Чи доживе режим Лукашенка до 2021 року?

Чи доживе режим Лукашенка до 2021 року?

Білорусь-2020
Укрінформ
26 жовтня закінчився термін «ультиматуму Тихановської»

З приводу «народного ультиматуму» Тихановської до 25 жовтня, оголошеного режиму Лукашенка, багато хто казав, що це зроблено занадто пізно. І якби щось подібне було сказано раніше, то ефект був би більшим. Важко сказати, історія не робиться в умовний спосіб, і це перевірити неможливо.

Але всі сходилися на одній думці: добре, що це сказано, хоча б зараз... Звичайно, ніхто не чекав, що Лукашенко виконає умови ультиматуму. З іншого боку, всі були впевнені, що додатковий мобілізуючий ефект подібне звернення надасть. Проблема лише в тому, що такі ультиматуми не можна оголошувати часто, точніше – можна оголосити одноразово.

ТИЖДЕНЬ ПЕРЕД ЗАКІНЧЕННЯМ УЛЬТИМАТУМУ

Протягом тижня перед закінченням ультиматуму протести були на звичайному рівні, але з більшим, ніж зазвичай, очікуванням недільного маршу.

У суботу ж не менш важливим за ті акції протесту, які відбувалися, стала ще одна подія. А саме - скасований провладний мітинг у неділю. А до нього ж готувалися заздалегідь. Планувався привіз до столиці за рознарядкою великої кількості бюджетників з регіонів. Початок заходу - 14.00 25 жовтня, одна з основних точок збору – стела «Мінськ – місто-герой», від неї люди мали пройти в бік проспекту Незалежності. А на Жовтневій площі планувався виступ самого Олександра Лукашенка. Але у підсумку вийшов великий пшик. Мітинг скасували, посилаючись на загрозу COVID-19. Що для країни, в якій відбувся 9-травневий парад Перемоги, звучить досить смішно. Тобто влада відчула, що зібрати вражаючий, на тлі опозиції, захід не вдасться. А значить, скасування мітингу під благородним приводом принесе менше репутаційних втрат, ніж млява акція, яка програє за всіма параметрами черговому недільному маршу протесту.

Щоб скрасити ганебне скасування червоно-зеленого мітингу і ходи, провладні медіа доклали зусиль, аби зробити перемогу з іншої суботньої події – телефонного дзвінка Лукашенку від держсекретаря США Майка Помпео. Той "закликав до повного звільнення і дозволу на негайний виїзд з Білорусі незаконно затриманого громадянина США (політтехнолога, – ред.) Віталія Шклярова". Також керівник Держдепу (співробітницею якого є дружина Шклярова Хізер, вона працює у Київському посольстві) "вкотре заявив про те, що Сполучені Штати підтримують прагнення білоруського народу до демократії". Власне, все: традиційна турбота про свого, неправомірно затриманого громадянина плюс кілька обов'язкових слів демократичного етикету.

Але яку ж поему в прозі створило з цього інформаційне агентство "БелТА", скориставшись нежданим подарунком долі на 300%. Отже, заголовок: "О ситуации в мире, Беларуси и США, отношениях с Россией и реагировании на угрозы – подробности разговора Лукашенко с Помпео". І далі - абзац (часто маленький, на одне речення) по кожному з цих пунктів.

Ось, видається найбільш дотепним: "Александр Лукашенко и Майк Помпео обсудили внутриполитическую обстановку – и в Беларуси, и в Соединенных Штатах Америки". А що? Дзеркальність як улюблений принцип дипломатії. Так і уявляєш собі Григоровича, який ділиться з "другом Майком" своєю цінною думкою про внутрішньополітичну обстановку в США.

Ось теж непогано: "Александр Лукашенко проинформировал собеседника о национальном диалоге, который сейчас активно ведется в Беларуси". Активно, зауважте, ведеться. Цікаво, це про що - про знамениту зустріч в СІЗО КДБ або про більш активні побиття і затримання протестувальників?

І ось це є не менш цінним: Лукашенко попередив Помпео, що "в случае внешней агрессии со стороны Польши, Литвы или других стран – Беларусь и Россия будут вынуждены реагировать". Це настільки чудово, що коментарі зайві.

Ну і вишенька на торті – про вибори в США: Лукашенко "пожелал успехов в их проведении в целом и лично Дональду Трампу". Схоже, тут надія на два фактори: не лише на перемогу чинного президента США, але і на дивну любов того до переговорів з диктаторами. Ну, так собі ставка, вилами по картоплі.

РЕЖИМ ВНУТРІШНЬОЇ ОКУПАЦІЇ Є ВСЕ БІЛЬШ ОЧЕВИДНИМ

На недільному марші останнього дня «Народного ультиматуму», за оцінками журналістів, було не менше ста тисяч учасників. Досить довго протистояння було не дуже жорстким. Але вже ввечері, коли акція закінчувалася, стало гаряче на Орловській вулиці. Якщо подивитися на карту Мінська, неважко зрозуміти, чому саме там. Це одна з вулиць, які ведуть до Палацу Незалежності - мінської резиденції Лукашенка. І його нервозність у цих випадках передається силовикам. Тут було багато чого: і попереджувальна стрільба в повітря, і активне метання особливо гучних і засліплюючих світлошумових гранат. Причому гранати навмисно кидалися прямо в людей, на одному з відео зафіксовано її потрапляння в дівчину.

Далі була жорстка зачистка навколишнього простору з біганням по подвір'ях. Силовики також встигли увірватися до однієї з квартир на Орловській, щоб затримати демонстрантів, які ховалися там. Але тут довго говорити не варто. Краще просто подивитися, до чого люди в масках і без розпізнавальних знаків вдаються у квартирі формально співгромадян, фактично – окупованого населення.

А поранених під час жорсткого розгону на Орловській вулиці звозили не до однієї, а відразу до трьох лікарень…

Події 25 жовтня оперативно прокоментував начальник мінської міліції Іван Кубраков. За його словами, у неділю до столиці з'їхалися "более агрессивные и активные протестующие", їхньою метою було зайняти "проспект Независимости со всеми его площадями". Кубраков заявив, що демонстранти закидали камінням співробітників міліції і напали на будівлю Центрального РУВС. У відповідь силовики вжили "меры по пресечению противоправных действий" - спецзасоби та фізичну силу. У білоруських Телеграм-каналах був опублікований ролик, яким відеорядом супроводили ці слова на "России-24" - з характерним коментом: "Жесть. Они совсем тронулись?". Ось так, потроху, білоруси звикають до Задзеркалля кремлівської пропаганди.

Фото: TUT.BY
Фото: TUT.BY

ЗИМА БУДЕ ДОВГОЮ. І З ВОДОМЕТАМИ

Але настав понеділок. Світлана Тихановська, старанно виконуючи свою функцію національного лідера, "вістря" білоруської опозиції, написала у своєму Телеграм-каналі, що 26 жовтня робиться "следующий шаг беларусов (саме так, через "а"! - авт.) к свободе, прекращению насилия и новым выборам». «Сегодня начинается Народная Забастовка. Беларусы знают: 26 октября главная работа – показать, что никто не будет работать на режим. Работники государственных заводов и предприятий, транспортники и шахтёры, преподаватели и студенты с самого утра начали бастовать". Вона висловила впевненість у тому, що "частный бизнес, религиозные общины, культурные и спортивные деятели, айтишники поддержат бастующих и остановят свою работу на день". Тихановська закликала білорусів підтримати працівників МАЗу, "ГродноАзота", МТЗ, МЗКТ, "Нафтана", Беларуськалия та інших заводів, "ведь они сегодня рискуют личной свободой, чтобы мы добились свободы для нашей страны".

І справді, страйк розпочався у багатьох місцях. Природно, одразу ж почалися відповідні заходи влади щодо його придушення. Особливо масові арешти почалися на "ГродноАзоте". У Мінську ж вишикувалися "ланцюги солідарності". Подекуди їх також розганяли. Знову, як було в перший вересневий тиждень, підвищену активність проявляють студенти…

Але до швидкого результату це не призведе. Просто білоруський протест, білоруська революція вийшли на нове коло спіралі. Однак, "зима буде довгою". І з водометами. Зараз надії Лукашенка та його режиму - на те, що ультиматум і страйк відчутно швидкого результату не дадуть. А в холодну пору року протестувати складніше, до того ж водомет стає куди більш небезпечною зброєю, ніж у серпні-вересні або навіть жовтні. Так, новий виток протесту починається з інших вихідних позицій: режим ослаблений, є великий досвід протистояння. Але і негативні сторони скидати з рахунків не можна. Накопичилася втома, у тому числі і від відсутності результату. Багато хто з активістів витіснений за межі країни.

Між тим, до Нового року залишилося трохи більше двох місяців. Найближче завдання мінського режиму сьогодні формулюється просто - дожити до 2021 року, а там... Ні, що буде там, зараз у штабах Лукашенка навіть не думають. Триває щоденна, щотижнева боротьба за виживання. Але на втому "усатого" розраховувати не варто. Так, серйозні акції на його підтримку зібрати не вдається. Але на ТБ є велике мистецтво монтажу. І Росія поки на його боці. Тому - це досі гра в довгу, і він триматиметься до останнього омонівця.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-