“Інвестняні” вже на старті

“Інвестняні” вже на старті

Аналітика
Укрінформ
Що відомо про державні механізми стимулювання інвесторів та чому є “незадоволені”

Верховна Рада ухвалила два законопроєкти у розвиток резонансного Закону “Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні” – більш відомого, як “закон про інвестнянь”. Нові законодавчі акти №3761 і №3762 передбачають зміни до Податкового та Митного кодексів в частині оподаткування суб'єктів господарювання, які реалізують масштабні інвестиційні проєкти, а також митного оформлення устаткування, необхідного для їх втілення.

Після підписання ухвалених документів президентом формування законодавчого поля для поліпшення інвестиційного клімату в Україні буде завершено (рамковий закон Володимир Зеленський підписав ще у лютому). За винятком хіба кількох “штрихів”: до серпня Міністерство економічного розвитку має затвердити нормативні акти для практичної реалізації законодавчих ініціатив. Тож, навіть за найобережнішими прогнозами, перші великі інвестори зможуть скористатися перевагами роботи в Україні вже наприкінці літа – на початку осені. Прибічники ж ідеї розраховують, що станеться це набагато раніше. Натомість критики підтримки “обраних” інвесторів із нововведеннями, схоже, змирилися. Хоча й продовжують наполягати: такий вибірковий підхід неринковий. Адже “правила гри” для всього бізнесу мають бути однаковими. За даними поінформованих джерел, не надто задоволені такими новаціями і наші міжнародні партнери – зокрема, з МВФ. Хоча до подібних преференцій свого часу вдавалися і в Сербії, Угорщині, Польщі, Чехії, Словаччині, і в багатьох інших країнах...

Що зміниться у розмитненні та оподаткуванні для великих інвестпроєктів

Законодавці конкретизували податкові та митні пільги, які Україна надаватиме великим інвесторам, що планують вкладати десятки мільйонів в нові підприємства та виробництва. Мета, за словами авторів законопроєктів, – стимулювати залучення у вітчизняну економіку стратегічних інвесторів, підвищити інвестиційну привабливість України, а також збільшити її конкурентність. Адже дотепер однією із перепон для залучення капіталовкладень в реальну економіку залишається вищий рівень інвестиційної привабливості сусідніх країн – регіональних конкурентів. Змінити ситуацію на нашу користь, мовляв, і допоможе впровадження в Україні системи державної підтримки масштабних інвестиційних проєктів. Організаційну складову такої підтримки передбачили у вже згаданому рамковому законі “про інвестнянь”. Практичні ж механізми фіскальних преференцій формуються через зміни до Податкового та Митного кодексів. Поміж пропозицій:

  1. Звільнити у період до 1 січня 2035 року від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) операції із ввезення інвестором на митну територію України устаткування (обладнання) для реалізації проєктів зі значними інвестиціями. Причому, йдеться про стимули для імпорту нового обладнання, а не такого, що “з панського плеча” дістанеться нам від інших країн: за законом, згадане устаткування (обладнання) “має бути новим і виготовлятися не раніше, аніж за три роки до дати реєстрації інвестиційного проєкту”.
  2. Звільнити до 1 січня 2035 року таке устаткування (обладнання) від обкладання ввізним митом. Перелік та обсяги безмитного імпорту визначатиме уряд у кожному конкретному випадку при підписанні спеціальних інвестиційних договорів.
  3. Звільняти від оподаткування податком на прибуток доходи виробничих структур інвестора зі значними інвестиціями, який є стороною спеціального інвестдоговору. Але на цю пільгу можна розраховувати лише після введення передбаченого інвестиційним договором об'єкта в експлуатацію. А безумовне виконання інвестором зобов'язань за угодою буде основною умовою застосування податкових стимулів.
  4. Надати органам місцевого самоврядування право встановлювати пільгові ставки плати за землю для великих інвесторів, або і взагалі звільняти окремих інвесторів від сплати земельного податку. Тобто, зацікавлені у приході на свої терени великих грошей місцеві громади не каратимуть за невмотивовано низькі ставки податків і зборів. Адже дія відповідних заборон, передбачених Податковим кодексом на встановлення індивідуальних пільгових ставок місцевих податків і зборів, відтепер на великих інвесторів не поширюватиметься. Звісно ж, якщо відповідні інвестиційні договори “благословить” уряд.

Як, для кого і для чого працюватимуть в Україні “інвестиційні няні”

“Поріг входження” у програму підтримки значних капіталовкладень – це зобов’язання вкласти в окремий інвестпроєкт щонайменше €20 мільйонів (в еквіваленті).

Ольга Магалецька
Ольга Магалецька

“Документ із самого початку розробляли для інвесторів і з урахуванням їхніх побажань. Спочатку розглядались інвестиції від $100 млн. Але потім були COVID, локдаун, і стало зрозуміло, що це – космічна сума, – пригадує керівниця Офісу Національної інвестиційної ради при Президентові України Ольга Магалецька. – Також ми аналізували проєкти, що втілювалися в країні за останні 10 років – перш за все, в переробній галузі, машинобудуванні... І з’ясували, що середній очікуваний рівень фінансування становив приблизно $28 млн. Тому потрібно було знижувати планку. Й ми подали президентові законопроєкт вже із €30 млн. А потім економічний комітет Верховної Ради і депутати узгодили €20 млн. І я із цим погоджуюся”.

Окрім фінансової спроможності, інвестори та запропоновані ними проєкти мають відповідати ще й іншим затвердженим законом “про інвестнянь” критеріям. Загальний обсяг держпідтримки (з урахуванням вартості пільг, передбачених на державному рівні, і преференцій, наданих місцевою владою), не може перевищувати 30% від суми інвестицій у проєкт. Тобто, 70% потрібних грошей має знайти інвестор. А термін реалізації проєкту не повинен перевищувати 5 років. До того ж законодавець обмежив сфери, на які поширюватиметься дія програми. Це – охорона здоров’я, поводження з відходами, добування з метою перероблення та/або збагачення корисних копалин (окрім кам’яного й бурого вугілля, сирої нафти і природного газу), транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність, логістика, освіта, мистецтво, культура, спорт, туризм і рекреація. Проєкт має передбачати будівництво, модернізацію, технічне та/або технологічне переоснащення об’єктів інвестування, придбання необхідного для цього обладнання. Ще одна обов’язкова умова – створення інвестором щонайменше 80 робочих місць із зарплатою не менш ніж на 15% вищою за середню заробітну плату за відповідним видом діяльності в регіоні, де втілюється проєкт, за попередній календарний рік.

Запобіжники для зловживань та вимоги до обіцянок

Завдання держави – спрощення бюрократичних процедур і полегшення спілкування інвестора та його представників із владними структурами й дозвільними органами. Допомагатимуть у цьому спеціально призначені радники (“інвестняні”), уповноважені Урядовим офісом UkraineInvest. Плюс вже згадані податкові пільги, митні полегшення, а також забезпечення за державний кошт об'єктами суміжної інфраструктури. Йдеться про будівництво нових чи надання у користування (зазвичай, після реконструкції) наявних автодоріг, ліній зв'язку, мереж тепло-, газо-, водо- й електропостачання, інших інженерних комунікацій. З одного боку, держава гарантує виконання взятих при підписанні кожного інвестпроєкту зобов’язання. З іншого – хоче такої ж відповідальності від інвесторів. Поміж передбачених обмежень – перспектива втрати митних і податкових пільг при спробі перепродати завезене у рамках реалізації проєкту устаткування. Якщо його відчужуватимуть раніше, ніж за п’ять років після зарахування на баланс, чи у разі дострокового припинення дії спеціального інвестиційного договору, не отримані державою як ввізне мито кошти доведеться повернути. До того ж коли обладнання ввозитимуть з Російської Федерації або з тимчасово окупованих територій України, пільги не діятимуть взагалі – розмитнення здійснюватиметься на загальних підставах. Те ж стосується й оподаткування імпорту податком на додану вартість. Інвестор також втрачатиме право на будь-які пільги при достроковому припиненні спеціального інвестиційного договору у зв’язку із невиконанням зобов’язань щодо обсягу інвестицій і термінів реалізації проєкту (крім випадків невиконання зобов’язань державою або настання форс-мажорних обставин).

Павло Кухта
Павло Кухта

“Окрім задекларованої мети – поліпшення інвестиційного клімату й залучення в економіку капітальних вкладень, – концептуально закон вирішує два завдання. Одне із яких – легалізація й унормування діяльності системи, що займається супроводом великих інвестицій. Представники UkraineInvest де-факто і є тими “нянями”, – наголошує в коментарі Укрінформу колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку України Павло Кухта. – Просто термін, як на мене, обрали не найкращий. По-друге, йдеться про законодавче врегулювання можливостей для Кабміну на договірній основі надавати великим інвесторам спеціальні умови господарювання в Україні”.

Чому інвестиційним “раєм для обраних” задоволені не всі

Думки незалежних експертів та представників бізнесу про ефективність оновленого інвестиційного законодавства неоднозначні. Хтось вважає, що згадані закони справді прикличуть в Україну “великі гроші”. Адже перспективи затяжного спілкування з нашою бюрократичною машиною – один з чинників, що поряд із незахищеністю прав власності та недосконалістю судової системи найбільше відлякує іноземних інвесторів від капіталовкладень в українську економіку. Тепер же їм допомагатиме “спеціально навчений” уповноважений державою представник. Та й сама держава, яка через згадані механізми підтримки та преференцій забезпечуватиме до 30% фінансування проєкту, не зацікавлена “вставляти палиці у колеса” інвесторам. Спільний інтерес – якомога швидший початок повноцінної виробничої діяльності у рамках кожної із програм. Тож за прогнозами оглядачів, “пробні” 3-5 проєктів у разі успіху стануть сигналом для масового приходу іноземних інвесторів в Україну. І тоді кількість таких програм швидко зросте – до десятків чи й сотень... Хоча інші фахівці звертають увагу на те, що яким би позитивним не був цей крок, він розрахований не стільки на іноземців, як на великий і вище середнього доморощений бізнес. А отже – потенційно може формувати дещо нерівні умови господарювання в окремих галузях і секторах. Доволі дискусійною називає тему надання пільг окремим бізнесам Павло Кухта. “З економічної точки зору це – не дуже добре. Але оскільки такі рішення допомагають розв’язувати проблему залучення інвестицій і, до того ж є доволі поширеною у світі практикою, краще мати у розпорядженні такий механізм, ніж не мати взагалі жодного. Чи є можливості зловживань? Потенційно – так. Адже якщо уряд неналежним чином контролюватиме цей процес, держпідтримкою може скористатися не реальний інвестор, а “зацікавлена” група, яка просто спробує ухилитися від сплати податків. Та оскільки йдеться про великі суми, це, безумовно, будуть скандальні історії, приховати які, як шило в мішку, не вдасться. Й за це має наставати політична відповідальність”, – підсумовує фахівець.

Сергій Цівкач
Сергій Цівкач

“За даними опитувань щодо того, на які фактори інвестори найчастіше звертають увагу, “заходячи” в ту чи іншу економіку, більш прогнозована робота з державою та більш прогнозовані дії держави часто-густо важливіші, ніж фінансові чи інші стимули”, – погоджується виконавчий директор UkraineInvest Сергій Цівкач. І додає: “Новий закон надає одразу дві переваги – і стимулювання, й підписання “надійної” угоди з державою. Що означає передбачуваність співпраці інвестора з Україною. При цьому закон не надає переваги жодній із категорій інвесторів. Умови рівні для всіх”. Тобто, на думку посадовця, закиди стосовно “орієнтації” документа передовсім на великий вітчизняний бізнес безпідставні. Інша справа, що всі погоджуються: для інвесторів головне – все ж, не поради, як обійти бюрократичні перепони, а повна відсутність таких перепон. Не існування “менторів” і “нянь”, а відсутність “злої мачухи”, роль якої, на жаль, часто беруть на себе вітчизняні чиновники та представники регуляторних структур та органів контролю. Не короткострокові (чи навіть середньострокові) фінансові преференції, а “довічний” захист вкладених інвестицій і прав власності. Й окрема тема, звісно ж – українські суди... Лише тоді, коли Україна матиме тривалу історію партнерських відносин із багатьма інвесторами з усього світу, коли держава підтвердить, що спроможна виконувати всі зобов’язання та обіцянки, можна чекати на справжній інвестиційний бум. За деякими оцінками, це станеться не раніше, ніж за 3-4 роки.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-