Перемога брекситів. Наслідки для Англії, України та Росії

Перемога брекситів. Наслідки для Англії, України та Росії

2684
Ukrinform
Не виключено, що з відходом Британії Європа почне вірити у зручний міф щодо «особлиого шляху» Росії

Велика Британія за підсумками референдуму ухвалила рішення про вихід з Євросоюзу. За Brexit проголосували 52 відсотки виборців, проти - 48 відсотків, явка становила рекордні з початку 1990-х років 72 відсотки. Нагадаємо, що в останні дні опитування британської громадської думки показували 54% бажаючих лишитися в ЄС. Втім реальні результати дали 52% відсотки тих, хто за вихід.

І це підтверджує, що опитування зазвичай охоплює тих, у кого є думка, але ті, в кого думка є, не завжди ходять голосувати. Так і тут, прихильники ЄС не прийшли голосувати. Автор поговорив на правах анонімності із представниками наукових еліт Англії, які виклали такі причини перемоги антиєвропейських настроїв.

Кампанія брекситів була гаряча та не дуже їстівна, дебати між опонентами медіа називали потворними. Прихильники брексіту заманювали британців тим, що «давайте повернемо назад нашу незалежність». Це виглядало політично примітивно, бо ніхто у Британії її незалежність не відбирав, якщо не рахувати півтора відсотки спеціальних відрахувань до ЄС. ЄС нічого не диктувало їм. Чому ж британці проголосували саме так?

Британці не були готові до напливу мігрантів, це було використано брекситерами. З іншого боку, прихильники ЄС не дали якоїсь адекватної та позитивної відповіді. Бо аргумент - «Якщо вийдемо - буде гірше» - не достатньо добрий. Результатом несмачної та гарячої кампанії стала несмачна та гаряча страва у вигляді результатів референдуму, яку британцям доведеться їсти.

Чому все ж британці проголосували саме так? Є два важливі компоненти антиєвроепейського вибору. У Британії, як і в ЄС, назріває напруга між елітами та широкими масами населення. Не лише роздратування, а й ненависть до економічних та політичних еліт зростає. Соціальна держава зменшується, різниця між багатими та бідними зростає. І брекситери вдало використали ці почуття, спрямувавши їх проти європейської бюрократії. Точніше, прихильники залишитися в ЄС чомусь одразу стали асоціюватися із елітою, хоча до числа брекситерів входять дуже багаті люди. Це найстаріші англійські гроші, володарі палаців та угідь. Ці люди не сидять у мережі, вони побоюються космополітичності сучасної Європи. Це члени найстаріших англійських клубів Вайтс та Будлс - таких, як їх називають - «задньоскамєєчники». Свого часу Кемерон також був членом одного з них, але, коли пішов у політику, дещо демонстративно його покинув, сказавши, що не може бути членом клубу, в який не допускають жінок.

Є ще один момент, ще одна складова. Британія - країна парламентської демократії, і для британців залишилося чужим та неприємним те, що вони мають в Європі уряд, на який не можуть впливати або можуть впливати аж настільки опосередковано. Вони не звикли, що десь в Брюсселі сидять люди, які щось вирішують, але вони за них не голосували. Брюссель дратує їх значно сильніше за інших, бо вони асоціюють себе із парламентською демократією.

Про Кемерона... Кемерон не чекав та не хотів таких наслідків референдуму, хоч і виходив на попередні вибори із обіцянкою його провести.

Останні місяці, коли стало очевидно, що партія брекситерів близька до перемоги, його це відверто тривожило. Тепер праві, або брекситери стали значно сильніші, і треба сказати, що Кемерон власноруч віддав значну політичну вагу більш правим партіям. У ставленні до виходу навіть його Консервативна партія не мала однозначної думки. Консерватори у своїй більшості були поміркованими євроскептками, однак не виступали за вихід з ЄС. Але, наприклад, Борис Джонсон, мер Лондона, консерватор, виступав за вихід. При цьому брат Бориса - Майкл Джонсон, держсекретар з досліджень та розвитку, був за те, щоб залишитися. Бо ЄС - це серйозний політичний блок, значна економічна сила, це величезний ринок. Прихильників виходу було менше, ніж прихильників того, щоб залишитися. На момент, коли готувався цей матеріал, Девід Кемерон написав, що до жовтня у країні буде новий прем'єр. Консерватор Кемерон вірить у демократичні процедури і готовий поступитися посадою лідера консерватору-брексітеру Борису Джонсону. Чесно кажучи, наші співрозмовники мали надію, що Кемерон спробує «заговорити» результати референдуму, відкласти, але його відхід каже, що він поставився до цих результатів серйозно. 

А тепер про наслідки. Всі опитані нами експерти вважають, що вихід з ЄС - це не добре для Британії. До речі, за вихід проголосували Англія, Уельс, а Шотландія та Північна Ірландія проголосувала за те, щоб залишитися. Вихід може вдарити по британцях «фунтом». Англійські університети отримують по європейських програмах більше сотні мільйонів фунтів річної допомоги. Є й інші програми. Тому навряд чи володарі дідових спадків здатні прорахувати наслідки.

А чи втратить ЄС від відсутності Британії? Гадаю, так.

Британія просувала тут дискурс прав людини, незалежності, демократії. Вона зробила це нормативним елементом у політиці ЄС. Вона дозволила собі зіпсувати відносини через вбивство Литвиненка. Не виключено, що з її відходом Європа почне вірити у зручний міф щодо «особлиого шляху» Росії, у те, що «цінності Росії - це лише видозмінені європейські цінності», і що примат держави - одна з сакральних цінностей.

Саме тому ймовірний вихід Британії з ЄС - це погано для України. У ЄС українофільський порядок денний буде сильно підірвано. Британія є однією з тих країн, які наполягають на підсиленні санкцій, на більш жорсткій реакції на російську експансію, на стримуванні Росії. Тепер буде набагато складніше. Автоматично підсилюються голоси Франції, де є серйозний дрейф на нормалізацію відносин із Росією. Та й, гіпотетично, нове керівництво Німеччини після Меркель буде більш поміркованим та компромісним.

Але якщо Британія виходить остаточно, однак продовжує взаємодіяти з Америкою, то нам варто подумати про те, аби переорієнтувати свою політику на американо-британський альянс.

Лана Самохвалова, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-