Тяжкий шлях Єфремова. Від ПіСУАРа до "Новоросії"

Затримання Олександра Єфремова викликало такий шквал публікацій, що у мене навряд чи вийде видати про цей персонаж щось сенсаційне. Незважаючи навіть на те, що з ним я познайомився ще у 1997-му, а за "губернаторською" його діяльністю стежив особливо ретельно. Були на те вагомі причини. Але в лютому 2005-го він залишив високий пост, й відтоді мій журналістський інтерес до нього спалахував епізодично. В основному у зв'язку з черговим бізнес-скандалом, де фігурувало те чи інше підприємство, афілійоване з його сином Ігорем. Або з неадекватною заявою самого Олександра Сергійовича.

РЕЦИДИВ

Генеральна прокуратура запідозрила екс-"губернатора" у привласненні майна "Луганськвугілля", і я повинен відразу сказати: формулювання мені не подобається. Так, єфремовські підприємства багато років поспіль вигравали тендери на поставку усякого різного для шахт "Луганськвугілля". У загальній сумі на мільярди гривень; ходили доказові розмови про контрафактне походження обладнання, що надходило в забої. Але щоб сім'я щось відчужувала на свою користь?!

Менеджерами Єфремови були ніякими - розвал економіки Луганщини тому яскраве свідчення. Хіба що прихопили принагідно якийсь дитячий садок - аби розмістити в ньому ще один офіс "Партії регіонів". Або колишній піонерський табір - як майбутню базу для російських бойовиків. Але навряд чи у подібних угодах фігурувало це "історичне" прізвище.

А ось що стосується "вчинення умисних дій з метою зміни територіальних меж України" - у цій справі у Єфремова потужний послужний список. Відлік треба вести з пам'ятного 2004-го року, якраз від часу першого, "помаранчевого" Майдану і спроби створення ПіСУАРу - якщо хтось ще пам'ятає забавну цю абревіатуру.

Мене ще зі спроби посадити Бориса Колеснікова у 2005-му дивує, чому активним учасникам знаменитого "з'їзду" у Сєвєродонецьку прокурори "шили" якісь невинні витівки - і зовсім не помічали їхніх "посягань на територіальну цілісність і недоторканність України". Або, як мінімум, на "публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій". І якщо з тими "закликами" термін давності вже минув, то за частиною 2 статті 110 КК України ("ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади...") для декого цілком можна набрати на "особливо тяжке".

В тому числі для нашого героя.... Про СЗ ("сєвєродонецький з'їзд") знають багато, але якось із зони уваги Генеральної прокуратури (не кажучи вже про широкий загал) вислизнула та обставина, що ініціаторами сепаратистського шабашу стали не "донецькі", а саме тодішні "господарі" Луганщини, а в першу голову - голова обласної ради Віктор Тихонов та голова облдержадміністрації Олександр Єфремов.

Що надзвичайно важливо, закликами ці хлопці не стали себе обмежувати. Щойно їхні чутливі носи вловили запах смаженого, який долинав з Майдану, вони швидесенько склепали позачергову сесію, що прийняла воістину історичне рішення №16/1 від 26 листопада 2004 року. Цитую:

"1. Визнати таким, що втратило чинність, рішення Луганської обласної ради від 29.07.97 р. № 16/11 "Про делегування повноважень обласної ради облдержадміністрації" та від 20.02.98 р. № 22/11 "Про управління спільною власністю територіальних громад".

2. Утворити виконавчий комітет Луганської обласної ради у кількості 18 осіб.

...

4. Обрати головою виконавчого комітету Луганської обласної ради Єфремова Олександра Сергійовича.

...

7. Внести на розгляд з'їзду органів місцевого самоврядування та виконавчої влади Південно-Східних територій України пропозицію про організацію робочої групи зі створення і формування податкової, платіжної, банківської, фінансової системи Південно-Східних територій.

Президії обласної ради затвердити склад робочої групи від Луганської області з підготовки до з'їзду".

НАПЕРЕДОДНІ

Цей документ був надрукований багатьма газетами області, включаючи колишній орган обкому КПУ "Луганської правди" і діючий орган облради "Наша газета". Так що, за бажання, докази можна знайти. І зробити цілком однозначні, з точки зору правосуддя, висновки. Ну, наприклад.

Якщо якесь угруповання береться створювати на контрольованій ним території власну банківську систему - хто наважиться сказати, що це не сепаратизм у чистому вигляді? Треба визнати, що в документі не міститься пункту про формування "ополчення". Але! До складу тут же й сформованого облвиконкому увійшли: начальник Головного управління МВС в області, начальник УСБУ, облвоєнком і навіть... начальник обласного управління МНС.

Цікавий збіг. Звали головного обласного рятувальника Михайло Болотських. Мабуть через метушню, що панувала у березні 2014-го, його направили до Луганська у званні "генерал-губернатора" вгамовувати російських бойовиків, які вже тоді намагалися видавати себе за "шахтарів" і "трактористів". Виганяв з губернаторського кабінету Михайла Васильовича ніхто інший, як найближчий єфремівський підручний Арсен Клінчаєв. Ось на кого слід звернути увагу Генпрокуратурі, позаяк вже вона пред'являє Єфремову частину 3-ю статті 110.

Рішення про створення власних воєнізованих формувань та ж облрада прийняла дев'ять років потому, обізвавши їх "народними дружинами", причому, що характерно, за зразок і за основу депутати порекомендували брати вже наявні формування місцевих "донських" казачків. Які (формування) безпосередньо підпорядковувалися ростовському отаману і депутату Держдуми РФ Віктору Водолацькому. З цієї задумки у "комсомольців", як і слід було очікувати, нічого путнього не вийшло, але ми зараз не про казаків, а про Олександра Єфремова.

Наводить на певні думки хронологія кінця 2004-го. 22 листопада на Майдані розпочалися багатотисячні - мирні - маніфестації проти фальсифікації виборів, а вже 24-го Луганська обласна рада ухвалила відозву, сенс якої зводився до трьох слів: "Кучма, введи війська!" (зрозуміло, у місто Київ). Леонід Данилович на цей заклик відповів ухильно, і вже 26-го нова позачергова сесія голосує згаданий вище документ. А ще через два дні починається СЗ - "Сєвєродонецький з'їзд".

Не потрібно мати спеціальних аналітичних здібностей, щоб зрозуміти: ляльководи сценарій написали, проговорили і розподілили ролі, найпізніше, напередодні президентських виборів 2004-го. Бо як умовити відразу цілу купу високопоставлених чиновників і депутатів зважитися на пряму державну зраду - це одних дискусій на півроку. З дикими розбірками на тему: кому який шматок владного пирога у пропонованому новоутворенні дістанеться.

ХАЙ ЖИВЕ ПіСУАР!

На з'їзді Єфремов запам'ятався якимось півнячим вигуком: "Пане Ющенко, подивися на мене, хіба я можу тебе злякатися (схвальні вигуки, свист у залі, оплески). І друге. Згадай слова, що краще померти стоячи, ніж жити при тобі на колінах (схвальні вигуки, свист і тривалі оплески в залі)". У Луганську після того над хлоп'ячим запалом солідного (тоді ще) голови ОДА довго сміялись, і тому, мабуть, не звернули уваги на інші його слова. Зокрема, ось ці:

"...Ми повинні ще раз звернутися до Леоніда Даниловича Кучми, у Ваших руках сьогодні знаходяться всі силові структури, у вас є перевага з оголошення надзвичайної ситуації. Якщо і далі не припинити порушення тих законів, що сьогодні робляться у столиці нашої держави, то я боюся, що вся відповідальність може лягти на вас (бурхливі оплески)".

Але це ще м'яко сказано, оскільки звертається Єфремов до легітимного глави держави. Але далі він пропонує наступне:

"Ми повинні бути готові до подальших дій у випадку, якщо інша сторона піде на антиконституційні, антиправові та силові дії. Ми не можемо бути просто незахищеними людьми, і ми не можемо дозволити, щоб і наші люди були не захищені (бурхливі оплески). У зв'язку з цим, я пропоную: створити постійно діючий виконавчий орган, який координував би наші дії на наших територіях, і щоб він у постійному режимі працював, як я зрозумів, ми визначилися у місті Харкові (оплески). Як мінімум створити комітети захисту Конституції і свободи громадян та єдності України (оплески). Створити робочі комітети із захисту порядку в державі - це на перший випадок (оплески). А далі подивимося".

Наділений прерогативами голова облвиконкому пропонує створювати нелегітимні органи влади на частини території суверенної держави, а для того, щоб законної влади важче було зважитися на приборкання номенклатури, він готується зігнати "підмандатне" населення в якісь "комітети захисту". "На перший випадок". Сподіваюся, що слідчі Генпрокуратури поцікавляться у рішучого Олександра Сергійовича, у який точно спосіб він збирався захищати Конституцію і яких саме "робочих залучати в "робочі комітети". Хоча і без його свідчень ясно, що без зброї, він їх не залишив.

На переконання моє, у 2004-му "комсомольці" тупо блефували. "Народ Донбасу" вкрай мляво прореагував на запальні промови делегатів СЗ; Путін не визнав момент підходящим для прямого вторгнення - і "ПіСУАР" тихо сам собою розсмоктався вже до середини грудня. Щоправда, 29-го листопада якісь головорізи влаштували побоїще в самому центрі Луганська, у сквері біля будівлі обласної адміністрації. У цьому сквері прихильники Ющенка проводили свої, може і нечисленні - в кілька сотень людей - маніфестації. Хтось з адміністрації встиг попередити людей, і більшість розійшлася, але кілька десятків залишилося - ось на них-то й обрушився... як то можна вважати, анонсований Єфремовим "робочий комітет".

Били професійно; як мінімум, одна людина довго провалялася у комі, у багатьох лікарі зафіксували серйозні каліцтва. Міліція, під приводом члена новоствореного облвиконкому генерала Станіслава Крижанівського, залишалася бездіяльною. Точно так само, як 9 березня 2014-го, коли колона російських бойовиків била святковий мітинг з нагоди 200-річчя Кобзаря.

Репетиція ОРДЛО восени 2004-го була визнана в цілому успішною.

"Прем'єра" відбулася навесні 2014-го. Почерк режисера - той же.

Сплутати важко.

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк.

Фото: Ігоря Ткаченка, Укрінформ