Чому українці вимагають повного усунення російських спортсменів

Чому українці вимагають повного усунення російських спортсменів

Укрінформ
Спорт і спортсмени в росії – це потужна частина машини пропаганди.

Українські спортсмени активно вступили в інформаційну війну проти росії і намагаються досягти повного бана представників агресора зі всіх змагань. Але не всі іноземні колеги їх розуміють. Звідси виникають конфлікти, як у Дмитра Підручного із братами Фуркадами. Або дискусія навколо «Вімблдону» між топами, що захищають росіян, як Рафаель Надаль і Новак Джокович, та українськими тенісистами.

Проблема в тому, що українські спортсмени у таких перепалках намагаються тиснути на емоції. На жаль, недостатньо розповісти про Бучу та смерть українців, адже іноземці часто не можуть пов'язати в голові, чому безчинства російської армії стосуються спортсменів. Вони живуть в іншому контексті по-іншому влаштованому світі. Для багатьох «спорт поза політикою» (хоча яка тут політика, коли йде війна?) – звична і здається правильна теза, звідки й витікає таке ставлення до банів росіян.

Щоб пояснити зв'язок російських спортсменів із державою, треба говорити не емоціями, а конкретними аргументами та фактами.

Читайте також: Підручний нагадав Фуркаду про його злочинне мовчання під час війни

Понад 70% росіян підтримують війну росії в Україні

Декілька незалежних недержавних соціологічних досліджень, проведених після 24 лютого, стверджують, що понад 70% росіян підтримують війну в Україні. Наприклад, «Радіо свобода» повідомляло про два такі опитування. Ще один проводив «Левада-центр», який внесено до росії до реєстру некомерційних організацій, що виконують функції іноземного агента. Це лише конкретні приклади – більшість опитувань показують схожі результати, де фігурує показник понад 70%.

Не можна сліпо вірити дослідженням, проведеним у росії, навіть умовно «незалежним». Але їхні дані співпадають із фактами: росія третій місяць бомбардує українські міста та вбиває українців, а всередині країни немає масових протестів. В Україні обґрунтовано вважають, що більшість росіян справді підтримують війну.

Якщо понад 70% підтримують війну в Україні, серед них є і інженери, і вчителі, і спортсмени. Спортсмени – невід'ємна частина суспільства. Оскільки воно підтримує війну, то за умовчанням вважаємо, що і спортсмени у цій більшості, якщо не заявили про протилежне.

Читайте також: Британці пояснили, чому росіян і білорусів не буде на Вімблдоні

Багато хто з російських спортсменів – військові

Російський спорт завжди був тісно пов'язаний із російською армією. Важко назвати точну цифру, скільки з усіх російських спортсменів – військові. Але є факти:

– на літній Олімпіаді-2020 у Токіо 45 із 71 нагород російському олімпійському комітету принесли представники Центрального спортивного клубу армії;

– на зимовій Олімпіаді-2022 у Пекіні як мінімум 34 з 212 російських спортсменів були військовими у званні не нижче за єфрейтор, 15 з них – офіцери.

Читайте також: Російські клуби виключили з баскетбольних єврокубків

Спорт у Росії фінансується переважно державою

Там, де немає прямого відношення до армії, майже весь російський спорт міцно пов'язаний із державою великими грошима. Не лише через бюджет, а й через близьких до російської влади олігархів чи державні компанії. Особливо у професійному спорті, який у капіталістичних країнах існує насамперед як бізнес.

Як приклад, три найбільш популярні в Росії командні види спорту, де масштаби державного фінансування величезні.

Футбол. 15 із 16 клубів російської прем'єр-ліги частково або повністю фінансуються державою або пов'язаними з нею особами.

Хокей. Ключові партнери ліги – держкомпанії «СОГАЗ» та Ростелеком».

Усі 19 російських клубів КХЛ частково чи повністю фінансуються грошима, що з державою.

Баскетбол. Титульний спонсор Єдиної ліги ВТБ (топ-3 у Європі до 24 лютого) – підсанкційний банк, який контролює російський уряд. Також серед спонсорів – нафтові та інші пов'язані з державою компанії.

6 із 8 російських клубів Єдиної ліги ВТБ повністю або частково фінансуються державою.

Росія активно фінансує не лише клуби та спортсменів усередині країни, але вкладається у міжнародну присутність. Це потрібно, щоб підтримувати імідж сильної держави та мати контроль над лігами та федераціями, які залежать від російських грошей.

Один із найбільш очевидних прикладів – спонсорство «Газпромом» футбольної Ліги чемпіонів та інших турнірів УЄФА. Контракт, який розірвали після повномасштабного вторгнення росії в Україну, оцінювався у понад 100 мільйонів доларів.

Також росія витрачає величезні ресурси для проведення великих міжнародних турнірів на своїй території:

– у 2014-му році в Сочі пройшла зимова Олімпіада – на момент проведення вона стала найдорожчою в історії та обійшлася у 51 мільярд доларів.

- У 2018-му росія провела чемпіонат світу з футболу - на момент проведення він став другим найдорожчим в історії і коштував 11,6 мільярда доларів.

Читайте також: УЄФА виключить російський «Спартак» з Ліги Європи – ЗМІ

Спортсмени – ключова частина російської пропаганди

Представники міжнародного спорту, які не бачать необхідності повної дискваліфікації росіян з міжнародної арени, мотивують свою думку аргументом, що спорт має бути поза політикою. Але про росію так говорити категорично неправильно.

Як видно з попередніх пунктів, російський спорт тісно пов'язаний із державою через армію та гроші. І мотиви такого багатого його існування – лише політичні. Він має пряме відношення до війни.

Спортсмени – важлива складова агресивної державної пропаганди, покликаної підтримувати міф про велич росії. Без нього підтримка росіянами війни в Україні не була б такою масовою.

Локальний приклад використання російських спортсменів для пропаганди – концерт-мітинг на «Лужниках» на підтримку війни в Україні, що відбувся 18 березня. Там були присутні лижник Олександр Большунов, плавець Євген Рилов, гімнастки Вікторія Лістунова, Діна та Аріна Аверіни, фігуристи Вікторія Синіцина, Микита Кацалапов, Євгенія Тарасова та Володимир Морозов.

Якщо спорт поза політикою, то чому спортсмени з олімпійськими медалями агітували за росію на воєнному мітингу?

Глобально росія використовує кожну міжнародну появу свого прапора та кожну перемогу своїх спортсменів задля пропаганди режиму володимира путіна. Їй дуже важливо мати якнайбільше перемог. Звідси і великий скандал із розкриттям підтримки допінгу в росії на державному рівні. Коли кінцева мета не індивідуальний успіх спортсмена, а спільне світове лідерство у спорті для пропаганди сили держави та її зовнішньої політики, правила нікого не турбують.

Але навіть якщо спортсмен не фінансується державою, кожна його поява на міжнародному рівні грає на руку пропаганді. Адже він все одно представляє росію, а значить ненавмисно своєю присутністю допомагає формувати її імідж, якщо не висловлюється відкрито проти режиму та війни. Ще гірше – коли він виграє.

Тому українці вимагають усунення від змагань навіть топових російських професійних тенісистів та боксерів: Дмитро Бівол та Артур Бетербієв не повинні битися за титули чемпіонів світу, а Данило Медведєв, Андрій Рубльов та Карен Хачанов – грати на елітному тенісному турнірі «Уімблдон».

Кожну перемогу росія виставить не як індивідуальний успіх спортсмена, а як перемогу всієї країни. Що дозволяє просувати лінію, що російські найсильніші, а росія – як і раніше світовий лідер. І це нібито дає їй право діяти у зовнішній політиці з позиції сили та агресії.

Читайте також: FINA відсторонила росіянина Рилова від змагань за участь у провоєнному мітингу

Топові російські спортсмени мовчать

Спортсмени міжнародного рівня давно стали публічними персонами та лідерами думок, хочуть вони того чи ні. Їхні персональні сторінки в соцмережах – своєрідні аналоги ЗМІ. Найчастіше, з набагато більшим охопленням та залученням аудиторії.

Спортсмени виступають у першу чергу для вболівальників. Для багатьох молодих людей, дітей вони рольові моделі. Величезна міжнародна фанбаза дозволяє російським спортсменам безпосередньо впливати на суспільство. Вони могли б багато чого змінити, але вони в кращому разі мовчать і вдають, що їх це не стосується.

Наприклад, у лідера з фанбази серед росіян Хабіба Нурмагомедова понад 33 мільйони передплатників лише в інстаграмі. Навіть, за даними підконтрольних уряду російських ЗМІ, на війні в Україні загинуло понад 130 дагестанців, представників рідного регіону Хабіба. Насправді їх набагато більше. А він мовчить і не приховує дружбу з Кадировим. Хоча починав кар'єру та став топом саме в Україні.

Мовчання спортсменів, лідерів думок не менше впливає на пасивність російського суспільства, ніж пропаганда. Це не лише особиста згода на війну, а й рольова модель для фанів. Легко уявити спосіб думок рядового росіянина, навіть якщо він не підтримує війну: «Якщо лідери думок мовчать, то чому я маю говорити і нариватися на неприємності?»

Це неприйнятно для українців. Чим довше всі мовчатимуть, тим довше триватиме війна. Навіть тому ми хочемо дискваліфікації навіть тих російських спортсменів, які не пов'язані грошима або армійським званням з державою. І начебто стоять осторонь.

Насправді мовчанням вони також впливають на ситуацію в росії та на війну. Вони її ще більше погіршують.

Говорити про допуск до змагань можна лише тоді, коли спортсмен чітко висловить позицію проти війни в Україні: назве росію агресором та засудить її дії. Інакше – обов'язкове усунення. А для тих, хто підтримав агресію в Україні, ми згодні лише на довічну дискваліфікацію.

За матеріалами tribuna.com

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-