Довженко-Центр презентує унікальний фільм

Довженко-Центр презентує унікальний фільм "Документи епохи"

Укрінформ
Сенсаційну кінознахідку - фільм "Документи епохи" (1928) Леоніда Могилевського, з унікальними історичними зйомками, 6 грудня презентує Довженко-Центр. 

Про це йдеться у повідомленні прес-служби центру, яке є у розпорядженні Укрінформу. 

"Стрічка "Документи епохи" є безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням найбільш драматичних сторінок української історії перших десятиліть ХХ ст. Автор фільму - опальний український режисер Леонід Могилевський (Leonide Moguy, Могі, 1899 - 1976), чільний представник французького кіноавангарду та натхненник Квентіна Тарантіно. До цього часу вважалося, що фільми Могі радянського періоду втрачені. Те, що один із них, створений на базі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), після 80 років забуття віднайдено в Центральному державному кінофотофоноархіві ім. Г.С.Пшеничного - кіноподія національного масштабу", - наголошується в повідомленні.

Як зазначається, "Документи епохи" це: монтажний фільм, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917-1922 рр.; рідкісні зйомки діячів української революції Павла Скоропадського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Миколи Скрипника та багатьох інших; унікальні краєвиди Києва й Одеси початку XX століття.

Фільм демонструватиметься у живому музичному супроводі експериментального гурту "Сон Сови".  

Читайте також: Вийшов перший трейлер кіноверсії "Короля Лева"

Леонід Могилевський - всесвітньовідомий режисер, кінематографіст та письменник, один з піонерів української кінохроніки. У 1920-х роках очолював відділ кінохроніки ВУФКУ, був колегою по цеху Дзиги Вертова та Михаїла Кауфмана. Разом з Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів. З 1927 року відділ, очолюваний Могилевським, починає випуск "Кінотижня", а потім і "Кіножурналу" ВУФКУ – знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, "своєчасної та злободенної", що стали чи не єдиним джерелом новин. У той час Леонід Могилевський створює дві монтажні стрічки - "Як це було" і - у співпраці з режисером Я. Габовичем - "Документи епохи".

Наприкінці 1920-х Могилевський емігрував до Франції, а під час Другої світової війни - до США, потім знову повернувся до Європи - знімав у Франції та Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. У 1938 році фільм Леоніда Могі "В’язниця без грат" брав участь у Венеційському кінофестивалі, де отримав Кубок міністерства масової культури і номінувався на головну нагороду фестивалю як найкращий іноземний фільм. У 1947 році його картина "Bethsabee" номінувалася на Велику міжнародну премію Венеційського кінофестивалю.

А в 1950 році фільм Могі "Завтра - надто пізно" (Domani e troppo tardi) номінувався на Золотого Лева - головну нагороду Венеційського кінофестивалю та був визнаний найкращим італійським фільмом року. Фільми Леоніда Могі "Париж уночі" (1943) та "Аравійська операція" (1944) Тарантіно згадує серед стрічок, що надихали його на створення "Безславних виродків" (2009). Ці картини він ставить в один ряд із роботами Жана Ренуара та Фріца Лангa.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-