Вознесенськ: місто, яке підірвало три мости для захисту і відбудувало їх для життя
На початку березня 2022 року місто стало перепоною на шляху росіян, які прагнули прорватися до Миколаєва й Одеси. Місцеві жителі дали рішучу відсіч ворогу, не пропустивши його далі, – навіть довелося підірвати три важливі мостові переправи.
Сьогодні Вознесенськ живе повноцінним життям. Тут активно розвивається малий бізнес, працюють соціальні та державні установи, магазини, аптеки, курсує громадський транспорт, ремонтуються дороги. Значною мірою все це стало можливим завдяки плідній співпраці з міжнародними партнерами, зокрема, програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Європейського Союзу, урядів Данії та Німеччини, які активно допомагають місту відновитися.
ВІДСТОЯЛИ, ТЕПЕР ВІДБУДОВУЮТЬ
…Ми прямуємо до Вознесенська у рамках престуру, організованого у межах флагманського партнерства ПРООН та ЄС «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні».
Нас зустрічає міський голова Євгеній Величко.
«З перших днів повномасштабного вторгнення наша громада стала на захист міста і робила все можливе, щоб не підпустити ворога. Організували тероборону, будували барикади, окопувались, виготовляли коктейлі Молотова, допомагали ЗСУ, зокрема, 80 десантно-штурмовій бригаді. Саме завдяки цим героїчним хлопцям ми втрималися і вибили росіян, які вже прорвалися на територію міста. Зараз найдовша вулиця Вознесенська названа на честь цієї бригади», – згадує ті події мер.
І додає, що навіть після того, як росіяни відступили, ситуація залишалася складною. Щоб не дати пройти ворогу далі, довелося підірвати три мости, у тому числі й на автотрасі національного значення Н-24, яка проходить через Вознесенськ. Це значно ускладнило сполучення не лише у самому місті, а й область була частково відрізана від центру України. Навіть швидка не могла доїхати до важкохворих. Тож вдалися до непопулярного рішення – разом з місцевими підприємцями зробили тимчасовий насипний міст, за що згодом довелося мати неприємні розмови зі спецслужбами, але тоді потрібно було якось виходити зі становища.
Під час обстрілів та бойових дій було зруйновано близько 700 приватних житлових будинків, п’ятиповерхівка, пошкоджено школи, дитсадки, плавбасейн, низку підприємств. Наразі переважну більшість об’єктів та житла вдалося відновити, у тому числі й завдяки програмі «єВідновлення». Також за підтримки ОВА та донорів відбудовано усі три зруйновані мости і нині вони стали ще кращими.
Але місто досі потерпає від обстрілів, тож доводиться постійно щось відновлювати, а для цього потрібні кошти.
Ще у 2022 році вклали 60 млн грн у ремонт доріг. «Зараз такої можливості немає. Біля 80% надходжень до бюджету були завдяки ПДФО військових, яке, як відомо, забрали. Ще 20–30 років тому у Вознесенську нараховувалось понад 50 великих підприємств, які давали левову частку прибутку до міської казни. Зараз залишилося тільки два. Тому сьогодні значною мірою ми живемо і розвиваємося завдяки плідній співпраці з нашими міжнародними партнерами і невимовно вдячні їм за підтримку», – каже Величко.
АУКЦІОНИ МОЖЛИВОСТЕЙ: ЯК У ГРОМАДІ ВІДРОДЖУЮТЬ МАЛИЙ БІЗНЕС
За словами начальника управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Ірини Шишляннікової, за час повномасштабного вторгнення у місті збільшилася кількість населення. Тут лише офіційно зареєстровано понад 3600 внутрішньо переміщених осіб, а насправді їх проживає значно більше. Досі триває міграція і щомісяця прибуває по 15–20 осіб з Херсонщини, Миколаївщини, Запоріжжя і навіть Харківщини.
Переселенці вибирають Вознесенськ ще й тому, що тут змогли організувати безпечне офлайн-навчання для дітей, завдяки вчасно облаштованим укриттям.
Оскільки з роботою у місті сутужно, роблять ставку на розвиток малого підприємництва. Це дає змогу працевлаштувати людей і підтримати економіку. «Наразі ми активно проводимо аукціони з продажу невеликих земельних ділянок та вільних приміщень для тих, хто має намір створити власний бізнес. Є чимало охочих, у тому числі родини військовослужбовців, які бажають вкладати кошти у розвиток міста. Вони купують або беруть в оренду невеличкі ділянки землі, ставлять там свої МАФи і відкривають манікюрний або масажний салон, танцювальну школу, магазин чи кав’ярню», – каже міський голова.
Серед таких – Олександра Лі, переселенка з Херсонщини. Її чоловік військовий, вона переїхала до Вознесенська, закінчила курси баристи, отримала гранти, завдяки яким змогла закупити обладнання і відкрити кав’ярню-кондитерську.
Для ВПО і всіх охочих у місті активно діють програми освіти для дорослих, що дає змогу перекваліфікуватися або отримати нову професію. Такі послуги мають великий попит серед місцевих, тому конкурс по 10 людей на одне місце.
Актуальна тут і проблема житла, у тому числі і для ВПО.
«У нас був непрацюючий дитсадок. Тож ми вирішили переобладнати його під житло для ВПО, тут буде 24 квартири. У нас є переселенці – лікарі, вчителі, які хочуть залишитися тут жити і працювати за умови отримання житла. Тож намагаємося так втримати кадри», – зазначає очільник міста.
І додає, що також нещодавно місто почало співпрацю з міжнародною благодійною організацією «Карітас», яка допомагає облаштувати житло для ВПО.
КУРС НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
У громаді дбають про розвиток альтернативних джерел енергії. Це не просто вимога часу, а можливість забезпечити роботу систем життєдіяльності міста, зокрема, таких як водопостачання та водовідведення. У літні місяці Вознесенськ має серйозні проблеми з питною водою, тому вона подається за графіком. Адже за потреби 400 кубів на годину мають змогу видобувати менше ніж 300. До того ж через великі затрати електрики тут високий тариф на воду.
«Для здешевлення водопостачання ми власним коштом встановили сонячні панелі на 150 кіловат. ЮНІСЕФ додав ще стільки ж. Тому тут ситуація відносно стабільна. А ось з водовідведенням є проблеми, адже там потрібні набагато більші потужності. Річ у тім, що каналізаційна мережа, яка зараз задіяна на 25%, була побудована з врахуванням роботи великих підприємств, більшість з яких зараз не працюють. У той же час протяжність трубопроводів і кількість насосних станцій лишилась на тому ж рівні. Сьогодні ми вже виділили мільйон гривень з бюджету на проєктну документацію і будемо працювати з донорами у цьому напрямку», – запевняє мер.
Також нещодавно місто отримало від партнерів когенераційну станцію вартістю 46 млн грн.
У ПРІОРИТЕТІ – ПРОФІЛАКТИКА ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Наше спілкування з мером відбувається на території міського центру первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Тож до розмови приєднується його головна лікарка Тетяна Дяченко. За її словами, вони обслуговують майже 37,5 тис. мешканців міста Вознесенська, а також сіл Ракового та Новогригорівки.
Ще з 2018 року медзаклад визнаний одним із центрів передового досвіду в Україні, тут постійно покращуються умови перебування як пацієнтів, так і працівників. Ремонтуються відділення, закуповуються техніка та сучасне обладнання. Нещодавно завдяки міжнародним партнерам придбали ангіограф, апарат МРТ тощо.
Але є дефіцит кадрів: бракує сімейних лікарів, терапевтів, реабілітологів.
«У нас працює 25 лікарів, 65% з яких мають поважний вік. Тому треба ще приблизно стільки ж. Намагаємося залучити молодь, оплачуємо навчання в медзакладах, щоб вони поверталися до нас, також вчимо наших лікарів суміжних спеціальностей», – зазначає Дяченко.
Далі медикиня знайомить з щойно відкритим Центром громадського здоровʼя та реабілітації, створеним завдяки співпраці з Програмою розвитку ООН і ЄС. Сучасний простір виблискує свіжими фарбами та новенькими меблями, технікою та навчальними матеріалами. Його мета – допомагати людям залишатися здоровими фізично та ментально. Адже через війну багато хто зазнає тривалого стресу, депресій, зростає кількість серцево-судинних захворювань, тож тут допомагають впоратися з цими проблемами. У Центрі можна пройти найбільш поширені скринінги, виміряти артеріальний тиск, рівень цукру в крові, отримати рекомендації щодо поліпшення свого здоров’я. Працюють групи підтримки для ВПО, ветеранів і їхніх родин.
«Відомо, що в Україні 9 з 10 людей помирають від неінфекційних хвороб, тому сьогодні дуже важливими є освітні програми з профілактики хронічних захворювань. Це знижує ризики отримати інвалідність чи втратити працездатність», – зазначає Дяченко.
При ЦПМСД також працює мобільна медична бригада, послугами якої наразі користуються понад дві тисячі жителів з тяжкими хронічними та паліативними захворюваннями.
Це стало можливо завдяки спеціалізованому автомобілю, переданому лікарні за підтримки уряду Данії. За словами лікаря загальної практики Олександра Нечаєва, це авто оснащене усім необхідним для невідкладної допомоги, воно дуже комфортне і надає можливість безпечно перевозити лежачих, тих, хто переміщується на кріслі колісному, та інших пацієнтів, кому це потрібно. «Ми доставляємо їх до лікарні для консультацій профільних фахівців, проведення аналізів чи додаткових обстежень», – каже лікар.
ЦНАП «ІДЕ» ДО ЛЮДЕЙ
Наступною локацією, яку ми відвідали цього дня, став новий модульний центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Він побудований й обладнаний в межах флагманського партнерства ПРООН та ЄС «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України та міською владою Вознесенська.
Раніше місцевий ЦНАП був розміщений у пристосованій тісній будівлі з входом із заднього двору. Це суттєво пливало на якість і швидкість обслуговування відвідувачів. Нове приміщення площею понад 300 квадратів дало змогу розширити спектр послуг і зробити їх доступнішими для містян.
До того ж нині ЦНАП розташований у центрі міста, поруч із міською радою, що спрощує комунікацію з владою. Будівля має інклюзивний доступ для маломобільних верств населення, а 26 працівників надають понад 450 адміністративних послуг, серед яких оформлення землі, будинків, реєстрація місця проживання та бізнесу, юридична допомога, консультації з питань фермерського господарства тощо.
…Пані Людмила прийшла до ЦНАПУ переоформити земельну ділянку. Стверджує, що вирішила питання за короткий час, хоча зарання не записувалася на прийом.
«Черги майже не було, а тутешні працівники ввічливі й доступно про все розповіли. Тож я задоволена. Єдине, чого ще бракує, так це терміналу для оплати послуг, бо доводиться йти у банк, а там черги…» – зазначає жінка.
За інформацією начальниці управління надання адмінпослуг виконкому Вознесенської міськради Олени Лобаєвської, за шість місяців ЦНАП надав 18 тисяч послуг.
«Наші партнери надали нам модульне приміщення, оснащене сучасним комп’ютерним обладнанням і меблями, вартістю 280 тис. доларів. Своєю чергою, міська влада доклала ще близько 25 млн гривень власних коштів: збільшили висоту приміщення, щоб воно відповідало нормативам, закупили додаткові модулі і розширили площу, також встановили внутрішні східці та ліфт. Зараз працюємо з іншими донорами, щоб надбудувати ще один поверх і додати сюди РАЦС, видачу паспортів та водійських посвідчень. Прагнемо, щоб люди мали змогу всі послуги отримати в одному місці», – ділиться планами Євгеній Величко.
…Поряд зі стаціонарним приміщенням помічаємо новенький спеціалізований автомобіль – це мобільний ЦНАП, який громада також отримала від донорів. Він працює на виїзді, обслуговує два села та віддалений мікрорайон. Авто має все необхідне для обслуговування клієнтів – компʼютери з інтернетом, зручні меблі, пандус.
VOZVET CENTER: ВІД АРТТЕРАПІЇ – ДО КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАМОТНОСТІ
Далі прямуємо ще до одного закладу, яким тут дуже пишаються.
Громадська організація «Агентство економічного розвитку» за грантової підтримки ПРООН в Україні й уряду Німеччини, що становила приблизно 48 тис. доларів, відкрила сучасний ветеранський простір VOZVET Center. До його облаштування також долучилася місцева влада.
Це багатофункціональне приміщення загальною площею 230 квадратних метрів має декілька зон: для індивідуальної роботи, тренінгів і консультацій, залу для групових зустрічей, неформального спілкування, дитячу ігрову кімнату, адміністративні кабінети і таке інше. Тут можна отримати соціальний супровід, психологічну допомогу, юридичні та бізнес-консультації, зайнятися арттерапією тощо. Усі послуги безплатні.
«Оскільки ми маємо обмежений бюджет, то вирішили, що Центр очолить один із моїх заступників. Тут ця людина потрібніша», – зазначає міський голова.
Зустрічаємо тут Ніну Шевцову, маму щойно звільненого з російського полону морпіха Сергія, де він провів 2 роки 8 місяців. Вона каже: тривалий час нічого не знала про сина і не розуміла, що робити. Знайомі порадили прийти у ветеранський простір, де їй дуже допомогли: оформили всі необхідні довідки, надсилали запити у різні інстанції. І ось він в Україні. «Я не бачила сина три роки. Нині готуюся їхати до Трускавця, де він перебуває на реабілітації», – ділиться радістю пані Ніна.
За словами начальниці відділу у справах ветеранів Лариси Торжинської, люди приходять до них не лише у справах, а й просто поспілкуватися, випити кави. «Бачите, у нас дуже затишно і комфортно. Завдяки участі у різноманітних грантівських програмах маємо можливість проводити тут численні заходи: від арттерапії – до курсів комп’ютерної грамотності», – каже Торжинська.
Вона розповідає, як ветеран Денис Мякіньков, що був частим гостем закладу, нині вже сам відкрив комп’ютерні курси в межах проєкту «Крок за кроком» за підтримки ПРООН. Для ветеранів вони безплатні.
Якраз під час нашого візиту тут проходив один із заходів арттерапії – малювання картин афірмації. Тож знайомимося з його учасниками. Володимир воював, був поранений і отримав інвалідність. Привів на заняття восьмирічного сина Ростислава. «Це дуже гарний простір, він потрібен ветеранам. Я завжди звертаюсь сюди з різних питань, тут хороші фахівці, у всьому допомагають. А ще це можливість поспілкуватися, зарядитись позитивними емоціями. Тут дуже затишна атмосфера, тож сьогодні привів сина, маємо разом навчитися малювати картини», – розповідає ветеран.
…Коли вже покидали Вознесенськ, на одній із вулиць побачили розбиту ракетою житлову п’ятиповерхівку – свідчення чергового злочину підступного ворога, який намагається зруйнувати наше життя. Та, судячи з побаченого і почутого у місті, – це йому точно не вдасться!
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото авторки
Перше фото: voz.gov.ua
