«Хитрість нинішнього світу полягає в тому, щоб використовувати економіку для побудови світової політичної структури».

Ці слова Генрі Кіссінджера можна приймати чи відкидати разом із їхнім автором. Але саму логіку ігнорувати вже неможливо. Економічні інструменти давно перестали бути лише засобом торгівлі чи накопичення капіталу. Вони стали одним із головних способів зберігати і формувати політичний устрій західного світу та ширшої міжнародної системи. Політична єдність союзників у цьому протистоянні важливіша за чистоту економічної теорії. А відповідь на більшість сучасних викликів і ключ до переваги в геополітичному змаганні лежить саме у фінансовій системі.

Останні кроки Сполучених Штатів це наочно підтверджують. У жовтні американське міністерство фінансів наклало на Bank of America рекордні штрафи на суму понад 1,21 мільярда доларів за порушення законодавства про боротьбу з відмиванням коштів і за обхід санкційного режиму. Це третій за величиною штраф в історії американського казначейства. Банк учасно не повідомив про підозрілі операції на суму понад 5 мільярдів доларів, з яких понад мільярд мали ознаки ризиків для національної безпеки. Міністр фінансів Скотт Бессент прямо заявив: фінансові установи стоять на передовій захисту економічної та національної безпеки. Коли банк такого масштабу не виконує свої обов’язки, ризики поширюються на всю систему.

Інший приклад – дії проти російської тіньової мережі А7. Сполучені Штати визнали її транснаціональною злочинною організацією і почали перекривати канали, через які ця мережа разом із пов’язаними структурами допомагала обходити санкції, зокрема за допомогою віртуальних активів. Йдеться про масштабні обсяги операцій, які вже вимірюються сотнями мільярдів.

Європейський Союз також бачить проблему. Європейська комісія оголосила про створення робочої групи з криптовалют. Її завдання – посилити контроль за дотриманням обмежень і закрити лазівки, через які віртуальні активи використовують для обходу санкцій, насамперед щодо Росії.

Водночас «протилежний табір» шукає власні способи економічного наступу. Нещодавнє дослідження детально продемонструвало, як Північна Корея, відрізана санкціями і з хронічним дефіцитом коштів, перетворила кіберпростір на одне з головних джерел валюти для режиму. Рейди на азійські центробанки й криптовалютні біржі давно перестали бути окремими епізодами. Особливо показовим є припущення про участь північнокорейських хакерів у нещодавній атаці на велику криптовалютну біржу на суму понад 6 мільярдів доларів – потенційно найбільшій крадіжці віртуальних активів в історії.

За оцінками розвідки Південної Кореї, у кіберопераціях залучено близько 8400 осіб, включно з технічним персоналом. Система підготовки починається з підліткового віку: відбір за математикою і точними науками, кілька років поглибленої технічної підготовки, потім спеціалізовані програми. Найкращі агенти додатково тренуються за кордоном, зокрема в Китаї й Росії. Відсутність внутрішньої відповідальності робить їх особливо наполегливими. Минулого року північнокорейські хакери вкрали близько 2 мільярдів доларів – приблизно 60 відсотків світового обсягу кіберкрадіжок криптовалюти.

Росія залишається одним із ключових партнерів Північної Кореї в підготовці кіберкадрів і технологічному обміні. Україна вже понад десять років є головною ціллю російських кібероперацій – від руйнівних атак на критичну інфраструктуру до постійного тиску, спроб обходу санкцій і операцій з дестабілізації. Саме цей досвід має практичну цінність для всього демократичного світу.

Північнокорейська модель – це постійний елемент глобальної загрози, що спирається на російську підтримку. Український досвід протидії російській кіберагресії може стати одним із найцінніших джерел для партнерів, які шукають не теорію, а перевірені підходи до захисту і стримування.

Є й зворотний бік: чим жорсткіше працюють механізми відповідальності в західній фінансовій системі, тим дорожче стає спроба її обійти. Але сама логіка залишається незмінною. Економічні інструменти – штрафи, санкції, контроль за віртуальними активами, вимога відповідальності від фінансових установ – і є тим способом, яким сьогодні формують і захищають політичну структуру. Кіссінджер не даремно говорив про хитрість, яка вже давно стала правилом гри: гроші вирішують більше, ніж гармати.

Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (ESCU)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства