть оплату послуг. І виставляти причинно-наслідковий зв'язок між бідністю та невиплатою комунальної послуг не варто. Змусити неплатників платити - це, в тому числі, висловити повагу тим, хто за ці послуги платить.

Дев'яте. 16 червня Верховна Рада визначила Сили спецоперацій і Високомобільні десантні війська в законодавстві як окремі роди військ. Вважаю, що в нашій країні, змушеній йти шляхом мілітаризації, окремий закон під десантників - це правильно. Хоча не менш важливим я вважаю закон про електронні закупівлі в армії. Будемо вважати, що обидва закони ділять почесне дев'яте місце.

Десяте. Парламент не прийняв закони, яких чекав МВФ, хоча, як з'ясувалося, це не завадить Фонду продовжити роботу з Україною. Але парламент ухвалив найважливіший закон про фінансову реструктуризацію. Закон запроваджує механізм добровільної фінансової реструктуризації підприємств-боржників для фактичного їх порятунку. Він зможе розблоковувати роботу банків з боржниками і, відповідно, забезпечити подальший розвиток, зростання виробництва, торгівлі і реального ВВП.

Постскриптум. Я могла б разом зі скептиками і всепропальщиками оголосити « зраду», і перерахувати, чого Рада не проголосувала. Що є, то є... Могли б і спецконфіскацію завершити, і реформу парламенту запустити. Але почекаємо. Нам не потрібні сотні законів, нам потрібні десятки, які можуть змінити життя. І ця сесія показала, що такі закони можуть прийматися.

Лана Самохвалова, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-