Загрози для економіки України: погляд з Києва і що думають «за це» в Одесі
Фахівці оцінювали ризики за двома критеріями: ймовірністю виникнення у найближчій перспективі та можливим впливом на вітчизняну економіку. Найважливіші серед негативних зовнішніх чинників, як наголошується у консенсус-прогнозі, – недоотримання запланованих коштів від МВФ; дефіцит зовнішнього фінансування та звуження можливостей доступу до міжнародних ринків капіталу; посилення гібридних загроз національній безпеці України, зокрема, активне військове протистояння на Донбасі.
А з-поміж внутрішніх – недостатньо швидке втілення реформ; посилення девальваційних тенденцій на валютному ринку; збереження низької кредитної активності комерційних банків.
«На жаль, щонайменше – упродовж наступного року – високий ступінь впливу згаданих ризиків на економіку країни збережеться, – наголосив у коментарі Укрінформу виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. – Зокрема, це стосується найбільшого для України виклику – виплати та обслуговування зовнішньої заборгованості, яка сягнула 70% ВВП. Лише на обслуговування боргу країна цього року витратить понад 130 мільярдів гривень, 2019-го – 145! А потрібно ж іще повертати частину кредитного «тіла»! Тож кошти доводиться активно перепозичати. Причому, без співпраці з МВФ Україна не зможе залучити дешеві кредитні ресурси із жодного іншого джерела», – нагадує експерт.
Тому він оцінює як доволі тривожну «паузу», яку Міжнародний валютний фонд узяв після візиту моніторингової місії до Києва. Хоча йдеться, швидше за все, про звичайну процедуру підготовки та вивчення звіту перед ухваленням очікуваного Україною рішення Радою керуючих МВФ.
Що ж до інших ризиків, то усі вони, на думку Олега Пендзина, між собою пов’язані. Стабільність національної валюти напряму залежить від обсягів резервів НБУ. І без залучення відносно недорогих коштів на ринку запозичень країна змушена буде розраховуватися зі «старими» боргами якраз за рахунок цих резервів. Тож девальваційний тиск на гривню лише зростатиме. А чим дешевшою вона буде, тим дорожче залучати фінансовий ресурс, тим вищу ставку рефінансування визначатиме НБУ. Це ж, своєю чергою, призводитиме до подорожчання банківських кредитів.
«Українські банки вже й так кредитують бізнес під фантастичні для світу відсотки, – нагадує Олег Пендзин, – отже, існує високий ризик неповернення коштів. Тож банки не поспішають ризикувати, кредитуючи економіку. Їм куди вигідніше купувати державні облігації, що випускаються під дещо вищий, аніж ставка рефінансування, відсоток. Бо держава у будь-якому випадку надрукує гроші, щоб розплатитися з банками-кредиторами», – пояснив економіст. До виправлення ж ситуації у рік виборів руки можновладців, за його словами, можуть і «не дійти»…
Популізм вже не загрожує банківській системі. Інші галузі економіки – все ще «у зоні ризику»
Проведення у 2019-му році одразу двох виборів – президентських та парламентських – безумовно, також вплине на економіку. Йдеться не лише про загрози так званої «виборчої турбулентності», коли просто не буде можливості (та й бажання) ухвалювати ефективні рішення, відкладаючи їх «на потім». А й про ймовірність гальмування уже започаткованих реформ і ризики повної відмови від деяких із них – у разі приходу до влади в країні політиків-популістів. Саме від цього найбільше застерігали українців поважні зарубіжні науковці, банкіри та бізнесмени, які брали участь у 5-му Українському фінансовому форумі, який цими днями провели в Одесі за сприяння групи ICU. Зокрема, автор угорських антикризових реформ колишній міністр фінансів Угорщини, професор Центрально-Європейського університету Лайош Бокрош застеріг українське суспільство від сліпої довіри до популістів, яка у разі їхньої перемоги на виборах може призвести до згортання реформ. До речі, він навів негативний приклад своєї країни – Угорщини – і деяких інших європейських держав, де або прийшли до влади популісти або демократична влада занадто захоплюється популістськими гаслами та ідеями.
«Утім, згадані країни мають усталені демократичні механізми запобігання таким «гойдалкам». Неабияке значення має і їх приналежність до ЄС. У комплексі це гарантує певний імунітет від таких «коливань політичного курсу». Для України ж з її нестійкою економікою відмова від реформ може стати «смертельною», – переконаний професор Бокрош.
Утім, нашій країні також вдається поступово створювати запобіжники від антиреформаторських кроків – принаймні, в окремих галузях. У цьому учасників Українського фінансового форуму-2018 переконувала перший заступник голови правління НБУ Катерина Рожкова. За її твердженням, завдяки втіленим останнім часом реформам, банківська система країни фактично непідвладна ризикам реалізації популістських політичних гасел:
«Фіскальне домінування вже неможливе. Очищення банківської системи призвело до того, що українські банки нині працюють, як трансмісійний механізм, вони є, по суті, реалізаторами монетарної політики НБУ. І тому, коли я чую по телевізору обіцянки, що «завтра кредитні кошти для бізнесу надаватимуть під три відсотки», ставлю запитання: а хто сплатить різницю між міфічною і реальною вартістю грошей?», – сказала Катерина Рожкова.
Вона запевнила, що завдяки корпоративному управлінню, в країні вже неможливо використовувати державні банки для забезпечення інтересів впливових політичних груп. І політики-популісти повинні враховувати це у своїй передвиборчій риториці:
«Обіцяти можна що завгодно. Але економіка працює за своїми законами. При цьому ми вже не можемо використовувати держбанки для потреб того чи іншого уряду, для тих чи інших бізнес-груп. Завдяки результативній політиці Нацбанку можна говорити про те, що змінилися не лише правила, змінилось фінансове середовище в країні. Змінилося бізнес-середовище, що є свідченням незворотності реформ. І це означає, що популізм так і залишиться популізмом", – запевнила Катерина Рожкова. За її висновками, певний імунітет від ризику піддатися на заклики щодо згортання реформ вже має і українське суспільство. Хоча над посиленням цього «імунітету» потрібно ще працювати і працювати…
Погоджується із цим і Лайош Бокрош:
«Потрібно думати про джерела додаткового фінансування. Приміром, про активізацію залучення коштів домогосподарств, населення. Також (у процесі приватизації. - Ред.) потрібно якомога швидше продавати активи, які використовуються непродуктивно, завдаючи державі додаткових збитків», - наголосив колишній міністр фінансів Угорщини. Професор Бокрош також закликав українську владу спільно із громадським сектором розробити ефективні механізми запобігання таким визначальним для найближчої перспективи негативним явищам як активізація трудової міграції, неефективне використання ресурсів, відсутність інноваційних моделей підготовки кадрів.
Ризики – ризиками. Та є й резерви…
Працюючи над консенсус-прогнозом щодо перспектив економічного зростання у 2018-2021-му роках, МЕРТ вперше попросило експертів оцінити можливий ефект від впровадження в Україні земельної реформи та очікуваного запровадження податку на виведений капітал. Зрозуміло, що на цьогорічній ситуації ці фактори ще не позначаться. А ось їх вплив у 2019-2021-му аналітики оцінили як «середній». Особливо – з точки зору залучення в економіку внутрішніх і зовнішніх інвестицій.
Учасники згаданого вже Українського фінансового форуму-2018 також приділяли цьому питанню особливу увагу. Як наголосив представник організатора - керуючий партнер групи ICU Макар Пасенюк, - за нинішніх внутрішніх і зовнішніх кон’юнктурних умов якісне економічне зростання України неможливе без суттєвого збільшення припливу інвестицій. Важлива роль у цьому належить державі, яка диктує «правила гри» і має зробити їх якомога привабливішими для потенційних інвесторів.
В найближчій перспективі бізнес розраховує на ефективні державні ініціативи у таких галузях як аграрне виробництво, енергетика і транспорт, – вважає Макар Пасенюк:
«Обсяги сільськогосподарського земельного банку в Україні – майже 25 мільйонів гектарів, 10 з яких перебувають у державній власності. Середня ставка комерційної оренди – приблизно $ 140-150 / га в рік. Отже, згідно із розрахунками, вартість сільськогосподарських земель в Україні коливається в діапазоні $1500-2000 / га», – нагадав експерт. Таким чином, скасувавши мораторій на продаж землі, держава, за його підрахунками, могла б упродовж трьох років додатково залучити в економіку до $ 15 млрд. А це – вдвічі перевищує нинішні нетто-резерви НБУ. А також – значно більше, аніж країна може, за найоптимістичнішими оцінками, отримати найближчими роками від МВФ. При цьому гроші міжнародній фінансовій інституції рано чи пізно доведеться повертати. Та й на обслуговування запозичень також потрібен додатковий фінансовий ресурс. «Гроші ж від роздержавлення земель одразу запрацюють на економіку, створюючи так званий «мультиплікаційний ефект» у багатьох суміжних галузях», – вважає Макар Пасенюк.
Ринок землі – неоціненний ресурс – погоджується виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин:
«Скасування мораторію на продаж сільськогосподарських угідь – надзвичайно серйозний крок. Треба добре подумати над законодавством, аби не розбазарити одне з основних багатств України. Але ж і «сидіти на цих землях як собака на сіні» держава не повинна. Чому ми ніяк не можемо ввести в економічний обіг ресурс, який міг би принести країні та українцям мільярди доларів? Просто хтось має взяти на себе політичну відповідальність за такий крок», – вважає експерт.
Також економісти наголошують на важливості змін, які б сприяли поліпшенню інвестиційної привабливості енергосектору. Зокрема, керуючий партнер ICU Макар Пасенюк переконаний, що Україна спроможна повністю забезпечити власні потреби в енергоресурсах. Адже, приміром, розвідані обсяги газу – майже 600 млрд. кубометрів. За умов впровадження програм з енергоефективності та використання альтернативних джерел енергії таких покладів країні вистачить на кілька десятиліть. Для освоєння ж цих родовищ потрібно залучити приблизно $3 млрд. прямих інвестицій:
«Відмова від імпорту газу призведе до заощадження витрат на імпорт на $2,5-3 млрд., що посприяє суттєвому скороченню дефіциту поточного рахунку, який наразі коливається у межах $3,5 млрд. на рік», – вважає економіст.
Він також закликав державу сміливіше залучати приватні інвестиції у транспортну інфраструктуру. «З огляду на географічне розташування, цей сектор є перспективним напрямком інвестування. Він виграє від ухвалення і запуску програм із приватно-державного партнерства та від реформування «Укрзалізниці». А з ним виграє і вся вітчизняна економіка», – резюмував Макар Пасенюк.
«Усі ці кроки дуже важливі для мінімізації ризиків – погоджується Олег Пендзин, – за вдумливого підходу обсяги іноземних інвестицій в українську економіку зростуть в рази. Звісно ж, іноземний капітал приходить у країну, щоб заробляти. Але задля досягнення цієї мети він створює робочі місця для наших співвітчизників, платить податки до наших бюджетів. До того ж, за залучення інвестиційних коштів, на відміну від позичених, державі не потрібно сплачувати жодних відсотків!», – каже експерт. І закликає знищити перепони, які заважають поліпшенню інвестиційного клімату у нашій країні.
«Зрозуміло, що іноземних інвесторів чи не найбільше «відштовхує» від України військова агресія з боку північно-східного сусіда. Розв’язати цю проблему без політичної волі Кремля неможливо. Але ж є моменти, які залежать тільки від політичної волі наших можновладців, їх налаштування на втілення реформ і остаточну перемогу над такими «одвічними» бідами як непрозорі судова і правоохоронна системи, незбалансована фіскальна політика, і головне – тотальна корупція. Поборемо це – і прогнози фахівців стануть куди оптимістичнішими!», – підсумував Олег Пендзин.
Владислав Обух, Київ - Одеса
