Українці відповіли на путінській «шок і трепет»: дайджест пропаганди за 10 жовтня

Українці відповіли на путінській «шок і трепет»: дайджест пропаганди за 10 жовтня

Укрінформ
москва на всі лади обговорює свою «помсту за Кримський міст», хоча жодного психологічного ефекту на українців та не справила. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 10 жовтня.

  1. Ні шоку, ні трепету у Кремля не вийшло
  2. Росіяни біжать, а не йдуть
  3. Путін йде шляхом бен Ладена
  4. Паранойя Лукашенка за $1,5 млрд

Ні шоку, ні трепету у Кремля не вийшло

Навіть власної назви для масованої терористичної атаки на Україну 10 жовтня російська пропаганда не вигадала. Використали американську – «Шок і трепет». І назвали це «справжнім актом високоточної війни». 

«Ціна теракту на Кримському мосту для України — не лише демонтаж критичної інфраструктури, а й підрив психологічного стану населення».

НАСПРАВДІ, Шок і трепет (англ. Shock and awe) – військова доктрина, в основі якої лежить концепція «швидкого досягнення переваги». Застосовувалась американцями під час кампанії в Іраку. Розроблена в 1996 році керівником Інституту оборонних досліджень та технологій Джеймсом Вейдом та співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень Харланом Ульманом.

Основні положення доктрини:

  • Мета – не лише збройні сили противника, а суспільство у широкому розумінні.
  • Війна — спектакль, що розігрується на телебаченні для трьох різних аудиторій: власної, супротивника та решти світу.
  • Ведення як бойових дій, так і інформаційної війни.

І що з цього вдалося Росії 10 жовтня?

Українське суспільство, як було згуртованим, так і залишилося. Підірвати психологічний стан українців не вдалося і не вдасться.

Спектакль вдався хіба що для кремлівської аудиторії. Навіть не для загальноросійської, яку від мобілізації це аж ніяк не вбереже.

А щодо ведення бойових дій, то військова шкода Україні дорівнює нулю. Про це, наприклад, пише The New York Times. Аналітик Rochan Consulting Конрад Музика вважає, що удари стратегічно не вплинуть ні на що, «якщо не йдеться про підвищення бойового духу з українського боку або прискорення постачання військової техніки із Заходу». Для того, щоб подібні удари по критично важливій інфраструктурі мали серйозний вплив, російській армії потрібно постійно їх завдавати, а для цього у Москви недостатньо високоточної зброї.

Старший науковий співробітник британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Бен Баррі називає метою ударів «заподіяння болю українській владі» на тлі невдач на фронті. 

Після Бучі та Маріуполя українській владі та й самим українцям від цього вже не боляче.

Росіяни біжать, а не йдуть

Але пропаганда видає свою спробу масованого нападу на цивільну інфраструктуру як нечуваний військовий успіх. 

Прокремлівське видання Readovka називає це «днем, на який довго чекали…»

Володимир Корнілов, політичний оглядач медіагрупи «Росія сьогодні»: «Не приховую, багато хто в нас чекав на ці удари, і після жорстоких багатомісячних обстрілів міст Донбасу, і особливо після вибуху Кримського мосту».

Кирило Стремоусов, так званий заступник голови російської адміністрації Херсонської області пише (знову-таки з помилками): «А что с лицами укронацистов, когда по русски не понимают». («по-русски» пишеться через дефіс. Ред.)

НАСПРАВДІ, поки що росіяни біжать, а не йдуть. Зокрема з Херсонської області. Станом на 9 жовтня, за словами речниці оперативного командування «Південь» Наталії Гуменюк, вже звільнено понад 1170 кв км на Херсонському напрямку.

Яким чином ракетний удар по дитячому майданчику навпроти київського музею Ханенків може зупинити просування українських військ на Херсонщині – пропаганда, звісно, не пояснює. Але це їй і не потрібно.

Наказано видавати це за «перемогу і удар відплати», вона й видає. А те, що російські терористи випустили по Україні понад 80 ракет та 24 безпілотники, з них 13 – дрони-камікадзе на загальну суму півмільярда доларів, а військового зиску з цього пшик – вона мовчить. Енергопостачання вже відновлюється. До того ж українці згуртувались і вирішили заощаджувати електрику ввечері 10 жовтня. Дуже схоже, що російський «шок і трепет» досяг своєї цілі?

Путін йде шляхом бен Ладена

Цікаво й те, що і Путін і пропаганда подає ракетний обстріл України виключно як помсту за Кримській міст. І причепом – про нібито обстріли Донецька та інших міст на тимчасово окупованих територіях.

Сам Путін, пояснюючи, удари по українських містах, заявив, що вони були нанесені за «пропозицією Міноборони та Генштабу». Він вважає, що «замовники та виконавці теракту на Кримському мосту – це українські спецслужби, а київський режим давно використовує терористичні методи». Усі ці дії, за словами диктатора Росії, не могли не залишитися без відповіді.

НАСПРАВДІпо-перше, жодного офіційно доведеного факту «українських терактів» немає. Якщо, звісно, не вважати такими штамповані сумнозвісні доповіді ФСБ про «українських диверсантів з візитками Яроша».

По-друге, путінська теза про «залишати без відповіді подібні злочини вже просто неможливо» практично є продовженням наративу «нам не залишили вибору», яким він пояснював початок масштабного вторгнення в Україну.

По-третє, причиною масованого ракетного обстрілу стало виключно бажання Путіна ескалації. Приводом для цього могло стати, що завгодно. Якщо б не було «теракту» на Кримському мосту його варто було б вигадати. Путін шукав привід, щоб перенести акцент війни на жінок та дітей, і він його знайшов.

По-четверте, не здатний на військову перемогу, Путін вирішив йти шляхом Усами бен Ладена (цитата лідера Аль-Каїди:  «є лише кілька країн, які відмовилися бути рабами США. Це Китай, Іран, Лівія, Куба, Сирія та Росія…», – нічого не нагадує з путінської риторики?) і відкрито атакувати цивільні об’єкти.

45 київських житлових будинків, три школи, дитячий садок, дві будівлі позашкільного виховання та соціальної сфери, шість закладів культури та п’ять – охорони здоров’я. Особливим здобутком борців за «русский мир» стала зруйнована кафедра східнослов’янської (колишньої російської) філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Ані військового, ані політичного, ані стратегічного, ані тактичного сенсу ця атака не мала. Виключно терор заради терору, насильство задля насильства.

Паранойя Лукашенка за $1,5 млрд

І наостанок про вірного путінського васала – Лукашенка. Людина, яка називає себе президентом Білорусі, ще 6 жовтня отримала обіцянку чергової подачки від Росії – $1,5 млрд. За офіційною версією, «для реалізації проєктів з імпортозаміщення та розвитку відповідних виробництв».

Для того, щоб зрозуміти, чого вартують ці російські 1,5 млрд, треба знати іншу цифру – $14 млрд. Саме стільки Білорусь недоотримує від припиненого через санкції експорту до ЄС.

Нагадаємо, ще у 2020-2021 роках країни Заходу ухвалили п’ять пакетів санкцій щодо Білорусі. Причинами стали: фальсифікація президентських виборів, репресії проти опозиції, примусова посадка літака компанії Ryanair у Мінську та міграційна криза на кордоні з Європейським Союзом.

НАСПРАВДІ, Лукашенко заради міфічної «Союзної держави», яка незабаром повторить долю ОДКБ, повністю відмовився від власної зовнішньої (в т.ч. й економічної) політики, яка була б набагато вигіднішою для Білорусі, ніж регулярні прохання грошей у Москви. Які до того ж треба не менш регулярно відпрацьовувати.

10 лютого, у Всесвітній день психічного здоров’я, у нього як по команді (з Кремля) трапився черговий напад антиукраїнської параної. Лукашенко заявив, що «НАТО та Україна готують напад на Білорусь».

Вже давно відомо, що більшість заяв Лукашенка треба ділити на два, і якщо за чергові гроші від Путіна (цього разу $1,5 млрд) потрібно вимовити щось приємне для Кремля, то чому б не зробити цього. Наприклад,  про розгортання спільного регіонального угруповання військ. «Якщо рівень загрози досягає нинішнього рівня, як зараз, ми починаємо задіювати угруповання Союзної держави, основу якого складатимуть ЗС Білорусі», – пояснив Лукашенко.

Але при цьому він добре розуміє, що повномасштабний вступ у війну з Україною саме білоруських військових (для яких наш Центр ще в січні спрогнозував  три негативні сценарії), призведе до краху режиму.

Тому, цілком вірогідно, що після чергової вербальної виплати боргу, тема участі безпосередньо білоруської армії у війні в Україні затихне. Хоча від відповідальності в майбутньому самого Лукашенка це, звичайно, не вбереже.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-