Де добре відпочивається узимку на Буковині?

Туристи прибувають потягом чи автобусом на вокзал, а вже звідти прямують за призначенням. Порада: не минайте одразу Чернівці, дозвольте собі спочатку екскурсію містом. Тут є на що подивитися. Цікава ще австро-угорського періоду забудова “старого міста”, оригінальні пам’ятки архітектури, величні храми, чисельні компактні площі і, звичайно, місцеві музеї та затишні кав’ярні. Як тільки не називають Чернівці!.. І український Відень? і маленький Париж, і місто площ, і куточок Європи в Україні... У «Віденській каві» в центрі міста, на пішохідній вулиці О. Кобилянської, приміром, вам запропонують цілу низку видів кави та десертів, приготовани[ за екзотичними оригінальними рецептами, і, звичайно, власне - віденську каву. Чим не закордон?

Приїздять сюди цілими сім’ями, бо тут передбачено чимало розваг для мандрівників, зокрема й екскурсій по області. Лижники сюди їдуть більш підготовані, щоб добре покататися, бо гора (особливо її крута верхня частина ) дає таку можливість. Але успішно ставлять на лижі і “чайників”.

“Мигово” крім катання на лижах, конях, сноутюбах, санках і санах, ковзанки, скелелазіння та низки інших відпочинкових приємностей, які зазвичай описують у рекламних буклетах, ще пишається своїми конверсійними гусеничними транспортерами. На них можна добратися в гори навіть туди, куди не заїде інший транспорт. А звідти, з вершин - такі краєвиди! Повертатися не хочеться. Ліс та маленька річка оберігають тут і минуле, ще з часів панування турків збереглися залишки... турецької доменної печі. Точніше - лише її половина. Місцеві жителі розповідають, що через отвори у камінні витікав метал, який турки плавили для виготовлення зброї.

Довкола курорту - чимало приватних котеджів, де ціни, бува, значно нижчі, а умови чудові. Питаємо в адміністратора одного з найближчих котеджів, Юрка, чи достатньо туристів планують приймати узимку. “Починаючи з середини грудня, дай Боже, снігу, і до середини лютого - відбою нема, - каже той. - На Новий рік місця у нас уже давно заброньовані, зараз усіх цікавить січень, записуємо замовлення буквально щодня”.

Садиб, які приймають туристів у Миговому дуже багато. Адже не всім вистачає місця для проживання у самому комплексі, та й ціни там, чесно кажучи, трохи “кусаються”. А так - мешкаєш собі тихо, окремо, а розважаєшся, харчуєшся у комплексі. І всім вигідно.

А добратися до Мигового просто: з центрального автовокзалу Чернівців п’ять разів на день туди курсують маршрутки (60 км, понад годину в дорозі). Можна автомобілем - дорогою через Сторожинець на Вижницю, а не доїжджаючи до смт. Берегомет, за селом Луківці — наліво і за вказівниками.

ЕКСТРЕМАЛАМ І ЛЮБИТЕЛЯМ КРАЄВИДІВ - НА “НІМЧИЧ”

Німчич (інша назва - Турецька Вершадь) - це перевал у Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів області, на вододілі річок Виженки і Черемоша. Висота його - 580 метрів, схили круті, тому дорога йде серпантином із багатьма поворотами. Шлях до перевалу піднімається з Виженки лісом угору: з одного боку - скелі, з іншого - страхітливий вид на прірву, з порослими буком схилами. На перевалі у часи незалежності побудовано сучасні корпуси гірськолижної бази відпочинку «Німчич» та підйомники, тож у зимовий період Німчич перетворюється на гірськолижний курорт. І коли мандрівники не можуть дістатися до нього через круту слизьку дорогу, згори до них спускають транспорт, щоб витягти авто до відпочинкової бази.

Тут ви застанете все, що належить мати гірськолижному комплексу (не будемо збиватися на рекламу), чудовий готель у гуцульському стилі з комфортабельними номерами і такий же колоритний ресторан. До речі, ресторан побудований зліва вздовж траси, і смакуючи тут буковинськими та гуцульськими стравами, з вікна спостерігаєш, як катаються лижники. Скажу одразу, що такої смачної грибної юшки та форелі в сметанному соусі, як тут подають, ніде не доводилося пробувати.

Але не думайте, що тут відпочивальникам пропонують тільки покататися та поїсти. У номерах готелю, оформленому під мисливський будиночок, справді можна просто спокійно собі відпочивати, споглядаючи згори на засніжені ялинові, ялицеві та букові ліси. А ще “Німчич” - туристичний об'єкт, від якого ведуть маршрути до пам'яткок природи - «Протяті Камені» та «Печера Довбуша». А з власного досвіду знаю, яка тут є цікава екскурсія на санах “До гуцулки Ксені”. Якщо зважитеся спробувати, вас покатають крутими гірськими схилами і доставлять просто до господині, яка насправді не Ксеня, але це вже дрібниці. Тут уже добре погостять місцевими стравами, розкажуть багато цікавого.

У ВИЖЕНЦІ ЗАРОДЖУВАВСЯ “ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ” НА БУКОВИНІ

Біля підніжжя перевалу Німчич зі сторони Вижницького району вздовж однойменної річечки, яка впадає у Черемош, розташувалося село Виженка. Воно досить відоме на Буковині як в історичному, архітектурному плані, так і в плані мистецтва. Історія у села давня, бо воно входило до курортно-туристичної зони Північної Буковини, починаючи ще з австрійських часів. З XVIIІ століття тут також був відомий єврейський курорт. За історичними даними, засновник хасидизму Ізраель Баал Шем Тов, який жив біля підніжжя перевалу Німчич, зробив тут мікву, тобто місце для ритуальних обмивань. Ще й досі заради купання в у ставку на річці Виженка, поруч із Миколаївською церквою, сюди звідусіль приїздять юдеї-хасиди.

Село до сьогодні не втратило своїх курортних принад і залишилося своєрідним центром зеленого туризму Буковини. Але тут можна не тільки відпочити в численних приватних садибах, а й багато чого побачити. Наприклад, у центрі села височить дерев’яна церква святого Івана Сучавського, датована 1792-им роком і збудована без єдиного цвяха, поряд - маленька капличка з написом про обов’язки кріпаків. Храм - зразок дерев’яної архітектури, притаманної лише цьому регіону.

Ще село відоме своїми вишивальницями, мінеральними джерелами типу “Нафтуся”. Цей райський куточок називають “Маленькою Швейцарією”: довкола села природа створила численні водоспади, скельні каньйони, печери. Через село проходять туристичні маршрути: в урочища "Лужки", "Протяте каміння", "Соколине око", до печери О.Довбуша та каскаду "Буковинських водоспадів".

Все це вам запропонують власники туристичних садиб, а декотрі ще й харчуватимуть виключно продуктами з власного городу та з свого господарства. Хто має автотранспорт, ще й може допомогти вам побувати у цікавих місцях неподалік - у райцентрі Вижниця, на багатих базарах у Кутах чи в Косові, де можна придбати сувеніри та потрібні в господарстві речі, виготовлені місцевими майстрами. Пропонують і прогулянки на конях за спеціально продуманими маршрутами.

Вибрати саме ту оселю, яка би вам підійшла, можна за допомогою всюдисущого Інтернету - спеціальні сторінки просто пістрявіють такими оголошеннями. Як добратися до Виженки? Громадським транспортом – із центрального автовокзалу Чернівців автобусом до села. Автомобілем - трасою Чернівці–Вижниця–Верховина (Р-62) до Вижниці, у місті повернути за вказівником до села Виженка.

P.S. І насамкінець Володимир Фурдига підказав дві адреси для тих, хто хоче потрапити в саму глибинку. Туристичну базу “Ковчег” у районі перевалу Шурдин, де дуже люблять приймати, зокрема, радіолюбителів, та екокурорт «Хутір Тихий» у с. Сергії Путильського району, де в радіусі 100 км – жодного діючого промислового підприємства, висота 1050 метрів над рівнем моря, унікальні мінеральні води, аналогів яким немає в Україні). Щоправда, добиратися туди далеченько – але це того варте.

Наталія Команяк, Чернівці