Полігон для російських гібридних атак

Десятки повідомлень, що надійшли цими днями про нібито заплановані терористичні акти, спрямовані проти школярів та мають відбутися на території латвійських шкіл, на жаль, знову стали тривожними сигналами не лише для поліції країни, мирних мешканців, а й для європейського простору загалом. Бо те, що робиться перманентно, очевидно, має і сталу мету.

Цими січневими днями подібні погрози знову набули цілком реальних проявів, як це сталося і восени минулого року. Тоді литовська поліція повідомляла про те, що невідомі погрожували підривом будівель і розпиленням отруйного газу, та жодна з погроз, на щастя, не підтвердилася. Тепер ситуація повторюється, до того ж – фактично копіюючи спосіб поширення і навіть певні фотоматеріали для цього.

Генеральна прокуратура Литви вже повідомила, що розпочала досудове розслідування, спрямоване на встановлення ініціаторів та поширювачів таких погроз, нещодавно опублікованих у мережі Telegram. Коментуючи ситуацію, представники правоохоронних органів Литви наголосили, що попереднє розслідування проводиться відповідно до статті 250 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за погрозу вчинення терористичного злочину. У підозрі також ідеться про те, що, очевидно, повідомлення надходили з фейкового акаунту з території РФ. І тут теж нічого дивного немає, бо саме Росія продовжує залишатися основною загрозою європейській безпеці, демонструючи це усіма можливими методами і способами. До того ж, саме країни Балтії, серед яких і Литва, можуть бути найбільш вразливими перед російською загрозою через свою безпосередню близькість до РФ.

Цілеспрямована інформаційна атака на школи, про яку повідомили посадовці правоохоронних органів Литви, очевидно, є частиною спланованої та далекоглядної підривної кампанії, головне спрямування якої розраховано на цивільне населення. Мета – також цілком очевидна: викликати паніку, страх, посилити відчуття морального, психологічного тиску на звичайних громадян, а це в першу чергу – батьки, для яких їхні діти – найцінніше. Як наслідок, суспільство має відчути загрозу, реальну небезпеку та розчарування у неспроможності відповідних органів і держави загалом захистити їхні базові потреби. Можемо говорити про налагоджену модель інформаційного терору, що має свої канали, до того ж цілком «дешеві», що не потребують особливих витрат, а результату досягають фактично миттєво.

Чи стала Литва випадковим об’єктом такої «уваги» інформтерористів? Очевидно, що ні, бо саме Литва, як і всі країни Балтії, знаходяться серед найбільш відданих прихильників підтримки України у протистоянні російській агресії. Тому таку інформаційну атаку можемо розглядати в першу чергу як особливу форму помсти за послідовність та принциповість. Водночас варто згадати, що литовсько-російські відносини, що були напруженими впродовж фактично усієї історії, значно погіршилися саме після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Це призвело до розриву дипломатичних відносин, введення санкцій проти РФ, послідовної підтримки України – політичної, економічної, військової. Литва є членом НАТО та ЄС, що також значно зміцнило її антиросійську позицію і перетворило РФ на реальну загрозу безпеці та суверенітету країни.

Водночас той фактор, що Литва є однією з найбільш послідовних критиків дій Москви серед членів ЄС і НАТО, перетворює її на вразливу мішень для кремлівської пропаганди та шантажу. Подібні інформаційні провокації дозволяють Москві показово карати незручних для неї опонентів, демонструючи, що за прояви волелюбності кремлівські спецслужби та боти будуть «карати» ось таким чином, а, можливо, згодом і з застосуванням інших методів впливу, більш жорстких та невідворотних.

Тож російська гібридна загроза, здається, стає все більш відчутною та ближчою для цивілізованого світу, європейського континенту зокрема і набуває абсолютно реальних форм і проявів.

До того ж, Росія розглядає гібридну війну як безперервний процес, що йде з завищенням «ставок». Згадаймо, як напередодні повномасштабного вторгнення в Україну Росія цілеспрямовано розхитувала ситуацію, робила це різними способами і методами. Це відбувалося впродовж кількох років та мало на меті цілковиту дестабілізацію країни. Те саме зараз відбувається і в європейському просторі через різні засоби та канали впливу.

Стратегічна мета країни-агресорки РФ, на думку багатьох експертів, не обмежиться лише залякуванням окремих країн, а має на меті цілковиту руйнацію всієї європейської архітектури безпеки.

Отримавши у спадок після розпаду СРСР членство у міжнародних безпекових організаціях, Російська Федерація не лише не виправдала сподівань світової спільноти на гарантії підтримання миру і порядку, а й користуючись статусом ядерної держави, вперше з часів Другої світової війни розв’язала війну в межах Європи. І ось тепер, продовжуючи просувати тривожні сигнали про неспроможність та неефективність колективного європейського захисту, Путін хоче роз’єднати та схилити європейські держави діяти обережніше, з думкою виключно про власні інтереси. Така стратегія в першу чергу спрямована на послаблення рівня довіри до НАТО і ЄС та посилення внутрішніх протиріч між союзниками.

Згадаймо нещодавню заяву Путіна про те, що Росія готова до війни з Європою, приправленою уточненням, що нібито РФ не збиралася і не збирається цього робити. Але, як знаємо, вірити Путіну – себе не поважати. Водночас абсолютно доконаний факт, що російська влада продовжує демонструвати свою незацікавленість у будь-якому мирному врегулюванні війни з Україною, окрім повної капітуляції українського уряду та знищення української державності, а воювати з Європою Кремль розпочав ще у лютому 2022 року, вдавшися до повномасштабного вторгнення та перетворивши європейський простір на зону особливої уваги та напруги. Цілком очевидно, що це на сьогодні – головна мета гібридної агресії РФ. І на цьому шляху Москва не гребує жодними методами і способами розхитати ситуацію, залякати європейців можливими непоправними ускладненнями у тому випадку, коли лідери ЄС не підуть на поступки Кремлю та продовжать свою проукраїнську і водночас антиросійську політику.

Путін хоче досягти межі шокової ситуації, вдаючись до будь-яких методів та зачіпаючи найважливіші і найболючіші точки дотику, серед яких, цілком зрозуміло, питання стабільності та безпеки, особливо дітей. Кінцевою метою російської гібридної агресії має стати саме ослаблення та дестабілізація Європи, за чим, цілком вірогідно, розглядається і можливий насильницький територіальний переділ. Існує і думка про те, що після припинення активних бойових дій проти України Москва шукатиме нові способи тиску на НАТО, і тут країни Балтії можуть стати зоною особливої кремлівської уваги та певним полігоном для тестування міцності і рішучості Альянсу. Тому подібні інформатаки можуть стати своєрідним підготовчим етапом для подальшого загострення та ускладнення геополітичної ситуації на континенті. Цілком очевидно, що будь-які російські провокації та намагання вплинути і розхитати ситуацію давно перестали бути лише внутрішніми проблемами країн ЄС, це – питання колективної безпеки Заходу, що в першу чергу передбачає системну співпрацю та координацію дій. Бо саме в єдності – сила.

Тарас Попович, журналіст, правозахисник

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства