Нарешті питання про виведення російських військ із Придністров’я лунає в ультимативному форматі
Ситуація навколо Придністров'я залишається напруженою, а питання російського військового контингенту в регіоні набуває особливої актуальності. Нині на нього є різні погляди, зокрема і такий, що він недієвий. Політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи», координаторка проєкту «Дельта-24» про регіон Україна-Молдова-Румунія Маріанна Присяжнюк в інтерв’ю телеканалу «Ми–Україна» наголошує, що не слід недооцінювати потенційну загрозу, яку становить російський військовий контингент у придністровському анклаві.
Молдова просуває наратив, що в Придністров’ї мало російських військових – близько півтори-двох тисяч, а всі інші – місцеві. Але мене це не заспокоює, тому що загальна кількість рекрутованих – до 20 тисяч. Це вже фактично армія, де є й місцеві, й росіяни.
На цій території давно діє система військової підготовки, і недооцінювати її не варто.
Озброєна людина завжди становить загрозу. Ви думаєте, у них там автоматів немає? Військові навчання проходять майже щомісяця. Це підготовлені кадри, які можуть наробити шкоди в будь-якому разі.
Значущою є ідеологічна їхня обробка. За тридцять років у Придністров’ї сформувалася виразна проросійська свідомість.
Це населення, зомбоване ненавистю, воно себе також показало б у не наймиролюбніший спосіб. Етнічне походження тут не відіграє ролі – важливіше те, що вони роками формувалися у російській пропаганді.
І загроза, яку становить Придністров’я, – це не лише російський військовий контингент, а й проросійськи налаштоване місцеве населення, яке в минулому вже брало участь у дестабілізаційних діях в Україні.
Жителі Придністров'я, зокрема місцеві молдавани, які поділяють радянські погляди, неодноразово були помічені в провокаціях. Вони брали участь у подіях, що передували 2 травня в Одесі, а також у спробах розхитати ситуацію в регіоні – від "республіки Буджак" до "Одеської республіки" в 2014-2015 роках».
Це підтверджує, що цей регіон залишається осередком потенційної загрози.
Можливо, ці люди не є військовою силою для ведення масштабної війни, але вони є ресурсом для шпигунства, пропаганди та дестабілізації. Це небезпечна територія, яка не перебуває під жодним реальним контролем.
Водночас є й позитивні зрушення. Вперше на офіційному рівні питання виведення російських військ із Придністров'я звучить так рішуче.
Нарешті це питання про необхідність виведення російських військ лунає в такому ультимативному форматі – і від прем’єра Молдови Доріна Речана, і від президентки країни Маї Санду в спільній декларації із Володимиром Зеленським, опублікованій за результатами візиту Санду до України. Це важливий сигнал.
Що стосується майбутнього російських військ у Придністров'ї, то воно багато в чому залежить від політичної волі самої Молдови, яка роками говорить про прагнення до «мирного врегулювання» придністровського конфлікту. Нинішня енергетична криза в Придністров'ї, спровокована припиненням постачання газу з боку Росії, може стати відправною точкою для такого «мирного врегулювання».
Молдова заявляє, що виступає за мирне врегулювання ситуації. Що ж, енергетична криза – це теж мирний спосіб її врегулювання. Чому ж усі так засмучені? Якщо Кишинів нарешті зробить ставку на деокупацію, а не лише на реінтеграцію, то з Україною Молдова знайде спільну мову в цьому питанні.
Маріанна Присяжнюк, аналітикиня, аспірантка Бухарестського національного університету
