“Союзна держава”: як вирвана з контексту фраза наробила в Україні шуму

“Союзна держава”: як вирвана з контексту фраза наробила в Україні шуму

Аналітика
Укрінформ
Про Лукашенка, який «крутить динамо» перед Путіним, аби видурити з Росії грошей сказано вже +100500 разів! Та хіба це когось хвилює, коли треба чергову “зрадоньку” з неба дістати?

“Продалися за дешевий газ”, “Ну, тепер потрібно будувати стіну ще й з Білоруссю ”, “Ех, Лукашенко, а як же “нахріна такий союз?”... Усе це лиш короткий огляд реакції аудиторії українського сегменту соцмережі Фейсбук на повідомлення багатьох вітчизняних ЗМІ про те, що створення єдиних уряду та парламенту Росії та Білорусії справа уже ледве не вирішена та узгоджена Лукашенком з Путіним. Утім, якщо придивитися, то стає очевидним: без традиційної “смаковитої зрадинки”, накручування паніки та інтерпретації ситуації з боку так званих “диванних панікерів” тут не обійшлося. Але ж треба все таки слідкувати за джерелом інформації! А джерело — хто? Ну, Володимир Семашко, котрий обіймає посаду білоруського посла в Росії, звісно, людина не з “останніх”, утім, погодьтеся, на “вершки” він також не тягне — не більше, аніж типовий “гвинтик” середньої чиновницької ланки, з таких посад не робиться доленосних заяв – це аксіома. І що ж він сказав?.

Лукашенко з Путіним, за словами Семашка, “домовилися” перейти на: “...уніфіковане податкове законодавство, створення єдиних ринків нафти, газу і електроенергії, створення єдиного парламенту і уряду з певними повноваженнями, коли незалежні Росія і Білорусь віддають наверх певні керівні функції з обов'язковим виконанням”. Буквально за кілька годин “здивоване” посольство Білорусі в Росії спростувало власного ж начальника, заявивши, що слова про єдиний парламент і уряд вирвані з контексту. А пізніше узагалі прилетіло повідомлення, що запланована на 8 грудня зустріч президентів Білорусі і Росії (до слова, ініціатором цієї зустрічі був саме Олександр Лукашенко) може не відбутися, оскільки сторонам не вдалося погодити всю інтеграційну програму дій. Ну-ну, сторони вже 20-й рік поспіль намагаються про щось домовитися, але безрезультатно. Поки що, принаймні.

Відтак ми все ж таки звернулися до білоруського аналітика, експерта Українського інституту майбутнього Ігара Тишкевича, попросивши його скласти пазл реального стану речей навколо «Союзної держави».

Ігар Тишкевич
Ігар Тишкевич

І. Тишкевич: “Принципових змін немає. Лукашенко продовжує використовувати схему “Гасла в обмін на гроші”

— Переговори постійно ведуться. З останнього - РФ у 2018 році намагалася висувати вимоги Білорусі, в тому числі, стосовно політичної інтеграції. Але на початку 2019 року політичну частину питань зняли із порядку денного. По суті, звелося все до декількох економічних програм, а саме: Цивільний і Податковий кодекси, спрощення входження російських інвесторів в ключові галузі білоруської економіки (ВПК, нафтопереробна, хімічна, сільськогосподарська галузі), а також розширення гуманітарних програм в межах Союзної держави, аби РФ мала змогу створити інфраструктуру для можливої появи в майбутньому громадсько-політичних рухів на території Білорусі.

19 листопада прем'єр-міністри РФ і Білорусі (Дмитро Медведєв і Сергій Румас відповідно) мали узгодити “дорожні карти” перед зустріччю Лукашенка і Путіна, яка запланована на 8 грудня. Сиділи більше 7 годин. Загальний прогрес виглядає так: всього 31 документ. 14 документів можна віднести, скоріше, до технічних (за великим рахунком вони були готові вже давно); 6 документів узгодили. Щодо інших 11-ох, то по них результату так і немає... Судячи із заяв, є як мінімум 2 блоки, за якими позиції кардинально різняться. При цьому Дмитро Медведєв має межі компромісів, виставлені Владіміром Путіним. Сергій Румас же має межі, виставлені Олександром Лукашенко.

То про що домовилися? Ну, обидва відрапортували про успіх — типу 20-ть із 31-го документа узгодили. Це кумедно. Адже на початку червня 2019 року Румас заявляв про узгодженість позицій на 90%. На початку липня відсоток “погодженості” впав до 70%. А наприкінці листопада, судячи з результатів (20-ть із 31-го) — ледь перевалює за 64%. Прогрес, що тут іще скажеш.

З того часу минуло два тижні, але жодних змін так і не відбулося. Наступного разу прем’єри зберуться 7 грудня. Причому дуже цікаво, що спершу планувалося підписати такі документи днем пізніше, на вже згаданій зустрічі Лукашенка з Путіним 8 грудня. Але ймовірність такої зустрічі станом на сьогодні знаходиться, ну, дуже під великим питанням. Чому? А тому що, повторюся, немає згоди. До прикладу, що стосується Податкового кодексу. Тут Білорусь вустами свого міністра економіки вже встигла озвучити категоричне “ні!”.

Що ж буде на зустрічі в грудні? Розкажуть про успіхи Союзної Держави. Підпишуть низку “дорожніх карт”, але, швидше за все, не 31. Хоча, заявлятимуть, що усі, а про цифру “31” забудуть. Або для масовості підсунуть пару “меморандумів”. Далі - роз'їдуться. Путін очікуватиме, що Лукашенко швиденько почне все виконувати. Ну, Лукашенко дійсно швидко дасть завдання створити білоруську робочу групу з “обговорення планів реалізації дорожніх карт”, яку згодом відправить на розмову з такою ж російською, із приблизно такими ж вказівками і межами, з якими Румас їздив на зустрічі з Медведєвим. А поки “робочі групи” засідатимуть...

Варто розуміти, що Білорусь економічно залежна від Росії. Тобто Лукашенко в жодному разі не говоритиме однозначне “ні!”, бо це політично невигідно. Але він і надалі використовуватиме стару схему, яка отримала назву “Гасла в обмін на гроші” або “Нафта в обмін на поцілунки”. Це означає, що ми (білоруси) говоримо про “братню любов”, а РФ у відповідь нам за це платить. Оскільки Білорусь відтягує підписання конкретних “дорожніх карт”, то, скоріше за все, Лука (так називають президента РБ, - ред.) піде на підписання частини угод, які затонуть в обговоренні “робочих груп”. Лукашенко думатиме на тим, як йому “пропетлять” за зразком “виконання” “дорожніх карт” 2003, 2006, 2008, 2013 років. А чим чорт не жартує — чотири рази проскочив, навіть за найгірших умов. Ба більше того, в цій ситуації час грає на стороні Білорусі, Лукашенко це розуміє і намагається тягнути час. В Білорусь приходить китайський бізнес, поступово поліпшуються відносини з європейськими країнами, США, змінюється структура економіки. З кожним роком вплив РФ зменшується.

То чого чекати в перспективі кількох найближчих років? Думаю, Білорусь наполягатиме на тому, що вона формально виконує цей договір. Намагатиметься й далі дрейфувати з РФ, продавати гасла за гроші. Інша справа, що в РФ все менше вірять у такий формат. Росія хоче конкретики, але поки ніякої конкретики від Білорусі не отримує. А оскільки "інтеграція” з наскоку Путіну наразі не вдалася — він має намір перейти до гри в довгу, тобто до так званого плану “Б”, задля покращення власних позицій в Білорусі. Однак від першочергової мети відмовлятися не збирається, хіба що тимчасово.

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-