Боротьба з ворожими ЗМІ(ями): яких законів не вистачає Україні?

Боротьба з ворожими ЗМІ(ями): яких законів не вистачає Україні?

Аналітика
Укрінформ
Після блокування «пулу Медведчука» у суспільства виникло резонне питання: що робити з іншими медіа, чий контент мало чим відрізняється

Указ президента щодо припинення мовлення «112 Україна», NewsOne, Zik, які працювали проти України і на гроші Росії, є вкрай важливим кроком для захисту інформаційного простору, але не достатнім. Поки Медведчук і Ко оскаржують це рішення у Верховному суді, частка аудиторії (що було цілком прогнозовано) перекочувала до інших телеканалів з проросійським порядком денним, як от, приміром, до мураєвського «НАШ». «Аудиторія цього каналу зросла у понад 3,5 разів», - пише сайт «Детектор медіа». Очевидно, заблокувати «НАШ» та низку інших антиукраїнських медіа («Інтер», «Страна», «Вєсті» тощо) подібними методами (рішенням РНБО) не вийде. Принаймні, зараз. «Таких – багато. Як тільки у нас будуть відповідні документи, а не емоції, ми одразу будемо робити відповідне реагування», - повідомив секретар РНБО Олексій Данилов. Отже, потрібно шукати якісь інші законні способи протидії.

Питаємо в експертів, яких законів у сфері ЗМІ нам конче не вистачає на сьомому році війни?

НОВЕ МЕДІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – ЦЕ ЗМІЦНЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

«Моя відповідь однозначна: все, що ми зараз маємо в інфопросторі (пропагандистські канали бути заблоковані саме РНБО - і це стало можливим через докази фінансування з Росії й не стосується навіть контенту) сталося через те, що за 7 років в державі не ухвалене законодавство в сфері медіа», - коментує Укрінформу голова Нацради України з питань телерадіомовлення Ольга Герасим'юк.

Ольга Герасим'юк
Ольга Герасим'юк

За її словами, країна нині живе за телерадіозаконом років початку Незалежності, а світ живе в цифрову епоху, де регуляція за подібним кволим законом - це як намагатися включити ламповий телеприймач «Берёзка», маючи в айфоні весь інфосвіт, всі інфовпливи. «Лише нещодавно стихли запеклі крики проти запропонованого закону про дезінформацію, зараз закидають суспільство «листами відомих журналістів», що блокують ухвалення закону про медіа. На чолі всіх цих кампаній - пропагандистські медійні ресурси, три з котрих зараз заблоковані органом нацбезпеки, - каже пані Герасим’юк.

Показово, продовжує голова Нацради, що днями представниця МЗС РФ Марія Захарова присвятила брифінг жорсткій критиці українського проекту закону про медіа. «І всі меседжі, які вона промовляла - один до одного повторюються «відомими журналістами» в закликах до закриття регуляторного органу України Нацради та заборони ухвалення Закону про медіа. Закон про медіа - це закон, що утверджує й зміцнює свободу слова. Бо свобода  слова - це відповідальність, це етика, це правила», - наголошує Ольга Герасим’юк. І додає: «Це означає, що ми точно маємо цей Закон ухвалити якнайшвидше, бо навколо нього ідуть бої на інформаційному фронті - цей бій ми повинні виграти, за нами – Україна».

ТРЕБА ВЗЯТИСЯ ЗА ФІНАНСОВУ ПРОЗОРІСТЬ МОВНИКІВ

«Необхідно змінити закон про телебачення і радіомовлення, допустивши анулювання ліцензії не лише Нацрадою, але й рішенням РНБО», - вважає нардеп фракції «Європейська солідарність» Микола Княжицький.

За його словами, ворожа пропаганда плавно переміщається з трьох «каналів Медведчука» на інші, не закриті канали, де той же Медведчук є серед опосередкованих співвласників. «Або переміщається на канали, що ведуть ворожу пропаганду і теж контролюються через фінансування агресора, але не увійшли до санкційного списку. А таких є досить, і ворожа активність там тільки посилиться», - стверджує нардеп.

Микола Княжицький
Микола Княжицький

Тому він наполегливо рекомендує взятися нарешті за питання фінансової прозорості мовників. «У парламенті від початку цієї каденції лежить мій законопроект про прозорість медіа-власності і медіа-фінансування (№2072). Українці повинні точно знати, кому належать ті чи інші канали, якими коштами вони фінансуються. Суспільство повинно про це знати. Якщо це буде, то ніколи сепаратистські медіа і медіа країни-агресора, фінансування країни-агресора не буде так вільно себе почувати в незалежній країні (…) Законопроектом передбачається можливість досить скоро або привести їхню діяльність у відповідність до законодавства, або закрити їх, якщо вони здійснюють таку діяльність за кошти, отримані злочинним шляхом», - наголосив Микола Княжицький.

УКРАЇНА МУСИТЬ ДІЯТИ СИСТЕМНО, ІНАКШЕ НАСЛІДКИ БУДУТЬ ФАТАЛЬНИМИ

Директор Центру стратегічних комунікацій Валентин Войтків стверджує, що попри пряме зіткнення з Росією, в Україні — один з найслабших регуляторів медіа в Європі, з обмеженими повноваженнями. Фактично, кожен, хто має гроші і політичний вплив, сьогодні може зайти в український інформаційний простір і робити що завгодно.

«Хоча саме сьогодні війна наративів стає важливішою за військове протистояння, адже протистояння виграють не за допомогою танків, а через інформаційний вплив, - каже експерт. - У нас системна хронічна хвороба. Немає прозорих і чітких правил, які б визначали, що таке дезінформація, і яка відповідальність за неї передбачається».

За його словами, 2 лютого цю хворобу вирішили пролікувати «антибіотиком» у вигляді рішення РНБО, але цей «антибіотик» матиме обмежену дію.

Валентин Войтків
Валентин Войтків

«Не можна регулярно закривати медіа подібними методами. Тому настав час системно протидіяти дезінформації. Як саме? Країни НАТО, наприклад, виробили три принципи в боротьбі з пропагандою: а) має бути потужна комунікаційна стратегія, ваша власна історія, наратив, що ви робите, куди прямуєте; б) сильна кооперація між державними і недержавними інститутами, експертами, громадськими організаціями; в) ефективна технологічна підготовка, вміння користуватися різними комунікаційними інструментами».

Усе це у нас в дефіциті. Особливо це стосується потужної комунікаційної стратегії і власного наративу. «Останні роки ми, мабуть, чемпіони у «війні всіх проти всіх». Домінує зрада, негатив, градус політичного протистояння зростає з кожним днем. За цих умов російській машинці дезінформації легко робити свою роботу», - каже пан Войтків.

Тому, щоб вийти переможцем у війні за незалежність, наголошує експерт, нам конче необхідно зробити висновки і почати комплексне «терапевтичне лікування».

«Елементи лікування: по-перше, юридична база для боротьби з дезінформацією, по-друге, комунікаційна стратегія і культивування власної ідентичності — не «ура-патріотичної», а такої, що об'єднує, з терпимістю до інакшості, по-третє, розвиток критичного мислення і медіаграмотності, по-четверте, побудова громадянської мережі захисту інформаційного простору, по-п’яте, непорушність справжньої свободи слова. Без цієї «терапії» нас очікуватимуть невтішні результати. Наслідки бездіяльності можуть бути фатальними», - резюмував Валентин Войтків.

НЕ ВИСТАЧАЄ НЕ НОВИХ ЗАКОНІВ, А НАЛЕЖНОГО Й ЧІТКОГО ВИКОНАННЯ ІСНУЮЧИХ

Медіа-юрист Алі Сафаров вважає, що чинне законодавство України загалом забезпечує процедури встановлення справедливості. Навіть у випадку блокування згаданих телеканалів через застосування механізму санкцій - чинне законодавство України має механізми розгляду питання і можливого його перегляду в суді, і поновленні справедливості і законності, якщо санкції були накладені неправомірно.

Алі Сафаров
Алі Сафаров

«Наявність таких запобіжників є найголовнішою ознакою демократичного законодавства, яке відрізняє демократичне суспільство від свавілля і безсистемності авторитарної влади. Так, такий запобіжник створює проблеми в надзвичайних обставинах, зокрема в умовах війни, у тому числі інформаційної. Тим не менш прибирання цього запобіжника є «ліками, які гірше за хворобу», - наголошує медіа-юрист. І додає, що на сьомому році війни, у тому числі на інформаційному фронті, нам конче не вистачає не нових законів, а належного і чіткого виконання існуючих законів, виходячи з головних принципів демократичного суспільства: «Саме невиконання органами влади покладених на ці органи функцій – призводять до таких ось специфічних способів захистити інформаційний простір України».

«Існуючі закони дозволяють блокувати розповсюдження дезінформації, якщо на то є політична воля», - подібним чином висловилася шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» Наталія Лігачова.  

Наталія Лігачова
Наталія Лігачова

Утім, вважає вона, не завадило б внести правки в закон про Нацраду. «Правки, які б дозволи Нацраді блокувати мовлення телеканалу або радіоканалу після, наприклад, отримання 3-4 попереджень або штрафів, навіть якщо ще продовжуються суди по ним. Це точно б примусило мовників бути більш обережними з розповсюдженням маніпуляцій та дезінформації», - вважає медіаекспертка.  

Крім того, каже вона, слід розширити перелік заборонених в ефірі речей, прописавши й доповнивши визначення і термінологію з огляду на сучасні виклики інформаційно-гібридної війни.

ПОТРІБЕН ЗАКОН ПРО АНТИУКРАЇНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Натомість, політолог Віталій Бала вважає, що не потрібно приймати якісь окремі закони про колабораціонізм, про сепаратизм чи, зрештою, про медіа тощо. А просто ухвалити один великий – з умовною назвою «про антиукраїнську чи антидержавну» діяльність, в якому можуть міститися всі ці речі – в окремих розділах, з чіткими визначеннями тощо.  

 Віталій Бала
Віталій Бала

«Треба чітко окреслити в такому документі «червоні лінії», прописати, що є антиукраїнською діяльністю, за що передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність (…) Якщо, приміром, якесь медіа, журналіст/колумніст напише/скаже щось на кшталт «Росія – не агресор» або «ніякої анексії Криму не було», «на Донбасі громадянська війна» і т.д. – нехай чекає відповідних наслідків. Це обов’язково треба робити. У нас сьомий рік іде війна, в тому числі – інформаційна. Сподіваюся, це рішення стане каталізатором. Адже в такому випадку набагато простіше буде вирішувати питання, що робити з тими, хто називає себе «медіа», - резюмував політолог.

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-