Зміна «української» риторики Дональда Трампа: це з ним надовго?
Зустріч президентів Володимира Зеленського та Дональда Трампа на полях 80-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку принесла, без перебільшення, головну сенсацію тижня. Не так сам факт перемовин, як риторика американського лідера, що пролунала до і після них. Заяви Трампа виявилися настільки несподівано жорсткими щодо Росії та прихильними до України, що викликали одночасно і хвилю оптимізму, і шквал скептичних запитань. Від згадки про «паперового тигра» в Кремлі до визнання можливості України повернути всі свої території –контраст із попередніми висловлюваннями президента США виявився разючим.
Тож що це було: кардинальна зміна стратегії, хитрий тактичний хід чи черговий прояв імпульсивної натури Дональда Трампа? Мовляв, сьогодні він сказав так, а завтра скаже протилежно інше. Скільки вже такого було…
Аналізуємо заяви, їхні можливі причини та наслідки разом з провідними українськими політологами.
Від «скепсису» до «паперового тигра»: що змусило Трампа змінити платівку?
Ще кілька місяців тому риторика Білого дому була далекою від того, що ми почули сьогодні. Звучали тези про необхідність для України йти на «компроміси» – неприємні в підтексті, ледве не капітуляцію, а про Росію як про «велику силу», звучали неприховані сумніви у здатності Києва здобути перемогу. Тепер же ми чуємо, що «Росія не виглядає такою вже й видатною», її економіка «руйнується», а Україна «перебуває в такій позиції, щоб воювати й виграти, повернувши собі всю територію у своїх початкових межах».
Політолог Володимир Фесенко наголошує на безпрецедентності моменту: «Такої позитивної риторики щодо України ми з боку Трампа ще ніколи не чули. Достатньо порівняти «у вас не має козирів» і «Україна може повернути всю свою територію у первісному вигляді». Який величезний емоційно-політичний розрив між атмосферою і заявами на зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому 28 лютого 2025 року і на переговорах Трампа і Зеленського на полях Генасамблеї ООН. А пройшло всього півроку. Якийсь несподіваний Трамп нам з’явився в Нью-Йорку».
Дійсно, здається, що президент США кардинально переглянув свої погляди. Проте експерти закликають до стриманості та глибокого аналізу сказаного, відокремлюючи слова від потенційних дій. Політолог Ігор Рейтерович вважає, що за привабливою обгорткою поки що бракує конкретики. «Риторика Дональда Трампа справді змінилася. Вона звучить правильно, такою вона мала бути вже давно. Однак варто розуміти: це лише риторика. Якщо уважно проаналізувати зміст його заяв, то я не бачу в них якихось надзвичайних, «супервеликих» позитивних сигналів для України. Відверто кажучи, Сполучені Штати, судячи зі сказаного, наразі більше готові спостерігати, сподіваючись, що головний тягар вирішення проблем та питань ляже на Україну, Європейський Союз і НАТО. При цьому остаточно незрозуміло, якою буде роль НАТО – зі США чи без них у цих процесах?» – зазначає він.
На думку Рейтеровича, хоча такі заяви є неприємним сигналом для Росії, Україні потрібні вже не слова, а реальні кроки. Єдиним відчутним практичним висновком зі слів Трампа експерт вважає готовність США продавати зброю. «Судячи зі слів Трампа, продажі відбуватимуться – це вже можна констатувати. Інше питання – їхні обсяги та номенклатура озброєнь, адже всі ці деталі ще належить узгодити. Втім сам факт готовності США постачати нам зброю – це головний висновок, який можна зробити сьогодні. Це безумовно позитивний сигнал для України. Головне тепер – не втратити цю динаміку», – підсумовує політолог.
З іншого боку, політолог Олег Саакян розглядає цей розворот Трампа не як раптове «прозріння», а як цілком прогнозований результат тиску внутрішніх та зовнішніх обставин. «Ця заява – безумовно помітна й значуща подія, хоча й цілком прогнозована. Я неодноразово наголошував, що наприкінці вересня – на початку жовтня очікується розворот у риториці Трампа. Ситуація, яка була, не могла тягнутися нескінченно, і вже наприкінці літа було видно, як «стискається пружина» внутрішньополітичного тиску у США. Саме тому ще з серпня Трамп був змушений коригувати свою позицію: він почав називати Путіна агресором, погоджуватися на продаж зброї Україні, запроваджувати – хай і косметичні – санкції проти іноземних компаній, що допомагають російському ВПК. Це відбувається під впливом внутрішньоамериканського контексту: повернення Конгресу з канікул, підготовки до проміжних виборів, загострення дискусій усередині республіканського табору», – пояснює Саакян.
Додатковим фактором, за його словами, стала зростаюча суб'єктність Європи, яка все рішучіше діє як єдиний геополітичний гравець. Таким чином, Трамп, якого Саакян називає «політичною твариною», що тонко відчуває кон'юнктуру, був змушений реагувати на звуження коридору своїх можливих дій.
Цю думку про прагматичну, а не ідеологічну, природу зміни риторики підтримує і колишній журналіст «Голосу Америки» Остап Яриш. Він нагадує про разючу мінливість позиції американського президента. «Кілька тижнів тому Трамп твердо заявляв, що Україна ніколи не була здатною перемогти, тож для миру вона мусить поступитися частиною територій... Ще перед цим Трамп критикував Росію... Потім, як пам’ятаємо, була Аляска і червона доріжка», – пише Яриш. Він робить висновок, що в основі дій Трампа лежить простий принцип: «Трамп любить ставити на переможців і зневажає лузерів. Ця логіка в нього залишається незмінною». Очевидно, що успіхи України на фронті та провали російської армії, яка не змогла досягти вирішальних успіхів, змусили Трампа переглянути свої ставки. Росія не виправдала його очікувань, а отже він більше не бачить сенсу загравати з потенційним аутсайдером.
Тактичний хід чи стратегічна зміна: чи готовий Трамп протистояти Путіну?
Якщо зміна риторики є фактом, то її глибинні причини та довгострокові наслідки залишаються предметом дискусій. Більшість експертів схиляється до думки, що нинішні проукраїнські заяви Трампа – це радше тактичний маневр, аніж фундаментальна зміна його світогляду.
Володимир Фесенко: «Треба розуміти, що нинішні проукраїнські заяви Трампа це не просто емоції. Трамп – хитрий і цинічний політик. Цілком ймовірно, що це тактичний хід президента США, своєрідний риторичний спосіб впливу на Путіна... Сигнал, який він надсилає Кремлю достатньо простий: ваші економічні справи кепські і погіршуються; «якщо ви не погодитись на реальні мирні переговори про завершення війни в Україні, я можу допомогти Європі і Україні у війні проти Росії», – аналізує Фесенко.
Він звертає увагу на цікаве формулювання у дописі Трампа: «За умови часу, терпіння та фінансової підтримки Європи і особливо НАТО, відновлення кордонів, з яких почалася ця війна, є цілком можливим». «Він тут не згадує США, але натякає, що хід війни може і змінитися. В даному випадку нам не варто знову потрапляти в пастку завищених очікувань. Не йдеться про намір Трампа змінити хід війни на користь України, це скоріше попередження Путіну і риторичний тиск на Росію. Поки лише риторичний, і цього може бути замало», – застерігає політолог. Водночас він з іронією додає, що цей тиск вже має певний ефект: «На болотах вже завили. Тому зараз треба дивитись, як відповість Путін».
Олег Саакян пропонує ще більш обережну, але глибоку формулу для оцінки поточної ситуації. На його думку, Трамп пройшов важливий етап еволюції, але до кінцевої мети ще далеко. «Найімовірніше, «найтемніша ніч» у відносинах Трампа з Україною вже позаду. Ми вступаємо у фазу, коли він перестає бути інструментом Путіна для тиску на Київ і Європу. Водночас не факт, що він сам стане важелем для України у протидії Кремлю – поки що Трамп перестає бути частиною проблеми, але ще не став частиною рішення», – вважає Саакян.
Він окреслює два сценарії, за яких Трамп міг би стати «частиною рішення». «Перший – якщо Сполучені Штати по-справжньому включаться у «задушення» російської економіки й запровадять справді масштабні, дієві санкції. Другий – якщо Трамп увійде у переговорний процес уже як партнер України, фактично у ролі «шерифа» чи «прокурора», який виступає на боці жертв проти злочинця. Наразі він до цього не готовий», – констатує експерт.
Більше того, Саакян попереджає про потенційну «зраду», яка може критися за нинішньою позитивною динамікою. Він не виключає, що паралельно з підтримкою України, Трамп може запустити окремі переговорні треки з Росією з глобальних питань (ядерна безпека, космос, арктичні маршрути), виводячи за дужки російсько-українську війну. «У такому сценарії Вашингтон одночасно: продає зброю та надає розвідувальні дані Україні; підтримує європейських партнерів, які допомагають Києву; але напряму не бере участі у війні; і водночас веде з Москвою переговори про глобальну безпеку. Формально одне не заперечує іншого, але саме тут може критися майбутня «зрада», яка проявиться у горизонті кількох місяців», – застерігає політолог.
Щодо тривалості нинішнього курсу, Ігор Рейтерович висловлює обережний оптимізм. Він вважає, що повернутися до відверто проросійських заяв Трампу вже не дозволить політична кон'юнктура. «На мою думку, він навряд чи зможе тепер різко змінити курс у протилежний бік. Скоріше за все, ця риторика залишатиметься у своєрідному «підвішеному стані», однак навряд чи Трамп дозволятиме собі висловлювання, які бодай риторично працюватимуть на користь Росії. Адже на кону – вибори та ціла низка внутрішніх і зовнішньополітичних факторів. Тому можна бути відносно спокійними: повернення до відверто проросійських заяв не виглядає реалістичним. Головне тепер – утримати його в нинішньому руслі хоча б на рівні риторики, щоб він залишився в позиціях, які займає зараз».
Ключовим критерієм оцінки, як наголошує Остап Яриш, мають стати не слова, а дії, які за ними послідкують. «Остання реакція Трампа, хоч однозначно є позитивною для України, матиме вагоме значення тоді, коли з епізодичної заяви стане послідовною риторикою. І коли цю риторику підхоплять Венс, Рубіо, Геґсет та інші, трансформуючи її в політику та головне – дії. Ми не знаємо, як думатиме президент ще за два-три тижні, і що ми почуємо від нього далі», –резюмує він.
Висновок
Зустріч у Нью-Йорку та заяви Дональда Трампа, безперечно, стали важливою тактичною перемогою для української дипломатії. Це результат системної та наполегливої роботи команди Президента Зеленського, яка змогла донести до американського лідера реальний стан справ на фронті та в російській економіці.
Зміна риторики є очевидною і вкрай позитивною.
Водночас, аналіз експертних думок свідчить про необхідність тверезої оцінки ситуації. Нинішній розворот Трампа, найімовірніше, є прагматичним та кон'юнктурним, а не ідеологічним. Він зумовлений успіхами України, провалами Росії та внутрішньополітичним тиском у США. Це скоріше тактичний хід для тиску на Путіна, аніж готовність до повномасштабної стратегічної конфронтації з ним на боці України.
Як влучно зазначив Олег Саакян, Трамп «перестає бути частиною проблеми, але ще не став частиною рішення». Для Києва та його європейських союзників головне завдання зараз –конвертувати цю нову позитивну риторику в конкретні дії: реальні санкції проти РФ, збільшення обсягів та розширенням номенклатури військової допомоги. Слова сказані, і вони важливі. Але справжнє значення нью-йоркського гамбіту Дональда Трампа покаже лише час і, головне, справи.
Мирослав Ліскович. Київ
Фото: Офіс Президента України
