Де добре відпочивається узимку на Буковині?

Де добре відпочивається узимку на Буковині?

936
Ukrinform
У списку найцікавіших для зимового відпочинку місць буковинські Карпати сміливо претендують на чільні позиції
Хоча Чернівецька область - одна з найменших серед українських регіонів, але у списку найцікавіших для зимового відпочинку вона сміливо претендує на одне з чільних місць. Адже добру її частину займають Карпати, а засніжені гори - це просто казка. 
НЕ МИНАЙТЕ САМІ ЧЕРНІВЦІ
Коли йдеться про те, щоби зустріти у цій казці Новий рік, відсвяткувати Різдво по-буковинськи, потрапити на мальовничі Переберії, то місця у відпочинкових комплексах і приватних садибах Буковини бронюються за кілька місяців наперед. Навіть не так грудень чи лютий, як січень - “гарячий” місяць для відпочивальників і тих, хто їх приймає. Це підтверджує і начальник відділу з питань туризму Чернівецької обласної державної адміністрації Володимир Фурдига.
«До нас на Буковину приїздять туристи в будь-яку пору року. І з року в рік щораз більше. Адже розвиток туристичної галузі вже віддавна є пріоритетним у нашій області. А щодо зимового відпочинку скажу тільки одне – вже стає проблемою, де туристам зупинитися. Особливо на зимові свята – місця, навіть у приватних садибах, бронюються за два-три місяці. Туристів ваблять насамперед Буковинські Карпати, якими вкрита значна частина краю. Та й історичні пам’ятки Буковини від пори року не перестають бути актуальними», - розповідає Фурдига.
Переважно такі зимові поїздки і починаються, власне, з самих Чернівців.
Чернівецький національний університет
Чернівецький національний університет
Туристи прибувають потягом чи автобусом на вокзал, а вже звідти прямують за призначенням. Порада: не минайте одразу Чернівці, дозвольте собі спочатку екскурсію містом. Тут є на що подивитися. Цікава ще австро-угорського періоду забудова “старого міста”, оригінальні пам’ятки архітектури, величні храми, чисельні компактні площі і, звичайно, місцеві музеї та затишні кав’ярні. Як тільки не називають Чернівці!.. І український Відень? і маленький Париж, і місто площ, і куточок Європи в Україні... У «Віденській каві» в центрі міста, на пішохідній вулиці О. Кобилянської, приміром, вам запропонують цілу низку видів кави та десертів, приготовани[ за екзотичними оригінальними рецептами, і, звичайно, власне - віденську каву. Чим не закордон?
ЯКЩО ХОЧЕТЕ ЗА ГОДИНУ СТАТИ НА ЛИЖІ - ВАМ У “СОНЯЧНУ ДОЛИНУ”
Як свідчить статистика, на Буковину їдуть туристи переважно з ближніх областей, а також багато - з Одещини, Києва, останнім часом - зі сходу країни. Гірськолижні комплекси і навіть деякі приватники організовують їм трансфер з Чернівців, і це все спрощує: від вагона чи автобуса тебе доставлять, як мовиться, під самі двері. Але багато відпочивальників мандрують власним транспортом.
І для тих, і для інших буде зручно добратися до села Бояни, а відтак - і до туристичного комплексу “Сонячна долина”, бо він всього за якихось 15 кілометрів від обласного центру. Цей туристичний комплекс позиціонує себе як спеціально розроблений для сімейного відпочинку і лижників-початківців. Розташований на пагорбах, посеред лісу, з дерев’яними котеджами в національному стилі, він дуже мальовничий. Улітку він радує відпочивальників своїми озерами (їх тут аж 5), узимку - спорудженими на пагорбах пологими лижними трасами.

Зараз тут саме готують обладнання для майбутнього лижного сезону. У “Сонячній долині” доводилося бувати вже досить давно, тож цього разу щиро здивувалася тому, як тут розрісся лижний комплекс. Застала на місці його керівника Ігоря Буднікова. Він розповів, що при сталій температурі мінус 5 градусів уже запускатимуть снігові гармати (їх мають аж 8) і засніжуватимуть траси. Загалом тут їх є кілька - різної складності - “зелена”, “синя”, “червона”. Кілька підйомників, серед яких і єдиний в області крісельний. Унизу спуски з’єднані ліфтом для зручності: щоби, не знімаючи лиж, перебиратися від однієї траси до іншої. Відкрито також трасу для сноутюбів, є мультиліфт для дітвори від 4-ох років.
“У нас на лижах катаються дітки навіть від 3-ох років, - каже Будніков. - Сюди приїжджають початківці. І тих, хто взагалі не катався на лижах, швидко цього навчаємо. Маємо лижну школу, спеціально підготованих інструкторів. У середньому за годину одну людину навчаємо триматися на лижах, спускатися з гірки”.
Виявляється, це цілком можливо. У “Сонячній долині” навіть проводять дводенні акції “Спорт для всіх”. Тоді з усієї України з’їжджається до сотні учасників. У перший день їх вчать кататися на лижах, а вже на другий - проводять аматорські змагання.
Крім того, оскільки власник комплексу любить тварин, є тут і немаленький зоопарк та кінний клуб, можна найняти інструктора і повчитися їздити на коні, або й проїхатися спеціально підібраним прогулянковим маршрутом.
У колоритному місцевому ресторані - чудова буковинська кухня, залишитеся задоволеними. А якщо не вистачить місць для проживання - не проблема. У селі Бояни (2 кілометри від комплексу) є два великі готелі. Ціни на все помірні, як кажуть, на будь-який гаманець.
ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ БІЛЬШЕ ПІДІЙДЕ “МИГОВО”
Село Мигове (або як кажуть місцеві - Мигово) на Вижниччині знають усі прихильники зимового відпочинку на Буковині. Гірськолижна траса в однойменному комплексі розташована на північному схилі гори, тож сезон починається тут у грудні, а триває аж до березня. Що вирізняє “Мигово” від інших зимових курортів? Цей дуже компактно і зручно спланований. Готелі, підйомники та ресторанчики розташовані близько один від одного - рукою подати. Приміром, до входу в ресторан «Гетьман» під’їхати можна просто зі спуску на лижах.

Приїздять сюди цілими сім’ями, бо тут передбачено чимало розваг для мандрівників, зокрема й екскурсій по області. Лижники сюди їдуть більш підготовані, щоб добре покататися, бо гора (особливо її крута верхня частина ) дає таку можливість. Але успішно ставлять на лижі і “чайників”.

“Мигово” крім катання на лижах, конях, сноутюбах, санках і санах, ковзанки, скелелазіння та низки інших відпочинкових приємностей, які зазвичай описують у рекламних буклетах, ще пишається своїми конверсійними гусеничними транспортерами. На них можна добратися в гори навіть туди, куди не заїде інший транспорт. А звідти, з вершин - такі краєвиди! Повертатися не хочеться. Ліс та маленька річка оберігають тут і минуле, ще з часів панування турків збереглися залишки... турецької доменної печі. Точніше - лише її половина. Місцеві жителі розповідають, що через отвори у камінні витікав метал, який турки плавили для виготовлення зброї.

Довкола курорту - чимало приватних котеджів, де ціни, бува, значно нижчі, а умови чудові. Питаємо в адміністратора одного з найближчих котеджів, Юрка, чи достатньо туристів планують приймати узимку. “Починаючи з середини грудня, дай Боже, снігу, і до середини лютого - відбою нема, - каже той. - На Новий рік місця у нас уже давно заброньовані, зараз усіх цікавить січень, записуємо замовлення буквально щодня”.

Садиб, які приймають туристів у Миговому дуже багато. Адже не всім вистачає місця для проживання у самому комплексі, та й ціни там, чесно кажучи, трохи “кусаються”. А так - мешкаєш собі тихо, окремо, а розважаєшся, харчуєшся у комплексі. І всім вигідно.

А добратися до Мигового просто: з центрального автовокзалу Чернівців п’ять разів на день туди курсують маршрутки (60 км, понад годину в дорозі). Можна автомобілем - дорогою через Сторожинець на Вижницю, а не доїжджаючи до смт. Берегомет, за селом Луківці — наліво і за вказівниками.

ЕКСТРЕМАЛАМ І ЛЮБИТЕЛЯМ КРАЄВИДІВ - НА “НІМЧИЧ”

Німчич (інша назва - Турецька Вершадь) - це перевал у Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів області, на вододілі річок Виженки і Черемоша. Висота його - 580 метрів, схили круті, тому дорога йде серпантином із багатьма поворотами. Шлях до перевалу піднімається з Виженки лісом угору: з одного боку - скелі, з іншого - страхітливий вид на прірву, з порослими буком схилами. На перевалі у часи незалежності побудовано сучасні корпуси гірськолижної бази відпочинку «Німчич» та підйомники, тож у зимовий період Німчич перетворюється на гірськолижний курорт. І коли мандрівники не можуть дістатися до нього через круту слизьку дорогу, згори до них спускають транспорт, щоб витягти авто до відпочинкової бази.

Тут ви застанете все, що належить мати гірськолижному комплексу (не будемо збиватися на рекламу), чудовий готель у гуцульському стилі з комфортабельними номерами і такий же колоритний ресторан. До речі, ресторан побудований зліва вздовж траси, і смакуючи тут буковинськими та гуцульськими стравами, з вікна спостерігаєш, як катаються лижники. Скажу одразу, що такої смачної грибної юшки та форелі в сметанному соусі, як тут подають, ніде не доводилося пробувати.

Але не думайте, що тут відпочивальникам пропонують тільки покататися та поїсти. У номерах готелю, оформленому під мисливський будиночок, справді можна просто спокійно собі відпочивати, споглядаючи згори на засніжені ялинові, ялицеві та букові ліси. А ще “Німчич” - туристичний об'єкт, від якого ведуть маршрути до пам'яткок природи - «Протяті Камені» та «Печера Довбуша». А з власного досвіду знаю, яка тут є цікава екскурсія на санах “До гуцулки Ксені”. Якщо зважитеся спробувати, вас покатають крутими гірськими схилами і доставлять просто до господині, яка насправді не Ксеня, але це вже дрібниці. Тут уже добре погостять місцевими стравами, розкажуть багато цікавого.

“Але не тільки гірські лижі і комфортний відпочинок манять мандрівників на перевал, - зауважив начальник відділу з питань туризму Чернівецької ОДА В. Фурдига. - Перш за все Німчич – це неповторні панорамні види. Сюди приїжджає чимало професійних фотографів, щоб зробити світлини довколишніх гір і долини Черемошу”. І справді. Від перевалу на північ розташована гора Верхоріччя (834 м), на південь – Просічка (913 м), на схід – хребет Баньків (найвища точка – 870,7 м). А на захід у долині Черемошу - гуцульське село Розтоки, родинне місце відомої української поетеси та письменниці Марії Матіос. Так що просто з верхівки перевалу можна одночасно побачити два райони Буковини - Вижницький та Путильський, а також частину Івано-Франківщини.

У ВИЖЕНЦІ ЗАРОДЖУВАВСЯ “ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ” НА БУКОВИНІ

Біля підніжжя перевалу Німчич зі сторони Вижницького району вздовж однойменної річечки, яка впадає у Черемош, розташувалося село Виженка. Воно досить відоме на Буковині як в історичному, архітектурному плані, так і в плані мистецтва. Історія у села давня, бо воно входило до курортно-туристичної зони Північної Буковини, починаючи ще з австрійських часів. З XVIIІ століття тут також був відомий єврейський курорт. За історичними даними, засновник хасидизму Ізраель Баал Шем Тов, який жив біля підніжжя перевалу Німчич, зробив тут мікву, тобто місце для ритуальних обмивань. Ще й досі заради купання в у ставку на річці Виженка, поруч із Миколаївською церквою, сюди звідусіль приїздять юдеї-хасиди.

Село до сьогодні не втратило своїх курортних принад і залишилося своєрідним центром зеленого туризму Буковини. Але тут можна не тільки відпочити в численних приватних садибах, а й багато чого побачити. Наприклад, у центрі села височить дерев’яна церква святого Івана Сучавського, датована 1792-им роком і збудована без єдиного цвяха, поряд - маленька капличка з написом про обов’язки кріпаків. Храм - зразок дерев’яної архітектури, притаманної лише цьому регіону.

Ще село відоме своїми вишивальницями, мінеральними джерелами типу “Нафтуся”. Цей райський куточок називають “Маленькою Швейцарією”: довкола села природа створила численні водоспади, скельні каньйони, печери. Через село проходять туристичні маршрути: в урочища "Лужки", "Протяте каміння", "Соколине око", до печери О.Довбуша та каскаду "Буковинських водоспадів".

Все це вам запропонують власники туристичних садиб, а декотрі ще й харчуватимуть виключно продуктами з власного городу та з свого господарства. Хто має автотранспорт, ще й може допомогти вам побувати у цікавих місцях неподалік - у райцентрі Вижниця, на багатих базарах у Кутах чи в Косові, де можна придбати сувеніри та потрібні в господарстві речі, виготовлені місцевими майстрами. Пропонують і прогулянки на конях за спеціально продуманими маршрутами.

Вибрати саме ту оселю, яка би вам підійшла, можна за допомогою всюдисущого Інтернету - спеціальні сторінки просто пістрявіють такими оголошеннями. Як добратися до Виженки? Громадським транспортом – із центрального автовокзалу Чернівців автобусом до села. Автомобілем - трасою Чернівці–Вижниця–Верховина (Р-62) до Вижниці, у місті повернути за вказівником до села Виженка.

P.S. І насамкінець Володимир Фурдига підказав дві адреси для тих, хто хоче потрапити в саму глибинку. Туристичну базу “Ковчег” у районі перевалу Шурдин, де дуже люблять приймати, зокрема, радіолюбителів, та екокурорт «Хутір Тихий» у с. Сергії Путильського району, де в радіусі 100 км – жодного діючого промислового підприємства, висота 1050 метрів над рівнем моря, унікальні мінеральні води, аналогів яким немає в Україні). Щоправда, добиратися туди далеченько – але це того варте.

Наталія Команяк, Чернівці


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-